Справа № 456/4086/19
Провадження № 2/456/314/2022
08 червня 2022 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Гули Л. В. ,
з участю секретаря Петренко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту припинення шлюбних відносин та визнання особистої приватної власності,
Стислий виклад позицій сторін.
Позивач ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву, в якій просить встановити факт припинення шлюбних відносин між ним та ОСОБА_3 з 13 січня 2018 року, визнати автомобіль марки «Ford Focus», н.з. НОМЕР_1 , таким, що належав ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності, та стягнути на його користь судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що він перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 . У шлюбі з відповідачкою у них не склалися сімейні відносини, були постійні сварки, непорозуміння та розбіжності в поглядах на сімейне життя. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.03.2018 шлюб між ними розірвано. За час спільного проживання однією сім'єю він з відповідачкою проживав у квартирі його батька. Їхні сімейні відносини, в тому числі фактично спільне проживання однією сім'єю припинилося з січня 2018 року, тобто їхня сім'я припинила своє фактичне існування. Позов про розірвання шлюбу відповідачка подала 05.02.2018. Згодом відповідачкою було подано позов про поділ майна подружжя, яким остання хотіла визнати автомобіль марки «Ford Focus», н.з. НОМЕР_1 , спільним сумісним майном подружжя, проте таку було залишено без розгляду. Через два місяці відповідачкою було подано аналогічний позов, за результатом розгляду якого ухвалено рішення за його відсутності, яке було предметом апеляційного перегляду, що позбавило його права на вказаній стадії заявити зустрічний позов. Звертає увагу, що зазначений автомобіль ним був придбаний в період окремого проживання за особисті кошти, які отримані від рідного брата ОСОБА_5 . Більше того, ні його доходи, ні доходи відповідачки не давали можливості придбати спірний автомобіль , так як за час спільного проживання вони двічі їздили за кордон на дороговартісний відпочинок та відповідачка проходила лікування в приватній клініці Св. Параскеви у м. Львові. Враховуючи наведене, змушений звернутися до суду із вказаним позовом.
Відповідачка не скористалася правом на подання відзиву.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.
Заяви та клопотання сторін та процесуальні рішення, постановлені по справі.
Постановою Львівського апеляційного суду від 27.07.2021 скасовано ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11.12.2020 про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту припинення шлюбних відносин та визнання особистої приватної власності і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції /Т. 1 а.с. 178-180/.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 серпня 2021 року головуючим суддею визначено суддю Гулу Л.В. /Т. 1 а.с. 183/.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06.09.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту припинення шлюбних відносин та визнання особистої приватної власності прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання на 20.09.2021. Роз'яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /Т. 1 а.с. 184/.
Ухвалою суду від 20.09.2021 підготовче засідання відкладено на 18.10.2021 /Т. 1 а.с. 187/.
02.12.2021 позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про забезпечення доказів /Т. 1 а.с. 211/.
Ухвалою суду від 28.12.2021 задоволено клопотання про забезпечення доказів /Т. 1 а.с. 228/.
Ухвалою суду від 28.01.2022 підготовче засідання відкладено на 17.02.2022 /Т. 1 а.с. 233/.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17.02.2022 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту припинення шлюбних відносин та визнання особистої приватної власності. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 14.03.2022 /Т. 1 а.с. 239/.
Ухвалою суду від 14.03.2022 справу розглядом відкладено на 14.04.2022 /Т. 1 а.с. 243/.
06.05.2022 від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ференц О.І. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеконференції /Т. 2 а.с. 1-2/.
Ухвалою суду від 12.05.2022 постановлено проводити судове засідання 19.05.2022 в режимі відео конференції /Т. 2 а.с. 3/.
Розгляд справи по суті відбувся за участі позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Ференц О.І. (в режимі відеоконференції).
Узагальнення доводів сторін та інші процесуальні дії у справі.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ференц О.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позові, просили їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася. Її інтереси представляв адвокат Коцан Р.М., який подав заяву про розгляд справи за його відсутності. В попередніх засіданнях позов заперечив повністю.
Суд відповідно до вимог ч. 7 ст. 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов'язків.
Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
В будь-якому випадку право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів, якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх в апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.
Відтак суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та підтверджується рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.03.2018, що сторони з 22.11.2016 перебували в зареєстрованому шлюбі. Шлюбі між сторонами розірвано 23.03.2018 /Т. 1 а.с. 6/.
Зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 судом встановлено, що відповідачка 20.10.2018 зареєструвала шлюб зі ОСОБА_6 та після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_7 1 а.с. 56/.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.09.2018 за заявою ОСОБА_4 позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя залишено без розгляду /Т. 1 а.с. 7/.
Згідно з довідкою про доходи від 26.02.2019, виданою ДВНЗ «Дрогобицький коледж нафти і газу», позивач ОСОБА_1 (на час видачі довідки) працював в ДВНЗ «Дрогобицький коледж нафти і газу» на посаді інженера-програміста та його дохід за період з січня 2017 року по грудень 2017 року становив 50225,74 грн /Т. 1 а.с. 8/.
Згідно з довідкою про доходи № 064 від 14.05.2018 відповідачка ОСОБА_4 (на час видачі довідки) працювала в ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар»» на посаді оператора спецводоочищення та її дохід за період з січня 2017 року по грудень 2017 року становив 78406,43 грн. /Т. 1 а.с. 9/
Долучені до матеріалів позовної заяви копії документів засвідчують факт звернення 13.01.2018 ОСОБА_3 до поліції, проведення судово-медичної експертизи та отримання висновку експерта /Т. 1 а.с. 10-11/.
Рахунок на оплату № 1973 від 03.11.2016 підтверджує факт оплати ОСОБА_1 послуги щодо відпочинку в Єгипті на суму 17641,58 грн /Т. 1 а.с. 12/.
Згідно з довідкою, виданою ПП «Вест Аква Тревел», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 придбали тур на відпочинок в Туреччині з 04.07.2017 по 11.07.2014 вартістю 21600 грн /Т. 1 а.с. 13/.
Відповідно до договору купівлі-продажу 4641/2018/797624 транспортного засобу від 23.01.2018 ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_8 автомобіль марки «Ford Focus», н.з. НОМЕР_1 , за 157098,38 грн /Т. 1 а.с. 16/.
Відповідно до довідки АТ «Ощадбанк» від 05.05.2018 № 207 ОСОБА_1 16.01.2017, 17.01.2017 та 28.02.2017 року отримував міжнародні грошові перекази на загальну суму 6035,37 доларів США /Т. 1 а.с. 20/.
Долучені до матеріалів справи копії нотаріально посвідченої заяви від 07.05.2018 та розписки від 28.02.2017 додатково підтверджують факт отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_5 в період січень-лютий 2017 року грошових коштів у сумі 6035 доларів /Т. 1 а.с. 18-19/.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.12.2018, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 16.12.2019, ДНЗС - 16.12.2019, у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя (справа № 442/7794/18) спірний транспортний засіб, автомобіль марки «Ford Focus», н.з. НОМЕР_1 , визнано об'єктом спільної сумісної власності подружжя сторін по справі, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про його поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачкою право власності на 1/2 частку транспортного засобу, автомобіля марки «Ford Focus», н.з. НОМЕР_1 /Т. 1 а.с. 50-55/.
Із листа виконавчого директора ТОВ «Медцентр Св. Параскеви» № 040222-1 від 04 лютого 2022 року судом встановлено, що вартість лікування ОСОБА_3 протягом 2017 року в ТОВ «Медцентр Св. Параскеви» склала 11730 грн /Т. 1 а.с. 236/.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу визначення дати фактичного припинення між сторонами шлюбних відносин та правового режиму майна, набутого в період до розірвання шлюбу, зокрема спір щодо віднесення автомобіля марки «Ford Focus», н.з. НОМЕР_1 , до спільного майна подружжя чи особистої приватної власності ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми, Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За положеннями ст. 57 СК особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Згідно зі статтею 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно з частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У п. 19 постанови № 11 від 21.12.2007 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» прописано, що вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог шляхом надання доказів є однією з основних засад судочинства (стаття 129 Конституції України).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що сторони в справі перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.03.2018.
Спір між сторонами виник з приводу визначення дати фактичного припинення між сторонами шлюбних відносин та правового режиму майна, набутого в період до розірвання шлюбу, зокрема, спір щодо віднесення автомобіля марки «Ford Focus», н.з. НОМЕР_1 , до спільного майна подружжя чи особистої приватної власності позивача ОСОБА_1 .
Позивач, аргументуючи обґрунтованість поданого позову, покликається на те, що незважаючи на те, що рішення про розірвання шлюбу ухвалено 23.03.2018, фактичні шлюбні відносини між сторонами були припиненні ще 13 січня 2018 року та не поновлювалися. Автомобіль марки «Ford Focus», н.з. НОМЕР_1 , придбаний ним 23.01.2018, тобто в час окремого проживання за особисті кошти, отримані від брата ОСОБА_5 , оскільки спільних коштів у подружжя не було через доволі розкішний спосіб життя.
Водночас, відповідачка та її представник, заперечуючи повністю проти позову, покликаються на те, що судом уже надано оцінку майну, набутому сторонами, та визначено його правову природу, зокрема, й автомобілю марки «Ford Focus», н.з. НОМЕР_1 , про що свідчить рішення Дрогобицького міськрайоного суду Львівської області від 27.12.2018.
Надаючи оцінку аргументам сторін, суд вважає аргументи позивача ОСОБА_1 щодо встановлення факту припинення фактичних шлюбних відносин та відповідачки щодо визначення правової природи власності на автомобіль марки «Ford Focus», н.з. НОМЕР_1 , належним чином обґрунтованими та мотивованими та відповідно аргументи позивача ОСОБА_1 щодо визначення правової природи власності на автомобіль марки «Ford Focus», н.з. НОМЕР_1 , безпідставними з огляду на таке.
Так, судом встановлено, визнається та не заперечується сторонами, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.12.2018 у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя (справа № 442/7794/18) спірний автомобіль марки «Ford Focus», н.з. НОМЕР_1 , визнано об'єктом спільної сумісної власності подружжя, сторін по справі, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про його поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачкою право власності на 1/2 частку транспортного засобу.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Так, вищезазначене рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя (справа № 442/7794/18) було предметом оскарження ОСОБА_1 в частині поширення правового режиму спільного сумісного майна на автомобіль марки «Ford Focus», н.з. НОМЕР_1 , до Львівського апеляційного суду.
Постановою Львівського апеляційного суду від 16.12.2019 за результатом оцінки доводів ОСОБА_1 , наведених в апеляційній скарзі, апеляційним судом встановлено обставину фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами 13.01.2018, проте апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 грудня 2018 року залишено без змін. Вказана постанова, як і рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.12.2018 набрали законної сили 16.12.2019.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року в справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року в справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Таким чином, обставину фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами 13.01.2018 встановлено та в порядку ст. 82 ЦПК України така доказуванню не підлягає.
Відтак в суду наявні підстави для встановлення факту, що фактичні шлюбні відносини між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , припинені з 13 січня 2018 року.
Що стосується вимог про визнання автомобіля марки «Ford Focus», н.з. НОМЕР_1 , таким, що належав ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності, суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року в справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17, норми СК України (ст. 69-70) свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Так, на обґрунтування визнання автомобіля марки «Ford Focus», н.з. НОМЕР_1 , таким, що належав ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності, позивач покликається на те, що такий було куплено за особисті кошти ОСОБА_1 , отримані ним від брата, оскільки спільних коштів у подружжя не було.
На підтвердження зазначених аргументів позивач подає розписки про отримання коштів, довідку з банку про здійснення переказів, а також покликається на показання свідка ОСОБА_5 та свої показання в якості свідка.
Так, позивач ОСОБА_1 , будучи допитаний в якості свідка, повідомив суду, що вони з відповідачкою проживали не ідеальним подружнім життям та часто в них виникали суперечки. За час шлюбу вели доволі розкішний спосіб життя, на який витрачали всі зароблені кошти: відпочинок закордоном, лікування в найдорожчих клініках, як наслідок заощаджень не мали. Після чергового непорозуміння 12.01.2018 відповідачка пішла з дому де вони проживали. Повернулася 13 чи 14 січня 2018 року, щоб забрати свої речі, після чого більше не поверталась та почала зводити наклепи на нього. В цей час вже за роздільного проживання ним було придбано спірний автомобіль за кошти, отримані від рідного брата ОСОБА_5 , який працював за кордоном та передавав зароблені ним гроші йому на зберігання. Наголосив, що в сторін як подружжя спільних заощаджень, які можна було б витратити на придбання автомобіля, не було. Автомобіль придбаний після фактичного припинення шлюбних відносин.
Свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що ОСОБА_1 його рідний брат, в якого йде спір про розподіл транспортного засобу. Засвідчив суду, що позивач придбав автомобіль за кошти, отримані від нього. Він працює за кордоном, отримує стабільний дохід. З братом має довірливі стосунки, а тому зароблені кошти переказує йому на зберігання. ОСОБА_1 звернувся з проханням використати кошти на купівлю транспортного засобу, він не заперечив.
Зазначені показання судом оцінюються критично. Так, із пояснень свідків судом встановлено лише факт отримання ОСОБА_1 коштів від ОСОБА_5 , проте доказів, що саме за ці кошти куплено спірний автомобіль, суду не надано та пояснення свідків таких не містять.
Суд звертає увагу позивача, що підтвердження передачі коштів ОСОБА_1 датовані січнем-лютим 2017 року, спірний автомобіль же придбано 23.01.2018.
Окрему увагу суд вважає за необхідне звернути на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.12.2018, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 16.12.2019, ДНЗС - 16.12.2019, у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя (справа № 442/7794/18), яким спірний транспортний засіб, автомобіль марки «Ford Focus», н.з. НОМЕР_1 , визнано об'єктом спільної сумісної власності подружжя сторін по справі, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про його поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачкою право власності на 1/2 частку транспортного засобу марки «Ford Focus», н.з. НОМЕР_1 /Т. 1 а.с. 50-55/.
Наведені в даному позові обставини та докази були предметом дослідження апеляційного суду при апеляційному перегляді рішення про поділ майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , проте були оцінені колегією суддів критично.
Звертаючись до суду з позовом та оспорюючи поширення правового режиму спільного сумісного майна на автомобіль марки «Ford Focus», н.з. НОМЕР_1 , інших доказів позивачем не надано.
Відтак належних та допустимих доказів, що спірний автомобіль придбано за особисті кошти позивача та його рідних особисто для ОСОБА_1 ним не надано та судом не здобуто.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
А відтак інші доводи сторін не аналізуються судом та не спростовуються, оскільки на висновки суду про наявність підстав для часткового задоволення позову не впливають.
Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.
В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановивши наявність преюдиційних фактів, суд дійшов переконання, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з урахуванням встановлених судом обставин.
Щодо судових витрат.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Так, згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а тому зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 768,40 грн сплаченого ним судового збору, що є пропорційним частині задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що до закінчення судових дебатів у справі адвокатом представником позивача Ференц О.І. зроблено заяву, що докази понесених ними інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на правову допомогу, будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, а тому розподіл таких при ухваленні судом даного рішення не здійснювався.
Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Встановити, що фактичні шлюбні відносини між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , припинені з 13 січня 2018 року.
В решті позову відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 копійок) сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 20 червня 2022 року.
Суддя Л.В.Гула