465/1098/22
2/465/2510/22
15.06.2022 рокумісто Львів
Франківський районний суд м.Львова у складі:
головуючої судді Мигаль Г.П.,
при секретарі судового засідання Титикайло І.Ю.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Устенка Г.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова про визнання недійсним рішення комісії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, у якому просить:
-визнати протиправними та скасувати п. 4.2 протоколу житлової комісії Національної академії сухопутних військ Імені гетьмана Петра Сагайдачного від 30.11.2021 року №10 та п. 5.2 наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 16.12.2021 року №781-АД;
-зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного поновити перебування ОСОБА_1 , на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (квартирний облік) з 26.12.1994 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, покликається на те, що протоколом житлової комісії ВІ НУ «Львівська політехніка» від 24.12.2003 року №9 позивача зараховано на квартирний облік з 26.12.1994 у Військовому інституті Національного університету «Львівська політехніка», на підставі п. 6 ст. 34 Житлового кодексу Української PCP, як особу, що проживає в гуртожитку та потребує поліпшення житлових умов. 03.08.2021 житловою комісією Національної академії ухвалено рішення про надання ОСОБА_1 як такому, що перебуває на квартирному обліку з 26.12.1994 жилої площі для постійного проживання шляхом виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення та надіслано до квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова для погодження та організації проведення виплат облікову квартирну справу. Однак, на підставі п. 4.2 протоколу житлової комісії Національної академії сухопутних військ Імені гетьмана Петра Сагайдачного від 30.11.2021 року №10 та п.5.2 наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 16.12.2021 року №781-АД постановлено перенести дату зарахування на квартирний облік та зараховано позивача на квартирний облік терміном після п'яти років з моменту зарахування його на надстрокову службу - з 15.12.1998. З огляду на зазначене, позивач вважає вказані пункти рішення незаконними, оскільки змінивши дату зарахування на квартирний облік, Національною академією змінено черговість надання позивачу грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення в бік його відтермінування, що порушує конституційне право ОСОБА_1 на забезпечення житлом.
Ухвалою суду від 23.02.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
29 квітня 2022 року судом постановлено ухвалу про витребування доказів по справі.
Ухвалою суду від 10 травня 2022 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, з мотивів, наведених у ньому.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив. Подав відзив на позовну заяву, згідно якого останній позов заперечує. Зазначає, що відповідно до положень ст. 34 Житлового кодексу Української PCP та п. 2 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), забезпечення військовослужбовців які потребують поліпшення житлових умов жилими приміщеннями та взяття їх на квартирний облік, передбачено тільки в разі продовження таким військовослужбовцями понад 5 років. Отже, правові підстави для зарахування позивача на квартирний облік протягом перших 5 років проходження ним надстрокової військової служби були відсутні. Відтак, зарахування позивача на квартирний облік житловою комісією військової частини НОМЕР_2 з 26.12.1994 року вчинене всупереч вимогам п. 2 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на дату прийняття такого рішення). Таким чином, стверджує, що вимога позивача щодо зобов'язання Національної академії поновити перебування його на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (квартирний облік) з 26.12.1994 року є безпідставною та протиправною, і не підлягає задоволенню.
Представник третьої особи - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Правом на подачу до суду пояснень не скористався. Суд постановив розгляд справи провести за відсутності представника третьої особи, на підставі наявних у справі доказів.
Оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Судом встановлено, що 26.12.1994, на підставі пп. 6 п. 13 Правил обліку громадян, що потребують покращення житлових умови надання їм жилих приміщень в Українській PCP, затверджених постановою Ради Міністрів Української PCP і Української республіканської ради професійних союзів від 11.12.1984 №470, позивач ОСОБА_1 як особа, що проживає в гуртожитку та потребує поліпшення житлових умов, був зарахований на квартирний облік житловою комісією військової частини НОМЕР_2, що стверджується копією протоколу житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 26.12.1994 №12 та довідкою Львівської квартирно-експлуатаційної частини №75.
Відповідно до протоколу житлової комісії ВІ НУ «Львівська політехніка» від 24.12.2003 №9 ОСОБА_1 зараховано на квартирний облік з 26.12.1994 у Військовому інституті Національного університету «Львівська політехніка», на підставі п. 6 ст. 34 Житлового кодексу Української PCP, як особу, що проживає в гуртожитку та потребує поліпшення житлових умов.
Згідно з витягом з протоколу житлової комісії Національної академії від 03.08.2021 за №7, житловою комісією Національної академії ухвалено рішення про надання ОСОБА_1 , як такому, що перебуває на квартирному обліку з 26.12.1994 жилої площі для постійного проживання шляхом виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення.
Відповідно до Витягу з протоколу житлової комісії Національної академії №10 від 30.11.2021 та витягу з наказу начальника Національної академії №781-АД від 16.12.2021, Національною академією прийнято рішення про зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік терміном після п'яти років з моменту зарахування на надстрокову військову службу з 15.12.1998 (зарахований на строкову службу з 15.12.1993), у відповідності до вимог п. 2 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зі змінами від 21.05.1993.
Підставою прийняття оскаржуваного рішення зазначено те, що ОСОБА_1 зарахований на квартирний облік без врахування встановленого п'ятирічного перебування на надстороковій службі.
Отже, як видно з довідок Національної академії від 16.03.2021 року №49 та від 19.03.2021 року №1117, позивач до листопада 2021 року перебував на квартирному обліку у Національній академії з 26.12.1994 року.
Як стверджує позивач, змінивши дату зарахування його на квартирний облік, Національною академією змінено черговість надання йому грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення в бік його відтермінування, що порушує права позивача.
Положеннями статей 55, 124 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, зокрема такий, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно із статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2008 року пункт 50, (рішення у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).
Згідно зі статтями 34, 37 ЖК УРСР потребуючими поліпшення умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством, а облік таких осіб здійснюється за їх місцем роботи або за їх місцем проживання.
Статтею 43 ЖК УРСР встановлено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з ч. 1 ст. 12 цього Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями державою. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей, які проживають разом з ними, надається жиле приміщення, що має відповідати вимогам статті 50 Житлового кодексу України. До одержання постійного жилого приміщення військовослужбовцям, зазначеним у цьому пункті, надаються службові жилі приміщення. У разі відсутності такого житла військова частина зобов'язана тимчасово орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та його сім'ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) ним жилого приміщення на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 цього Закону, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військовослужбовцям, які вступили на військову службу за контрактом, якщо вони не забезпечені жилою площею за місцем служби, на перші 5 років служби надаються службові приміщення або
жила площа в гуртожитку. Протягом цього часу за ними зберігається право на жилу площу, яку вони займали до вступу на військову службу. Вони не можуть бути виключені із списків громадян, взятих на квартирний облік. При продовженні військової служби понад 5 років забезпечення зазначених військовослужбовців жилими приміщеннями за місцем служби провадиться на загальних підставах.
Порядком визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року №728 (далі - Порядок) встановлено механізм визначення розміру і надання військовослужбовцям грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення.
Так, відповідно до положень п. 5 Порядку, черговість надання вищевказаної компенсації визначається за часом взяття військовослужбовця на квартирний облік.
Згідно зі статтею 60 Житлового кодексу України законодавче регулювання відносин, пов'язаних з постановкою на квартирний облік, здійснюється згідно з Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Український PCP (далі - Правила обліку), затверджених Постановою Ради Міністрів Української PCP і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470.
Відповідно до пп.6 п. 13 Правил обліку (чинних на дату зарахування позивача на квартирний облік), на квартирний облік приймаються, зокрема, громадяни, які проживають в гуртожитках.
Згідно з п. 9 Положення про порядок забезпечення житловою площею у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 23.12.1992 року №220 (чинного на дату зарахування позивача) на квартирний облік, військовослужбовці визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов на загальних підставах відповідно до чинного законодавства.
Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов'язок забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Датою зарахування позивача на квартирний облік є 26.12.1994 року.
Відповідно позивача зараховано на квартирний облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов, у відповідності до вимог чинного на дату зарахування (26.12.1994 року) законодавства.
Таким чином, на момент зарахування позивача на квартирний облік житлова комісія ВІ НУ «Львівська політехніка»діяла у відповідності до вимог чинного на той момент законодавства.
Підстави зняття військовослужбовців з квартирного обліку передбачені п. 21 розділу VI Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України 31.07.2018 року №380, а саме: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з п. 5 ст. 40 ЖК України, громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.
В ході розгляду справи, не встановлено, що житлові умови позивача були поліпшені.
Також, відсутні докази, що позивачем були подані відомості, які не відповідають дійсності, але стали підставою для його зарахування на квартирний облік.
Інших обставин, які б давали підстави для зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку не встановлено.
Суд зазначає, що при розгляді цієї справи може бути враховано також рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 в справі «Стретч проти Сполученого Королівства» та рішення ЄСПЛ від 20.10.2011 в справі «Рисовський проти України» щодо принципів застосування ст.1 Першого протоколу до конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу належного врядування при втручанні держави в право особи на мирне володіння своїм майном.
Разом з тим у п.71 рішення у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип належного врядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. Разом з тим, потреба виправити допущену в минулому помилку не повинна непропорційним чином утручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки держоргану має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного врядування може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.
Таким чином, суд дійшов переконання, що житлова комісія військової частини НОМЕР_2 приймаючи рішення про зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік терміном після п'яти років з моменту зарахування на надстрокову військову службу з 15.12.1998 не вірно трактувала положення ч. 2 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки такими положеннями врегульовані питання забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями, а не взяття їх на квартирний облік.
У той час, при прийнятті рішення про прийняття ОСОБА_1 на квартирний облік з 26.12.1994 року, житловою комісією військової частини НОМЕР_2 не було допущено жодних порушень діючого на той час законодавства.
Відповідно до вимог ч. 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає, що позивачем доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
За переконанням суду, намагання виправити допущену в минулому органом влади помилку не може мати наслідком непропорційне втручання в право позивача та перекладати на нього всі негативні наслідки такої помилки, оскільки це покладатиме надмірний індивідуальний тягар на особу та порушить справедливий баланс інтересів сторін.
Суд дійшов висновку, що п. 4.2 протоколу житлової комісії Національної академії сухопутних військ Імені гетьмана Петра Сагайдачного від 30.11.2021 року №10 та п. 5.2 наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 16.12.2021 року №781-АД слід визнати протиправними та скасувати, а також зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного поновити перебування ОСОБА_1 , на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (квартирний облік) з 26.12.1994 року, а тому позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача.
При поданні позову позивач судовий збір не сплачував, оскільки звільнений від його сплати на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відтак, слід стягнути з відповідача на користь держави судовий збір, який позивач мав би сплатити при поданні позовної заяви, в сумі 1984,80 грн. (992,40х2).
Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати п. 4.2 протоколу житлової комісії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 30.11.2021 року №10 та п. 5.2 наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 16.12.2021 року №781-АД.
Зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного поновити перебування ОСОБА_1 на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (квартирний облік) з 26.12.1994 року.
Стягнути з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь держави судовий збір в розмірі 1984 гривні 80 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, адреса: 79026, м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32, код ЄДРПОУ 08410370.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, адреса: 79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2, код ЄДРПОУ 07638027.
Повне рішення складено 24 червня 2022 року.
Суддя Г.П. Мигаль