Справа № 502/476/22
27 червня 2022 року м. Кілія
Суддя Кілійського районного суду Одеської області Балан М.В.
розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Кілійського районного суду Одеської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 503594 від 02.04.2022 року з доданими до нього матеріалами відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
З вказаного протоколу серії ДПР 18 № 503594, складеного 02.04.2022 року встановлено, що 02.04.2021 року о 20 годині 30 хвилин водій ОСОБА_1 в м. Кілія Ізмаїльського району по вул. Київській, 68, керував автомобілем марки "Фольцваген Пассат" державний номерний знак « НОМЕР_1 » в стані алкогольного сп'яніння. Огляд водія на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився лікарем ОСОБА_2 в КНУ «КБЛ» КМР за адресою: м. Кілія, вул.. Кубишкіна, 19, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» "Правил дорожнього руху", за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 , з'явився та пояснив, що з протоколом про адміністративне правопорушення не згоден, так як у той день він разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_3 приїхав до їхніх знайомих, де вони вживали алкогольні напої. Приблизно о 20 годині 30 хвилин він вийшов на вулицю, так як забув у машині свій мобільний телефон, на якому приїхав до знайомих. Він присів у авто та почав дзвонити своєму другу для того, щоб той приїхав до них та відвіз його з дружиною додому, так як він вжив спиртне та не може керувати автомобілем. У цей час під'їхав автомобіль з військовослужбовцями та попросили його пред'явити документи, які посвідчують особу, на що він пред'явив своє водійське посвідчення та документи на автомобіль. У цей момент з будинку вийшла дружина та почала обурюватись, чому його перевіряють, адже він нічого не скоїв, на що військовослужбовці почали звинувачувати ОСОБА_1 утому, що він керував автомобілем в алкогольному стані. На заперечення ОСОБА_1 військовослужбовці не реагували та викликали наряд поліції. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 погодився, але тільки в лікарні, куди ї поїхали. Також зауважив, що автомобілем він не керував та не мав наміру цього робити, так як викликав друга, у якості тверезого водія.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 зазначила, що 02.04.2022 року вона разом з ОСОБА_1 перебували в гостях у знайомих, де випивали спиртні напої. Перед тим як зібратися додому, ОСОБА_1 пішов до своєї машини, яка була припаркована у дворі, щоб подзвонити знайомому, щоб він приїхав та відвіз їх додому, так як ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння та не міг керувати автомобілем. У той час коли ОСОБА_1 дзвонив, до нього підійшли чоловіки з територіальної оборони, він подзвонив ОСОБА_4 та повідомив про те, що його хочуть забрати до лікарні для огляду. Коли ОСОБА_4 вийшла на вулицю та підійшла до співробітників територіальної оборони, намагалась пояснити ситуацію, але її ніхто не слухав, натомість співробітники територіальної оборони вели себе грубо. Пізніше на місце події приїхали співробітники поліції, потім всі поїхали до лікарні.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що 02.04.2022 року приблизно о 20 годині 00 хвилин йому подзвонив ОСОБА_1 та попросив забрати його разом з ОСОБА_4 на його автомобілі по вулиці Київській, так як він випив та не може керувати автомобілем, на що ОСОБА_5 погодився. Згодом приїхав та забрав автомобіль ОСОБА_1 до себе додому.
В судове засідання свідки, військовослужбовці морської охорони ДПСУ лейтенант ОСОБА_9 та старшина 1 статті ОСОБА_7 неодноразово не з'явились, про причини неявки не повідомили, письмових пояснень до суду не надали.
Дослідивши повно та всебічно матеріали справи та документи долучені до адміністративного протоколу, суддя дійшов наступного висновку.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно положень ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
На підставі ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно положень закріплених в ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, або у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, відповідальність за ст.130 КУпАП наступає в наслідок порушення вимог Правил дорожнього руху.
Так, зокрема, п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Таким чином, саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин, утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.
З матеріалів справи, а саме з пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та пояснень свідків вбачається, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а навпаки намагався викликати тверезого водія, щоб уникнути скоєння правопорушення.
Разом з тим, на неодноразові виклики в судове засідання особи, військовослужбовці територіальної оборони, які були присутні на місці події, так до суду і не з'явились, для підтвердження або спростування перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля.
Тобто об'єктивна сторона зазначеного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 не узгоджується з пунктом 2.9 «а» ПДР, зазначеним поліцейським у протоколі, а також достатніх та допустимих доказів скоєння ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Натомість зі згоди водія ОСОБА_1 був проведений огляд в закладі охорони здоров'я на стан сп'яніння та відповідний висновок долучений до матеріалів справи.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 жовтня 2019 року по справі № 357/10134/17 звертає увагу на приписи статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
До суду було надано матеріали, на підтвердження факту скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 503594 від 02.04.2022 року;
- довідки інформаційного порталу Національної поліції;
- рапорт старшого інспектора СРПП ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області майора поліції Головченко О.А. від 02.04.2022 року, відповідно до якого по прибуттю на місце події військовослужбовці морської охорони ДПСУ лейтенант ОСОБА_9 та старшина 1 статті ОСОБА_8 повідомили працівників поліції про те, що вони затримали ОСОБА_1 , який керував ТЗ «Vollswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння. Працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці за допомогою технічного засобу алкотестер «Drager alcotest 6810», на що ОСОБА_1 відмовився та повідомив, що пройде тест на стан алкогольного сп'яніння в найближчому закладі МОЗ. ОСОБА_1 не заперечував, що знаходиться в стані алкогольного сп'яніння та пояснив, що транспортним засобом не керував, а в автомобіль присів взяти свій телефон для виклику знайомого в якості тверезого водія;
- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.04.2022 року, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, результат тесту - 2,39 %о;
- письмові пояснення ОСОБА_1 від 02.04.2022 року, відповідно до яких він зазначає, що автомобілем не керував, а сидів в ньому та розмовляв по телефону, викликаючи тверезого водія. Наміру на керування автомобілем у нього не було, так як він перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Жодних інших належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 саме керував автомобілем в стані алкогольного сп'ягніння, пояснень додаткових свідків, військовослужбовців, які викликали співробітників поліції чи відеозапису з місця події, суду не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Перекладання такого обов'язку на суд не передбачено.
Згідно Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.09.2019р. у справі №404/4467/16-а(2-іс/811/3/17) провадження №К/9901/21130/18.
Окрім того, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 503594 від 02.04.2022 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутній відеозапис з місця події, який суд відповідно до вимог ст. 251 КУпАП вважає доказом по справі, а також неявка в судові засідання військовослужбовців, які були присутні на місці події, з чого не вбачається можливим з'ясувати чи дійсно особа керувала автомобілем, суддя приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
За таких обставин факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за пунктом 2.9 «а» ПДР, на думку судді, є недоведеним.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вище викладеного, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення вчиненого ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, а тому провадження у справі за даною статтею підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.247,283,284 КУпАП -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення - закрити, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Тимчасове вилучене посвідчення водія повернути власнику.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом 3 місяців з дня її винесення.
Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан