Справа № 463/14025/21
Провадження № 2/463/561/22
16 червня 2022 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді - Жовніра Г.Б.
за участю секретаря судового засідання Фурик Л.М.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, що не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , Перша Київська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним заповіту, -
встановив:
позивач звернувся до суду позовом до відповідачів, та просить суд ухвалити рішення, про визнання недійсним заповіту ОСОБА_6 , складеного на ім'я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та посвідчений 22 листопада 2014 року державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Мігущенко З.Г., зареєстровано в реєстрі за №1-771.
Позовні вимоги аргументовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 . Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з нерухомого майна. В Першій Київській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа №1357/20. На момент відкриття спадщини коло спадкоємців ОСОБА_6 складається з її рідних дочок: позивачки ОСОБА_3 , відповідачки ОСОБА_4 та рідного сина ОСОБА_6 - ОСОБА_7 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після його смерті спадкоємцем є третя особа ОСОБА_5 .
За своє життя ОСОБА_6 склала кілька заповітів, в тому числі і оскаржуваний выд 22 листопада 2014 року, посвідчений державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Мігущенко З.Г., зареєстровано в реєстрі за №1-771, згідно якого заповіла ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1 . Вказаний заповіт складався на підставі Висновку про визначення реальних частко в будинку між співвласниками №3/7812 від 10.06.2014, складеного ОКП ЛОР «БТІ та ЕО». Згідно даного висновку квартира АДРЕСА_1 складається із трьох поверхів і кожен поверх мав би належати одному із спадкоємців. Однак, між текстом висновку і текстом заповіту наявні розбіжності щодо визначення власника 46/100 частин квартири, що складаються із приміщень, які розташовані на другому поверсі квартири, оскільки:
-Перший поверх заповідається ОСОБА_4 ;
-Другий поверх заповідається ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках кожній;
-Третій поверх заповідається ОСОБА_7 .
Таким чином, текст даного заповіту не відповідає, на думку позивачки, дійсній волі ОСОБА_6 щодо визначення власника другого поверху квартири АДРЕСА_1 , між спадкоємцями після її смерті. Враховуючи вище викладене просить задоволити позовні вимоги.
Ухвалою судді від 17 грудня 2022 року позовну заяву залишено без руху.
11 січня 2022 року на виконання ухвали без руху, представником позивача було усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою судді від 21 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Представник відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_2 09 лютого 2022 року скерував відзив на позовну заяву. У задоволенні позову просить відмовити з наступних мотивів. На його думку, позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу порушення вимог чинного законодавства при складенні чи посвідченні оспорюваного заповіту. Наголошує, що заповідач не обмежений, будь-яким висновком БТІ чи подібним до нього документом, висловлювати своє внутрішнє бажання визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження. У ст.1257 ЦК України передбачено виключний перелік підстав для визнання заповіту недійсним. Оскільки спірний заповіт відповідає вимогам закону щодо йог оформи та порядку укладення, нотаріус перевіряла дієздатність заповідача і з'ясовувала її дійсну волю щодо розпорядження майном на випадок смерті, відтак, невідповідність заповіту від 22.12.2014 року висновку БТІ про визначення реальних часток в будинку між співвласниками від 19.06.2014 не може бути підставою для визнання його недійсним.
10 травня 2022 року суд ухвалив закрити підготовче провадження по справі та призначити справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, з мотивів викладених у позові. Додатково пояснив, що ОСОБА_6 до своєї смерті неодноразово повідомляла сторонам про намір скласти заповіт, відповідно до якого кожен поверх квартири АДРЕСА_1 , яка складається із трьох поверхів, мав би належати одному із спадкоємців. Враховуючи аргументи наведені в позові та його пояснення вважає, що оскаржуваний заповіт не відповідає дійсній волі спадкодавця.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів та підстав викладених у відзиві.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Відповідно до змісту ст.ст.11,15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Києві, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.5).
В матеріалах справи наявний заповіт від 22 листопада 2014 року, посвідчений державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Мігущенко З.Г., зареєстровано в реєстрі за №1-771, згідно якого ОСОБА_6 належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , заповіла в такому порядку, відповідно до висновку про визначення реальних часток в будинку між співвласниками, виданого Обласним комунальним підприємством Львівської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 19.06.2014 №3/7812:
- 14/100 частини вище вказаної квартири заповіла своїй дочці ОСОБА_4 , 1959 р.н., щоб у її користування перейшли приміщення на першому поверсі;
- 46/100 частини вище вказаної квартири заповіла своїм дочкам - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в рівних частках кожній, щоб у їх користування перейшли приміщення на другому поверсі;
- 40/100 частини вище вказаної квартири заповіла своєму синові - ОСОБА_7 1969 р.н., щоб у його користування перешли приміщення на третьому поверсі.
У висновку №3/7812 від 10.06.2014, складеному ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» вказано, що:
- 1-й співвласник займає такі приміщення: на 1 поверсі 3-9/6,2 (коридор), 3-10/21,4 (житлова кімната) 3-12/3,8 (кухня), 3-13/2,5 (ванна), загальною площею -33,9 кв.м., що складають 14% від всієї квартири, або 14/100 реальних часток;
- 2-й співвласник займає такі приміщення: на 2 поверсі 3-1/7,1 (кухня), 3-12/2,3 (вбиральня) 3-3/2,87(ванна), 3-4/12,3 (житлова кімната), 3-5/18,5 (житлова кімната), 3-6/8,1 (коридор), 3-15/6,1 (коридор), 3-16/19,1 (житлова кімната), 3-17/23,5 (житлова кімната), 3-18/8,2 (веранда), 3-19/2,3 (лоджія), 3-20/1,5 (балкон), 3-31/0,9 (балкон), загальною площею -112,6 кв.м., що складають 46% від всієї квартири, або 46/100 реальних часток;
- 3-й співвласник займає такі приміщення: на 1 поверсі 3-11/19,4 (житлова кімната), на 3 поверсі 3-22/4,0 (сходова клітка) 3-23/1,0 (вбиральня), 3-24/1,3 (душова), 3-25/7,5 (коридор), 3-26/13,7 (житлова кімната), 3-27/14,4 (житлова кімната), 3-28/16,1 (житлова кімната), 3-29/8,5 (кухня), 3-30/3,4 (тераса), антресоль 3-21/8,1 (веранда), загальною площею -97,4 кв.м., що складають 40% від всієї квартири, або 40/100 реальних часток;
Приміщення 3-7/8,1 (веранда), 3-8/12,1 (сходова клітка), 3-14/11,8 (сходова клітка), загальною площею 32, 0 кв.м. знаходяться в спільному користуванні.
Пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Щодо мотивів позивачки в частині недійсності заповіту через відсутність вільного волевиявлення заповідачки і такого, що не відповідало її волі та вимогам ч.2 ст.1257 ЦК України, судом встановлено наступне.
Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені, що передбачено ч.1 ст.225 ЦК України.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).
Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
При цьому, вимоги до форми заповіту визначені ст. 1247 ЦК України, відповідно до якої заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Главою 6 Розділу Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, закріплено, щонотаріус зобов'язаний установити волевиявлення особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Установлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін.
Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту).
Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених нормами ЦК України.
Як передбачено в пункті 6 листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 16.05.2013року №24- 753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», системний аналіз норм ЦК України свідчить, що відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України виключно підстави недійсності правочину, визначені у ст. 225, 231 ЦК України, зумовлюють те, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.
Представником позивача не надано суду жодних доказів того, що волевиявлення заповідача ОСОБА_6 не відповідало її волі.
Отже, враховуючи вищевикладене, позов задоволенню не підлягає, так як не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні. Суду не доведено обставин відсутності волевиявлення заповідача ОСОБА_6 щодо складання оскаржуваного заповіту. В зв'язку із зазначеним суд не вбачає підстав для визнання недійсним заповіту, складеного 22.11.2014 року від імені ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь відповідачки, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Мігущенко З.Г., зареєстровано в реєстрі за №1-771.
Питання щодо судових витрат судом вирішуються відповідно до положень ст.141 ЦПК України, понесені стороною відповідача судові витрати покладаються на позивача, якому відмовлено в позові.
Так, представником відповідача подано заяву про забезпечення відшкодування судових витрат в розмірі 13 000 грн.
Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст.137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд вважає, що надані представником відповідача документи, щодо понесених витрат, відповідають вимогам положень ст.137 ЦПК України, однак враховуючи складність справи, з позивачки слід стягнути на користь відповідачки витрати на оплату послуг адвоката в сумі 7000 грн.
Керуючись ст.12, 81, 89, 259, 263-265, 268, 293, 352, 354 ЦПК України,
ухвалив:
відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_6 , складеного на ім'я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та посвідчений 22 листопада 2014 року державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Мігущенко З.Г., зареєстровано в реєстрі за №1-771.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу, що становлять 7000,00 грн (сім тисяч гривень).
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 27 червня 2022 року.
Повне найменування (ім'я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 ;
Третя особа: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП - невідомий;
Третя особа: Перша Київська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: м. Київ, пр.Перемоги, 11, ЄДРПОУ 02901807.
Суддя Г.Б. Жовнір