ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.06.2022Справа № 910/20610/21
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро"
до акціонерного товариства "Укрзалізниця"
про визнання відсутнім права щодо нарахування та списання неустойки
Представники сторін: не викликалися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства "Укрзалізниця" про визнання відсутнім права АТ "Українська залізниця" щодо нарахування та списання неустойки відповідно до зведеної відомості №8 за період з 01 по 31 серпня 2021 року від 31.08.2021.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 28.12.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №01054 91665366.
06.01.2022 до канцелярії суду позивачем подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
18.01.2022 до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд визнати причину пропуску строку поважною та поновити пропущений процесуальний строк. Долучити відзив до матеріалів справи. Відмовити в задоволенні позовних вимог. Також, подано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
В силу приписів ч.1, ч.5 ст.116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.
Відповідно до ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Розглянувши заяву відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, а також додані до неї документи, суд визнав причини пропуску відповідачем строку на подання відзиву на позовну заяву поважними та вважає за можливе поновити вказаний процесуальний строк.
Щодо поданих сторонами клопотань про розгляд справи в порядку загального позовного провадження суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2-3 статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що позивачем та відповідачем не доведено існування обставин, які можуть бути підставами для розгляду справи № 910/20610/21 в порядку загального позовного провадження, суд не вбачає підстав для задоволення даних клопотань про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження (як спрощеного так і загального) учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Згідно з ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином, за змістом указаних приписів закону позивач та відповідач має право (і суд надає їм таку можливість) реалізувати всі свої процесуальні права та добросовісно виконати свої обов'язки, передбачені законом з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
27.01.2022 до канцклярії суду позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Між товариством з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" (вантажовласник, вантажовідправник, вантажоодержувач, платник) та акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №2829451 від 25.02.2020.
Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою.
Згідно з п. 1.5 договору договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Пунктами 1.6 та 1.7 договору визначено, що договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).
Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.
В матеріадах справи наявне повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-40464329/2020-001 від 24.03.2020.
Відповідно до п. 9.5 договору договір укладається в електронній формі. У виняткових випадках, обумовлених правовим статусом замовника допускається укладеня договору в паперовій формі.
Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (пункт 12.1. договору).
Невід'ємною частиною договору є додаток 1-8 до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, який має назву «Умови надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника».
Позивачем зазначено, що 25.09.2021 ним отримано поштове відправлення - конверт (трек-номер 0303807267208), в якому знаходився опис вкладення у цінний лист (трек-номер 0303807267208) та 2 (два) екземпляри Зведеної відомості №8 за період з 01 по 31 серпня 2021р., підписані представниками АТ «Укрзалізниця».
Відповідно до п. 1.4 договору надання послуг за договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Дана зведена відомість містить інформацію про те, що «станом на вищевказану дату (31.08.2021) послуги по організації перевезення вантажів надані в повному обсязі і задовольняють умовами договору №2829451 від 24 березня 2020 року».
В зведеній відомості №8 було вказано, що вартість наданих послуг становить 1 087 408,00 грн. В графі 1 Зведеної відомості уточнялося, що даними послугами була «Неустойка за нереалізацію погодженого обсягу перевезень з узгодженими строками та обсягами, (код 244/0)».
Згідно п. 4.6 договору не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним, перевізник надає замовнику зазначену вище виписку з його особового рахунку та зведену відомість для підписання останньої.
Так, як в перевізника є обов'язок надсилати зведені відомості не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним, що передбачено договором, розробленим та запропонованим самим перевізником, і при цьому Перевізник сам прострочив строки, які сам і встановив, адже Зведена відомість за серпень 2021 року була надіслана 14 вересня 2021, що пізніше 10-го числа (10.09.2021).
Отже, на думку позивача, по причині порушення строків направлення зведеної відомості, тобто порушенні процедури виставлення вимоги щодо сплати неустойки, АТ «Укрзалізниця» втратила право нараховувати, списувати та вимагати з ТОВ «МНТ-Агро» заборгованість за серпень 2021 року в розмірі 1 087 408,00 грн. відповідно до Зведеної відомості №8 за період з « 01» по « 31» серпня 2021 р.
Отримавши зведену відомість 25.09.2021, позивачем було надіслано заперечення (зауваження) до зведеної відомості №8 за період з « 01» по « 31» серпня 2021 р. від 31.08.2021 (вих. №147 від 05.10.2021).
Також, позивачем зазначено, що зведена відомість, як акт виконаних робіт з точки зору законодавства підтверджує надання фіктивних (нереальних) послуг з боку АТ «Укрзалізниця» та отримання цих послуг ТОВ «МНТ-Агро».
Відповідно до ч.5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Зведена відомість є похідним документом від договору, адже саме в договорі вказуються умови, підстави та порядок її складення. Так, як договір не може бути правомірним, оскільки його зміст суперечить інтересам держави та суспільству, його моральним засадам, так і автоматично зведена відомість є неправомірним документом, адже складена на підставі цього договору.
У зв'язку з вищезазначеним позивач просить суд визнати відсутнім право АТ «Українська залізниця» щодо нарахування та списання неустойки відповідно до Зведеної відомості №8 за період з « 01» по « 31» серпня 2021 року від 31.08.2021, складеної на підставі договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №2829451 від 25.02.2020 зі змінами (повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №43-40464329/2020-001 від 24.03.2020 року), укладеного між акціонерним товариством «Українська залізниця» та товариством з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» із погодженим замовленням товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами №40464329/2020-00007 від 26.08.2020 року.
З матеріалів справи вбачається, що 21.07.2020 АТ «Укрзалізниця» викладено нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, яка вводиться в дію 21.08.2020.
В редакції від 21.07.2020 договір доповнено додатком 1-8 Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (далі - додаток 1-8 до договору).
Пунктом 8.1 додатку 1-8 до договору визначено, що умови цього додатку до договору з дня його оприлюднення застосовуються до відносин, які виникли між сторонами за укладеними раніше договорами про надання послуг з додатковими угодами до них про перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника, за їх наявності.
Відповідно до п.2.1 додатку 1-8 до договору перевізник надає замовнику послуги з перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (узгоджена щомісячна кількість вагонів визначеного роду рухомого складу протягом узгодженого сторонами строку надання послуги). Замовник здійснює оплату такої послуги відповідно до умов цього додатку до договору.
Порядок надання послуги визначено розділом 3 додатку 1-8 до договору. Замовник надає перевізнику через АС «Клієнт-УЗ» замовлення, а перевізник самостійно визначає і погоджує або частково погоджує, або не погоджує замовлення, та повідомляє про це замовника шляхом надання відповідного повідомлення (п.п. 3.3, 3.4 додатку 1-8 до договору).
Позивач подав відповідачу замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами, а саме: замовлення від 26.08.2020 року №40464329/2020-00007 з умовами: період - 12 місяців, обсяг - 400 вагонів. Перевізником повідомлено про погодження замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 27.08.2020 року № УЗ-40464329/2020-00008 на умовах: Початок періоду замовлення (місяць, рік): 09.2020, завершення періоду замовлення (місяць, рік): 08.2021, кількість місяців: 12, тип рухомого складу: зерновози, щомісячна кількість рухомого складу: 266, нормативна кількість діб: 7, ставка плати за використання вагону перевізника, грн. 584,00.
Замовник розпочав виконання зобов'язання відповідно до умов замовлення та частково навантажив власні вагони АТ «Укрзалізниця», проте, здійснив це у меншому обсязі, ніж погоджено сторонами в замовленні.
Як зазначено відповідачем, у період з 01.09.2020 по 31.09.2020 замовником згідно погодженого замовлення від 26.08.2020 року № 40464329/2020-00007 виконано 184 відправок вагонів, у зв'язку із чим замовникові було нараховано неустойку у розмірі 335 216 грн., яка була сплачена замовником в повному обсязі. У період з 01.01.2021 по 30.06.2021 замовником згідно погодженого замовлення від 27.08.2020 року № УЗ-40464329/2020-00008 частково виконувалися свої зобов'язання з відправлення вагонів, при цьому нараховувалася неустойка, яка сплачувалася ним. У період з 01.01.2021 по 30.06.2021 замовником не виконано своїх зобов'язань за погодженими обсягами замовлення від 27.08.2020 № УЗ-40464329/2020-00008, внаслідок чого перевізником було нараховано неустойку. У період з 01.02.2021 по 31.08.2021 замовником повністю припинились відправки згідно погодженого замовлення від 26.08.2020 року № 40464329/2020-00007.
У зведеній відомості № 8 від 31.08.2021 зазначено, що станом на вищевказану дату (31.08.2021) послуги по організації перевезення вантажів надані в повному обсязі і задовольняють умовами договору №2829451 від 24 березня 2020 року. Та, нараховано неустойку за нереалізацію погодженого обсягу перевезень з узгодженими строками та обсягами (код 244/0) в розмірі 1 087 408,00 грн.
Пунктом 7.2 додатку 1-8 до договору передбачено, що замовник, у разі невиконання погодженого замовлення в цілому або у випадку навантаження і відправки поданих перевізником під навантаження вагонів у кількості меншій ніж визначено в погодженому замовленні щомісячно, сплачує неустойку в розмірі, який розраховується за формулою: Пн = Спл1 * Кнорм * КвагЗ, де Пн - сума неустойки за невиконання умов додаткової угоди та/або замовлення; Спл1 - ставка плати за використання вагонів перевізника при перевезенні вантажів з узгодженими строками та обсягами, відповідно до погодженого замовлення; Кнорм - показник, який визначається перевізником та публікується в оголошенні. Показник не підлягає коригуванню під час строку дії послуги, що надається відповідно до погодженого замовлення. КвагЗ - кількість вагонів, що недовантажені змовником.
Відповідно до пункту 7.3 додатку 1-8 до договору у разі наявності на особовому рахунку замовника достатньої суми коштів для сплати неустойки, сплата неустойки замовником здійснюється шляхом списання перевізником грошових коштів з особового рахунку замовника в останній календарний день кожного місяця із сум грошових коштів, перерахованих замовником для виконання грошового зобов'язання за договором, та факт списання такої неустойки відображається перевізником в інформаційному повідомленні в особовому рахунку замовника і підтверджується зведеною відомістю.
Згідно з п.7.5 додатку 1-8 до договору зазначена у розд. 7 цього додатку до договору відповідальність застосовується додатково до умов відповідальності, визначеної в договорі.
Таким чином, зведені відомості лише підтверджують факт нарахування та списання неустойки, але не є підставою для її списання, як помилково зазначає позивач.
Суд зазначає, що неустойка нарахована замовнику саме за нереалізацію замовлення, тобто самим же замовник не було виконано замовлення, а тому посилання позивача на зведені відомості як на підтвердження надання послуг в даному випадку є безпідставними.
Відповідно до п. 1.4 договору надання послуг за договором може підтверджуватися накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Якщо ж послуги не було надано через відсутність використання замовником замовлених вагоновідправок, то в даному випадку посилання позивача на вищевказаний пункт договору є недоречним.
У зведеній відомості №8 за період з 01 по 31 серпня 2021 року міститься лише інформація про нараховану неустойку через нереалізацію погодженого замовлення, проте, з боку виконавця (відповідача) замовнику було надано всі передбачені договором послуги.
Отже, те, що позивач не реалізував власне замовлення, жодним чином не свідчить про порушення умов договору відповідачем.
Також, суд зазначає, що порушення терміну направлення зведеної відомості для підписання іншій стороні не тягне за собою недійсність такої зведеної відомості.
Крім того, позивачем не наведено будь-яких обґрунтованих підстав невірності нарахування неустойки за невиконання обсягу перевезень.
Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Позивачем не надано доказів на підтвердження недійсності правочину.
У зв'язку з вищезазначеним, вимоги позивача про визнання відсутнім права АТ "Українська залізниця" щодо нарахування та списання неустойки відповідно до зведеної відомості №8 за період з 01 по 31 серпня 2021 року від 31.08.2021 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.
Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява № 38722/02).
Враховуючи викладене, суд відзначає, що обраний Банком спосіб захисту своїх прав через заявлення індикаційного позову в даному випадку не є ефективним.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ч.1 ст. 79, ст.ст. 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М.Мудрий