Справа № 357/8540/20
1-кп/357/156/22
04.05.2022 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4
провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду судовий розгляд кримінального провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019110360000052 від 14.06.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України; ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України; ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_10 ,
захисники ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
обвинувачений ОСОБА_5 ,
В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України; ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України; ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч .1 ст. 263 КК України.
До початку розгляду кримінального провадження, прокурором подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 . Клопотання вмотивоване тим, що ОСОБА_5 спільно та по взаємній згоді з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , зорганізувались у організовану групу, визначивши необхідну для досягнення загальної злочинної мети кількість учасників групи, а також злочинну спеціалізацію вказаної групи, об'єднану єдиним планом з розподілом функцій учасників, при цьому, керуючись бажанням спільного здійснення злочинів на території міста Біла Церква та Білоцерківського району Київської області, корисливою метою яких було протиправне особисте збагачення, шляхом вчинення вимагання в осіб, що здійснювали незареєстровану підприємницьку діяльність та наркозалежних осіб, що проживають на території міста Біла Церква та Білоцерківського району Київської області, а також вчинення збуту вогнепальної зброї та бойових припасів до неї.
Оскільки, ОСОБА_5 обвинувачується, в тому числі, і у вчиненні організованою групою особливо тяжких кримінальних правопорушень, ризики, які були враховані судом при обранні та продовженні обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу, відповідно до вимог ст. 177 КПК України не зменшилися.
Посилаючись на вказане, прокурор вважає, що інші запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 .
А тому, просить продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 .
Захисником обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_14 подане клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання. В поданому клопотанні захисник зазначає, що 15.03.2022 року Верховною радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до КПК щодо порядку скасування запобіжного заходу для призову на військову службу під час мобілізації або його зміни з інших підстав», який набрав законної сили. Повідомляє, що вказаним законом не передбачено звільнення з-під варти осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 189 КК України, онак просить змінити запобіжний захід. Стверджує, що обвинувачений ОСОБА_5 є воїном АТО, перебував у добровольчому батальйоні « ІНФОРМАЦІЯ_1 », має урядові нагороди за участь по захисту Батьківщини, бажає призватися за мобілізацією та приймати участь в бойових діях по захисту Батьківщини. Зазначає, що ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Обвинуваченим ОСОБА_5 подана заява в якій останній просить змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання. Зазначає, що має намір йти захищати Батьківщину, має бойовий досвід, є учасником бойових дій, є особою призовного віку та за станом здоров'я може захищати Вітчизну. Стверджує, що має велике бажання захищати Україну та просить змінити йому запобіжний захід.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 , заперечував проти клопотань захисника ОСОБА_14 та обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , на особисте зобов'язання. Вважав, що вказані клопотання необґрунтовані.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_11 підтримав клопотання адвоката ОСОБА_14 та клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 , просив їх задовольнити з підстав викладених у них та змінити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід на більш м'який запобіжний захід. Стверджував, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не підлягає задоволенню, оскільки відсутні ризики.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав своє клопотання та клопотання захисника ОСОБА_14 , просив застосувати до нього запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, зазначив, що має намір йти захищати Батьківщину. В задоволенні клопотання прокурора просив відмовити, так як ризики, які зазначені в клопотанні відсутні. Також просив вручити в залі суду повістку про призов по мобілізації.
Захисники ОСОБА_13 , ОСОБА_12 підтримали клопотання сторони захисту та заперечували щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши надані матеріали, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Враховуючи характер інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, дані про його особу, те, що відповідно до ч. 3 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо отримав під час судового засідання, суд дійшов висновку, що ризики та обставини відповідно до ст. ст. 177, 178 КПК України, в тому числі і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховував суд при обранні та продовженні відносно ОСОБА_5 , у вигляді тримання під вартою, на сьогодні не зменшилися та продовжують існувати.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, майновий стан, тощо.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, яка згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» разом із Конвенцію про права людини і основоположних свобод застосовується судами як джерело права, стосовно підходу до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою, яке ґрунтується на презумпції, що після спливу певного проміжку часу навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням позбавлення волі, а тому судовим органам потрібно надати інші пояснення продовження тримання особи під вартою. Більше того, підстави подальшого тримання під вартою повинні бути чітко вказані національними судами («Єлоєв проти України», «Харченко проти України»).
У п. 62 зазначеного рішення ЄСПЛ вказав, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.
Отже, наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою має бути ретельно перевірено, повинні існувати конкретні, а не абстрактні підстави для тримання особи під вартою, розглянути можливість застосування альтернативного запобіжного заходу.
Як зазначалося, тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою.
У справі «Ноймайстер проти Австрії» ЄСПЛ констатував, що ризик втечі неминуче зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою, оскільки строк тримання може бути вирахуваний із строку позбавлення волі, який може очікувати особа, якщо її визнають винуватою, що зменшує спокусу втечі.
Зазначене, на думку суду, зменшує ризик переховування настільки, що він не може виправдати подальше тримання обвинувачених під вартою.
Покладення ж на обвинуваченого обов'язку носити електронний засіб контролю та заборони цілодобово залишати житло, також істотно зменшують вказаний ризик.
Також суд зважає на положення ч. 1 ст. 318 КПК України, п. 3 ст. 5 Конвенції про права людини і основоположних свобод, які визначають право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
На даний час, стороною обвинувачення, не наведено достатніх переконливих мотивів неможливості застосування інших запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Зваживши всі обставини у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 , на даний час, можливо шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладення певних обов'язків на обвинуваченого.
Що стосується заяви обвинуваченого ОСОБА_5 про вручення йому повістки про призов по мобілізації в залі суду, то слід зазначити, що до повноважень суду не входить вручення повісток про призов до лав ЗСУ.
Керуючись статтями 131-132, 176-178, 181, 193, 194, 196, 202, 369-372 КПК України, колегія суддів
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_14 про зміну запобіжного заходу задовольнити частково.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, строком на 2 (два) місяці.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до суду;
- не відлучатися, цілодобово із місця проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання уповноваженому процесуальному прокурору у даному кримінальному провадженні свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування з обвинуваченими, потерпілими, свідками у даному кримінальному провадженні;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 КПК України, у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3