Справа №521/7911/22
Номер провадження 3/521/6087/22
27 червня 2022 року суддя Малиновського районного суду м. Одеси Лічман Л.Г., розглянувши матеріали справи щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , тимчасово непрацюючого, який проживає за адресою АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 123 КУпАП, -
26.05.2022 року о 14 годині 02 хвилини у м. Одесі, вул. Крайня, 1, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем RENAULT TRAFIC, номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись у м. Одесі від вул. Крайня в бік Дальницького шосе, виїхав на залізничний переїзд при увімкненому забороненому червоному сигналі світлофора, чим порушив вимоги п. 20.5 «в» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 123 КУпАП.
ОСОБА_1 , як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином поліцейськими під час складення протоколу про адміністративне правопорушення. Про причину своєї неявки ОСОБА_1 суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не надавав, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 р. наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким відповідно до ст. 1 КУпАП є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення, однак, зловживаючи своїми процесуальними правами, у призначене судове засідання не з'явився.
З врахуванням того, що стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 123 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 за наявними у справі письмовими доказами.
Всебічно вивчивши матеріали справи, оглянувши відеозапис, який підтверджує обставини складання протоколу, суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 123 КУпАП, знайшла своє підтвердження, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КУпАП, в'їзд на залізничний переїзд у випадках, коли рух через переїзд заборонений, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу у його власника чи без такого або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року з оплатним вилученням транспортного засобу у його власника чи без такого або адміністративний арешт на строк від семи до десяти діб з оплатним вилученням транспортного засобу у його власника чи без такого.
У п. 1.3 Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Значення термінів, наведених у Правилах дорожнього руху, дається в п. 1.10. Зокрема, «дорожня обстановка» - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом; «залізничний переїзд» - перехрещення дороги із залізничними коліями на одному рівні.
Пунктами 20.1, 20.2, 20.3 Правил дорожнього руху України встановлено, що водії транспортних засобів можуть перетинати залізничні колії лише на залізничних переїздах.
Під'їжджаючи до переїзду, а також починаючи рух після зупинки перед ним, водій зобов'язаний керуватися вказівками і сигналами чергового по переїзду, положенням шлагбаума, світловою та звуковою сигналізацією, дорожніми знаками і дорожньою розміткою, а також переконатися в тому, що не наближається поїзд (локомотив, дрезина).
Для пропуску поїзда, що наближається, і в інших випадках, коли рух через залізничний переїзд заборонено, водій повинен зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією), дорожнім знаком 2.2, шлагбаумом чи світлофором, а якщо засоби організації дорожнього руху відсутні - не ближче 10 м до найближчої рейки.
Відповідно до п. 20.5 «в» Правил дорожнього руху України рух через переїзд забороняється, якщо увімкнено заборонний сигнал світлофора чи звуковий сигнал незалежно від наявності та положення шлагбаума.
Суддею, з застосуванням монітору «Dell U2412Mc», діагоналлю дісплею 24", з високим розширенням, що надає можливість надати відповідну оцінку відеофіксації адміністративного правопорушення, досліджено відеозапис з автореєстратора, який долучено до матеріалів справи. Вказаний засіб відеофіксації знаходився у патрульному автомобілі співробітників Управління патрульної поліції в Одеській області, які рухались назустріч водію ОСОБА_1 , який керував автомобілем RENAULT TRAFIC, номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись у м. Одесі від вул. Крайня в бік Дальницького шосе перебував перед світлофором та на час ввімкнення забороненого червоного сигналу світлофора, мав об'єктивну можливість зупинитися до виїзду на переїзд. Однак, всупереч вимогам ПДР, ОСОБА_1 виїхав на залізничний переїзд при увімкненому забороненому (червоному) сигналі світлофору, що свідчить про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення.
Судом також досліджено відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських № 475247, 473677, 475797 та суд надає їм відповідну оцінку. ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, зазначивши також у протоколі, що ПДР не порушував, оскільки закінчував маневр. При цьому, такі твердження ОСОБА_1 не підтверджені належними доказами та спростовуються дослідженим суддею відеозаписом з автореєстратора.
Обставини правопорушення й вина порушника підтверджуються зібраними по справі доказами, згідно ст. 251 КУпАП: відеозаписом з місця правопорушення.
Статтею 23 КУпАП передбачається, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Частиною 2 статті 33 КУпАП встановлено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Вирішуючи питання про вид і розмір адміністративного стягнення ОСОБА_1 , суддя враховує характер вчиненого правопорушення, дані про його особу, який до адміністративної відповідальності притягнутий вперше, тому вважає за можливе призначити йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, передбаченому санкції даної статті, без оплатного вилучення транспортного засобу у його власника, як необхідне та достатнє, а не більш серйозних стягнень, передбачених ч. 2 ст. 123 КУпАП.
Відповідно до ст. 401 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 496 грн. 20 коп.
Керуючись ст. ст. 9, 24, 33, 38, ч. 2 ст. 123, 221, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 123 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень без оплатного вилучення транспортного засобу у його власника.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , тимчасово непрацюючого, який проживає за адресою АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 496 гривень 20 копійок.
Постанова про накладання адміністративного стягнення у виді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 307 КУпАП (штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу).
Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Строк пред'явлення постанови до виконання в частині стягнення штрафу та судового збору 3 місяці.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором до Одеського апеляційного суду через суд, що її виніс, протягом десяти днів з моменту її винесення.