24 червня 2022 року Справа № 280/1667/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Духневича О.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області
про визнання протиправних дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача по відмові позивачу у нарахуванні та виплаті грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до частини 5 статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням виплаченої суми;
зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає про те, що є учасником бойових дій та відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання разової грошової допомоги, яка виплачується щорічно до 05 травня, однак ця допомога виплачена йому у розмірі 1491,00 грн., що відповідає розміру, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 № 325. Стверджує, що з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 чинною є норма частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за змістом якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Зазначає, що звертався до відповідача із заявою про здійснення перерахунку грошової допомоги, однак відповідач своїм листом від 16.11.2021 № 17701 відмовив у нарахуванні та виплаті недоплаченої суми допомоги. З огляду на зазначене, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 07.02.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 28.03.2022 на адресу суду надіслав відзив (вх. № 14525), у якому зокрема пояснює, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом, оскільки про порушення своїх прав, свобод чи інтересів позивач мав дізнатися ще у квітні-травні 2021 року, коли отримав щорічну грошову допомогу до 5 травня, однак звернувся до суду з даним позовом 28.01.2022. Крім того зазначає, що не є належним відповідачем по даній справі, оскільки Кабінет Міністрів України щорічно встановлює розмір разової грошової допомоги до 5 травня, а Міністерство соціальної політики здійснює перерахування коштів на виплату даної допомоги, тому саме Кабінет Міністрів України та Міністерство соціальної політики є належними відповідачами у даній справі. Вважає, що разова грошова допомога до 5 травня за 2021 рік нарахована та виплачена позивачу у розмірі встановленому уповноваженими на те органами та порядку визначеному чинним законодавством, а тому заборгованість перед позивачем по сплаті даної допомоги відсутня, на підставі чого просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 21.08.2017 Бердянським об'єднаним міським військовим комісаріатом.
У квітні 2021 року ОСОБА_1 відповідачем, на підставі списків одержувачів щорічної разової грошової допомоги, виплачена грошова допомога до 5 травня в розмірі 1491,00 грн., як учаснику бойових дій.
Не погодившись із сумою виплат позивач звернувся до відповідача із заявою, на яку відповідач листом від 16.11.2021 № 17701 повідомив, що у квітні 2021 року позивачу вже виплачена грошова допомога до 5 травня в розмірі 1491,00 грн., як учаснику бойових дій, сума якої визначена Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 № 325. Також зазначив, що Управління є органом місцевого самоврядування та діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому виплата грошової допомоги проведена у відповідності до норм чинного законодавства.
Не погодившись із діями відповідача, які полягають у виплаті позивачу грошової допомоги до 05 травня 2021 року, як учаснику бойових дій, у розмірі, який не відповідає статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні № 3-р/2020 від 27.02.2020 у справі № 14-247/2018 (3393/18), позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII). Цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Пільги учасникам бойових дій встановлені статтею 12 вказаного Закону № 3551-XII, відповідно до частини 5 якої (в редакції Закону України від 25.12.1998 № 367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Як визначено статтею 17 цього Закону, фінансування витрат, пов'язаних з введенням його в дію, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрав чинності 01.01.2008) частину 5 статті 12 Закону № 3551-XII викладено у новій редакції, за змістом якої разова грошова допомога учасникам бойових дій до 5 травня виплачується щорічно у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 вказані зміни визнані неконституційними.
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 12 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
На реалізацію приписів цієї норми закону, Кабінетом Міністрів України кожного бюджетного року приймалися відповідні постанови. Зокрема, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» від 08.04.2021 № 325, де передбачено, що учасникам бойових дій у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проводиться у розмірі 1491,00 гривень.
Водночас, Конституційний Суд України рішенням від 27.02.2020 № 3-р/2-2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 45, стаття 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22 травня 2008 рік № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 27.02.2020 норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII, не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. У даному випадку застосуванню підлягають положення статті 12 Закону № 3551-XII в редакції Закону № 367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», частиною 5 якої встановлено виплату разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
При цьому, суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів Закону № 3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу.
При вирішенні даної справи, в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права (а саме Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІV та Постанови № 112), викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20.
У судових рішеннях Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20 висловлена правова позиція про те, що Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги; відмова відповідача в перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом № 3551-ХІІ, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти своїм майном; доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України», заява № 63134/00).
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня - 1769 грн.
Отже, з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 № 3-р/2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій у 2021 році становить 8845,00 грн. (1769 грн. х 5). Сума недоотриманих позивачем коштів становить 7354,00 грн. Виплата позивачу разової грошової допомоги у сумі 1491,00 грн. не відповідає статті 12 Закону № 3551-ХІІ та свідчить про порушення її прав на отримання такої допомоги у належному розмірі.
Органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача.
В даному випадку, безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги позивачу як учаснику бойових дій за 2021 рік здійснило Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області в розмірі 1491,00 грн., однак виплата позивачу разової грошової допомоги не відповідає статті 12 Закону № 3551-ХІІ та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі. Сума недоотриманих позивачем коштів становить 7354,00 грн.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.
Разова грошова допомога учасникам бойових дій є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011).
При цьому, є неприйнятними посилання відповідача на неможливість здійснення своїх зобов'язань через не надходження коштів від головного розпорядника, та відсутність власних коштів, з огляду на таке.
У Рішенні від 27.11.2008 у справі № 1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.
Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци 2, 3 підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення 27.11.2008 у справі № 1-37/2008).
Таким чином, законодавство, що визначає фінансові зобов'язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Крім того, суд зазначає, що посилання відповідача на те, що у даній справі Управління не є належним відповідачем, спростовуються висновками Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20, згідно яких органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
В даному випадку, безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги позивачу як учаснику бойових дій здійснило Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, отже відповідач у даній справі є належним.
Щодо тверджень відповідача, що позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У постанові від 06.05.2018 по справі № 389/1042/17 (2-а/389/47/17) (провадження № К/9901/18757/18) Верховний Суд сформулював правовий висновок, згідно якого 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги, - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, а тому перебіг строку звернення позивача до суду слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Аналогічна позиція щодо пропуску строку звернення до суду з адміністративними позовом у справах цієї категорії висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17 (К/9901/1172/17) та від 07.03.2018 у справі № 664/51/17 (К/9901/30405/18).
Таким чином строк звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині виплати недоплаченої частини грошової допомоги у 2021 році розпочався 30.09.2021 та спливе 30.03.2022.
Позивач звернувся з даним позовом до суду 28.01.2022, що підтверджується датою поштового штампу на конверті, в якому його позов надійшов до суду.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивачем не пропущений строк звернення до суду.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, висновків Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення взаємопов'язаних позовних вимог, шляхом визнання протиправними дії відповідача по відмові позивачу у нарахуванні та виплаті грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до частини 5 статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити позивачу грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судові витрати у відповідності до статті 139 КАС України не стягуються.
Керуючись статтями 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області (71118, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Захисників України, 27/34, код ЄДРПОУ 03193258) про визнання протиправних дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до частини 5 статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.С. Духневич