Справа № 703/4638/18
2/703/109/22
16 червня 2022 року м.Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Биченка І.Я.,
за участю
секретарів судових засідань - Педоренко П.Д., Литвин Г.Т.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Сміла цивільну справу №703/4638/18 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири,
установив:
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири.
В обґрунтування позову зазначили, що вони є власником квартири АДРЕСА_1 .
У вересні 2018 року належну їм квартиру було затоплено ОСОБА_4 , яка зареєстрована та проживає в квартирі поверхом вище, а саме АДРЕСА_2 в результаті самовільного зрізання труби централізованого опалення.
Внаслідок затоплення в квартирі були пошкоджені стеля, стіни, підлоги кімнат, а також комп'ютерна техніка, електричні конвектори, які є складовою електричного опалення, м'які меблі, комп'ютерний стіл. Всього майнова шкода була завдана їй на суму 30815 грн.
Оскільки завдана шкода відповідачем відшкодована не була, відтак вони звернулися до суду з позовом та просять стягнути з відповідача на їх користь завдану майнову шкоду в сумі 30815 грн., понесені витрати на отримання інформації в Смілянському відділку КП «ЧООБТІ» та судові витрати.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві. Вказала, що затоплення її квартири відбулося саме з вини відповідача, оскільки вона не встигла замінити батарею, яка була зрізана з труби централізованого опалення. Про вказану подію повідомила сама відповідач. Зазначила також, що кошторис вартості усунення наслідків затоплення квартири склав ОСОБА_5 , однак доказів понесених витрат вона надати не може, оскільки ремонт здійснював чоловік.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву в якій розгляд справи просить проводити без його участі, на задоволенні позову наполягав.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася. У відзиві наданому суду проти задоволення позову заперечувала. Вказала, що вона не є власником квартири АДРЕСА_2 , вказана квартира є неприватизованою та належить до комунальної власності. В квартирі крім неї, відповідача, зареєстровані ще троє повнолітніх осіб, відтак звернення з позовом до суду лише до неї, як до одного відповідача є безпідставним. Зазначила, що під час складання акту про факт залиття квартири вона присутня не була, однак її присутність у даному випадку є обов'язковою. Крім того, наявний в матеріалах справи зведений кошторис розрахунку вартості об'єкта будівництва не має відповідного номера та дати його складання. Відповідно до наданого кошторису на будівельні роботи у перелік робіт ввійшов ремонт підлоги і вартість матеріалів на їх закупівлю, а також заміна гіпсокартону на стінах та багато інших робіт і будівельних матеріалів, які не пов'язані з наслідками залиття квартири позивачів. Вказані пошкодження відсутні в акті №1 про наслідки залиття житлового приміщення, відтак вказані докази не можуть бути прийняті судом до уваги. Також вказала, що позивачами не надано підтверджуючих документів реально заподіяної матеріальної шкоди. Враховуючи викладені обставини просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі та стягнути з позивачів понесені нею витрати на правничу допомогу.
Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити. Звернув увагу суду на ту обставину, що акт про факт залиття квартири позивачів складено за відсутності його довірительки. Також вказав і на той факт, що в перелік наданого позивачами кошторису усунення наслідків затоплення квартири ввійшли роботи, які не пов'язані із залиттям квартири. Доказів понесення фактичних витрат на ремонт квартири позивачами суду не надано. Просив у задоволенні позову відмовити та стягнути з позивачів на користь відповідача понесені витрати на правничу допомогу.
Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , представника відповідача, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.
За змістом положень ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Нормами ст. ст. 151, 156, 177 ЖК УРСР встановлено, що громадяни (власники, наймачі, члени їх сімей) зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під'їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.
Відповідно до ст. 179 ЖК УРСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 власники квартир, а також наймачі, орендарі зобов'язані використовувати приміщення житлових будинків згідно їх призначення, зобов'язані дбати про стан санітарно-технічних приладів, утримувати їх у належному стані, не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинків, порушують умови проживання громадян.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Відповідно до статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі, за твердженням позивачів, виникли правовідносини щодо заподіяння шкоди внаслідок затоплення квартири, які мали місце у вересні 2018 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є власниками квартири АДРЕСА_1 , що вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 вересня 2018 року відбулося затоплення квартири АДРЕСА_1 , яка належить позивачам.
20 вересня 2018 року комісією у складі начальника ОСББ «Дана» Єкасьовим Ю.О., мешканцями квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 складено акт про залиття квартири АДРЕСА_5 .
У вказаному акті зазначено, що в квартирі АДРЕСА_1 пошкоджено кормп'ютерна техніка, електричні конвектори, які є складовою електричного опалення, м'які меблі, шпалери у кімнатах, стеля та комп'ютерний стіл.
В результаті обстеження у квартирі АДРЕСА_2 виявлено обрізана та не заізольована (без заглушки) труба централізованого опалення.
Також, у вказаному акті зазначено, що особа, яка проживає у квартирі АДРЕСА_2 (донька власниці) відмовилася підписувати акт та передавати його власниці.
На підтвердження пошкодження майна у квартирі позивачами надано складений дефектний акт та кошторисний розрахунок із фотознімками та зображенням пошкоджень.
З наданого кошторису вбачається, що майнова шкода, яка завдана позивачам внаслідок затоплення квартири, становить 30815 грн.
Згідно з п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій), у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт. Форма цього акта встановлена в додатку 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.
Тобто, в акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтована вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім'я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися з таких-то причин). Акт повинен бути складений у тому числі за присутності: головного інженера виконавця послуг; голови комісії; майстра технічної дільниці; майстра ремонтної дільниці слюсаря-сантехніка, представників організації обслуговуючої компанії.
Крім того, в листі Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 29.12.2009 року № 12/20-11-1975 «Щодо ремонту квартири після залиття» також зазначено, що при складанні акту про залиття присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. Якщо винуватець події відмовляється підписувати акт, необхідно запросити свідків із числа сусідів. Вони також можуть засвідчити факт затоплення та скласти опис пошкоджень та зіпсованого майна.
Таким чином, факт залиття квартири, характер та його причини, завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтована вартість) та його наслідків має бути зафіксований актом комісійного обстеження квартири, складеним за обов'язкової участі потерпілої та винної особи.
Натомість, в акті, який міститься у матеріалах справи зазначена лише причина затоплення, однак не вказано яким чином комісією встановлено таку причину та не зазначено, що саме відповідач винна у залитті квартири позивачів, не зазначена форма власності квартири, розташованої поверхом вище. Крім того, у акті відсутня дата його затвердження.
Також, у поданому акті зазначено, що особа, яка проживає у квартирі АДРЕСА_2 (донька власниці) відмовилася його підписувати та передавати власниці. Однак, хто саме є власником чи наймачем квартири у поданому акті не вказано.
Крім того, на підтвердження заподіяння шкоди майну, позивачі надали суду кошторисний розрахунок необхідних робіт та матеріалів для ремонту за підписом керівника проектної організації ОСОБА_5 .
Аналізуючи зміст постанов Верховного Суду від 19.03.2018 в справі № 398/5325/15-ц, від 28.03.2018 в справі № 638/9832/15-ц, від 05.12.2018 в справі № 577/4972/16-ц, від 25.04.2018 в справі № 522/8363/13-ц, від 02.05.2018 в справі № 401/2142/16-ц, від 04.04.2018 в справі № 362/7517/13-ц, від 02.05.2018 в справі № 401/2142/16-ц, від 04.03.2019 № 752/20375/15-ц, фактичний розмір збитків, завданих залиттям квартири, може підтверджуватися наступними джерелами доказової інформації.
Так, це може бути кошторисний розрахунок вартості об'єкта будівництва щодо ремонтно-відновлювальної роботи квартири, проведеної архітектором, повноваження якої підтверджуються сертифікатом архітектора, що зареєстрований у реєстрі сертифікованих архітекторів; або висновок судової будівельно-технічної експертизи; або звіт, складений особою, що має сертифікат суб'єкта оцінної діяльності; або звіт про визначення вартості відновлювальних ремонтно-будівельних робіт; або висновок про оцінку майна.
Однак, повноваження інженера проектувальника, який склав вказаний кошторис, не підтверджені кваліфікаційним сертифікатом, а поданий розрахунок не містить дати його складання.
Крім того, кошторисний розрахунок не містить в собі жодного джерела - інформацію цін на виконання будівельних робіт та застосування будівельних матеріалів або середньостатистичні показники, що узагальнюють їх умови відтворення. Тобто, відсутня будь-яка можливість упевнитися у правильності застосування одиничних показників вартості щодо виконання робіт, цін на будівельні матеріали.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, кошторис, на який посилаються позивачі, як на підтвердження розміру завданих збитків у вигляді вартості ремонтно-будівельних робіт, не є належним та допустимим доказом.
При цьому будівельно-технічної експертизи не проводилось, а отже встановити факт того, що пошкодження, на які вказує позивач, виникли саме з вини відповідача, із одного лише акту про залиття неможливо.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилалались позивачі як на підставу для задоволення позову щодо залиття квартири з вини відповідача не знайшли свого підтвердження при розгляді даного спору, оскільки не ґрунтуються на належних, допустимих і достовірних доказах.
Інших доказів на підтвердження вини відповідачів у залитті квартири та розміру шкоди, внаслідок такого залиття, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з позивачів на користь відповідача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті витрат на правничу допомогу в сумі 1500 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-266, 268 ЦПК України, суд,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 по 750 грн. витрат на правничу допомогу з кожного.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 27 червня 2022 року.
Учасники справи:
позивачі:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя І.Я. Биченко