ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
23 червня 2022 року Справа № 924/452/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.07.2021 р. у справі № 924/452/21 (суддя Вибодовський О.Д., повний текст рішення складено 30.07.2021 р.)
за позовом ОСОБА_2 , м. Хмельницький
до Колективного підприємства "Цивільжитлобуд", м. Хмельницький
за участю третьої особи ОСОБА_1 , м. Хмельницький
про визнання недійсним рішення членів правління КП "Цивільжитлобуд", оформленого протоколом № 05-04/21 від 05.04.2021 р.
за участю представників сторін:
учасники справи (їх представники) в судове засідання не з'явилися;
ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Колективного підприємства "Цивільжитлобуд" (далі - відповідач, КП "Цивільжитлобуд") про визнання недійсним рішення членів правління КП "Цивільжитлобуд", оформленого протоколом № 05-04/21 від 05.04.2021 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що засідання членів правління КП "Цивільжитлобуд" проведено протиправно без дотримання кворуму, оскільки члени правління не перебували у трудових відносинах з колективним підприємством та без зазначення місця проведення засідання правління, з порушенням статуту.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29.07.2021 р. у справі №924/452/21 позов задоволено. Визнано недійсним рішення членів правління КП "Цивільжитлобуд", оформлене протоколом № 05-04/21 від 05.04.2021 р.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що засідання членів правління КП "Цивільжитлобуд" проведено протиправно з порушенням норм законодавства та статуту.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 р. рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.07.2021 р. скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що у позивача відсутні корпоративні права, як члена КП "Цивільжитлобуд".
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 17.02.2022 р. касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 р. скасовано, а справу № 924/452/21 передано на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Суд касаційної інстанції вказав, що висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у ОСОБА_2 корпоративних прав, як члена КП "Цивільжитлобуд" є передчасним. Дійшовши передчасного висновку про те, що ОСОБА_2 не має корпоративних прав у КП "Цивільжитлобуд", суд апеляційної інстанції не перевірив доводи позивачки, наведені нею в обґрунтування позовних вимог, щодо неправомірності проведення засідання членів правління КП "Цивільжитлобуд" від 05.04.2021 р., наявності кворуму та місця їх проведення, як наслідок не перевірив висновки суду першої інстанції щодо суті позовних вимог, тобто не дав оцінки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2022 р. для розгляду справи № 924/452/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г., суддя Маціщук А.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2022 р. розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.07.2021 р. у справі № 924/452/21 призначено на 04.05.2022 р. об 15:30 год.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.05.2022 р. розгляд скарги відкладено на 08.06.2022 р. о 14:30 год.
Розпорядженням керівника апарату суду від 07.06.2022 р. № 01-05/128 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії у даній справі - Маціщук А.В., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2022 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 р. розгляд скарги відкладено на 23.06.2022 р. о 15:00 год.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.07.2021 р. у справі № 924/452/21, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до наступних аргументів:
- апелянт посилається на положення п. п. 1.2, 1.3., 3.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.5. статуту відповідача та вказує, що позивач почала працювати у відповідача з 01.10.2000 р., тобто після створення цього колективного підприємства, за трудовим договором, - головним бухгалтером, а 12.10.2001 р. була звільнена із роботи за власним бажанням на підставі положень ст. 38 КЗпП України. 15.10.2001 р. вона знову була прийнята на роботу за трудовим договором на посаду економіста;
- апелянт вважає, що цей спір не є корпоративним, а трудовим, бо позивач не була членом КП "Цивільжитлобуд" з правом голосу (п. п. 7.2, 7.3, 7.6 статуту відповідача), не була вона обраною до органу управління цього колективного підприємства, а працювала у ньому за трудовим договором економістом, тому не стосується реалізації позивачем корпоративних прав у підприємстві;
- скаржник звертає увагу суду на те, що відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у п. 61 постанови від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми, що регулюють участь у господарських товариствах, та мають бути застосовані норми Закону України "Про кооперацію" та до певної міри положення ст. 163 ЦК України. Проте, всупереч даним правовим висновкам, суд першої інстанції задоволив вимоги позивача на підставі положень Законів України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", "Про господарські товариства", проігнорувавши положення Закону України "Про кооперацію".
ОСОБА_2 надіслала до суду письмові пояснення, в яких зазначає, що вона являється членом трудового колективу КП "Цивільжитлобуд" (економіст підприємства згідно наказу від 15.10.2001 р. № 49). Щодо права позивача на членство в КП "Цивільжитлобуд" то вказує, що дана обставина не підлягає сумніву, оскільки нею оскаржується протокол рішення членів правління від 05.04.2021 р., яким саме її виключають з членів підприємства. Доказом членства позивача у колективному підприємстві та участь в його управлінні підтверджено протоколом загальних зборів членів КП "Цивільжитлобуд" від 19.03.2009 р. та списком співвласників учасників зборів (додаток до протоколу), які свідчать про те, що ОСОБА_2 була присутня на загальних зборах підприємства та брала участь у голосуванні.
Враховуючи наявні в справі докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 правомірно звернулася з даним позовом до суду, оскільки оскаржуваним рішенням її права та інтереси, як члена підприємства з правом голосу, були порушені.
Судом першої інстанції при винесенні рішення враховано норми матеріального прав та процесуального права та правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 р. № 922/756/19, від 10.02.2021 р. № 923/226/20, Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц, від 28.01.2020 р. у справі № 924/641/17.
Також ОСОБА_2 долучила до своїх письмових пояснень постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2022 р., якою було залишено без змін рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2021 р. у справі № 924/467/21, про визнання недійсним рішення загальних зборів членів КП "Цивільжитлобуд" від 28.04.2021 р., оформлене протоколом № 27/04-21 від 28.04.2021 р.
В судові засідання учасники справи не з'явилися (своїх представників не направили), про день, час та місце проведення судових засідань повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 працює в КП "Цивільжитлобуд" на посаді економіста підприємства на підставі наказу від 15.10.2001 р. № 49, що підтверджується копією трудової книжки.
05.04.2021 р. проведено засідання членів правління КП "Цивільжитлобуд", яке оформлене протоколом № 05-04/21 за участю членів правління ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 .
За результатами проведення вказаного засідання членів правління КП "Цивільжитлобуд" прийнято такі рішення:
1) Тимчасово виконуючим обов'язки голови правління КП "Цивільжитлобуд" на період до проведення загальних зборів членів трудового колективу обрати члена правління ОСОБА_1 . Виготовити нову печатку № 1, попередню печатку вважати недійсною;
2) Надати ОСОБА_1 право підпису від імені підприємства всіх бухгалтерських, фінансово-господарських, розпорядчих та інших документів на період здійснення повноважень тимчасово виконуючого обов'язки голови правління до проведення загальних зборів;
3) Доручити ОСОБА_1 організацію та проведення загальних зборів членів трудового колективу з питань внесення змін до установчих документів та обрання голови правління підприємства;
4) Виключити ОСОБА_2 зі складу членів трудового колективу;
5) Запросити інвесторів будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з договорами інвестування та підтверджуючими документами про оплату, з метою підтвердження чи спростування виконання всіх зобов'язань по договору та видачі-відповідних довідок про повну оплату;
6) Припинити повноваження АО "Юрколегія" та адвоката Куца І.О. з представництва інтересів КП "Цивільжитлобуд" в судах всіх рівнів та спеціалізацій;
7) Уповноважити ОСОБА_1 щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відомостей щодо підписанта від імені підприємства.
Предметом позову у даній справі є матеріально - правова вимога про визнання недійсним рішення членів правління КП "Цивільжитлобуд", оформленого протоколом № 05-04/21 від 05.04.2021 р.
Причиною виникнення даного судового спору стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання рішення недійсним. Позивач посилається на те, що засідання членів правління відповідача проведено протиправно без дотримання кворуму, оскільки члени правління не перебували у трудових відносинах з колективним підприємством та без зазначення місця проведення засідання правління, з порушенням статуту.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 17.02.2022 р. касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 р. скасовано, а справу № 924/452/21 передано на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Суд касаційної інстанції вказав, що висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у ОСОБА_2 корпоративних прав, як члена КП "Цивільжитлобуд" є передчасним. Дійшовши передчасного висновку про те, що ОСОБА_2 не має корпоративних прав у КП "Цивільжитлобуд", суд апеляційної інстанції не перевірив доводи позивача, наведені нею в обґрунтування позовних вимог, щодо неправомірності проведення засідання членів правління КП "Цивільжитлобуд" від 05.04.2021 р., наявності кворуму та місця їх проведення, як наслідок не перевірив висновки суду першої інстанції щодо суті позовних вимог, тобто не дав оцінки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, із врахуванням постанови Верховного Суду від 17.02.2022 р. у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.
На думку суду з'ясуванню у даній справі підлягають обставини щодо наявності чи відсутності в ОСОБА_2 статусу члена КП "Цивільжитлобуд", а отже, й наявності чи відсутності в неї корпоративних прав.
Колегія суддів вказує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 р. у справі № 233/2021/19 викладено правову позицію, відповідно до якої на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц викладено правову позицію, відповідно до якої згідно з пунктом 4 "Прикінцевих і перехідних положень" Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цим кодексом, його положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (аналогічний за змістом припис передбачений у пункті 4 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України).
Апеляційний господарський суд зазначає, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку (ч. 1 ст. 80 ЦК України). Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом (ч. 1 ст. 83 ЦК України).
Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку (п. 1 ч. 2 ст. 55 ГК України).
Підприємство - це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу) (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про підприємства в Україні" (у редакції, чинній на момент створення підприємства); цей Закон втратив чинність 1 січня 2004 р. відповідно до п. 2 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України).
Підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами (ч. 1 ст. 62 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про підприємства в Україні" в Україні могли діяти колективні підприємства, засновані на власності трудового колективу підприємства. Крім того, з огляду на існування згідно з ч. 4 ст. 2 Закону України "Про власність" (який втратив чинність 20.06.2007 р. на підставі Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України" від 27.04.2007 р.) такої форми власності як колективна у ч. 1 ст. 63 ГК України одним із видів підприємств залежно від форм власності було передбачене підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності).
За іншою класифікацією - залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу - в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні (ч. 3 ст. 63 ГК України). Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства (ч. 5 ст. 63 ГК України).
З огляду на вказане за способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу колективне підприємство як різновид підприємства колективної власності (ст. 93 ГК України) є корпоративним. Учасники колективного підприємства незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між ними та цим підприємством щодо його створення, діяльності, управління або припинення діяльності є корпоративними (ст. 167 ГК України).
Аналогічний висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала у п. 34 постанови від 13.11.2019 р. у справі № 146/616/15-ц, у п. 57 постанови від 28.01.2020 р. у справі №924/641/17.
Так, у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки позивач, який працював директором підприємства - головою правління, оскаржує рішення загальних зборів працюючих співвласників підприємства, пов'язані з діяльністю останнього і управлінням ним, то розгляд таких вимог може вимагати оцінювання законності дій зазначених зборів, зокрема їх відповідності вимогам цивільного, а не трудового законодавства. Тому спір у справі № 129/1033/13-ц в цілому стосується реалізації позивачем корпоративних прав у підприємстві.
У постанові від 09.04.2019 р. у справі № 916/1295/18 Велика Палата Верховного Суду встановивши, що в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про порушення його корпоративних прав як члена Кодимського РайСТ, то спір, який стосується стверджуваного порушення корпоративних прав позивача, має розглядатися за правилами господарської юрисдикції незалежно від обґрунтованості позовних вимог.
У постанові від 17.12.2019 р. у справі № 927/97/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо учасник юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням корпоративних прав такого учасника, то цей спір є спором про право управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарських судів незалежно від того, чи є сторонами у справі фізичні особи.
У справі № 923/226/20 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів членів ОК "Човнове товариство "Чайка" в частині виключення позивача зі складу членів вказаного кооперативу, яке оформлене протоколом від 19.10.2019 р., оскільки таке було прийняте за відсутності позивача, неповідомленого про проведення вказаних загальних зборів та передбачали виключення позивача зі складу членів кооперативу за недоведеності обґрунтованих підстав для цього.
У постанові від 28.01.2020 р. у справі № 924/641/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки, як установили суди попередніх інстанцій, на момент прийняття оскаржуваного рішення ради підприємства позивач є учасником колективного підприємства, який має право брати участь у засіданнях ради цього підприємства, то в оскаржуваних судових рішеннях міститься правильний висновок, що внаслідок неповідомлення позивача про час, місце проведення засідання ради та про порядок денний позивача було позбавлено можливості взяти участь у засіданні ради, чим порушено його права на участь в управлінні колективним підприємством.
У постанові від 03.12.2019 р. у справі № 904/10956/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановивши факт неповідомлення позивача про час, місце і порядок денний зборів, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними прийнятих на зборах рішень, адже право позивача на управління товариством шляхом участі у загальних зборах його учасників є порушеним.
У справі № 922/756/19 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів уповноважених членів Кооперативу автогаражів "Харків", оформленого протоколом № 18 від 27.03.2016 р., оскільки ними встановлено факт порушення корпоративних прав позивача як учасника Кооперативу автогаражів "Харків", у зв'язку з тим, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що позивача було повідомлено про проведення 27.03.2016 р. загальних зборів. Відтак, суди правомірно зазначили, що відповідачем було порушено порядок підготовки та проведення загальних зборів кооперативу, які відбулись 27.03.2016 р. Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено обставини прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму, що є безумовною підставою для визнання такого рішення недійсним.
У згаданій справі вирішувалось питання щодо членства позивача в Кооперативі автогаражів "Харків". Так, судами попередніх інстанцій було зазначено, що позиція відповідача під час розгляду цієї справи стосовно членства позивача в кооперативі є суперечливою, оскільки відповідач, заперечуючи проти позову, наполягає на тому, що позивач не є членом кооперативу, втім, у відзиві на позов зазначає про те, що позивач був належним чином повідомлений про проведення загальних зборів, був присутній та приймав участь у голосуванні з питань порядку денного. При цьому Верховний Суд врахував, що 26.02.2016 р. Кооперативом автогаражів "Харків" позивачу видано довідку № 27 про те, що він є членом кооперативу та власником гаражного боксу № НОМЕР_1 , третьої черги у літері Т-1 за адресою: АДРЕСА_2 . В цій довідці зазначено також, що вартість гаражного боксу № НОМЕР_1 виплачена в повному обсязі, гаражний бокс № НОМЕР_1 було побудовано на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:06:010:009, виділеній рішенням Харківської міської ради від 12.11.1997 р. № 979, гаражний бокс № НОМЕР_1 прийнято в експлуатацію. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивачем надано докази на підтвердження того, що він сплачував членські внески до кооперативу. У списку уповноважених членів Кооперативу автогаражів "Харків", присутніх на загальних зборах, який є додатком до протоколу № 18 від 27.03.2016 р., позивач зазначений як уповноважена особа членів кооперативу і вказано номер його гаражного боксу - 786. Тобто, під час проведення загальних зборів відповідачем визначено ОСОБА_7 як члена кооперативу.
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, з яким погодився суд касаційної інстанції, про безпідставність заперечень відповідача стосовно членства позивача в Кооперативі автогаражів "Харків".
Також згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.02.2021р. у справі № 923/226/20 виключення члена з кооперативу - це передбачена законом форма корпоративної відповідальності, спрямована на одностороннє припинення корпоративних правовідносин за рішенням юридичної особи внаслідок порушення членом кооперативу своїх статутних обов'язків. На відміну від виходу з числа членів кооперативу, виключення має примусовий характер і не залежить від бажання цього члена кооперативу та можливе лише за наявності підстав, визначених законом та установчими документами кооперативу.
Під час вирішення спорів, пов'язаних з виключенням членів з кооперативу, господарським судам необхідно враховувати, що у рішенні загальних зборів кооперативу про виключення його члена повинні міститися обґрунтовані причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою для виключення. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення члена кооперативу може бути підставою для визнання зазначеного рішення недійсним судом за позовом такого члена кооперативу.
Проаналізувавши згадані постанови Верховного Суду у справах № 922/756/19 та №923/226/20, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що доводи ОСОБА_1 про відсутність у ОСОБА_2 корпоративних прав, як члена КП "Цивільжитлобуд" є необґрунтованими.
При цьому колегія суддів зазначає, що згідно п. 3.13 статуту відповідача, який серед іншого встановлює право члена трудового колективу брати участь в управлінні підприємством /на загальних зборах, у виробничих органах управління і контролю/ внесенням пропозицій та зауважень.
Відповідно до п. 7.2 статуту, у загальних зборах мають право брати участь члени підприємства з правом голосу. На збори можуть запрошуватись інші керівники підприємства, в т.ч. члени виконавчого органу, які не є співвласниками майна. Загальні збори визначаються правомочними, якщо в них беруть участь не менше 70 % членів підприємства. Рішення загальних зборів приймаються більшістю голосів працівників присутніх на, зборах, які мають право голосу і засвідчуються протоколом, який підписується головою та секретарем зборів (п. 7.3 статуту).
Виходячи з наведеного положення, суд апеляційної інстанції вказує, що статутом кооперативу та законом може бути передбачено участь у діяльності виробничого кооперативу на засадах членства також інших осіб (ч. 1 ст. 163 ЦК України). Проте ні акти чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, ні статут КП "Цивільжитлобуд" не передбачали можливість участі на засадах членства у діяльності підприємства, зокрема у загальних зборах працюючих співвласників, інших осіб, ніж члени підприємства - його співвласники, критерії визначення яких були встановлені у п. 3.2 зазначеного статуту.
Разом з тим, суд приймає до уваги рішення загальних зборів членів КП "Цивільжитлобуд" від 19.03.2009 р., копію списку членів КП "Цивільжитлобуд" на загальних зборах 19.03.2009 р., де зазначено і прізвище ОСОБА_2 .
Крім того, суд надає оцінку положенням статуту відповідача щодо порядку виключення членів КП "Цивільжитлобуд" та враховує, що предметом спору є власне рішення правління підприємства про виключення ОСОБА_2 зі складу членів трудового колективу.
При цьому колегія суддів враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі №338/180/17, відповідно до якого застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
З врахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 не була членом трудового колективу підприємства, суперечать попередній поведінці самого апелянта, який у складі правління відповідача, ухвалював оскаржуване рішення про виключення ОСОБА_2 з членів трудового колективу.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про те, що даний спір не є корпоративним, а трудовим, оскільки такі твердження спростовуються встановленими судом обставинами та доказами у справі.
Також суд вказує, що ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_2 звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом до КП "Цивільжитлобуд" про визнання недійсним рішення загальних зборів членів колективного підприємства "Цивільжитлобуд" від 28.04.2021 р., оформлене протоколом № 27/04-21 від 28.04.2021 р.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2021 р., яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2022 р. у справі № 924/467/21 було визнано недійсним рішення загальних зборів членів колективного підприємства "Цивільжитлобуд" від 28.04.2021р., оформлене протоколом № 27/04-21 від 28.04.2021р.
В межах розгляду справи № 924/467/21 судом були встановлені обставини, які в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню при розгляді іншої справи, зокрема, як вказав суд, наявні в матеріалах справи докази, а саме протокол загальних зборів членів КП "Цивільжитлобуд" від 19.03.2009 р. та список співвласників учасників зборів (додаток до протоколу) свідчать про те, що ОСОБА_2 була присутня на загальних зборах підприємства, брала участь у голосуванні, зокрема стосовно обрання голови і секретаря зборів (питання 1 порядку денного), обрання членів правління, голови правління та ревізійної комісії (питання 3, 4 порядку денного), а також входила до складу лічильної комісії з обрання членів та голови правління. Тобто, із наведеного, позивач у відповідності до п. 7.2. статуту, хоча і є працівником підприємства, проте діє як член підприємства з правом голосу.
Колегія суддів звернула увагу на те, що в матеріалах справи відсутнє рішення правління КП "Цивільжитлобуд" про прийняття ОСОБА_2 до складу членів трудового колективу, проте вищевказаний протокол загальних зборів членів КП "Цивільжитлобуд" від 19.03.2009 р. та додаток до протоколу вказують про належність позивача саме до членів підприємства з правом голосу. При цьому, із матеріалів справи та вищеозначеного протоколу слідує, що будь-які заперечення та пропозиції щодо відсутності повноважень ОСОБА_2 на участь у колективному підприємстві в цілому та щодо її висунутої кандидатури у члени правління та складу лічильної комісії ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_8 (треті особи), ні жодною іншою особою не подавалось.
Із зазначеного, враховуючи, що ОСОБА_2 брала участь у голосуванні на загальних зборах та обирала на рівні з усіма членами підприємства керівний склад правління відповідача, а її голос при цьому враховувався без будь-яких зауважень членів підприємства, колегія суддів критично оцінила доводи апеляційної скарги, стосовно того, що позивачка у 1995 році не брала участь у викупі державного майна КП "Цивільжитлобуд" (бо була школяркою), не внесла свою частку (пай) та відповідно не була членом трудового колективу з правом голосу після такого викупу.
Отже, беручи до уваги вищенаведене, ґрунтуючись на наявних в матеріалах справи доказах, суди дійшли висновку, що ОСОБА_2 правомірно звернулася з даним позовом до суду, оскільки оскаржуваним рішенням загальних зборів її господарські права та інтереси, як члена підприємства з правом голосу, були порушені. Звертається увага, що право участі у загальних зборах, як вищого керівного органу підприємства, є свідченням наявності у позивача з відповідачем, не тільки трудових (зміст трудової книжки), але й саме господарських відносин.
Враховується, що за змістом п. 3.7 статуту в разі смерті працівника-співвласника його права на частку в колективній власності, на отримання доходів від неї переходить до його нащадків згідно до чинного законодавства.
Вищенаведеним спростовуються доводи апелянта, що даний спір є саме трудовим, а не корпоративним, адже права та інтереси ОСОБА_2 , як члена підприємства з правом голосу, та діяльність якої пов'язана із КП "Цивільжитлобуд", були порушені спірним рішенням загальних зборів.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що у справі № 924/467/21 судом також досліджувалися обставини щодо відсутність (наявності) у ОСОБА_2 корпоративних прав, як члена КП "Цивільжитлобуд", та суд у вказаній справі дійшов висновку, що ОСОБА_2 правомірно звернулася із позовом до суду, оскільки оскаржуваним рішенням загальних зборів її господарські права та інтереси, як члена підприємства з правом голосу, були порушені.
Також суд не прийняв до уваги доводи апелянта, що даний спір є саме трудовим, а не корпоративним, адже права та інтереси ОСОБА_2 , як члена підприємства з правом голосу, та діяльність якої пов'язана із КП "Цивільжитлобуд", були порушені спірним рішенням загальних зборів.
Спір у справі № 924/452/21 стосується питання визнання недійсним рішення членів правління КП "Цивільжитлобуд", оформленого протоколом № 05-04/21 від 05.04.2021 р. Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Предмет доказування під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення.
Під час розгляду корпоративних спорів за позовами учасників юридичних осіб про визнання недійсними рішень членів зборів (правління) юридичної особи, господарські суди враховують, що підставами для визнання недійсними таких рішень можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є: 1) прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; 2) прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; 3) прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах; 4) відсутність протоколу загальних зборів, підписаного головою і секретарем зборів.
Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника юридичної особи. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Як встановлено судом, КП "Цивільжитлобуд" є діюча юридична особа, яка реалізовує свою господарську діяльність на основі статуту.
Відповідно до статуту КП "Цивільжитлобуд", прийом у члени трудового колективу та вихід (виключення) із членів трудового колективу затверджується Правлінням колективного підприємства. Членами трудового колективу можуть бути громадяни, які досягли 18-річного віку. У діяльності, колективного підприємства можуть приймати трудову участь працівники та службовці, що працюють по найму згідно з чинними трудовими угодами. Вказані особи можуть стати членами колективу на умовах, визначених в п. п. 3.3 статуту.
Працівники, що звільняються з колективного підприємства чи виходять зі складу членів трудового колективу, мають право на отримання власної частки з сукупного майна в грошовому виразі або цінними паперами.
За працівниками, припинившими діяльність з підприємством у зв'язку з виходом на пенсію, із звільненням за власним бажанням, залишаються права на отримання доходів від володіння часткою у сукупному колективному майні у вигляді дивідендів.
Статут визначає, що однією з умов членства в КП "Цивільжитлобуд" є перебування у трудових відносинах та прийняття трудової участі працівника, що також визначено в п. 3.11 статуту, а саме членство в колективі зберігається за період: роботи на підприємстві; проходження військової служби; проходження військової перепідготовки; обрання на виборчі посади (при умові повернення на підприємство); знаходження у декретній відпустці по догляду за дитиною; навчання з відривом від виробництва по направленню підприємства при умові повернення на підприємство.
В силу п. 7.2 статуту КП "Цивільжитлобуд", вищим керівним органом підприємства є загальні збори. На загальних зборах мають право брати участь члени підприємства з правом голосу. На збори можуть запрошуватись інші керівники підприємства, в т.ч. члени виконавчого органу, які не є спільниками майна. Загальні збори у повному обсязі здійснюють всі права та несуть відповідальність за діяльність підприємства. До компетенції загальних зборів належить: визначення кількості складу правління підприємства, обрання його членів та їх відкликання; обрання голови та секретаря зборів; обрання та відкликання голови правління, членів правління та ревізійної комісії.
Статут підприємства визначає, що обрання правління та голови правління є виключною компетенцією загальних зборів підприємства. Пункт 7.3. статуту передбачає, що загальні збори визначаються правомочними, якщо у них беруть участь не менше 60 % членів підприємства. Рішення загальних зборів приймаються більшістю голосів працівників присутніх на, зборах, які мають право голосу і засвідчуються протоколом, який підписується головою та секретарем зборів.
Пунктом 7.5 статуту КП "Цивільжитлобуд" встановлено, що виконавчі функції по управлінню підприємством здійснює правління, яке є виконавчим органом. Правління колективного підприємства вирішує наступні питання: розробка програми перспективного розвитку колективного підприємства; створення структури колективного підприємства, а також розмірів закріплених за підрозділами основних фондів та оборотних коштів; координація діяльності підрозділів, аналіз її наслідків; розгляд внутрішньогосподарських суперечок; розпорядження грошовими коштами колективного підприємства; прийняття рішень про створення фондів спеціального призначення та їх використання; прийняття рішень про випуск акцій та облігацій колективного підприємства та встановлювати його порядок; прийняття рішень про створення спільних підприємств з іншими незалежними республіками або безпосередньо з закордонними підприємствами та фірмами; прийняття рішень про вступ до складу асоціацій (об'єднань) та інших закладів; у разі відсутності коштів, та в зв'язку з виробничою необхідністю правління приймає рішення про відрядження працівників на інші підприємства.
Аналізуючи п. 7.5. статуту КП "Цивільжитлобуд", колегія суддів дійшла висновку, що питання, які розглядалися на засіданні членів правління КП "Цивільжитлобуд" не відносяться до компетенції членів правління.
Крім того, як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 не були працівниками КП "Цивільжитлобуд", що підтверджується копіями наказів про скорочення чисельності працівників від 27.08.2018 р., від 20.08.2018 р. та витягом з книги реєстрації наказів підприємства.
В свою чергу, як встановив суд, правлінням КП "Цивільжитлобуд" (у складі згаданих осіб) було прийнято спірне рішення 05.04.2021 р. про обрання в.о. голови правління КП "Цивільжитлобуд", однак зазначене рішення відповідно до п. 7.5 статуту відповідача не належить до компетенції правління.
Також господарський суд враховує, що в.о. КП "Цивільжитлобуд" ОСОБА_1 , відповідно до протоколу, визначив про відсутність особи уповноваженої на здійснення представництва інтересів підприємства. Проте, як встановив суд першої та апеляційної інстанцій, зазначені обставини є юридично необґрунтованим, оскільки особи зазначені в протоколі, які провели засідання, жодного відношення до управлінської діяльності підприємства не мають.
В свою чергу, суд враховує, що копією заяви ОСОБА_1 про його звільнення від 15.08.2014 р., підтверджено відсутність між ОСОБА_1 та КП "Цивільжитлобуд" трудових відносин, копією заяви ОСОБА_1 про повернення невикористаного майнового сертифікату від 19.05.2018 р., підтверджено, що ОСОБА_1 усунувся у здійсненні викупу державного майна підприємства у 1995 році та володінні часткою.
Також суд першої та апеляційної інстанцій встановили, що причиною виключення ОСОБА_2 зі складу трудового колективу слугувало те, що внаслідок протиправних дій, з боку службових осіб підприємства ОСОБА_9 та ОСОБА_2 сформувалася кредиторська заборгованість зі сплати податків на суму 3 млн. грн, єдиного соціального внеску на суму понад 1,5 млн. грн, не проведено розрахунок по виплаті заробітної плати на виконання судових рішень, у суді перебуває понад 15 цивільних та господарських справ щодо визнання права власності на нерухоме майно за інвесторами будівництва та скасування державної реєстрації.
Разом з тим, зазначені твердження жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами; жодних доказів щодо протиправності дій ОСОБА_2 , які зазначені у оскаржуваному протоколі особами ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 ) суду не було надано.
Також суд апеляційної інстанції вказує, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку (ст. 93 ЦК України)
Відповідно до ч. 4 ст. 89 ЦК України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням КП "Цивільжитлобуд" є адреса: м.Хмельницький, вул. Кам'янецька, 47, керівник Онишко Т.Ю. Пунктом 1.7. статуту, місцезнаходження відповідача визначене: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 47.
Однак, як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, відомості щодо місця проведення засідання членів правління КП "Цивільжитлобуд" відсутні, що також дає підстави стверджувати про протиправність проведення зборів членів правління КП "Цивільжитлобуд" та прийняття протоколу № 05-04/21 від 05.04.2021 р.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки засідання членів правління КП "Цивільжитлобуд" проведено з порушенням норм законодавства та умов статуту відповідача, тому позовні вимоги про визнання недійсним рішення членів правління КП "Цивільжитлобуд", оформлене протоколом № 05-04/21 від 05.04.2021р. підлягають задоволенню.
Посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, з огляду на встановлені судом вище обставини у даній справі, колегія суддів вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.
ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції належно виконав свій обов'язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у даній справі та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.07.2021 р. у справі № 924/452/21 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.07.2021 р. у справі № 924/452/21 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений 24 червня 2022
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Бучинська Г.Б.