24 червня 2022 року Справа № 280/1373/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Духневича О.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району
про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу як учаснику бойових дій щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік - у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу доплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік - у розмірі 7354,00 грн. (сім тисяч триста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.).
Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 900,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає про те, що є учасником бойових дій та відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання разової грошової допомоги, яка виплачується щорічно до 05 травня, однак ця допомога виплачена йому у розмірі 1491,00 грн., що відповідає розміру, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 № 325. Стверджує, що з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 чинною є норма частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за змістом якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Звертає увагу суду на те, що звертався до відповідача з проханням нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, однак листом від 10.09.2021 № 06-07/4670 відповідач відмовив у здійсненні такої доплати. З огляду на зазначене, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 31.01.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 29.03.2022 на адресу суду надіслав відзив (вх. № 14687), у якому пояснює, що позивачу у серпні 2021 року була виплачена щорічна разова грошова допомога до 5 травня в розмірі 1491,00 грн., суму якої визначено постановою Кабінету Міністрів України № 325 від 08.04.2021, якою встановлений чіткий розмір допомоги до 5 травня для певних категорій осіб. Звертає увагу суду на те, що Управління не наділений повноваженнями для здійснення перерахунку розміру допомоги, але ці повноваження надані Кабінету Міністрів України, які він здійснює при розробці проекту Державного бюджету України. Крім того, дані повноваження визначені у статті 116 Конституції України, з чого слідує, що Управління при виплаті грошової допомоги за 2021 рік діяло в межах своїх повноважень і у спосіб, встановленим чинним законодавством, та оскільки чинне законодавство не передбачає можливості збільшення на свій розсуд розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня розміру соціальних виплат, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 15.06.2015 Управлінням персоналом штабу військової частини А1314.
27.08.2021 позивач звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплати йому недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, у відповідь на яку відповідач листом від 10.09.2021 № 06-07/4670 відмовив у здійсненні такої виплати, оскільки 20.08.2021 позивачу на особистий рахунок в АТ «Ощадбанк» вже була перерахована щорічна разова грошова до 5 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі 1491,00 грн., сума якої визначена Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 № 325. Вказано також, що Управління виконує функцію лише виплати допомоги, а не встановлює розміри допомоги, а тому Управління діяло у межах своїх повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством.
Не погодившись із бездіяльністю відповідача, яка полягає у невиплаті позивачу грошової допомоги до 05 травня у 2021 році, як учаснику бойових дій, у розмірі, який відповідає статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні № 3-р/2020 від 27.02.2020 у справі № 14-247/2018 (3393/18), позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII). Цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Пільги учасникам бойових дій встановлені статтею 12 вказаного Закону № 3551-XII, відповідно до частини 5 якої (в редакції Закону України від 25.12.1998 № 367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Як визначено статтею 17 цього Закону, фінансування витрат, пов'язаних з введенням його в дію, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрав чинності 01.01.2008) частину 5 статті 12 Закону № 3551-XII викладено у новій редакції, за змістом якої разова грошова допомога учасникам бойових дій до 5 травня виплачується щорічно у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 вказані зміни визнані неконституційними.
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 12 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
На реалізацію приписів цієї норми закону, Кабінетом Міністрів України кожного бюджетного року приймалися відповідні постанови. Зокрема, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 08.04.2021 № 325 «Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», де передбачено, що учасникам бойових дій у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проводиться у розмірі 1491,00 грн.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2-2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 45, стаття 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22.05.2008 № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 27.02.2020 норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII, не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. У даному випадку застосуванню підлягають положення статті 12 Закону № 3551-XII в редакції Закону № 367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», частиною 5 якої встановлено виплату разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
При цьому, суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів Закону № 3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу.
При вирішенні даної справи, в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права (а саме Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІV та Постанови № 112), викладені у рішенні Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 29.09.2020, прийнятому у зразковій справі № 440/2722/20 (провадження № Пз/9901/14/20) та залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021.
У судових рішеннях Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20 висловлена правова позиція про те, що Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги, відмова відповідача в перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом № 3551-ХІІ, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти своїм майном, доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України», заява № 63134/00).
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня - 1769 грн.
Отже, з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 № 3-р/2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій у 2021 році становить 8845,00 грн. (1769 грн. х 5).
Органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача.
В даному випадку, безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги позивачу як учаснику бойових дій за 2021 рік здійснило Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району в розмірі 1491,00 грн., однак виплата позивачу разової грошової допомоги не відповідає статті 12 Закону № 3551-ХІІ та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі. Сума недоотриманих позивачем коштів становить 7354,00 грн.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.
Разова грошова допомога учасникам бойових дій є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011).
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, висновків Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, є протиправною.
Таким чином, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги позивача про виплату разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 7354,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити, що, оскільки питання нарахування суми, що має виплачуватися, належить до компетенції відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум, то визначення суми такої виплати є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.
За таких обставин з метою захисту порушених прав та інтересів позивача належним та достатнім буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 стаття 143 КАС України).
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача немає.
Що стосується стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 900,00 грн., суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
На обґрунтування розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем до матеріалів справи надано копії: договору про надання правової допомоги від 27.08.2021 № 114, укладеного між адвокатом Хмарським Р.Б. та Максименком І.О.; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 16.04.2009 № 744; ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 25.01.2022 серії АР № 1070616; розрахунку витрат на правову допомогу до договору від 27.08.2021 № 114; квитанції до прибуткового касового ордера від 25.01.2022 про сплату послуг у наданні правової допомоги у розмірі 900,00 грн.
Відповідно до наданого розрахунку адвокатом проведена наступна робота:
1) Вивчення і аналіз матеріалів спору Клієнта (витрачений час: 0,25 год.) - 75,00 грн.;
2) Складання в інтересах Клієнта заяви до відповідача від 27.08.2021 про доплату сум щорічної грошової допомоги ветерану війни (витрачений час: 0,5 год.) - 150,00 грн.;
3) Складання і подання в інтересах Клієнта до Запорізького окружного адміністративного суду позовної заяви від 25.01.2022 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії (витрачений час: 2,25 год.) - 675,00 грн.
Відповідно приписів частин 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, законодавець визначив, що обов'язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.
З таким клопотанням відповідач до суду не звертався.
Суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 13.04.2022 по справі № 480/388/20 зробив висновок, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Аналіз змісту наданих до суду документів у сукупності дозволяють ідентифікувати надані послуги за предметом спору та часом надання послуг як такі, що надані у зв'язку з розглядом даної справи.
З огляду на викладене, враховуючи складність справи, ціну позову, суд дійшов висновку, що вартість заявлених представником позивача послуг на правничу допомогу у розмірі 900,00 грн., відповідає критерію співмірності розміру витрат з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт, тому суд вважає їх такими, що підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як доведеними.
Керуючись статтями 9, 134, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (69096, м. Запоріжжя, бульвар Вінтера, буд. 14, код ЄДРПОУ 37573796) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу, як учаснику бойових дій, до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 900,00 грн. (дев'ятсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.С. Духневич