21.06.2022 Справа № 914/556/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Керівника Червоноградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі уповноваженого органу -
позивача Белзької міської ради Львівської області
до відповідача-1 ОСОБА_1
до відповідача-2 Фермерського господарства "Бонсай"
про розірвання договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку
за участю представників:
від прокуратури Максимовська С.С.
від позивача не з'явився
від відповідача-1 не з'явився
від відповідача-2 не з'явився
У провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Керівника Червоноградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі уповноваженого органу - позивача Белзької міської ради Львівської області до відповідача-1 ОСОБА_1 до відповідача-2 Фермерського господарства "Бонсай" про розірвання договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
09.05.2022р. на адресу суду від відповідача-1 надійшло клопотання (вх.№ 9504/22), яке підтримано представниками відповідача-2, про закриття провадження у справі. Розгляд зазначеного клопотання судом відкладався.
В підготовче засідання 21.06.2022р. з'явився представник прокуратури, надав усні пояснення щодо позовних вимог, заперечив щодо клопотання відповідача-1 про закриття провадження.
Позивач та відповідачі явку представників в підготовче засідання 21.06.2022р. не забезпечили.
Розглянувши клопотання відповідача-1 (вх.№ 9504/22 від 09.05.2022р.) про закриття провадження у справі, суд зазначає таке.
Обгрунтовуючи подане клопотання, відповідач-1 зазначає, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки відповідачем у цій справі є фізична особа (а не фізична особа-підприємець), що, на думку заявника, відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України виключає розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства.
Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Разом з тим, частинами другою, третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, за змістом, зокрема, пунктів 1, 6, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
У справі, яка розглядається, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Белзької міської ради Львівської області з позовом до ОСОБА_1 та до створеного ним Фермерського господарства «Бонсай» про розірвання договору оренди землі від 16.12.2016р., що укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 40,5627 га, кадастровий номер 4624882400:12:000:0650 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1172419446248) та зобов'язання ОСОБА_1 та Фермерське господарство «Бонсай» повернути власнику - Белзькій міські раді Львівської області земельну ділянку кадастровий номер 4624882400:12:000:0650 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1172419446248), площею 40,5627 га, яка знаходиться на території Белзької міської ради Львівської області.
Позовні вимоги обгрунтовано порушенням відповідачами вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973-IV; у редакції, чинній на час надання відповідачеві земельної ділянки, укладення оспорюваного договору та державної реєстрації Фермерського господарства «Бонсай») фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 973-IV, право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.
Згідно зі статтею 8 Закону № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.
Відповідно частини першої статті 7 Закону № 973-IV надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
За змістом частин першої та другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно частини другої статті 12 Закону № 973-IV права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №922/989/18, з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб'єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб'єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.
В постанові від 13 березня 2018 року в справі №348/992/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
У постанові від 01 квітня 2020 року в справі №320/5724/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб'єктом такого використання може бути особа - суб'єкт господарювання за статтею 55 ГК України. Таким чином, за змістом наведених вище положень законодавства, а також статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 973-IV після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства користувачем орендованої земельної ділянки є саме фермерське господарство, а тому й правовідносини щодо права користування такою земельною ділянкою є господарськими.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 зазначено, що спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам. Тобто якщо на час звернення до суду з таким позовом фермерське господарство, з метою створення якого надавалась земельна ділянка, вже зареєстровано, то справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, навіть якщо відповідачем у справі зазначено фізичну особу, якій ця земельна ділянка надавалась з метою створення фермерського господарства.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання наказів №4178/1616 від 10.05.2016р. та № 5624/16-16 від 16.06.2016р. Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області та ОСОБА_1 16.12.2016р. укладено договір оренди землі загальною площею 40, 5627 га для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 4624882400:12:000:0650, яка розташована на території Карівської сільської ради Сокальського району строком на 20 років.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 12 жовтня 2017 року здійснено державну реєстрацію юридичної особи Фермерського господарства "Бонсай" (ідентифікаційний код юридичної особи: 41662294), засновником якого є ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 6.1. Статуту Фермерського господарства «Бонсай», затвердженого рішенням № 1 засновника Фермерського господарства «Бонсай» від 05.10.2017р., складений капітал фермерського господарства сформовано таким чином, зокрема, земельна ділянка № 2, площею 40,5627 га, з кадастровим номером 4624882400:12:000:0650.
Відтак, оскільки Фермерське господарство «Бонсай» зареєстровано як юридична особа в установленому законом порядку після отримання його засновником прав на земельну ділянку, виділену для ведення фермерського господарства, а тому спір підвідомчий господарському суду.
Таким чином, прокурор, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарських відносин.
Водночас, суд звертає увагу відповідачів, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (пункт 2 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Тобто, як вбачається зі змісту статей 185, 231 Господарського процесуального кодексу України, наявність підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства в кожному окремому випадку встановлюється судом самостійно за результатами підготовчого провадження у справі. При цьому Господарським процесуальним кодексом України не передбачено підстав для закриття провадження у справі за клопотанням відповідача.
Враховуючи вищенаведені обставини, у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача-1 про закриття провадження у даній справі.
Згідно з частиною 2 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
У відповідності до пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
У зв'язку з відсутністю підстав для відкладення підготовчого засідання чи оголошення в ньому перерви, враховуючи те, що судом з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу, суд дійшов висновку закрити підготовче провадження у справі № 914/556/22 та призначити справу до судового розгляду по суті.
Керуючись статтями 182, 183, 185, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Відмовити в задоволенні клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі (вх.№ 9504/22 від 09.05.2022р.).
2. Закрити підготовче провадження у справі №914/556/22.
3. Призначити справу до судового розгляду по суті на 21.07.2022 р. на 13:10 год. у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128, зал судових засідань № 7 (2-й поверх).
4. Визнати явку учасників справи в судове засідання на власний розсуд.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на сторінці Господарського суду Львівської області на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, а саме: https://lv.arbitr.gov.ua/sud5015/ .
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 27.06.2022р.
Суддя Петрашко М.М.