Справа №380/16061/21
16 червня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Сасевича О.М.,
за участю секретаря судового засідання Пушки М.А.,
представника позивача Поліщука В.В.,
представника відповідачів Качмарик Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіскотломонтаж-Львів» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіскотломонтаж-Львів» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Львівській області із вимогами:
- визнати протиправними дії ДПС України щодо надання відповіді за результатами розгляду скарги ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» по спливу 20-ти денного строку, без продовження строку розгляду скарги та належного повідомлення ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» про продовження строку розгляду скарги, та скасувати рішення про результати розгляду скарги ДПС України від 30.08.2021 року №19697/6144-00-06-010106;
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.06.2021 року №13338/13-01-07-05 (форма «Р»), від 07.06.2021 року №13339/13-01-07-05 (форма «Р»), від 07.06.2021 року №13327.13-01-07-05 (форма «Д»), від 07.06.2021 року №13328.13-01-07т16 (форма «Д»), від 07.06.2021 року №13329.13-01-07-16 (форма «ПС»).
Ухвалою судді від 12.10.2021 року в справі було відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 26.05.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів», ГУ ДПС у Львівській області та ДПС України при розгляді справи було подано до суду заяви по суті справи - письмові відзив, відповідь на відзив, пояснення.
Відповідно до позиції позивача, яка ним висловлена в письмових заявах, що були подані до суду, він вважає, що ГУ ДПС у Львівській області було необґрунтовано та за відсутності належного підтвердження щодо конкретних порушень чинного законодавства України прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 07.06.2021 року №13338/13-01-07-05, від 07.06.2021 року №13339/13-01-07-05, від 07.06.2021 року №13327.13-01-07-05, від 07.06.2021 року №13328.13-01-07т16 і від 07.06.2021 року №13329.13-01-07-16, що свідчить про їх протиправність. Окрім того, ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» вважає, що зазначені рішення податкового органу слід визнати скасованими також у силу несвоєчасного розгляду скарг платника податків, а відповідні дії ДПС України (щодо несвоєчасного надання рішення за результатами розгляду скарги) є протиправними.
Позивач зазначає, що контролюючим органом було призначено та у березні-квітні 2021 року проведено документальну планову виїзну перевірку стосовно ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів», за наслідком якої складено акт від 30.04.2021 року №10013/13-01-07-05/37801512. У акті перевірки контролюючий орган ствердив про порушення позивачем п.п. 5-7, 9 П(С)БО 16 «Витрати», п.п. 134.1, 135.1 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 10 648 539 грн, п.п. 198.1-198.3 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 12 187 035 грн, п.п. 164.1.2, 164.2.17, 168.1.2 Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 11 850,24 грн, пп. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX, п. 168.1.1, ст. 171, п. 176.1 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено військового збору в сумі 809,44 грн, а також п.п. 51.1, 176.2 «б» Податкового кодексу України.
На підставі цього акту перевірки ГУ ДПС у Львівській області було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.06.2021 року №13338/13-01-07-05 (форма «Р»), від 07.06.2021 року №13339/13-01-07-05 (форма «Р»), від 07.06.2021 року №13327.13-01-07-05 (форма «Д»), від 07.06.2021 року №13328.13-01-07-16 (форма «Д»), від 07.06.2021 року №13329.13-01-07-16 (форма «ПС»).
Проте, за доводами позивача, такі порушення (стверджувані відповідачами) в дійсності не мали місце, а висновки контролюючого органу не базуються на належних і допустимих доказах.
ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» підкреслює, що ним не було допущено порушень законодавства, висновок про які безпідставно та необґрунтовано було прийнято контролюючим органом. Позивач зазначає, що ним було вчинено з рядом підприємств (ПП «ЗАХІДГОСПТОРГ», ТОВ «МАКСБУДРЕМ», ТОВ «СОЛГІЗ», ТОВ «МАСТІГ», ТОВ «КОМВЕСТБУД», ТОВ «ЗАХІДБУДТОРГІНВЕСТ», ТОВ «В-ІНТЕР ГРУП», ТОВ «АК «ТРУДОВІ РЕСУРСИ», ТОВ «ЦЕНТРБУДПОСТАЧ») правочини (договори підряду), спрямовані на реалізацію господарської компетенції позивача (який був залучений як виконавець значного обсягу робіт, що вимагало використання додаткових ресурсів), які належним чином виконувалися сторонами, що й стало правомірною підставою формування та реєстрації податкового кредиту, а також визначення бази для оподаткування податком на прибуток.
ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» вважає, що податковий орган безпідставно виклав висновок про нереальність документованих операцій із такими підприємствами. Позивач стверджує, що зі зазначеними вище контрагентами ним здійснювалися реальні та товарні господарські операції, що підтверджується необхідними первинними документами, які належним чином засвідчують факти здійснення відповідних операцій. Позивач зазначає, що залучені ним контрагенти є діючими підприємствами, з трудовими й матеріальними ресурсами, які дозволяють виконувати замовлені роботи, а сумніви контролюючих органів у цьому є голослівними та не базуються на зібраних належних і допустимих доказах, а носять характер припущень.
Позивач також наголошує на тому, що навіть у разі допущення його контрагентами яких-небудь порушень податкового чи іншого законодавства, ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» не повинно нести тягара відповідальності за них, позаяк, відповідачем не доведено змову позивача з ними з метою отримання певних податкових вигод або про обізнаність позивача з такими обставинами (порушеннями).
Крім того, позивач зазначає, що контролюючим органом було викладено безпідставний висновок про неутримання податку з доходу фізичних осіб, що слід було здійснити за наслідком буцімто отриманого працівниками ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» додаткового блага у натуральній формі (у вигляді пального, придбаного у вихідні дні).
Однак, такий підхід ГУ ДПС України позивач оцінює як помилковий, оскільки чинне законодавство України не містить заборони на заправку транспортного засобу у вихідний день, а закуплене працівниками позивача пальне було використане в подальшому у рамках господарської діяльності ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів», відтак, підстав для включення вказаних витрат до складу додаткових благ водіїв немає. У зв?язку з чим, у позивача не виникало й обов?язку з утримання податку на доходи фізичних осіб, військового збору та подачі відповідних відомостей у податковому розрахунку за формою №1ДФ.
Таким чином, на переконання позивача, податковим органом було складено податкові повідомлення-рішення, які оспорюються, необґрунтовано, без достатніх підстав, на сумнівних засновках, без урахування дійсних обставин справи та норм чинного законодавства, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.
Окрім того, ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» наголошує на тому, що ним було подано скаргу від 16.06.2021 на відповідні рішення до ДПС України в порядку адміністративного оскарження. Однак, відповідачем не було розглянуто скарги та не було надано відповідного рішення (від 30.08.2021 року №19697/6144-00-06-010106) в установлений законом строк (упродовж 20 робочих днів), а вже поза межами такого строку. Зазначене в силу прямої норми Податкового кодексу України є свідченням задоволення скарги платника податків, що в той же час контролюючим органом не визнається, а відтак, потребує вирішенню в суді.
При цьому, такі дії ДПС України (щодо надання відповіді за результатами розгляду скарги по спливу встановленого законом строку та без його продовження) є очевидно протиправними, що позивач просить встановити судовим рішенням. А також і рішення ДПС України від 30.08.2021 року №19697/6144-00-06-010106 про відмову в задоволенні скарги позивача, яке не відповідає дійсним обставинам справи, підлягає скасуванню як протиправне.
Відтак, позивач вважає свої вимоги повністю обґрунтованими й такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до позиції ГУ ДПС у Львівській області та ДПС України, яка ними висловлена у письмових заявах, що були подані до суду, вони вважають вимоги позивача безпідставними.
А саме, відповідачі зазначають, що ГУ ДПС у Львівській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 року по 31.12.2020 року, валютного - за період з 01.04.2017 року по 31.12.2020 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 21.07.2011 року по 21.12.2020 року. Податковий орган підкреслює, що за наслідком проведеної перевірки ним було достовірно встановлено факти порушень зі сторони ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів», які описані в акті перевірки від 30.04.2021 року №10013/13-01-07-05/37801512.
Так, у ході перевірки було встановлено проведення позивачем взаєморозрахунків із контрагентами: ПП «ЗАХІДГОСПТОРГ», ТОВ «МАКСБУДРЕМ», ТОВ «СОЛГІЗ», ТОВ «МАСТІГ», ТОВ «КОМВЕСТБУД», ТОВ «ЗАХІДБУДТОРГІНВЕСТ», ТОВ «В-ІНТЕР ГРУП», ТОВ «АК «ТРУДОВІ РЕСУРСИ», ТОВ «ЦЕНТРБУДПОСТАЧ», по яких придбані будівельно-монтажні роботи були включені до складу витрат, хоча вони не підтверджені перевіркою та наявні всі підстави для висновку про їх нереальність. Зокрема, відповідачі вказують на те, що перевіркою встановлено: відсутність у контрагентів трудових ресурсів для виконання зазначеної кількості документованих робіт (послуг); підміни товарних позицій у суб'єктів господарювання, котрі здійснили первинну в ланцюгу нереальну поставку (продаж); неможливість підтвердження факту отримання контрагентами будівельних матеріалів для виконання будівельних-монтажних робіт; відсутність підтвердження факту проведення фінансово-господарських операцій ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» із вищезазначеними контрагентами; в актах приймання виконаних будівельних робіт і довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрати наявні дефекти (відсутні адреси, номера актів, дати тощо); наявна податкова інформація щодо не підтвердження взаєморозрахунків з контрагентами за звітні періоди декларування; наявні кримінальні правопорушення зі сторони контрагентів у частині дотримання вимог податкового законодавства; платником податків не представлено всіх необхідних документів на підтвердження реальності документованих операцій.
Таким чином, податковий орган підкреслює, що за наслідком проведеної документальної перевірки ним було достовірно встановлено факти порушень зі сторони ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів», які проявилися в документуванні нереальних господарських операцій із виключною метою отримання податкових вигод. За доводами відповідачів, зазначені обставини були з'ясовані під час спірної перевірки та належним чином підтверджуються зібраними доказовими матеріалами.
Крім того, відповідачі покликаються й на те, що ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» безпідставно не було утримано податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та не було подано необхідні відомості у податковому розрахунку за формою №1ДФ при отриманні його працівниками додаткового блага у натуральній формі - пального, придбаного у вихідні дні, коли працівники не перебували на роботі чи у відрядженні, а отже, придбавали й використовували пальне у власних (приватних) цілях.
У зв'язку з чим, відповідачі вважають, що контролюючим органом було правомірно та обґрунтовано прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.
Окрім того, в частині доводів позивача про протиправність дій ДПС України щодо несвоєчасного надання відповіді (рішення) в рамках адміністративного оскарження та про задоволення в цей спосіб скарги позивача, відповідачі оцінюють їх як помилкові. Тут відповідачі покликаються на норми п. 52-8 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, яким на час карантину зупинені строки, встановлені п. 56.8 Податкового кодексу України. А тому, на думку відповідачів, ДПС України діяло в межах встановлених законодавством норм і будь-яких порушень при здійсненні процедури адміністративного оскарження допущено не було, а скарга позивача не може вважатися задоволеною відповідно до п. 56.9 Податкового кодексу України.
У зв?язку з чим, ГУ ДПС у Львівській області та ДПС України підстав для задоволення позовних вимог не вбачають.
У судових засіданнях представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні тим, які викладені у письмових заявах до суду, просили позов задовольнити. Представник ГУ ДПС у Львівській області та ДПС України у судових засіданнях позов не визнала, ствердила про його безпідставність, а тому, просила у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів, розглянувши їхні доводи та заперечення, дослідивши показання свідка та зібрані в справі докази, об'єктивно оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково, виходячи з наступного.
Судом установлено, що ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» зареєстроване управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради 20.07.2011 року за №14151020000025938. Позивач на час спірних правовідносин був зареєстрованим платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість від 12.09.2011 року №200000685.
Установлено, що позивачем було вчинено з певними суб?єктами господарювання ряд правочинів щодо виконання ними робіт (надання послуг).
А саме, ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» укладено з ПП «ЗАХІДГОСПТОРГ» договори субпідряду від 04.06.2020 року №ЗГ-04-06-2020, від 01.06.2020 року №ЗГ-01-06-2020, від 29.05.2020 року №ЗГ-29-05-2020, за умовами яких контрагент зобов?язався виконувати певні роботи (з реконструкції систем опалення).
На документування виконання цих договорів оформлено акти виконаних робіт на загальну суму 6 824 249,73 грн, у тому числі ПДВ 1 137 374,95. Також наявні підтвердження здійснення оплати за виконувані роботи за вказаними договорами, що не заперечується сторонами. Виконавцем робіт (ПП «ЗАХІДГОСПТОРГ») було складено відповідні податкові накладні на загальну суму ПДВ у розмірі 1 137 375,00 грн.
Також ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» укладено з ТОВ «МАКСБУДРЕМ» договори субпідряду від 18.07.2019 року №МБР-18-07-2019, від 02.07.2019 року №МБР-02-07-2019, від 19.07.2019 року №МБР-19-07-2019, за умовами яких контрагент зобов?язався виконувати певні роботи (з реконструкції систем опалення).
На документування виконання цих договорів оформлено акти виконаних робіт на загальну суму 710 427,00 грн, у тому числі ПДВ 118 404,50 грн. Також наявні підтвердження здійснення оплати за виконувані роботи за вказаними договорами, що не заперечується сторонами. Виконавцем робіт (ПП «МАКСБУДРЕМ») було складено відповідні податкові накладні на загальну суму ПДВ у розмірі 118 404,50 грн.
Також ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» укладено з ТОВ «СОЛГІЗ» договори субпідряду від 26.12.2019 року №СО-26-12-2019, від 20.12.2019 року №СО-20-12-2019, від 11.12.2019 року №СО-11-12-2019, від 10.12.2019 року №СО-10-12-2019, від 09.12.2019 року №СО-09-12-2019, від 12.11.2019 року №СО-12-11-2019, від 19.11.2019 року №СО-19-11-2019/1, за умовами яких контрагент зобов?язався виконувати певні роботи (з реконструкції котелень, інженерних мереж, устаткування котелень тощо).
На документування виконання цих договорів оформлено акти виконаних робіт на загальну суму 30 877 900,02 грн, у тому числі ПДВ 5 146 316,67 грн. Також наявні підтвердження здійснення оплати за виконувані роботи за вказаними договорами, що не заперечується сторонами. Виконавцем робіт (ПП «СОЛГІЗ») було складено відповідні податкові накладні на загальну суму ПДВ у розмірі 5 146 316,67 грн.
Також ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» укладено з ТОВ «МАСТІГ» договори субпідряду від 18.06.2018 року №МГ-18-06-2018, від 15.05.2018 року №МГ-15-05-2018, від 06.08.2018 року №МГ-06-08-2018, від 24.05.2018 року №МГ-24-05-2018, від 21.08.2018 року №МГ-21-08-2018, від 01.08.2018 року №МГ-01-08-2018, від 15.06.2018 року №МГ-15-06-2018, від 06.08.2018 року №МГ-06-08-2018, від 25.05.2018 року №МГ-25-05-2018, від 16.07.2018 року №МГ-16-07-2018, від 03.08.2018 року №МГ-03-08-2018, від 02.08.2018 року №МГ-02-08-2018, від 20.08.2018 року №МГ-20-08-2018, від 18.08.2018 року №МГ-18-08-2018, від 22.08.2018 року №МГ-22-08-2018, від 05.09.2018 року №МГ-05-09-2018, від 10.08.2018 року №МГ-10-08-2018, від 03.09.2018 року №МГ-03-09-2018, від 26.06.2018 року №МГ-26-06-2018, від 04.09.2018 року №МГ-04-09-2018, від 16.08.2018 року №МГ-16-08-2018, від 16.10.2018 року №МГ-16-10-2018, за умовами яких контрагент зобов?язався виконувати певні роботи (з реконструкції систем опалення, котелень тощо).
На документування виконання цих договорів оформлено акти виконаних робіт на загальну суму 4 712 099,16 грн, у тому числі ПДВ 785 349,86 грн. Також наявні підтвердження здійснення оплати за виконувані роботи за вказаними договорами, що не заперечується сторонами. Виконавцем робіт (ПП «МАСТІГ») було складено відповідні податкові накладні на загальну суму ПДВ у розмірі 785 349,86 грн.
Також ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» укладено з ТОВ «КОМВЕСТБУД» договори субпідряду від 27.03.2018 року №КВБ-27-03-2018, від 12.04.2018 року №КВБ-12-04-2018, від 11.04.2018 року №КВБ-11-04-2018, від 05.04.2018 року №КВБ-05-04-2018, від 26.03.2018 року №КВБ-26-03-2018, від 18.03.2018 року №КВБ-18-03-2018, від 20.04.2018 року №КВБ-20-04-2018, від 30.04.2018 року №КВБ-30-04-2018, від 01.06.2018 року №КВБ-01-06-2018, від 15.06.2018 року №КВБ-15-06-2018, від 02.07.2018 року №КВБ-02-07-2018, від 06.01.2018 року №КВБ-06-01-2018, за умовами яких контрагент зобов?язався виконувати певні роботи (з реконструкції та ремонту систем опалення, котелень).
На документування виконання цих договорів оформлено акти виконаних робіт на загальну суму 5 381 313,54 грн, у тому числі ПДВ 896 885,62 грн. Також наявні підтвердження здійснення оплати за виконувані роботи за вказаними договорами, що не заперечується сторонами. Виконавцем робіт (ПП «КОМВЕСТБУД») було складено відповідні податкові накладні на загальну суму ПДВ у розмірі 896 885,62 грн.
Також ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» укладено з ТОВ «ЗАХІДБУДТОРГІНВЕСТ» договори субпідряду від 09.01.2020 року №ЗТ-09-01-2020, від 28.02.2020 року №ЗТ-28-02-2020, від 27.02.2020 року №ЗТ-27-02-2020, від 24.01.2020 року №ЗТ-24-01-2020, від 03.03.2020 року №ЗТ-03-03-2020, від 25.02.2020 року №ЗТ-25-02-2020, від 19.02.2020 року №ЗТ-19-02-2020, від 18.06.2020 року №ЗТ-18-06-2020, від 12.06.2020 року №ЗТ-12-06-2020, від 15.05.2020 року №ЗТ-15-05-2020, від 16.04.2020 року №ЗТ-16-04-2020, від 15.04.2020 року №ЗТ-15-04-2020, від 23.04.2020 року №ЗТ-23-04-2020, від 14.05.2020 року №ЗТ-14-05-2020, від 11.06.2020 року №ЗТ-11-06-2020, від 10.07.2020 року №ЗТ-10-07-2020, від 22.01.2020 року №ЗТ-22-01-2020, від 30.04.2020 року №ЗТ-30-04-2020, від 07.05.2020 року №ЗТ-07-05-2020, від 08.05.2020 року №ЗТ-08-05-2020, від 04.09.2020 року №ЗТ-04-09-2020, від 07.09.2020 року №ЗТ-07-09-2020, від 01.09.2020 року №ЗТ-01-09-2020, від 03.09.2020 року №ЗТ-03-09-2020, від 02.09.2020 року №ЗТ-02-09-2020, за умовами яких контрагент зобов?язався виконувати певні роботи (з реконструкції, ремонту систем опалення, теплопостачання тощо).
На документування виконання цих договорів оформлено акти виконаних робіт на загальну суму 5 381 313,54 грн, у тому числі ПДВ 898 885,62 грн. Також наявні підтвердження здійснення оплати за виконувані роботи за вказаними договорами, що не заперечується сторонами. Виконавцем робіт (ПП «ЗАХІДБУДТОРГІНВЕСТ») було складено відповідні податкові накладні на загальну суму ПДВ у розмірі 898 885,62 грн.
Також ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» укладено з ТОВ «В-ІНТЕР ГРУП» договори субпідряду від 10.09.2018 року №ВІ-10-09-2018, від 15.09.2018 року №ВІ-15-09-2018, від 17.09.2018 року №ВІ-17-09-2018, від 09.11.2018 року №ВІ-09-11-2018, від 03.09.2018 року №ВІ-03-09-2018, від 12.09.2018 року №ВІ-12-09-2018, від 11.09.2018 року №ВІ-11-09-2018, від 14.11.2018 року №ВІ-14-11-2018, від 04.09.2018 року №ВІ-04-09-2018, від 22.11.2018 року №ВІ-22-11-2018, від 21.11.2018 року №ВІ-21-11-2018, від 20.11.2018 року №ВІ-20-11-2018, від 19.11.2018 року №ВІ-19-11-2018, від 16.11.2018 року №ВІ-16-11-2018, від 15.11.2018 року №ВІ-15-11-2018, від 31.11.2018 року №ВІ-31-11-2018, від 12.11.2018 року №ВІ-12-11-2018, від 23.11.2018 року №ВІ-23-11-2018, від 31.10.2018 року №ВІ-31-10-2018, від 06.12.2018 року №ВІ-06-12-2018, від 15.06.2018 року №ВІ-15-06-2018, від 14.06.2018 року №ВІ-14-06-2018, від 24.10.2018 року №ВІ-24-10-2018, від 19.09.2018 року №ВІ-19-09-2018, від 07.12.2018 року №ВІ-07-12-2018, від 17.07.2018 року №ВІ-17-07-2018, від 13.12.2018 року №ВІ-13-12-2018, від 30.11.2018 року №ВІ-30-11-2018, від 14.08.2018 року №ВІ-14-08-2018, від 05.12.2018 року №ВІ-05-12-2018, від 06.09.2018 року №ВІ-06-09-2018, від 18.09.2018 року №ВІ-18-09-2018, від 12.12.2018 року №ВІ-12-12-2018, від 24.09.2018 року №ВІ-24-09-2018, від 25.09.2018 року №ВІ-25-09-2018, від 26.09.2018 року №ВІ-26-09-2018, від 27.09.2018 року №ВІ-27-09-2018, від 28.09.2018 року №ВІ-28-09-2018, від 01.09.2018 року №ВІ-01-09-2018, від 02.09.2018 року №ВІ-02-09-2018, від 17.10.2018 року №ВІ-17-10-2018, від 10.08.2018 року №ВІ-10-08-2018, від 10.12.2018 року №ВІ-10-12-2018, від 14.12.2018 року №ВІ-14-12-2018, від 05.09.2018 року №ВІ-05-09-2018, від 26.10.2018 року №ВІ-26-10-2018, від 25.10.2018 року №ВІ-25-10-2018, від 15.01.2019 року №ВІ-15-01-2019, від 17.01.2019 року №ВІ-17-01-2019, від 16.01.2019 року №ВІ-16-01-2019, від 05.03.2019 року №ВІ-05-03-2019, від 02.02.2019 року №ВІ-02-02-2019, за умовами яких контрагент зобов?язався виконувати певні роботи (з капітального ремонту та реконструкції систем опалення, теплопостачання, котлів тощо).
На документування виконання цих договорів оформлено акти виконаних робіт на загальну суму 17 558 759,59 грн, у тому числі ПДВ 2 926 459,93 грн. Також наявні підтвердження здійснення оплати за виконувані роботи за вказаними договорами, що не заперечується сторонами. Виконавцем робіт (ПП «В-ІНТЕР ГРУП») було складено відповідні податкові накладні на загальну суму ПДВ у розмірі 2 926 459,93 грн.
Також ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» укладено з ТОВ «АК «ТРУДОВІ РЕСУРСИ» договори субпідряду від 15.01.2018 року №Г-15-01-2018, від 10.01.2018 року №Г-10-01-2018, від 18.01.2018 року №Г-18-01-2018, від 01.02.2018 року №Г-01-02-2018, від 11.01.2018 року №Г-11-01-2018, від 05.02.2018 року №Г-05-02-2018, від 22.01.2018 року №Г-22-01-2018, від 02.03.2018 року №Г-02-03-2018, від 01.03.2018 року №Г-01-03-2018, за умовами яких контрагент зобов?язався виконувати певні роботи (з поточного й капітального ремонту систем опалення тощо).
На документування виконання цих договорів оформлено акти виконаних робіт на загальну суму 1 060 294,09 грн, у тому числі ПДВ 176 715,68 грн. Також наявні підтвердження здійснення оплати за виконувані роботи за вказаними договорами, що не заперечується сторонами. Виконавцем робіт (ПП «АК «ТРУДОВІ РЕСУРСИ») було складено відповідні податкові накладні на загальну суму ПДВ у розмірі 176 715,68 грн.
Також ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» укладено з ТОВ «ЦЕНТРБУДПОСТАЧ» договори субпідряду від 22.05.2017 року №522-17, від 09.06.2017 року №609-17, від 25.05.2017 року №525-17, від 24.05.2017 року №524-17, від 29.05.2017 року №529-17, від 30.05.2017 року №530-17, від 18.09.2017 року №918-17, від 02.10.2017 року №1002-17, від 05.10.2017 року №1005-17, від 06.10.2017 року №1006-17, від 04.10.2017 року №1004-17, від 08.10.2017 року №1008-17, від 25.09.2017 року №925-17, від 31.10.2017 року №1031-17, від 26.09.2017 року №926-17, від 30.10.2017 року №1030-17, від 01.11.2017 року №1101-17, від 07.12.2017 року №1207-17, від 18.10.2017 року №1018-17, від 09.10.2017 року №1009-17, від 16.10.2017 року №1016-17, від 11.12.2017 року №1211-17, від 05.12.2017 року №1205-17, від 04.12.2017 року №1204-17, за умовами яких контрагент зобов?язався виконувати певні роботи (з ремонту, переоснащення систем опалення тощо).
На документування виконання цих договорів оформлено акти виконаних робіт на загальну суму 2 350 909,64 грн, у тому числі ПДВ 391 818,27 грн. Також наявні підтвердження здійснення оплати за виконувані роботи за вказаними договорами, що не заперечується сторонами. Виконавцем робіт (ПП «ЦЕНТРБУДПОСТАЧ») було складено відповідні податкові накладні на загальну суму ПДВ у розмірі 391 818,27 грн.
Як установлено, у період з 15.03.2021 року по 23.04.2021 року ГУ ДПС у Львівській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 року по 31.12.2020 року, валютного - за період з 01.04.2017 року по 31.12.2020 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 21.07.2011 року по 21.12.2020 року.
За результатами такої перевірки складено акт документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, від 30.04.2021 року №10013/13-01-07-05/37801512, в якому контролюючим органом викладено відомості про порушення, допущені платником податків (позивачем).
А саме, в акті зазначено про порушення ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» п.п. 5-7, 9 П(С)БО 16 «Витрати», п.п. 134.1, 135.1 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 10 648 539 грн, п.п. 198.1-198.3 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 12 187 035 грн, п.п. 164.1.2, 164.2.17, 168.1.2 Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 11 850,24 грн, пп. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX, п. 168.1.1, ст. 171, п. 176.1 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено військового збору в сумі 809,44 грн, а також п.п. 51.1, 176.2 «б» Податкового кодексу України.
Як випливає зі змісту акту від 30.04.2021 року №10013/13-01-07-05/37801512, податковий орган дійшов висновку, що операції між ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» і його контрагентами (які описані вище) не носили реального характеру, а лише документувалися для отримання позивачем податкових вигод. Відповідно до позиції контролюючого органу, такі обставини не можуть слугувати підставою для бухгалтерського обліку в суб?єкта господарювання відповідних операцій, оскільки не фіксують дійсне проведення господарських операцій, а відтак, не можуть тягнути за собою й пов?язані податкові наслідки - відповідні витрати ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» не можуть ураховуватися у складі витрат за П(С)БО, не можуть включатися до складу податкового кредиту за положеннями Податкового кодексу України.
Окрім того, ГУ ДПС у Львівській області вказано на те, що окремі працівники ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) у період 2018-2019 року закупляли паливо на автозаправних станціях ПП «ОККО-Бізнес», ТОВ «БРСМ-Нафта», ТзОВ «Сокар - Петролеум» у вихідні дні на загальну суму 65 834,67 гривень, однак, у за вказані дні (вихідні) шляхові листи по підприємству відсутні. Зазначене, за висновками ГУ ДПС у Львівській області, свідчить про отримання працівниками позивача додаткового блага у натуральній формі, що тягне за собою обов'язок із утримання податку з доходу фізичних осіб у сумі 11 850,24 грн та військового збору в сумі 809,44 грн, що роботодавцем (позивачем) не було здійснено. А також, позивачем не було відображено відповідні відомості у податкових розрахунках за формою №1ДФ.
Судом установлено, що позивач не погодився з такими висновками контролюючого органу та подав заперечення на акт перевірки, які були залишені без змін та на підставі акту від 30.04.2021 року №10013/13-01-07-05/37801512, ураховуючи виявлені порушення, ГУ ДПС у Львівській області прийняло:
- податкове повідомлення-рішення від 07.06.2021 року №13338/13-01-07-05 (форма «Р») - на суму 12 313 121,00 грн (податкове зобо?язання з податку на прибуток у сумі 10 648 539,00 грн і за штрафними санкціями 1 664 582,00 грн);
- податкове повідомлення-рішення від 07.06.2021 року №13339/13-01-07-05 (форма «Р») - на суму 15 233 793,75 грн (податкове зобо?язання з ПДВ у сумі 12 187 035,00 грн і за штрафними санкціями 3 046 758,75 грн);
- податкове повідомлення-рішення від 07.06.2021 року №13327.13-01-07-05 (форма «Д») - на суму 17 975,01 грн (податкове зобо?язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 11 850,24 грн, за штрафними санкціями 1 103,34 грн і пенею 3 162,21 грн);
- податкове повідомлення-рішення від 07.06.2021 року №13328.13-01-07-16 (форма «Д») - на суму 1 227,78 грн (податкове зобо?язання з військового збору у сумі 809,44 грн, за штрафними санкціями 202,36 грн і пенею 215,98 грн);
- податкове повідомлення-рішення від 07.06.2021 року №13329.13-01-07-16 (форма «ПС») - на суму 1 020,00 грн (за штрафними санкціями за неналежне подання податкової звітності).
Не погоджуючись із такими рішеннями податкового органу, вважаючи їх помилковими, позивачем 16.06.2021 року було подано скаргу до ДПС України (зареєстрована 22.06.2021 року за вх. №17942/6.)
За наслідком розгляду скарги ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» її було залишено без задоволення, про що платник податків був поінформований рішенням ДПС України від 30.08.2021 року №19697/6144-00-06-010106.
Відтак, оцінюючи висновки контролюючого органу як необґрунтовані, його дії та рішення як протиправні, ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» оскаржило їх до суду за цим позовом.
У зв'язку з чим, аналізуючи спірні правовідносини, доводи й аргументи сторін, суд відзначає наступне.
Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з абз. 1 п. 44.1 Податкового кодексу України (тут і далі нормативно-правові акти в редакції, релевантній на час спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Абзацом 2 цього ж пункту встановлено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У відповідності до пп. 133.1.1 Податкового кодексу України, платниками податку (на прибуток підприємств) - резидентами є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.
Відповідно до пп. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Згідно з пп. 134.1.1 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Відповідно до п. 135.1 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно з п. 137.1 Податкового кодексу України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 14.1.156-1 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання (для цілей розділу V цього Кодексу) - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом.
Як визначено пп. 1, 2 п. 180.1 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку (на додану вартість), зокрема, є будь-яка особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
Згідно з пп. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України.
Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до п. 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 200.1 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.2 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
Згідно з п 200.4 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Крім того, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з абз. 11 ч. 1 ст. 1 якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з ч. 2 цієї ж статті, Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Як визначено пп. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Наведене підтверджує те, що первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької, господарської та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Отже правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування відповідних сум податкових вигод - зокрема, шляхом формування податкового кредиту, визначення (зменшення) бази для оподаткування тощо - виникають у першу чергу за фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду, наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення відповідних операцій. Наслідки для податкового обліку створює саме фактичний рух активів, що є першочерговою й обов'язковою умовою для формування податкових вигод.
Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє формально складені первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а платника податків - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
У зв?язку з чим, у першу чергу розглянувши документи, які були складені учасниками відповідних правовідносин із виконання робіт (позивач і його контрагенти), суд приходить до переконання, що вони (договори, які вказані вище) є належним доказом досягнення їх сторонами домовленостей щодо здійснення (у відповідності до погоджених умов) конкретних господарських операцій, спрямованих на задоволення їх інтересів та на реалізацію господарської компетенції таких осіб. А первинні документи, які складалися сторонами для підтвердження факту виконання господарських операцій за укладеними договорами та для їх документування, за своїм змістом засвідчують факти виконання відповідних робіт і надання відповідних послуг.
Оцінюючи ж доводи відповідачів на заперечення реальності здійснення позивачем задокументованих господарський операцій та на обґрунтування своїх висновків про порушення позивачем податкового законодавства, які були покладені в основу оспорюваних рішень, суд зазначає, що вони базувалися в основному на оцінці діяльності контрагентів ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів», при цьому, вони не можуть бути належним підтвердженням порушень зі сторони останнього.
Зокрема, суд погоджується з позивачем щодо того, що існування кримінальних проваджень щодо його контрагентів не є свідченням фіктивності чи безтоварності господарських операцій.
Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Для висновку про нереальність господарських операцій необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій (постанова Верховного Суду від 11.02.2020 року у справі №640/7463/19).
Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 2 якої встановлює, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами (постанова Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №816/809/17).
Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.
А відтак, за умови не встановлення контролюючим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників (контрагентів) для одержання ним незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Платник податків, який придбав товари, роботи, послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.
Відтак, з інформації, яка існує у ряді кримінальних проваджень про ризиковість контрагентів позивача чи порушення ними певних приписів податкового законодавства неможливо зробити висновок про фіктивність чи безтоварність конкретних господарських операцій, щодо яких відсутні належні, допустимі, достатні й достовірні докази, які би підтверджували, що такі операції вражені певними дефектами.
Також суд критично оцінює покликання відповідачів на те, що наявні у контрагентів позивача трудові ресурси та матеріально технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів, укладених із позивачем, і що ними не виконувалися з цієї причини саме ті договори, які були вчинені з ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів». Відповідачами в цій частині не було надано достатні й переконливі докази, які би з належною мірою достовірності підтверджували такі обставини, що слід розцінювати як припущення контролюючого органу.
Так, Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 року у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постановах від 30.01.2018 року у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 року у справі №826/7704/16.
Також, за оцінкою суду, відповідачами не було надано і доказів про наявність фактів, які би свідчили про неправомірну поведінку контрагентів позивача та про обізнаність останнього щодо такої поведінки й про злагодженість дій між ними.
Суд у цьому контексті відзначає, що невиконання податкових обов?язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.
Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів тощо сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, оскільки може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв?язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування витрат чи податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Суд підкреслює, що негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані, саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Указана правова позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 18.12.2018 року у справі №816/1118/17, від 15.01.2019 року у справі №809/2918/13-а, від 20.03.2020 року у справі №813/5407/15, від 16.04.2020 року у справі №810/3443/18, від 30.09.2021 року у справі №400/1986/19.
У цьому контексті потрібно зазначити, що самі по собі порушення податкового законодавства, допущені постачальником у ланцюгу постачання товарів/робіт/послуг (навіть у разі їх існування), тягнуть негативні наслідки саме для такого постачальника та не можуть автоматично впливати на право позивача (який не був безпосереднім учасником відповідних правовідносин) на віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків (позивача) з недобросовісними платниками податків із метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями цих осіб чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди.
У нашому ж випадку, відсутні які-небудь достовірні свідчення про те, що ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» було обізнане або навіть могло бути обізнане з неналежною діяльністю ПП «ЗАХІДГОСПТОРГ», ТОВ «МАКСБУДРЕМ», ТОВ «СОЛГІЗ», ТОВ «МАСТІГ», ТОВ «КОМВЕСТБУД», ТОВ «ЗАХІДБУДТОРГІНВЕСТ», ТОВ «В-ІНТЕР ГРУП», ТОВ «АК «ТРУДОВІ РЕСУРСИ», ТОВ «ЦЕНТРБУДПОСТАЧ» чи їх дальших контрагентів.
Тут слід покликатися також на практику Європейського суду з прав людини, який окреслив правило індивідуальної відповідальності платника податків, яке, зокрема, полягає у тому, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Зокрема, у п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Європейський суд з прав людини вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив і у рішенні по справі «Бізнес Саппорт Сентр» проти Болгарії», п. 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.
А відтак, навіть за умови достовірного підтвердження обставин щодо порушення податкового законодавства контрагентами позивача чи іншими особами (подальшими фігурантами по ланцюгу постачання), це не може автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства позивачем, що може мати місце тільки в разі обізнаності позивача з такими порушеннями, в їх сприянні тощо (про що зазначено вище).
У зв'язку з чим, суд підсумовуючи приходить до висновку, що наведені відповідачами аргументи в цій частині не знайшли свого підтвердження та базуються на необґрунтованих припущеннях.
Судом також установлено, що у межах податкової перевірки позивачем було надано ГУ ДПС у Львівській області всі документи на підтвердження факту здійснення господарських операцій за договорами підряду, укладеними між позивачем та ПП «ЗАХІДГОСПТОРГ», ТОВ «МАКСБУДРЕМ», ТОВ «СОЛГІЗ», ТОВ «МАСТІГ», ТОВ «КОМВЕСТБУД», ТОВ «ЗАХІДБУДТОРГІНВЕСТ», ТОВ «В-ІНТЕР ГРУП», ТОВ «АК «ТРУДОВІ РЕСУРСИ», ТОВ «ЦЕНТРБУДПОСТАЧ», зокрема, надано пояснення що матеріали, які були використані в процесі підрядних робіт до місця виконання робіт доставлялись силами підрядника. Відтак, в силу цієї обставини, позивач, як особа яка не замовляла здійснення перевезення, та не є вантажоодержувачем, не володіє товарно-транспортними документами на такий товар.
Як неодноразово вказував Верховний Суд (постанови від 25.02.2021 року у справі №803/1684/17, від 21.01.2021 року у справі №813/2204/17, від 24.05.2019 року у справі №826/7423/16), транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов?язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов?язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.
Крім того, суд не погоджується з твердженням відповідачів про те, що позивач згідно з наказом від 14.04.2020 року №01/2 ніс відповідальність за зберігання та видачу матеріалів, оскільки відповідно до цього наказу позивач, як особа, яка є (здійснювала) замовлення робіт з підряду призначала відповідальні особу з питань дотримання заходів з охорони праці, а не зберігання і видачу матеріалів.
Продовжуючи, суд резюмує, що за результатом дослідження наявних у справі письмових доказів, із урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, слід дійти висновку, що в результаті господарських операцій з контрагентами у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов?язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та даними контрагентами.
Таким чином, суд оцінює зібрані в цій справі докази в сукупності як такі, що можуть підтверджувати реальне здійснення документованих господарських операцій, позаяк вони не містять таких істотних дефектів, які би унеможливлювали ідентифікації операції, її змісту та її учасників, а в документованих операціях наявний економічний зміст і відсутні суперечності, які би ставили під сумнів виконання зазначених операцій суб'єктами господарювання (позивачем і його контрагентом). Зазначені докази можуть засвідчувати дійсних рух активів між учасниками правовідносин і мають під собою раціональне й належне підґрунтя.
У зв'язку з чим, суд приходить до обґрунтованого висновку, що наведені відповідачем аргументи не знайшли свого підтвердження та базуються на припущеннях, а тому, податкові повідомлення-рішення, які були складені через такі обставини (від 07.06.2021 року №13338/13-01-07-05 і №13339/13-01-07-05), є протиправними й підлягають скасуванню.
У частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 07.06.2021 року №13327.13-01-07-05, №13328.13-01-07-16 і №13329.13-01-07-16 суд відзначає наступне.
Так, як було встановлено в ході податкової перевірки, працівники позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у період 2018-2019 років закупляли паливо на АЗС ПП «ОККО-Бізнес», ТОВ «БРСМ-Нафта», ТзОВ «Сокар - Петролеум» у вихідні дні на суму 65 834,67 грн.
Відповідно до пп. 14.1.47 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до п. 164.1 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Згідно з пп. 164.2.17 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах; б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств; в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими; г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом; ґ) суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу); д) основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
На переконання суду, твердження ГУ ДПС у Львівській області про віднесення вартості пального, що придбавалося у вихідні дні, до додаткового блага працівників позивача, отриманого у натуральній формі, є некоректним, оскільки чинне законодавство не містить заборони здійснення заправлення транспортного засобу чи придбання пального для використання в господарській діяльності підприємства у вихідний день. При цьому, контролюючим органом не було надано жодних доказів того, що таке пальне було використано цими працівниками саме для особистих потреб і не використовувалося в діяльності ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів».
У зв?язку з чим, не вбачається належних і обґрунтованих підстав для трактування вказаних витрат як додаткового блага водіїв позивача, що виключає необхідність нараховувати й утримувати податок з доходів фізичних осіб, військовий збір і надавати відповідну інформацію в формі звіту №1ДФ. Отож, відповідні податкові повідомлення-рішення, які були складені через такі обставини (від 07.06.2021 року №13327.13-01-07-05, №13328.13-01-07-16 і №13329.13-01-07-16), є протиправними й підлягають скасуванню.
Насамкінець, суд бере до уваги доводи позивача про те, що спірні податкові повідомлення-рішення слід вважати такими, що скасовані через ненадання вмотивованого рішення за скаргою платника податків протягом 20-денного строку (п. 56.9 Податкового кодексу України), однак, оцінює їх критично.
Так, відповідно до п. 52-8 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу.
Отже, цим було зупинено й перебіг строків, для надання мотивованої відповіді на скаргу платника податків, що не призводить до тих наслідків, про які заявляє позивач (з огляду на триваючий у час спірних правовідносин карантин). Відтак, відсутні підстави для визнання протиправними дій ДПС України та скасування його рішення, які ТОВ «Сервіскотломонтаж-Львів» оскаржило за цим позовом, а також для врахування відповідних доводів позивача при вирішення справи в іншій частині (щодо оцінки правомірності податкових повідомлень-рішень).
Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, для задоволення позову в адміністративній справі суд повинен установити передусім, що у зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущенням бездіяльності) суб'єктом владних повноважень безпосередньо порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача й що прийняте судом рішення може призвести до ефективного поновлення таких прав, свобод чи інтересів позивача. У той же час, неможливість ефективного порушення такого права, є підставою для відмови в задоволенні позову.
На переконання суду, визнання протиправними дій ДПС України щодо несвоєчасного надання рішення за результатом розгляду скарги платника податків та скасування рішення ДПС України від 30.08.2021 року №19697/6144-00-06-010106 не може призводити до бажаних для позивача наслідків, тобто, до відновлення його порушених прав та інтересів, оскільки такі дії та рішення не були підставами для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а задоволення позовних вимог у цій частині безпосередньо не впливає на їх чинність. Належним способом захисту в цьому випадку є оспорення податкового повідомлення-рішення, що позивачем і вчинено.
Відтак, у частині вимог щодо визнання протиправним і скасування дій і рішення ДПС України суд вважає за необхідне відмовити, оскільки заявлена вимога не може також і призвести до відновлення порушеного права.
У той же час, усі інші наведені вище мотиви вказують на протиправність оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, прийнятих ГУ ДПС у Львівській області, а тому, базуючись на сукупності встановлених дійсних обставинах справи, враховуючи підстави прийняття таких рішень, керуючись релевантними нормами законодавства, суд приходить до обґрунтованого висновку щодо безпідставності прийняття податкових повідомлень-рішень, у зв?язку з чим відповідні позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд, вирішуючи даний спір, також відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у п. 45 рішення в справі «Бочаров проти України», п. 53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», п. 43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.
Зібрані і досліджені матеріали цієї справи підтверджують та обґрунтовують окремі позовні вимоги, з якими до суду звернувся позивач, які підлягають задоволенню частково. При цьому, відповідачами не доведено вповні правомірність своїх рішень у відповідності до вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Основного Закону та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також їх письмові доводи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позов є підставним і підлягає до задоволення частково, шляхом визнання протиправними та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно з нормами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
У зв'язку з чим, суд розподіляє обґрунтовані та підтверджені судові витрати на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 14, 73-78, 90, 132, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіскотломонтаж-Львів» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.06.2021 року №13338/13-01-07-05 (форма «Р»), від 07.06.2021 року №13339/13-01-07-05 (форма «Р»), від 07.06.2021 року №13327.13-01-07-05 (форма «Д»), від 07.06.2021 року №13328.13-01-07т16 (форма «Д»), від 07.06.2021 року №13329.13-01-07-16 (форма «ПС»).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43968090; 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіскотломонтаж-Львів» (код ЄДРПОУ: 37801512) частину сплаченого при подачі позову судового збору в сумі 12485 (дванадцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн. 00 коп.
Рішення суду підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 27.06.2022 року.
Суддя Сасевич О.М.