79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.06.2022 Справа № 914/2405/21
За позовом: ОСОБА_1 , м. Львів,
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Латориця”, м. Львів,
та відповідача 2: ОСОБА_2 , м. Львів,
про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства №1/07 від 31.07.2020, визнання недійсним статуту ТзОВ “Латориця”, затвердженого у новій редакції за спірним протоколом №1/07 від 31.07.2020, визначення розміру частки у статутному капіталі товариства, а також солідарне стягнення з відповідачів моральної шкоди у розмірі 250'000,00 грн,
Суддя Яворський Б.І.,
при секретарі Муравець О.М.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача 1: не з'явився,
від відповідача 2: ОСОБА_3 .
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів - програми фіксування судового процесу (судового засідання) «Акорд».
У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/3314/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю “Латориця” про визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства, визнання припиненими корпоративних прав учасника та визнання припиненим права власності на частку у статутному капіталі товариства та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Латориця” та ОСОБА_2 з вимогами: 1) визнати недійсним рішення №1/07 загальних зборів учасників ТзОВ “Латориця” від 31.07.2020 з порядком денним: про розгляд питання та прийняття рішення у відповідності з ч.2 ст.15 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»; про зміну складу учасників та розміру часток кожного з учасників у статутному капіталі товариства і/чи зміна розміру статутного капіталу товариства; про внесення змін до статуту Товариства; про затвердження нової редакції статуту Товариства; про переобрання директора товариства; 2) визнати недійсним статут ТзОВ “Латориця”, затверджений у новій редакції протоколом загальних зборів учасників №1/07 від 31.07.2020; 3) визначити, що розмір частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ТзОВ “Латориця” становить 50% в сумі 11'243,375 грн та розмір статутного капіталу ТзОВ “Латориця” становить 22'486,75 грн; 4) стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ТзОВ “Латориця” моральну шкоду в розмірі 250'000,00 грн. Також ОСОБА_1 зазначено, що орієнтовний розмір судових витрат на момент подання позову становить 25'000,00 грн, докази про що буде подано у порядку п.8 ст.129 ГПК України. У відзиві на первісний позов ОСОБА_1 зазначила, що орієнтований розмір судових витрат на момент подання позову становлять витрати за послуги адвоката у розмірі 25 000,00 грн, докази чого будуть надані у подальшому.
Ухвалою від 16.12.2021 суд залишив без розгляду первісний позов у справі №914/2405/21.
Розглянувши справу у порядку загального провадження, суд 09.06.2022 прийняв рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Латориця” задоволено частково, визнано недійсним рішення №1/07 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАТОРИЦЯ» від 31.07.2020, з порядком денним: про розгляд питання та прийняття рішення у відповідності з ч.2 ст. 15 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»; про зміну складу учасників та розміру часток кожного з учасників у статутному капіталі товариства і/чи зміна розміру статутного капіталу товариства; про внесення змін до статуту Товариства; про затвердження нової редакції статуту Товариства; визнано недійсним статут Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАТОРИЦЯ», затверджений в новій редакції протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАТОРИЦЯ» №1/07 від 31.07.2020; визначено, що розмір частки ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Шевченківським РВ УМВС України у Львівській області 26.02.1998, у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Латориця» (79000, м. Львів, вул. Тюльпанова, 2, код ЄДРПОУ 19140732) становить 50% в сумі 11'243,375грн та розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Латориця» (79000, м.Львів, вул. Тюльпанова, 2, код ЄДРПОУ 19140732) становить 22'486,75 грн; закрито провадження у справі в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ТзОВ «Латориця» моральної шкоди в розмірі 250'000,00 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено та присуджено до стягнення з ТзОВ «Латориця» в доход Державного бюджету України 6'810,00 грн судового збору.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Під час розгляду справи по суті представник ОСОБА_1 заявив, що докази понесення витрат будуть подані у порядку ч.8 ст.129 ГПК України.
13.06.2022 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою (вх.№ /22) про стягнення витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 51'000,00 грн. з доказами її надіслання відповідачам. До заяви долучено копію договору про надання правової допомоги на представництво інтересів № 01/04.10.2018 від 04.10.2018 з додатком до нього та акт приймання виконаних робіт від 10.06.2022.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2022 заява передана для розгляду судді Яворському Б.І.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.06.2022 заяву про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу прийнято до розгляду в порядку письмового провадження та встановлено сторонам строк для реалізації їх процесуальних прав. Відповідну ухвалу відповідач 1 отримав 22.06.2022, що підтверджується роздруківкою відстеження поштового відправлення із відомостей на офіційному сайті АТ «Укрпошта» (штрих-кодовий ідентифікатор №7901414579984).
23.06.2022 ОСОБА_2 подав суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу (вх.№ 13399/22), у якому зазначає, що розмір витрат є істотно завищеним (зміст частини документів є тотожним), не представлено доказів оплати винагороди за надану правову допомогу, а частина наданих послуг на суму 14'000,00 грн безпідставна (складення відзиву на первісну позовну заяву та досягнення позитивного результату у межах справи за первісним позовом), а також «гонорар успіху» у розмірі 10'000,00 грн, адже такий підлягає до сплати у випадку задоволення позовних вимог. Просить суд відмовити у вимозі позивача про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу.
Представник позивача у судове засідання не з'явився.
Представник відповідача 2 у судовому засіданні підтримав подане клопотання. Відповідач 1 клопотання, передбачені ст.126 ГПК України, а також докази неспівмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суду не подав, участі представника у судовому засіданні не забезпечив.
У силу приписів ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 ГПК України).
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України).
Судові витрати, крім судового збору, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК України).
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано копію договору про надання правової допомоги на представництво інтересів № 01/04.10.2018 від 04.10.2018 з додатком № 1 до договору від 01.06.2022 (Узгодження оплати правової допомоги), укладені ОСОБА_1 (замовник) та адвокатським об'єднанням «АК «Фавор» (виконавець). Предметом договору є те, що виконавець зобов'язується надати замовнику юридичні (адвокатські) послуги щодо захисту інтересів останнього (представництво) у суді, господарському суді, апеляційному господарському суді, інших державних та недержавних органах, організаціях, установах з будь-яких питань та у будь-яких справах. Послуги надаються замовнику шляхом: усного та письмового консультування з юридичних питань; складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв; надання консультаційних послуг щодо захисту інтересів замовника у суді, господарському суді, апеляційному господарському суді; особистої участі та представництва замовнику в суді, господарському суді апеляційному господарському суді, держаних органах, підприємствах, установах, організаціях.
У розділі 4 та 5 договору визначено умови оплати, вартість послуг та порядок розрахунків.
Сторони у додатку №1 до договору узгодили оплату правової допомоги за кожен вид такої допомоги. Так, у п.1 угоди зазначено, складання і направлення адвокатом зустрічної позовної заяви до Господарського суду Львівської області (в т.ч. з витратами на копіювання та поштовими витратами), (5 год. роботи) - 5'000.00 грн; складання і направлення адвокатом заяви в порядку ст. 46 ПІК України до Господарського суду Львівської області (в т.ч. з витратами на копіювання та поштовими витратами), (3 год. роботи) - 3'000,00 грн; представництво інтересів клієнта в Господарському суді Львівської області у справі №914/2405/21 (в т.ч. підготовка клопотань та заяв по даній справі), (12 год. роботи) - 12'000,00 грн; складання і направлення адвокатом додаткових пояснень до Господарського суду Львівської області (в т.ч. з витратами на копіювання та поштовими витратами), (2 год. робот) - 2'000,00 грн; складання і направлення адвокатом відзиву на первісну позовну заяву до Господарського суду Львівської області (в т.ч. з витратами на копіювання та поштовими витратами), (4 год. роботи) - 4'000,00 грн; складання і направлення адвокатом відповіді на відзив ОСОБА_2 до Господарського суду Львівської області (в т.ч. з витратами на копіювання та поштовими витратами), (5 год. роботи) - 5'000,00 грн; у разі досягнення, зі сторони виконавця позитивного результату у межах справи №914/2405/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ТОВ «Латориця» про визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства, визнання припиненими корпоративних прав учасника та визнання припиненим права власності на частку у статутному капіталі товариства (відмови у позові, залишення позову без розгляду, тощо), що розглядається у провадженні Господарського суду Львівської області, сторони погодили, що замовник сплачує виконавцю «гонорар успіху», у розмірі 10'000,00 грн; в разі досягнення зі сторони Виконавця позитивного результату у межах справи №914/2405/21 за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Латориця», ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, визнання недійсним статуту, визнання розміру частки та стягнення моральної шкоди, а саме задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Латориця», ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, визнання недійсним статуту, визнання розміру частки, шо розглядається у провадженні Господарського суду Львівської області, сторони погодили, що Замовник сплачує Виконавцю «гонорар успіху», у розмірі 10'000,00 грн. Вартість правової допомоги: 51'000,00 грн без ПДВ. Дана сума перераховується замовником на р/рахунок виконавця до 31.12.2022 (п.3 додатку №1 до договору).
Згідно п.8.1 договору даний договір укладений терміном на 2 (два) роки та набирає чинності і моменту його підписання. Після закінчення терміну дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновленим на невизначений термін, але кожна із сторін мас право припинити його дію, попередивши про це другу сторону за один місяць.
Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З огляду на предмет договору про надання юридичної допомоги об'єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги та додатково «гонорар успіху».
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді. Так, актом приймання виконаних робіт від 10.06.2022 та описом наданих послуг у справі №914/2405/21 сторони підтвердили, що виконавцем надано замовнику правничу допомогу в кількості 31 годин роботи на загальну суму 31'000,00 грн, а також враховано «гонорар успіху» за участь у розгляді первісного та зустрічного позову у розмірі 20'000,00 грн. З акту наданих послуг вбачається, що адвокатом надавались наступні послуги: складання і направлення адвокатом відзиву на позовну заяву (4 год. роботи) зустрічної позовної заяви (5 год роботи), заяви в порядку ст. 46 ГПК України (3 год роботи), додаткових пояснень (2 год роботи), відповіді на відзив ОСОБА_2 (5 год роботи), представництво інтересів клієнта в Господарському суді Львівської області у справі №914/2405/21 (12 год роботи) та гонорар успіху за розгляд судом первісного та зустрічного позовів.
Подані документи від позивача підписані адвокатом Т. Лукою на підставі посвідчення адвоката №000159 від 23.12.2014 та ордеру про надання правової допомоги ВС № 1005364 від 26.12.2019.
Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому суд повинен враховувати принципи співмірності та розумності судових витрат, характер спірних правовідносин та обсяг матеріалів справи. Крім того, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. В судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19). Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц). Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У постанові від 11.11.2021 у справі №910/7520/20 Верховний Суд також відзначив, що суд має визначити, чи є обгрунтованим визначений розмір і чи є підстави для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України незалежно від відсутності клопотання про зменшення витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.
Згідно ч.5 ст.130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 8 ст. 129 цього Кодексу. Отже, процесуальний закон чітко визначає випадки, кому і коли можлива компенсація здійснених витрат, пов'язаних із розглядом справи, яка завершилася залишенням позову без розгляду, так і строк на звернення з відшкодуванням таких витрат (правова позиція щодо дотримання порядку на звернення викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2021 у справі № 761/28359/20). Отже, відшкодуванню підлягають витрати відповідача, які були ним здійснені внаслідок необґрунтованих дій позивача.
З наведених норм вбачається, що підставою для покладення судових витрат на позивача у випадку залишення позову без розгляду є необхідність доведення відповідачем необґрунтованості дій позивача, які можуть полягати у: поведінці позивача під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи; поданні позивачем явно необґрунтованих заяв і клопотань; безпідставному твердженні або запереченні позивачем певних обставин, які мають значення для справи; безпідставному завищенні позивачем позовних вимог (аналогічна правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 12.05.2020 у справі №464/101/16-ц).
Водночас, суд звертає увагу заявника на те, що звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом, гарантованим ст.ст.55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.12.2021 задоволено заяву ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду первісної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ТОВ «Латориця» про визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства, визнання припиненими корпоративних прав учасника та визнання припиненим права власності на частку у статутному капіталі товариства, яка була подана до початку розгляду справи по суті, тому суд не досліджував наявні в матеріалах справи докази та не надавав їм правову оцінку. Така не містить висновків про необґрунтовані дії первісного позивача. Відтак, відсутні підстави вважати, що позивач звертаючись до суду із позовною заявою, чинив необґрунтовано, томі і немає підстав покладати відповідні витрати на ОСОБА_2 .
Оцінивши в сукупності надані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що частково заслуговують на увагу твердження відповідача 2 про те, що розмір витрат є завищеним в частині стягнення витрат за надання адвокатом послуг по первісному позову, а також гонорар успіху за такий супровід, адже витрати Пеприк О.М. на професійну правничу допомогу не підлягають компенсації за рахунок Пилипціва І.В. на підставі наведеної вище норми процесуального законодавства. Окрім того, суд відзначає, що позовні вимоги з огляду на предмет дослідження задоволені судом лише щодо відповідача 1, і судовий збір покладено на відповідача 1..
Щодо вартості підготовки інших документів судом враховується те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
У постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 Верховний Суд зазначив наступне: «Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції. Суд, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку: що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 12 350,00 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а, отже, є визначеним».
Щодо гонорару успіху за розгляд судом зустрічного позову суд бере до уваги те, що Верховний Суд у справі №904/4507/18 визначив подібний різновид винагороди як витрати на послуги, передбачені договором про надання правничої допомоги, у вигляді бонусу, залежного від результатів розгляду справи. У Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» йдеться лише про фіксований розмір та погодинну оплату послуг адвоката. Тому сторони договору вільні у його застосуванні виключно як додаткову винагороду послуг виконавця, що у даній справі може бути обов'язком для її відшкодування відповідачем 2 на підставі п.2 ч.1 ст.129 ГПК України (пропорційно розміру задоволених вимог).
Щодо заперечень відповідача 2 стосовно розрахунку витраченого адвокатом часу на участь у судових засіданнях, суд відзначає, що за час розгляду справи відбулося 13 судових засідань, (представник був присутнім у 12 засіданнях) тривалість яких подекуди перевищувала понад 1 год часу, тому розмір наведених витрат є розумним та підлягає відшкодуванню.
Суд також звертає увагу на те, що п.4.3 договору передбачено оплату упродовж 5-ти днів з моменту підписання акту, однак згодом сторонами погоджено обставину оплати замовником вартості правової допомоги у розмірі 51'000,00 грн до 31.12.2022 (п.3 додатку №1 до договору). Крім того, суд відзначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст.74 ГПК України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 ГПК України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення від 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п. 26 рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» ЄСПЛ нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Дослідивши заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 , надані заявником докази, заперечення відповідача 2 щодо заяви, враховуючи пов'язаність витрат із розглядом справи, її складністю, матеріально-правовою складовою, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених витрат на оплату послуг адвоката до відшкодування, їх необхідності та обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, суд дійшов висновку про наявність підстав для винесення додаткового рішення у справі про стягнення з відповідача 2 на користь позивача 34'500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 13, 74, 86, 126, 126, 129, 130, 221, 244, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Латориця» (79000, м.Львів, вул.Тюльпанова, 2, код ЄДРПОУ 19140732) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_2 ) 34'500,00 грн. витрат на правову допомогу.
3. У задоволенні решти вимог відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст додаткового рішення складено 27.06.2022.
Додаткове рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Яворський Б.І.