Ухвала
Іменем України
27 червня 2022 року
м. Київ
справа № 626/2832/21
провадження № 61-5484ск22
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красноградського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 червня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Красноградського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою, в якій просив:
- визнати дії державного виконавця Красноградського районного ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) щодо винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 04 квітня 2021 року протиправними;
- скасувати постанову державного виконавця Красноградського районного ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 04 квітня 2021 року (ВП № 37526419);
- зобов'язати державного виконавця Красноградського районного ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) виключити з бази даних Державної прикордонної служби України відомості про ОСОБА_1 , як особи, обмеженої у праві виїзду за межі України;
- стягнути з Красноградського районного ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) суму понесених витрат на правову допомогу у розмірі 12 400,00 грн.
Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2021 року, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 01 червня 2022 року, в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що 04 квітня 2021 року державний виконавець не виносив постанову, про яку заявник зазначає у скарзі, а виключення боржника з бази даних Державної прикордонної служби належить до компетенції Державної прикордонної служби, а не до повноважень державних і приватних виконавців. Заявник, визначаючи особу, дії якої оскаржуються, не зазначив державного виконавця.
15 червня 2022 року ОСОБА_2 , яка діє від імені ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Красноградського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 червня 2022 року у зазначеній вище справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Статтею 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Враховуючи положення статті 447 ЦПК України та статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», суб'єктом оскарження може бути державний виконавець чи інша посадова особа державної виконавчої служби, які представляють орган державної виконавчої служби, оскільки відповідно до частини другої статті 7 Закону державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Аналіз вищевикладених норм матеріального та процесуального права дає підстави зробити висновок про те, що суд за результатами розгляду скарги може ухвалити судове рішення про визнання неправомірними рішень, дій чи бездіяльності конкретного державного виконавця, який вчинив такі дії, а не органу виконавчої служби, як юридичної особи. Державний виконавець, дії або бездіяльність якого оскаржується, має бути залучений до участі у справі.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 715/974/13-ц (провадження № 61-16146св20).
Суд установив, що 01 березня 2018 року державним виконавцем Красноградського районного ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Білоконь І. Г. на підставі статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, у зв'язку з наявністю заборгованості по аліментам в сумі 20 136,00 грн.
06 листопада 2020 року до Красноградського районного ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшла заява стягувача ОСОБА_3 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з відсутністю заборгованості за аліментами.
26 листопада 2020 року на підставі статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Красноградського районного ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) була винесена постанова про скасування заходів примусового виконання, а саме виключення ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.
30 грудня 2020 року виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 626/756/13-ц від 04 квітня 2013 року, виданого Красноградським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів в розмірі 500,00 грн на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно до повноліття дитини було закінчено на підставі пункту 7 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Станом на 30 грудня 2020 року заборгованість за аліментами відсутня.
Постанова про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України винесена 30 грудня 2020 року та надіслана до Державної прикордонної служби у паперовому вигляді, в зв'язку з тимчасовими перебоями в роботі АСВП.
19 жовтня 2021 року додатково винесено постанову про скасування обмеження у праві виїзду особи з України відносно ОСОБА_1 , яка автоматично системою АВСП направлена для виконання до Державної прикордонної служби України, шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, у зв'язку з невнесенням попередньої постанови від 30 грудня 2020 року Державною прикордонною службою України до бази даних.
Звертаючись до суду з цією скаргою, заявник в якості заінтересованої особи зазначив Красноградський районний ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та просив визнати протиправними дії щодо винесення і скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 04 квітня 2021 року.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Суд визначає в межах, встановлених ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Порядок стягнення аліментів встановлений статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження».
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (пункт 1 частини дев'ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до абзацу другого пункту 1 розділу XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5), за наявності обставин, передбачених абзацами першим або шостим частини дев'ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Згідно з частиною четвертою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем постанови про: закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»; скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів у повному обсязі (пункт 4 розділу XIII Інструкції № 512/5).
Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд установив, що станом на 06 листопада 2020 року були наявні підстави для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 з України.
Враховуючи викладене суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні скарги, оскільки виключення боржника з бази даних Державної прикордонної служби України до повноважень державних виконавців не входить.
Крім того, 30 грудня 2020 року виконавче провадження закінчено на підставі пункту 7 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (станом на 30 грудня 2020 року заборгованість по аліментам відсутня), постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 04 квітня 2021 року державним виконавцем не виносилася.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Красноградського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 червня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Красноградського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров