ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про відмову у відкритті провадження
м. Київ
27.06.2022Справа № 910/4936/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Підченка Ю.О., розглянувши матеріали позовної заяви громадянина ОСОБА_1
до Апеляційної палати Національного органу інтелектуальної власності державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент")
про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення дій
22.06.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява громадянина ОСОБА_1 до Апеляційної палати Національного органу інтелектуальної власності державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент") (далі також - Палата) відповідно до якої він просить:
- визнати протиправними дії колегії Палати у складі: Головуючої колегією Терехової Т.В. та членів колегії Красовського В.Г., Гостєва А.І. про прийняття до розгляду заперечення ОСОБА_2 на рішення державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" від 19.08.2021 про реєстрацію торгівельної марки ІНФОРМАЦІЯ_1, зобр. за заявкою № m 2020 11236 від 11.06.2020 для всіх послуг 35,38,41 та 45 класів МКТП, найменування заявника ОСОБА_1 ;
- зобов'язати колегію Палати у складі: Головуючої колегією Терехової Т.В. та членів колегії Красовського В.Г., Гостєва А.І. утриматися від вчинення певних дій, а саме від розгляду заперечення ОСОБА_2 на рішення державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент) від 19.08.2021 про реєстрацію торгівельної марки ІНФОРМАЦІЯ_1, зобр. за заявкою № m 2020 11236 від 11.06.2020 для всіх послуг 35,38,41 та 45 класів МКТП, найменування заявника ОСОБА_1 .
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 235/445/18.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 ГПК України.
Так, частиною першою статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності (пункт 7 ).
В той же час, як свідчить аналіз положень частини першої статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, з урахуванням зазначених правових норм, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду, особа наводить у позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес, спосіб його захисту та самостійно визначає учасників справи.
При цьому у вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, потрібно керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спір про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 20 ГПК України Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи у спорах щодо прав автора та суміжних прав, в тому числі спорах щодо колективного управління майновими правами автора та суміжними правами.
Разом з тим, пунктом 16 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України визначено, що до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Оскільки Вищий суд з питань інтелектуальної власності роботу не розпочав, справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності ГПК України у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147- VIII.
Згідно з приписами частини першої статті 1 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У відповідності до статті 12 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, підвідомчих господарським судам, щодо порушення прав інтелектуальної власності з використанням мережі Інтернет.
У відповідності до статті 21 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Такими особами, зокрема, є кредитори у справі про банкрутство або якщо спір має ознаки корпоративного.
Виходячи з викладених норм, спір підвідомчий господарському суду, якщо склад його учасників відповідає нормам статей 1, 21 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), а спірне правовідношення носить господарський характер.
Разом з тим частина перша статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Так, при визначенні юрисдикційності спору слід ураховувати, що критеріями розмежування між цивільною та іншими юрисдикціями є, по-перше, суб'єктивний склад сторін, однією з яких у спорі є здебільшого фізична особа; по-друге, характер спору про право (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами інших видів судочинства).
Тобто критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників справи та характер спірних правовідносин (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі N 688/2940/16-ц).
Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
За змістом статті 45 ГПК України сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.
Тобто сторонами в судовому процесі можуть бути фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (зокрема, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частини друга та третя статті 4 ГПК України).
Суд відзначає, що позивачем у цій справі є фізична особа - громадянин України ОСОБА_1 .
Таким чином, спір у справі, що розглядається, має бути вирішено в порядку цивільного судочинства.
Аналогічні висновки містяться в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2019 та постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №760/809/18 та постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №760/20934/18.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Оскільки, даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а має бути вирішено в порядку цивільного судочинства загальним судом, то суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 175, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити громадянину ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі.
2. Позовну заяву та додані до неї документи повернути заявнику.
3. Роз'яснити заявнику, що заявлені вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Ю.О. Підченко