24 червня 2022 року
м. Київ
справа №9901/400/20
адміністративне провадження № Зн/990/11/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Мартинюк Н.М.,
суддів: Єресько Л.О., Жука А.В., Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження як суд першої інстанції заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №9901/400/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення,
29 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі також - «ВРП»), у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 3 грудня 2020 року №3359/0/15-20 «Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Тарутинського районного суду Одеської області».
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
2 березня 2022 року ОСОБА_1 подав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року.
Заявник покликається на пункт 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»). Зазначає, що 14 лютого 2022 року отримав витяг з протоколу та копію технічного запису засідання ВРП від 3 грудня 2020 року, звідки дізнався про наявність істотних для справи обставин, які не були й не могли бути йому відомі на час розгляду справи.
Так, ОСОБА_1 стверджує, що до нововиявлених обставин належать: 1) не розгляд відповідачем усіх клопотань, які ним заявлялися; 2) наявність обставин, які свідчать про упередженість членів ВРП Овсієнка А.А. і Блажівської О.Є. та незаявлення ними самовідводів з цих причин; 3) не дотримання процедури прийняття оскаржуваного рішення.
У цьому контексті ОСОБА_1 зазначає, що згідно з технічним записом засідання від 3 грудня 2020 року ВРП розглянула не всі його клопотання про зупинення розгляду. Вказує, що він подав два клопотання від 1 листопада 2020 року і два клопотання від 29 листопада 2020 року, у яких просив зупинити розгляд його матеріалів, однак ВРП розглянула лише по одному з них.
Водночас заявник указує, що з технічного запису засідання від 3 грудня 2020 року вбачається, що головуючий Овсієнко А.А. під час вирішення трьох клопотань про відкладення розгляду оголосив про відмову у їхньому задоволення «з мотивів, наведених доповідачем», однак доповідач таких мотивів не наводив.
Також ОСОБА_1 зазначає, що доповідач Блажівська О.Є. не вказала про всі клопотання, які він подавав, а саме: про друге клопотання про зупинення розгляду від 1 листопада 2020 року і про друге клопотання про зупинення розгляду від 29 листопада 2020 року. У цьому аспекті додає, що під час доповіді стосовно перших з указаних клопотань доповідач послалася на їхнє обґрунтування доводами, які відрізняються від тих, якими ці клопотання були насправді обґрунтовані.
Зрештою заявник указує, що за змістом технічного запису не усі розмови внесені у протокол засідання.
На цій основі ОСОБА_1 стверджує, що наведені обставини й порушення процедури є підставою для скасування рішення ВРП від 3 грудня 2020 року №3359/0/15-20, тому просить переглянути рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
12 травня 2022 року представник Вищої ради правосуддя подав відзив, у якому зазначає, що обставини, на які послався ОСОБА_1 , не є нововиявленими у розумінні статті 361 КАС України. Вказує, що дотримання процедури прийняття оскаржуваного рішення ВРП було перевірено судом. Вважає, що наведене заявником обґрунтування свідчить про його незгоду з рішенням суду. На основі цього просить відмовити у задоволенні заяви.
Ухвалою від 23 червня 2022 року Суд призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи й оцінивши доводи сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 368 КАС України справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.
Згідно з частинами першою, другою статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Відповідно до частини четвертої статті 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними й загальними ознаками нововиявлених обставин є: 1) існування цих обставин на час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; 2) на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; 3) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Отже, під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.
Водночас не належать до нововиявлених обставин нові докази або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову, спрямоване на переоцінку встановлених судом обставин. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Натомість істотність обставини означає те, що в разі, коли б суд мав можливість урахувати цю обставину при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення. Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за умови добросовісного ставлення до справи, тоді така підстава для перегляду судового акта відсутня.
Отже, істотні для справи обставини це ті, що становлять сутність справи та мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, могли вплинути на рішення суду, що набрало законної сили, існували під час розгляду адміністративної справи, але не були і не могли бути відомі ні особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, ні адміністративному суду.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №802/2196/17-а, від 26 лютого 2020 року у справі №800/578/17 і постановах Верховного Суду від 2 травня 2018 року у справах №2а-7523/10/1270 та №303/3535/16-а, від 4 вересня 2018 року у справі №809/824/17, від 22 листопада 2018 року у справі №826/14224/15, від 23 вересня 2021 року у справі №420/1496/19
Контекст справи ОСОБА_1 полягав у тому, що 3 грудня 2020 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення №3359/0/15-20 про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення його на посаду судді Тарутинського районного суду Одеської області.
Указане рішення ВРП мотивувала тим, що ОСОБА_1 мав намір умисно і свідомо приховати попереднє місце роботи і підстави звільнення з посади старшого прокурора Білгород-Дністровської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України (вчинення проступку, що порочить працівника прокуратури). Зазначені обставини дали ВРП підстави для обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді ОСОБА_1 критерію доброчесності, що в сукупності може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку із призначенням позивача на посаду судді Тарутинського районного суду Одеської області.
Пред'являючи позов, ОСОБА_1 обґрунтовував його тим, що відповідач порушив процедуру розгляду, ухвалення і прийняття спірного рішення, оскільки він не був належним чином повідомлений про засідання ради, яке відбулося 3 грудня 2020 року. Також указував на незаконність спірного рішення, оскільки він був прийнятий на військову службу за контрактом в особливий період збройної агресії, а тому відповідно до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України йому гарантоване у цей час збереження місця роботи і середнього заробітку.
Відмовляючи у задоволенні позову, Суд установив, що ВРП, ознайомившись з клопотанням ОСОБА_1 про відкладення розгляду рекомендації чи зупинення у зв'язку із укладенням контракту про проходження військової служби в лавах Збройних Сил України, відмовила у його задоволенні. Водночас Суд відхилив доводи ОСОБА_1 про те, що ВРП безпідставно відмовила йому у відкладенні розгляду справи чи зупиненні розгляду його рекомендації. Суд зазначив, що в конкретному випадку відповідні рішення приймаються ВРП на власний розсуд, оскільки підстав за яких вона зобов'язана обов'язково відкласти розгляд рекомендації ВККС або зупинити її розгляд Закон України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII не містить.
На основі цього Суд дійшов висновку, що ВРП не допустила порушень під час розгляду рекомендації ВККС стосовно ОСОБА_1 на засіданні 3 грудня 2020 року у його відсутність. Додатково Суд зазначив, що позивач неодноразово повідомлявся у спосіб, визначений Законом, і мав можливість приймати участь в засіданні ВРП особисто в режимі відеоконференції або за участю представника.
Зрештою, відхиляючи аргументи ОСОБА_1 про порушення відповідачем частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України, Суд дійшов висновку, що ця норма до спірних правовідносин не може бути застосована, оскільки ВРП не приймала рішення про звільнення позивача із посади судді, а зазначенні гарантії не поширюються на випадки припинення повноважень судді у якого завершився п'ятирічний строк і якому було відмовлено у внесенні подання на призначення безстроково.
Як видно зі змісту заяви ОСОБА_1 , підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні обставини, які не були і не могли бути відомі йому та суду на час розгляду цієї справи.
Проаналізувавши доводи, викладені у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів дійшла висновку, що обставини, на які посилається заявник, не відповідають критеріям стосовно правового змісту поняття «нововиявлених обставин» як підстави для перегляду судового рішення у такому порядку.
Так, доводи ОСОБА_1 за своєю суттю є новим обґрунтування позовних вимог, що спрямоване на переоцінку встановлених судом обставин, а тому за правилами пункту 1 частини четвертої статті 361 КАС України не можуть слугувати підставою для перегляду судового рішення.
Також доводи заявника тяжіють до намагання видати за нововиявлені ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані суду, а тому в силу пункту 2 частини четвертої статті 361 КАС України також не є підставою для відповідного перегляду.
У цьому контексті колегія суддів зауважує, що заявник покликається на витяг з протоколу і копію технічного запису засідання ВРП від 3 грудня 2020 року як джерело відомостей про істотні для справи обставини. Водночас слід відзначити, що правило стосовно проведення засідань ВРП із веденням протоколу і здійсненням повного фіксування засідання технічними засобами (частина сьома статті 30 Закон України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII) було запроваджене від часу набрання чинності цим законом (5 січня 2017 року) і дотепер залишилося незмінним.
З урахуванням того, що заявлені позивачем обставини стали відомі йому через значний проміжок часу (через 12 місяців) після ухвалення судового рішення і виключно після направлення відповідного запиту до ВРП, наведені ним обставини не можуть вважатися нововиявленими, оскільки на час розгляду справи об'єктивно могли бути відомі як позивачу (який міг самостійно або через представника звернутися до ВРП зі зверненням про надання витягу з протоколу і копії технічного запису засідання), так і судам обох інстанцій за наявності відповідного клопотання про витребування доказів. Тож за умови добросовісного ставлення до справи позивач міг знати про перелічені ним обставини, а відтак заявлена підстава для перегляду судового акта відсутня.
Загалом жодна з наведених заявником обставин не є нововиявленою ні в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, ні в розумінні інших підстав, визначених у частині другій цієї статті, оскільки стосується обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення сторін та яким була надана відповідна правова оцінка судом.
Зрештою, враховуючи встановлені у справі обставини і наявні на той час в матеріалах справи докази, указані заявником обставини не можуть впливати на правильність рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року і не мають істотного значення для правильного вирішення спору.
На основі цього колегія суддів дійшла висновку, що доводи ОСОБА_1 зводяться до незгоди із правовою позицією суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову і не можуть вважатися нововиявленими за своїм визначенням та не спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів констатує необґрунтованість доводів заявника і відсутність підстав для задоволення його вимог.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Частиною першою статті 369 КАС України передбачено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. Частиною другою наведеної статті встановлено, що судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.
Ураховуючи викладене, заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року не може бути задоволена, тож судове рішення залишається в силі.
Керуючись статтями 243, 256, 266, 361, 368, 369 КАС України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №9901/400/20.
Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №9901/400/20 залишити в силі.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання і набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.
……………………………
……………………………
……………………………
……………………………
……………………………
Н.М.
Мартинюк Л.О. Єресько А.В. Жук А.Г.
Загороднюк Ж.М. Мельник-Томенко ,
Судді Верховного Суду