Постанова
Іменем України
27 червня 2022 року
м. Київ
справа № 723/2158/19
провадження № 61-20591св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Чудейська сільська рада Сторожинецького району Чернівецької області,
третя особа - Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Чернівецькій області,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тарновецького Вадима Ілліча на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 30 грудня 2020 року у складі судді Бужори В. Т. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О., Половінкіної Н. Ю.,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об'єктів самочинного будівництва.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок в АДРЕСА_1 , який вона побудувала на підставі будівельного паспорту
№ 516/107 та рішення виконкому Чудейської сільської ради від 14 жовтня
1983 року на земельній ділянці, яка надана їй в користування та з винесенням в натурі на місцевості.
Вказувала, що у 2014 році відповідач ОСОБА_2 , без відповідних дозвільних документів, самовільно побудував бетонну огорожу та господарську будівлю літньої кухні-альтанки на земельній ділянці, яка їй належить, в безпосередній близькості до належного їй житлового будинку. Прохід між будинком і стіною кухні-альтанки становить близько 80 см. Внаслідок цього потрапляння сонячних променів в житлові кімнати першого поверху її будинку стало неможливим та суттєво знижено в житлових кімнатах другого поверху.
Зазначала, що за допущені порушення при будівництві бетонної огорожі та літньої кухні-альтанки відповідач притягувався до адміністративної відповідальності, що підтверджується постановою інспектора будівельного нагляду УДАБІ в Чернівецькій області від 28 листопада 2018 року. Також у ході перевірки було встановлено, що зазначені об'єкти відповідач побудував з порушенням пожежних та санітарних норм, а саме відстань між об'єктом та будівлею сусідньої земельної ділянки складає 0,76 м., чим порушено вимоги пункт 1 частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункт 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, пункт 6.1.40, пункт 6.1.41 та пункт 15.2.2 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування забудови території».
ОСОБА_1 просила:
- визнати рішення державного реєстратора Великокучурівської сільської ради Сторожинецького району Мінтенка В. Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 44571965 від 12 грудня 2018 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна, житловий будинок АДРЕСА_2 , який складається з житлового будинку літ. «А-І», тераси літ. «а», ганку літ. «а1», навісу літ. «Б», сараю літ. «В,Г,Д», гаража літ. «Е», убиральні літ. «Є», бані літ. «Ж», ганку з козирком літ. «ж», воріт з хвірткою № 1, огорожі № 2, огорожі № 3, криниці № 4, альтанки № 5, вигрібної ями № 6 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1719508573245) незаконним та скасувати;
- визнати пункт 1.2 рішення Чудейської сільської ради від 17 травня 2019 року
№ 109-25/2019 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передачу їх безоплатно у власність» в частині затвердження технічної і документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості) та передачі її безоплатно у власність ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а саме, земельної ділянки площею 0,1073 га, кадастровий номер 7324586000:02:002:0728, яка розташована по АДРЕСА_3 незаконним та скасувати;
- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,08 га, яка виділена їй згідно акту винесення земельної ділянки індивідуальному забудовнику від 02 грудня 1983 року та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення за рахунок ОСОБА_2 , зведених на земельній ділянці, об'єктів самочинного будівництва господарської будівлі альтанки № 5 збудованої з бетонну,
площею 27,5 кв.м.) та огорожі, які знаходяться на відстані 75-80 см від будинку ОСОБА_1 .
У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до
ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності.
Позов мотивував тим, що йому на праві приватної власності належить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами розташований в АДРЕСА_3 , які розташовані на земельній ділянці площею 0.1073 га, що належить йому на праві приватної власності кадастровий номер 7324586000:02:002:0728 з цільовим призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. По сусідству з ним в будинку АДРЕСА_4 в цьому ж провулку проживає ОСОБА_1 , яка в 2008-2010 роках самочинно побудувала двоповерховий будинок, який розміщений у безпосередній близькості до межі його земельної ділянки.
Вказував, що згідно будівельного паспорта ОСОБА_1 було дозволено будівництво одноповерхового будинку із трьома кімнатами, житловою площею 40,7 кв. м., а по факту нею збудовано, згідно технічного паспорта двоповерховий житловий будинок із шістьма кімнатами, загальною площею 229,4 кв.м.
Зазначав, що за вказані порушення допущені при будівництві будинку ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності посадовою особою УДАБІ у Чернівецькій області від 10 грудня 2018 року.
ОСОБА_2 просив:
- усунути йому перешкоди у користуванні житловим будинком з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3 та земельною ділянкою площею 0,1073 га, кадастровий номер 7324586000:02:002:0728 цільового призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом зобов'язання ОСОБА_1 здійснити перебудову самочинно збудованого житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до будівельного паспорту № 516/107 на забудову земельної ділянки, виділеної індивідуальному забудовнику ОСОБА_1 , та вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, а у разі відсутності технічної можливості здійснити таку перебудову чи у разі відмови ОСОБА_1 від здійснення такої перебудови знести самочинно збудований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати запис № 29164108 від 27 листопада 2018 року про проведену в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 30 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення самочинного будівництва за необгрунтованістю, суд першої інстанції виходив з того, що збудувавши житловий будинок з господарськими будівлями з порушенням вимог будівельних норм і правил щодо розташування об'єктів будівництва до межі земельної ділянки,
ОСОБА_1 спровокувала виникнення конфліктної ситуації, порушила вимоги добросусідства.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем за зустрічним позовом не доведено порушення його прав та інтересів, здійсненим ОСОБА_1 самочинним будівництвом та реєстрацією права власності на нього.
При цьому суд зазначив, що ОСОБА_2 здійснено побудову бетонної огорожі та альтанки у 2014 року, а ОСОБА_1 здійснено будівництво житлового будинку та споруд в період 1986-1990 років.
З технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 від 08 квітня 2019 року вбачається, що бетонна огорожа та альтанка збудовані ОСОБА_2 з порушенням відстані до межі земельної ділянки з ОСОБА_1 . Отже розміщуючи зазначені будови з порушенням пожежних та санітарних вимог, ОСОБА_2 , міг та повинен був передбачити настання негативних наслідків для своєї та сусідньої будови.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Тарновецького В. І. задоволено частково.
Змінено мотивувальну частину рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 30 грудня 2020 року в частині відмови в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Чудейської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення самочинного будівництва, скасування реєстрації права власності та рішення органу місцевого самоврядування, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Чудейської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення самочинного будівництва, скасування реєстрації права власності та рішення органу місцевого самоврядування, шляхом викладення мотивувальної частини в редакції постанови апеляційного суду, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності передбачених статтею 376 ЦК України підстав для задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів того, що проведення перебудови спірного нерухомого майна є неможливим.
В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
16 грудня 2021 року представник ОСОБА_1 - Тарновецький В. І. через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області
від 30 грудня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду
від 10 листопада 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог
ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог..
Касаційна скарга мотивована тим, що державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 на самочинне будівництво альтанки № 5 у силу приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої статті 376 ЦК України щодо знесення такого будівництва за позовом особи чиї права порушуються таким будівництвом. За наведених підстав заявник вважає, що відмова у позові щодо знесення самочинного будівництва, з підстав здійснення державної реєстрації права власності на такий об?єкт, і як наслідок втрати таким об?єктом статусу самочинного є необґрунтованою.
Заявник вказує, що право користування земельною ділянкою, набуте ОСОБА_1 у 1983 році, належить позивачу незалежно від отримання правовстановлюючих документів, а Чудейська сільська рада 17 травня 2019 року не мала права вилучати у позивача, та передавати у власність відповідачу частину земельної ділянки позивача на якій відповідач самочинно звів господарську споруду - альтанку № НОМЕР_1 площею 27,5 кв.м на відстані 70-80 см від належного позивачу будинку, захопивши частину земельної ділянки позивача. За таких обставин заявник вважає неправомірною відмову у позові щодо визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, яким ОСОБА_2 була передана у власність земельна ділянка, частина якої знаходиться під об?єктом самочинного будівництва, збудованою на земельній ділянці позивача.
Щодо неправомірної відмови у позові щодо скасування державної реєстрації за відповідачем права власності на об?єкт самочинного будівництва заявник вказує., що самочинно збудоване нерухоме майно згідно частини другої статті 376 ЦК України не є об?єктом права власності, і державна реєстрація права власності на таке майно (його легітимізація) не може здійснюватися без наявності судового рішення, прийнятого в порядку статті 376 ЦК України, і подальшого проходження процедури введення в експлуатацію такого об?єкта.
Заявник вказує про відсутність висновку Верховного Суду із застосуванням норми права щодо різниці між «висновком експерта» та «висновком експертного дослідження», а саме щодо обізнаності експерта про кримінальну відповідальність.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 916/2791/13, постанові Верховного Суду
від 21 жовтня 2020 року в справі № 910/2939/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/5635/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Сторожинецького районного суду Чернівецької області.
11 лютого 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 30 грудня
2020 року та постанова Чернівецького апеляційного суду від 10 листопада
2021 року оскаржуються в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Чудейської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення самочинного будівництва, скасування реєстрації права власності та рішення органу місцевого самоврядування.
В іншій частині рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 30 грудня 2020 року та постанова Чернівецького апеляційного суду від
10 листопада 2021 року не оскаржуються, а тому відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряються.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником житлового будинку, з належними до нього будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 .
Вказаний житловий будинок збудовано ОСОБА_1 на підставі будівельного паспорту № 516/107 та рішення виконкому Чудейської сільської ради від
14 жовтня 1983 року на земельній ділянці, яка надана їй в користування та з винесенням в натурі на місцевості.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами розташований в АДРЕСА_3 , які розташовані на земельній ділянці площею 0,1073 га, що належить йому на праві приватної власності кадастровий номер 7324586000:02:002:0728 з цільовим призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
22 листопада 2018 року головним державним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної у Чернівецькій області складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 у зв'язку із виявленням, що ОСОБА_2 у 2014 році виконано будівельні роботи без реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт.
22 листопада 2018 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою усунути допущенні порушення до 22 січня 2019 року.
Постановою Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області від 28 листопада 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 96 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4 250,00 грн.
Відповідно до висновку експерта Чернівецького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи № 72/73/21-29 від 31 серпня 2021 року, за результатами проведеного експертного дослідження зроблено такі висновки:
- відстань між житловими будинками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , відповідає відстані між вказаними житловими будинками, відповідно до ІХ проектного розташування, яке визначене в плані забудови земельної ділянки ОСОБА_1 та в акті виносу в натурі земельної ділянки індивідуальному забудовнику від 02 грудня 1983 року виданого на підставі рішення виконавчого комітету Межирічської сільської ради народних депутатів № 12 від
11 серпня 1983 року на ім'я ОСОБА_1 , які містяться в будівельному паспорті забудови земельної ділянки ОСОБА_1 від 06 жовтня 1983 року, виданому на підставі рішення виконавчого комітету Сторожинецької міської ради народних депутатів;
- накладання земельної ділянки площею 0,08 га, яка була надана ОСОБА_1 , на підставі рішення загальних зборів колгоспу імені «Ватутіна» № 5 від 16 червня
1983 року, яке в подальшому було затверджене рішенням виконавчого комітету Межирічської сільської Ради народних депутатів № 12 від 11 серпня 1983 року, та земельної ділянки кадастровий номер 7324586000:02:002:0728, яка безоплатно була передана у власність ОСОБА_2 , на підставі рішення XXV позачергової сесії VII скликання Чудейської сільської ради № 109-25/2019 від 17 травня 2019 року, та, зокрема, зведеної на ній споруди альтанки АДРЕСА_6 , має місце;
- визначити конфігурацію, межі та площу фактичного накладання не надається можливим, оскільки наявні в матеріалах справи документи на земельну ділянку, виділену ОСОБА_1 , розташовану по АДРЕСА_1 , - рішення загальних зборів колгоспу імені «Ватутіна» № 5 від 16 червня 1983 року, яке в подальшому було затверджене рішенням виконавчого комітету Межирічської сільської Ради народних депутатів № 12 від 11 серпня 1983 року та акт винесення земельної ділянки індивідуальному забудовнику від 02 грудня 1983 року на підставі зазначеного рішення - не містять даних про їх точне місце розташування (а саме координат поворотних точок меж земельної ділянки);
- при цьому можливо констатувати, що споруда альтанка № НОМЕР_1 в домоволодінні
АДРЕСА_5 , повністю або частково розташована на земельній ділянці площею 0,08 га, яка була надана ОСОБА_1 , на підставі рішення загальних зборів колгоспу імені «Ватутіна» № 5 від 16 червня 1983 року, яке в подальшому було затверджене рішенням виконавчого комітету Межирічської сільської Ради народних депутатів № 12 від 11 серпня 1983 року;
- зведення господарської споруди-альтанки № 5 та бетонної огорожі в домоволодінні АДРЕСА_5 не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині відповідають.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи
на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання
або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами статті 376 ЦК України суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про знесення самочинного будівництва нерухомого майна.
Право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.
У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376, стаття 391 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.
Згідно з частиною другою цієї статті право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Відповідно до частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Водночас згідно з частиною сьомою статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.
Збудований об'єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, за її рахунок лише на підставі судового рішення
у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376
ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об'єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.
Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише
за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах:
від 17 липня 2019 року у справі № 462/469/14-ц (провадження № 61-23742св18);
від 21 травня 2020 року у справі № 726/824/15-ц (провадження № 61-45216св18) та від 30 червня 2020 року у справі № 201/2886/15-ц (провадження № 61-4332св20).
Звернувшись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що
ОСОБА_2 чинить їй перешкоди у користуванні належної їй на праві власності земельною ділянкою і розташованим на ній домоволодінням внаслідок самовільної побудуваної бетонної огорожі та господарської будівлі літньої кухні-альтанки на земельній ділянці, яка їй належить, в безпосередній близькості до належного їй житлового будинку, чим порушуються протипожежні та санітарні норми, внаслідок чого потрапляння сонячних променів в житлові кімнати першого поверху її будинку стало неможливим та суттєво знизилося в житлових кімнатах другого поверху.
Суд апеляційної інстанції надав правильну оцінку висновку експерта Чернівецького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи № 72/73/21-29 від 31 серпня 2021 року.
Таким чином, змінюючи мотиви відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що позивач не заявляла вимог про проведення перебудови об'єкту самочинного будівництва у спосіб, не пов'язаний із його знесенням.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постановах: від 19 квітня 2017 року у справі № 6-129цс17; від 06 вересня 2017 року у справі
№ 6-1721цс16.
При цьому матеріали справи не містять доказів того, що відповідач відмовляється провести перебудову, як це передбачено частиною сьомою статті 376 ЦК України, а ОСОБА_1 таких доказів не подала, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є процесуальним обов'язком позивача.
Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладених у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 30 грудня
2020 року, в незміненій його частині, та постанова Чернівецького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 , Чудейської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення самочинного будівництва, скасування реєстрації права власності та рішення органу місцевого самоврядування - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень у цій частині відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тарновецького Вадима Ілліча залишити без задоволення.
Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 30 грудня
2020 року, в незміненій його частині, та постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Чудейської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення самочинного будівництва, скасування реєстрації права власності та рішення органу місцевого самоврядування залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
С. Ю. Бурлаков
М. Є. Червинська