Справа № 495/616/19
рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
14 червня 2022 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
в складі головуючої - одноособово судді Шевчук Ю.В.,
при секретарі - Бучка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровську цивільну справу за уточненною позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулась 19 січня 2019 року до суду з уточненною позовною заявою до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.
Свої уточнені позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , з якою вона проживала однією сім'єю. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 . Постановою державного нотаріуса Чорноморської міської державної нотаріальної контори Одеської області Жмихової О.С. від 03.12.2018 року було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , тому позивачка звертається до суду з уточненими позовними вимогами, згідно яких просить визнати за нею право власності на зазначений вище житловий будинок в порядку спадкування за законом як спадкоємця четвертої черги після смерті ОСОБА_2 ..
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилась, проте адвокат Волощук Т.В., яка діє в її інтересах, надала на адресу суду заяву, згідно якої просила розглядати справу за її відсутності, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В судове засідання представник відповідача Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради не з'явився, проте надав на адресу суду клопотання, згідно якого просив розглядати справу за його відсутності, просить прийняти законне та обгрунтоване рішення.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками
Дослідивши матеріали справи, витребувані докази, суд вважає, що уточнені позовні вимоги не підлягають задоволенню за слідуючими підставами.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 25.07.2017 року Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №872.
Згідно Довідки №335 від 20.11.2018 року вбачається, що померла ОСОБА_2 проживала та є власником будинку АДРЕСА_1 .
Як зазначено в повіомленні Білгород-Дністровської міської нотаріальної контори №1847/01-16 від 27.10.2021 року, згідно Спадкового реєстру, спадкова справа відносно майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 не заводилась.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.06.2018 року було встановлено факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та померлої ОСОБА_2 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 12.12.2019 року зазначене вище рішення було скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 , заінтересована особа - Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю - залишено без розгляду.
Суд звертає увагу сторін, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів того, що померла ОСОБА_2 проживала разом з позивачкою ОСОБА_1 однією сім'єю, окрім того, матеріали справи взагалі не містять будь-яких правовстановлюючих документів на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виникнення права власності на нерухоме майно підтверджується свідоцтвом про право власності і видається, зокрема, фізичним чи юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
У пункті 23 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Як роз'яснено в підпункті 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтями 15,16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.
Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов'язок спадкоємців, а їх право.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Згідно положень статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно ч. 1, 2 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1, 2 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно статті 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно статті 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 6 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказі в їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, приймаючи до уваги все наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про визнання права власності на спадкове майно є необґрунтованими, недоведеними, тобто такими, що не грунтуються на дійсних обставинах справи, а тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 328 ч.1, 1516-1218, 1261, 1268, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 128, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про визнання права власності на спадкове майно - відмовити у повному обязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
У відповідності до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги.
Повний текст рішення складено 24.06.2022 року.
Суддя: