Справа № 522/5885/22
Провадження № 2-з/522/185/22
24 червня 2022 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,
за участі секретаря судових засідань - Кніш Д. А.,
представника заявника - адвоката Шидерової Н. С.,
розглянувши у судовому засіданні заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про забезпечення доказів до подання позовної заяви,
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про забезпечення доказів до подання позовної заяви, в якій заявник просить витребувати у Приморської державної нотаріальної контори м. Одеси копію спадкової справи № 116л/2019, заведеної до майна померлої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 .
Заява обґрунтована тим, що вироком апеляційного суду Одеської області від 12.08.2002 року у справі № 1-2/2002 ОСОБА_1 засуджено за ч. 5 ст. 191 КК України (в редакції 2001 року) ст. 172 КК України (в редакції 1983 року), та задоволено цивільний позов АТ «Ощадбанк» про відшкодування збитків у загальній сумі 115 020 грн. У рамках виконавчого провадження з ОСОБА_1 стягнуто 24 694, 81 грн, виконавче провадження завершене на підставі п. 3 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку зі смертю боржника, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Залишок заборгованості ОСОБА_1 становить 90 325,19 грн.
У зв'язку з тим, що за ОСОБА_1 є непогашена заборгованість банк звернувся із заявою (претензією) кредитора №113.20-13/Д/13213/2019-15/вих від 12.02.2019 до Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса.
Листом Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса від 27.02.2019 банку повідомлено, що на підставі заяви кредитора заведено спадкову справу до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , №116л/2019. На теперішній час до Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса спадкоємці померлої ОСОБА_1 не звертались, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
Листом від 14.01.2022 на запит банку від 05.01.2022 Приморська державна нотаріальна контора у м. Одеса повідомила, що із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
Наразі заявник має намір звернутися до суду з позовом до спадкоємців померлої ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за рахунок успадкованого ними майна, проте банку невідома інформація про коло спадкоємців та обсяг успадкованого ними майна, наявності чи відсутності спадкового договору, заповіту, а тому заявник заявник звернувся до суду з даною заявою.
У судовому засіданні представник заявника - адвокат Шидерова Н. С. подану заяву підтримала з підстав, викладених у ній.
Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши заяву про забезпечення доказів та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, за приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України основою цивільного процесу є принцип змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ЦПК України.
Відповідно до ч. ч. 1- 3 ст.116 ЦПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Отже, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений.
Згідно з вимогами пунктів 4, 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України, у заяві про забезпечення доказів повинні бути вказані докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, а також обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів.
За змістом ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати та зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення, потрібні для вирішення справи, але, насамперед, спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов, суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Отже, процесуальним порядком та механізмом забезпечення доказів передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення доказів, має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкоджені, втратити свою доказову цінність тощо).
Аналіз норм права, що регулюють порядок вирішення вказаного питання, дає можливість зробити висновок про те, що задовольняючи заяву про забезпечення доказів, суд має пересвідчитися в тому, що у особи, яка бере участь у справі є складнощі в отриманні документів, тобто об'єктивної неможливості одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто, через обставини, які перешкоджають такому поданню. Ці складнощі можуть мати юридичний та фактичний характер. Складнощі юридичного характеру полягають в тому, що на заваді одержанню та поданню доказу є норма закону забороняючого характеру, яка обмежує доступ особи до потрібної доказової інформації. Фактичні складнощі в одержанні доказів мають місце, коли, незважаючи на вжиті особою заходи, потрібний їй доказ одержати не вдалося.
Крім того, основною складовою обґрунтованості заяви про витребування доказів необхідна доведеність обставин, що існують достатні підстави вважати, що такі докази будуть втрачені в подальшому.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення доказів, АТ «Державний ощадний банк України» не наведено жодної підстави про наявність ризику втрати доказів, про забезпечення яких останній просить суд, також заявником не наведено підстав, які дають можливість припускати, що збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що заява АТ «Державний ощадний банк України» про забезпечення доказів до подання позовної заяви задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 116 -118, 260-261, 263, 353 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про забезпечення доказів до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Т. Ю. Федчишена