61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
16.12.2021 Справа № 925/549/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,
за участю секретаря судового засідання Вовк М.В.
розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АС» від 22.06.2021 №1202/04 про залишення без розгляду позовної заяви заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури
за позовом: Керівника Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, охорони здоров'я, культури, спорту Звенигородської районної державної адміністрації
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АС»
про: стягнення 257054,18грн
за участю уповноважених представників сторін:
прокурор: Комісар О.О. (на підставі службового посвідчення №057353 від 09.10.2021);
від позивача: не з'явився;
від відповідача: (в режимі відеоконференції) Костенко В.В. (адвокат діє на підставі довіреності б/н від 11.03.2021 року).
23.04.2021, шляхом надіслання поштового відправлення заступник керівника Звенигородської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом в інтересах держави в особі Відділу освіти, охорони здоров'я, культури, спорту Звенигородської районної державної адміністрації (далі - Відділ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АС» ( далі - ТОВ «АС») про стягнення 257054,18грн.
В обґрунтування заявлених вимог заступник керівника прокуратури посилається на нікчемність додаткових угод до договору постачання природного газу від 04.01.2018 №397(18)Б/1, внаслідок укладення останніх з порушенням вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі, у зв'язку з чим відповідач набув грошові кошти в розмірі 257054,18грн без достатньої правової підстави.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.04.2021 позовну заяву заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, охорони здоров'я, культури, спорту Звенигородської районної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «АС» про стягнення 257054,18грн передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Донецької області.
Підставою для направлення позовної заяви до Господарського суду Донецької області стало те, що місцезнаходженням відповідача є: вул. Шевцової, 22а, м. Волноваха, Донецька область, 85700.
26.05.2021 матеріали справи №925/549/21 надійшли до Господарського суду Донецької області.
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2021 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 31.05.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
14.06.2021 до суду шляхом поштового відправлення надійшло клопотання від ТОВ «АС», в якому останній просить позов заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, охорони здоров'я, культури, спорту Звенигородської районної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «АС» про стягнення 257054,18 грн. коштів, одержаних відповідачем на виконання нікчемних додаткових угод до договору постачання природного газу від 04.01.2018 №397(18)Б/1 у справі 925/549/21 залишити без розгляду.
Ухвалою суду від 29.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №925/549/21; справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 15.07.2021 року.
Ухвалою суду від 15.07.2021 відкладено підготовче засідання на 6.08.2021 року.
Ухвалою суду від 16.08.2021 відкладено підготовче засідання на 02.09.2021 року.
Ухвалою суду від 02.09.2021 відкладено підготовче засідання на 16.09.2021 року.
Ухвалою суду від 16.09.2021 прийнято заяву Заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури щодо зміни підстав позову та правового обґрунтування позову, надано час для направлення до суду, прокурору та позивачу заперечень на позовну заяву з урахуванням змін, а прокурору направлення відповідачу своєї правової позиції на викладені відповідачем заперечення. Відкладено підготовче засідання на 30.09.2021 року.
Ухвалою від 30.09.2021 відкладено підготовче засідання на 26.10.2021 року.
Ухвалою від 26.10.2021 відкладено підготовче засідання на 11.11.2021 року.
Ухвалою від 11.11.2021 відкладено підготовче засідання на 30.11.2021 року.
Ухвалою від 30.11.2021 закрито підготовче провадження у справі №925/549/21 та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 16.12.2021 року о 12:00 год.
02.12.2021 електронною поштою від представника відповідача надійшло клопотання, за змістом якого просить провести розгляд справи в режимі відеоконференції власними технічними засобами через сервіс EasyCon, яке задоволено ухвалою суду від 03.12.2021.
Судом у до початку розгляду справи по суті розглядається клопотання ТОВ «АС» про залишення позовної заяви без розгляду, так як такий розгляд потребує дослідження доказів у справі, що не передбачено нормами Господарського процесуального кодексу України під час підготовчого засідання.
Прокурор до зали судового засідання 16.12.2021 з'явився, проти задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду заперечує з підстав, викладених у запереченнях на клопотання від 03.08.2021 №50-1161вих-21.
Представник позивача до зали судового засідання 16.12.2021 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений особисто під час підготовчого засідання 30.11.2021, в якому останній приймав участь в режимі відеоконференції та шляхом направлення ухвали суду від 30.11.2021 на юридичну адресу останнього: пр-т Шевченка,68, Звенигородка, Звенигородський район, Черкаська область, 20202, що міститься в матеріалах справи та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно відомостей щодо відстеження поштового відправлення № 6102256989858, що містяться на сайті АТ «Укрпошта», ухвала суду від 30.11.2021 отримана представником позивача 07.12.2021.
Представник відповідача до зали судового засідання 16.12.2021 з'явився, раніше подане клопотання про залишення позовної заяви без розгляду підтримує з підстав, викладених у вказаному клопотанні.
Розглянувши клопотання відповідача від 22.06.2021 №1202/04 про залишення без розгляду позовної заяви заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури, суд зазначає наступне.
Заява про залишення позовної заяви без розгляду мотивована тим, що прокуратурою, на думку відповідача, не було обґрунтовано в чому полягає суть порушення інтересів держави, підстави для звернення до суду, а саме прокуратурою не було доведено нездійснення або належне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого винесені відповідні повноваження, також прокурором протиправно, без належних на те правових підстав, перебрав на себе повноваження належного суб'єкта влади, до компетенції якого віднесені повноваження представництва в даній категорії справ - Держаудитслужби.
Відповідач зазначає, що законодавством України чітко встановлено та визначено, що державним органом, який уповноважений порушувати у суді питання про визнання недійсними договорів, укладених за результатами закупівель та додаткових угод до них, є Державна аудиторська служба, відтак саме у неї, як у центрального органу виконавчої влади, що державну політику у сфері державного фінансування наявні повноваження щодо звернення до господарського суду із позовом про визнання недійсними спірної додаткової угоди до договору на постачання природного газу га стягнення бюджетних коштів по цій угоді.
Крім того, відповідач, вважає, що прокурором не дотримано порядок повідомлення, передбачений ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» щодо надання розумного строку для реагування, зокрема, прокурор не дочекався відповіді від Звенигородської районної державної адміністрації та Державної аудиторської служби. Окремо відповідач наводить правову позицію викладену у постанові Вищого господарського суду України від 22.06.2017 у справі №911/540/15, відповідно до якої «розумним» строком на звернення прокуратурою з позовною заявою в інтересах держави є п'ятнадцять днів з дня отримання звернення прокурора, і лише із спливом цього терміну прокурор протягом одного місяця з дня отримання відповідною особою заяви прокурора, звертається до суду.
На думку відповідача, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, позовну заяву прокурора сліз вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати, відтак є підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).
Прокурор надав до суду заперечення від 03.08.2021 №50-1161вих-21 на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, в яких заперечував проти задоволення вказаного клопотання відповідача, зокрема зазначивши, Держаудитслужба є органом, уповноваженим здійснювати від імені держави контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі, при цьому, права на звернення до суду в інтересах держави про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства не має.
Крім того, прокурор зазначив, що 23.03.2021 прокуратурою на адресу Управління північного офісу Держаудитслужби у Черкаській області скеровано лист щодо вжиття заходів недійсності нікчемних додаткових угод до договору про постачання природного газу №397(І8)Б/І та згідно відповіді від 30.03.2021 встановлено, що моніторинг вказаної закупівлі Управлінням не здійснювався.
Твердження відповідача про те, що прокуратурою позивачу не було надано розумного строку для перевірки виявлених прокурором порушень та вжиття самостійно відповідних заходів, на думку останнього є безпідставним, адже з часу укладення додаткових угод до вказаного договору пройшло майже три роки, а відносно додаткових угод №1 та №2 більше трьох років. Тобто у разі подальшого зволікання позивачем міг бути пропущений строк позовної давності на звернення до суду. Прокурор посилається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, відповідно до якої розумність строку визначається з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, зокрема, через закінчення перебігу позовної давності.
Також прокурор зазначає, що прокуратурою 23.03.2021 на адресу Відділу освіти, охорони здоров'я, культури, спорту Звенигородської районної державної адміністрації скеровано лист щодо виявлення порушень під час укладення додаткових угод до договору про постачання природного газу № 397(18)Б/1 та вжиття останніми відповідних заходів. Згідно отриманої відповіді від 29.03.2021 Відділ освіти, охорони здоров'я, культури, спорту Звенигородської районної державної адміністрації до суду не звертався. Тобто, фактично останньому було відомо про порушення інтересів держави, ще 23.03.2021. Разом з цим, станом на день звернення прокурора із даним позовом до суду 23.04.2021, позивач із відповідною позовною заявою до суду не звернувся.
Таким чином, на думку прокурора, звернення ним до суду із позовом є обґрунтованим, а бездіяльність уповноваженого органу доведеною.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.
У судовому процесі, зокрема в господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Подібний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 зі справи №587/430/16-ц та від 27.02.2019 зі справи №761/3884/18.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Тобто, положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. (ст.53 ГПК України).
Аналіз змісту частин 3-5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Водночас, тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому, розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Суд зобов'язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
При цьому, саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з даним позовом в інтересах держави в особі Відділу освіти, охорони здоров'я, культури, спорту Звенигородської районної державної адміністрації, прокурор зазначив, що останній є стороною спірного договору, однак ним не вжито заходів щодо усунення порушень допущених при укладенні додаткових угод до договору постачання природного газу від 04.01.2018 №397(18)Б/1.
На підтвердження обставин бездіяльності Відділу освіти, охорони здоров'я, культури, спорту Звенигородської районної державної адміністрації прокурором надано відповіді Відділу освіти, охорони здоров'я, культури, спорту Звенигородської районної державної адміністрації від 29.03.2021 №01-31/837 на лист прокурора №50-61вих.21 від 22.03.2021, в якому визначено факт наявності порушення та дії відповідача з цього приводу, зазначено, що Відділ освіти, охорони здоров'я, культури, спорту Звенигородської районної державної адміністрації з позовами до суду про визнання неправомірними додаткових угод про збільшення ціни на газ у 2018 році та стягнення з ТОВ «АС» незаконно отриманих коштів, не подавав.
Також прокурор звертався до Відділу освіти, охорони здоров'я, культури, спорту Звенигородської районної державної адміністрації із листом від 23.03.2021 №50-90вих21, в якому повідомляв про встановлені порушення при укладенні додаткових угод до договору постачання природного газу від 04.01.2018 №397(18)Б/1 та просив надати відповідь, чи звертався останній до суду з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемних додаткових угод та стягнення з ТОВ «АС» незаконно отриманих коштів.
Вказаний лист отриманий 23.04.2021, про що свідчить відповідна відмітка Начальника Відділу освіти, охорони здоров'я, культури, спорту Звенигородської районної державної адміністрації.
21.04.2021 прокурор листом від 21.04.2021 №50-446вих21 повідомив Відділ освіти, охорони здоров'я, культури, спорту Звенигородської районної державної адміністрації про намір подачі до суду позовної заяви в інтересах останнього про застосування наслідків недійсності нікчемних додаткових угод та стягнення з ТОВ «АС» незаконно отриманих коштів в сумі 257054,18грн.
Вказана позовна заява скерована до суду 23.04.2021.
Відповідач у своєму клопотанні про залишення позову без розгляду, крім того, посилається на постанову Вищого господарського суду України від 22.06.2017 у справі № 911/540/15 в якій вказано,що «розумним» є строк 15 днів з дня отримання звернення прокурора, і лише після спливу цього строку прокурор може звернутися з позовом до суду.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що перший лист з повідомленням про виявлені порушення при укладенні додаткових угод до договору постачання природного газу від 04.01.2018 №397(18)Б/1 прокурор направив Відділу 22.03.2021, що підтверджується відповіддю Відділу освіти, охорони здоров'я, культури, спорту Звенигородської районної державної адміністрації від 29.03.2021 №01-31/837.
До звернення до суду з позовом прокурор протягом березня-квітня 2021 року листувався з Відділом з питань укладення оскаржуваних додаткових угод.
Таким чином, враховуючи, що Відділ був повідомлений прокурором про стверджуване порушення ще в березні-квітні 2021, суд дійшов висновку, що останній мав достатньо часу, щоб відреагувати на порушення інтересів держави.
Після звернення прокурора Відділ не здійснив заходів для виправлення ситуації - не провів переговори з ТОВ «АС» щодо внесення змін до Договору, не звернувся з позовом до суду.
У постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №917/665/20, 07.04.2021 у справі №913/124/20, 09.06.2021 у справі №916/1674/18 (у цих справах суди встановили, що проміжок часу між повідомленням органу, здійсненого прокурором в порядку ст. 23 Закону «Про прокуратуру», та зверненням до суду з позовом є незначним) зроблено наступні висновки:
- суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, чи існував факт не звернення вказаного органу до суду при наявності для цього підстав;
- така обізнаність має бути підтверджена достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені;
- суди попередніх інстанцій при наданні висновків про недотримання прокурором розумного строку зосередилися на часовому проміжку, який минув між повідомленням, яке прокурор надіслав органу, та поданням позову у справі, проте не приділили достатньої уваги тому, що такий проміжок не завжди є вирішальним у питаннях дотримання прокурором приписів ст.23 Закону «Про прокуратуру»; такий підхід є занадто формалізованим , критерій «розумності» строку має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально.
З огляду на вищенаведене суд погоджується, що в даній справі обчислення розумного строку для реагування відповідного органу повинно враховувати не лише останнє повідомлення прокурора Відділу освіти, охорони здоров'я, культури, спорту Звенигородської районної державної адміністрації про звернення до суду, датоване 21.04.2021, а й попередні листи, направлені прокурором Відділу протягом березня-квітня 2021 року.
Таким чином, суд вважає, що прокурор фактично надав можливість компетентному органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, Відділ освіти, охорони здоров'я, культури, спорту Звенигородської районної державної адміністрації знав про допущені порушення, що підтверджується листуванням між ним та прокуратурою, а листом від 23.03.2021 №50-90вих21 Відділ підтвердив свою бездіяльність щодо звернення до суду з відповідною позовною заявою для захисту порушених інтересів держави.
Відтак доводи відповідача в цій частині суд відхиляє.
Також, до подачі позовної заяви прокурор звертався до Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області із листом від 23.03.2021 №50-92вих21, в якому повідомляв про встановлені порушення при укладенні додаткових угод до договору постачання природного газу від 04.01.2018 №397(18)Б/1 та просив надати відповідь, чи застосовувалися останнім наслідки недійсності нікчемних додаткових угод, чи звертався він з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемних додаткових угод та стягнення з ТОВ «АС» незаконно отриманих коштів, чи має намір звертатися до суду з вказаним позовом у майбутньому.
Листом від 23.03.2021 №50-92вих21 Північний офіс Держаудитслужби в Черкаській області надав відповідь на лист прокурора від 23.03.2021 №50-92вих21, в якій зазначено, що заходи державного фінансового контролю у Відділі освіти щодо вказаної процедури закупівлі (інспектування у формі ревізії, перевірка закупівлі, моніторинг закупівлі) Управлінням не проводились.
Відповідно до ст. 7 Закону «Про публічні закупівлі» регулювання та державний контроль у сфері закупівель здійснюють:
- Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері б закупівель (Міністерство економіки України);
- Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування (Державне казначейство);
- Банки (під час оплати за договорами про закупівлю);
- Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю (Державна аудиторська служба України);
- Антимонопольний комітет України;
- Рахункова палата.
Відповідно до ст. 7-1 Закону «Про публічні закупівлі» Держаудитслужба здійснює моніторинг закупівлі протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору та його виконання. За результатами моніторингу закупівлі складається висновок, в якому має міститься опис порушення та зобов'язання щодо усунення порушення.
Закупівлі також перевіряються органом державного фінансового контролю під час проведення інспектування, а також під час державного фінансового аудиту. Перевірки закупівель проводяться за письмовим рішенням керівника органу державного фінансового контролю або його заступника за наявності однієї з таких підстав: 1) виникнення потреби у документальній та фактичній перевірці питань, які не можуть бути перевірені під час моніторингу процедури закупівлі, а саме: стану виконання умов договору, внесення змін до нього, в тому числі вимог щодо якості, кількості (обсягів) предмета закупівлі, ціни договору.
У п. 8 ч. 1 ст. 10 Закону «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Відповідно до ст. 13 Закону «Про місцеві державні адміністрації» державні адміністрації (обласна, районна) вирішують питання бюджету, фінансів та обліку; управління майном. У ст. 16 Закону передбачено, що вони здійснюють на відповідних територіях державний контроль за збереженням і раціональним використанням державного майна; станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов'язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі.
Для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України (п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону «Про місцеві державні адміністрації»).
Таким чином, місцеві державні адміністрації також можуть здійснювати контроль щодо законності закупівель за бюджетні кошти, в тому числі на потреби освіти, і звертатися до суду.
Закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі №923/449/18.
У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.
Щодо необхідності подання позову в інтересах держави в особі саме Держаудитслужби, суд зазначає, що з листа Держаудитслужби випливає, що цей орган не проводив перевірку, не зазначив про намір її проведення після ознайомлення із листом прокурора, в якому останній повідомив про можливі порушення чинного законодавства, чи подачі позову до суду, що дійсно може бути кваліфіковано як бездіяльність органу.
Враховуючи, що позов містить вимогу про стягнення надмірно сплачених за Договором грошових сум на користь Відділу (і не містить вимоги про стягнення отриманого за договором в дохід держави), суд вважає, що зазначення саме Відділу, а не Держаудитслужби як органу, в особі якого подано позов в інтересах держави, є виправданим.
Суд враховує практику Верховного Суду, згідно якої закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (постанови Верховного Суду від 04.10.2021 у справі №912/2083/20, від 19.08.2020 у справі №923/449/18, від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 05.08.2021 у справі №911/1236/20, від 11.08.2021 у справі №927/719/20).
Зважаючи на викладене, суд, оцінивши представлені докази в їх сукупності та взаємозв'язку, проаналізувавши наведені правові норми, дійшов висновку про підтвердження правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі компетентного органу за здійснення такого захисту в спірних правовідносинах, прокурор виконав свою субсидіарну роль, замінивши в судовому провадженні відповідний державний орган, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, у зв'язку з чим клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АС» від 22.06.2021 №1202/04 про залишення без розгляду позовної заяви заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 226, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АС» від 22.06.2021 №1202/04 про залишення без розгляду позовної заяви - відмовити.
У судовому засіданні 16.12.2021 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Повний текст ухвали суду складено та підписано 21.12.2021.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці господарського суду Донецької області на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: dn.arbitr.gov.ua.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає, набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя А.М. Устимова