23 червня 2022 року
м. Київ
справа №380/6218/20
адміністративне провадження № К/9901/15113/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції справу № 380/6218/20
за позовом ОСОБА_1 до Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Львівської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коваль Ольга Романівна,
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді - Ніколіна В.В., суддів: Гінди О.М., Пліша М.А.,
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур (далі - відповідач 1, Друга кадрова комісія), Львівської обласної прокуратури (далі - відповідач 2) та Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 3), де просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії від 09.04.2020 № 187 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора», яким його визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Львівської області від 26.06.2020 № 982к, в частині звільнення позивача з посади начальника відділу міжнародного співробітництва Прокуратури Львівської області з 02.07.2020 на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII);
1.3. поновити позивача з 02.07.2020 на посаді начальника відділу міжнародного співробітництва Прокуратури Львівської області або на рівнозначній посаді;
1.4. стягнути з Прокуратури Львівської області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.07.2020 по день ухвалення судового рішення.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Законом № 1697-VII визначено виключний перелік підстав для звільнення прокурора з адміністративної посади. Наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду не містить умов про проведення конкурсу та тимчасовість призначення на посаду, а тому проведення тестування знань, звільнення на підставі цього з органів прокуратури є незаконними. При цьому, проведення реорганізації чи ліквідації Прокуратури Львівської області та скорочення посади начальника у відділі, в якому позивач працював, не відбулося. Також позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні комісії містяться лише бали за проходження тестування, однак відсутні мотиви для прийняття рішення та аргументи виставлення саме такої кількості балів. Перелік тестових питань для перевірки рівня знань та вмінь у застосуванні закону в рамках атестації прокурорів був розміщений на сайті Генеральної прокуратури, однак дані щодо сертифікації вказаних питань відсутні. При цьому, комп'ютерна техніка, на якій позивач складав тести працювала з перебоями. Крім того зазначає, що наказ Генерального прокурора № 233 від 17.10.2019 «Про затвердження порядку роботи кадрових комісій» не пройшов державну реєстрацію в органах Міністерства юстиції України. Відтак, кадрові комісії розпочали здійснювати свої повноваження на підставі незаконного наказу. Також стверджує, що рішення про неуспішне проходження атестації підписано особами, повноваження яких на той час не були підтверджені в установленому порядку, оскільки створені кадрові комісії не мали жодних повноважень щодо проведення атестації. Таким чином, на думку позивача, рішення Другої кадрової комісії від 09.04.2020 № 187 та наказ про звільнення позивача з органів прокурати є протиправними.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. 11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву Генеральному прокурору про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію на підставі пункту 10 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX (далі - Закон № 113-IX).
3.1. Відповідно до протоколу засідання Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 20.02.2020 № 1 було затверджено Графік складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, який 21.02.2020 розміщено на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Згідно з вказаним графіком позивачу визначено дату складання першого етапу атестації 03.03.2020.
3.2. 03 березня 2020 року позивач проходив іспит з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, за результатами якого отримав 67 балів, що підтверджується відомістю про результати тестування АК-1, яка міститься в матеріалах справи.
3.3. Листом від 04.03.2020 позивач звертався до голови Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу генерального прокурора, де посилався на згадані технічні проблеми та просив допустити його до перескладання іспиту.
3.4. Рішенням № 187 Другої кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора від 09.04.2020 позивача визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію.
3.5. Згідно з оскаржуваним наказом ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII з 02.07.2020. Підставою звільнення є рішення Другої кадрової комісії від 09.04.2020 № 187.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
4.1. Визнано протиправним та скасовано рішення Другої кадрової комісії від 09.04.2020 № 187 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора», яким ОСОБА_1 визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію; визнано протиправним та скасовано наказ Львівської обласної прокуратури від 26.06.2020 № 982к, в частині звільнення з посади ОСОБА_1 , начальника відділу міжнародного співробітництва Прокуратури Львівської області з 02.07.2020, на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу міжнародного співробітництва Львівської обласної прокуратури з 03.07.2020; стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 236756,34 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 27743,24 грн з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів допущено до негайного виконання.
5. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані рішення та наказ не відповідають критерію правомірності, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, а тому підлягають скасуванню, а позивач поновленню на раніше займаній посаді з одночасним стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.07.2020 по день прийняття рішення.
5.1. На думку суду першої інстанції атестація позивача була проведена із значними порушеннями, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Другої кадрової комісії підлягають задоволенню.
5.2. Таких висновків суд дійшов урахувавши доводи позивача про те, що комп'ютерна техніка, на якій він проходив тестування працювала з перебоями, зокрема віконця з варіантами відповідей відкривалися із запізненнями. Відтак, на переконання суду, такі несправності можуть вплинути на якість проходження тестування прокурором, оскільки суттєво обмежують час для надання ним вірної відповіді на запитання.
5.3. Судом також зазначено, що оскаржуване рішення про неуспішне проходження атестації, у відповідності до абзацу третього пункту 12 Порядку № 233, не містить ні мотивів, ні обставин, що вплинули на його прийняття.
5.4. Ураховуючи необ'єктивність проведеного іспиту та без належного забезпечення прав позивача під час його складання суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення Другої кадрової комісії та як наслідок наказу Львівської обласної прокуратури від 26.06.2020 № 982к, який було прийнято на підставі цього рішення.
6. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021 апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Львівської обласної прокуратури задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 у справі № 380/6218/20 скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
6.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подаючи 11.10.2019 заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі позивач підтвердив своє бажання пройти атестацію, вказав на ознайомлення та погодження з усіма умовами та процедурами проведення атестації, що визначені Порядком № 221, зокрема, і щодо того, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком № 221, а також за умови настання однієї із підстав, передбачених пунктом 19 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, його буде звільнено з посади прокурора, тобто позивач цілком і повністю був ознайомлений з умовами та процедурами проведення атестації та погодився на їх застосування.
6.2. Судом також зазначено, що за результатом іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної програми з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, набрано 67 балів, що становить менше необхідного мінімально допустимого балу.
6.3. Згідно з даними системи тестування та відомостей про його результати, тестування з боку позивача завершено, під час проведення тестування акти щодо технічних збоїв під час тестування у програмному забезпеченні, про дострокове завершення тестування з незалежних від членів комісії та прокурора причин, не складалися. При цьому, суд зауважив, що про вказані обставини ОСОБА_1 зазначив у своїй заяві лише після неуспішного проходження тестування. Тобто, позивач фактично використав своє право на проходження відповідного етапу атестації.
6.4. В свою чергу, на думку суду, сам факт звернення позивача із заявою щодо перегляду результатів тестування та вирішення питання про можливість перездачі іспиту у зв'язку з некоректною роботою комп'ютерної техніки після неуспішного проходження позивачем тестування, вказує на намагання спростувати або оскаржити отриманий негативний результат та не є належним доказом некоректної роботи комп'ютерної техніки під час проведення іспиту.
6.5. Судом констатовано, що приймаючи рішення про неуспішне проходження атестації позивачем, Друга кадрова комісія діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), неупереджено, добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а відтак оскаржуване рішення Другої кадрової комісії є правомірним та не підлягає скасуванню.
6.6. Враховуючи те, що рішення Другої кадрової комісії є правомірним, суд дійшов висновку про відсутність підстави для задоволення решти позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Прокурора Львівської області від 26.06.2020 № 982к, в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу міжнародного співробітництва Прокуратури Львівської області з 02.07.2020 на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, поновлення його на раніше займаній посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. 26 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коваль Ольга Романівна, на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021 у справі № 380/6218/20, де позивач просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
7.1. Ця касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
7.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник указує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 500/1970/19, від 03.03.2020 у справі № 520/6220/19, від 15.04.2020 у справі № 817/1932/16 та від 28.01.2020 у справі №818/998/17.
7.3. Зокрема, скаржник зазначає, що за практикою Верховного Суду незавірені у встановленому законом порядку копії письмових доказів є недопустимими, а прийняте на їх підставі рішення є таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права, не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 242 КАС України та підлягає скасуванню.
7.5. Отже, на думку скаржника, видруківка «Деталі іспиту», надана Офісом Генерального прокурора на підтвердження законності оскаржуваного рішення Другої кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації є недопустимим доказом.
7.6. Окрім того, як зазначає скаржник, Офісом Генерального прокурора відповіді на запит позивача про надання публічної інформації, у тому числі, копії відео та звукозапису тестування з метою доведення позивачем саме такими засобами доказування фактів технічних збоїв техніки та програмного забезпечення, як у нього, так і в інших прокурорів, що проходили цей етап тестування разом в одній групі 03.03.2020, не надано.
7.7. Судом апеляційної інстанції не взято до уваги вищевказаного, що, на переконання скаржника, свідчить про порушення судом принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи.
7.8. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ на підставі якого затверджено Порядок проходження прокурорами атестації, що затверджений наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 та статті 88 Закону № 1697-VII.
7.9. Зокрема, скаржнику указує, що Порядком атестації № 221, так і Порядком роботи кадрових комісій № 233 не передбачено таких обов'язків прокурора, як звернення до представників комісії чи робочої групи саме з вимогою складення акту про технічні несправності комп'ютерної техніки під час проходження тестування. Вказаними Порядками не затверджена форма такого звернення, як і не передбачено повноважень членів кадрової комісії чи її робочої групи складання такого акту.
7.10. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції зазначивши про відсутність акту фіксації комісією технічних несправностей комп'ютерної техніки неправильно протлумачив пункт 7 Розділу І Порядку № 221 яким передбачено «якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора».
7.11. Водночас відсутність відображення при прийнятті рішення Другої кадрової комісії про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації, його звернення від 04.03.2020 з приводу технічних проблем та прохання допущення до повторного іспиту свідчить, на переконання скаржника, про його необґрунтованість.
7.12. Крім того, зауважує, що в порушення статті 88 Закону № 1697-VII технічні засоби та програмне забезпечення, які використовувалися під час проведення атестації прокурорів не було забезпечено саме Офісом Генерального прокурора. А посилання відповідача 3 на Угоду між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про допомогу у галузі правоохоронної діяльності та кримінальної юстиції від 13.03.2015 є безпідставним, оскільки з відомостей вебсайту Верховної Ради України та відповідної картки слідує, що вказана Угода не була ратифікована Верховною Радою України, відповідно статусу закону немає. За наведених обставин, ця угода не може бути підставою для невиконання службовими особами Офісу Генерального прокурора вимог статті 88 Закону № 1697-VII щодо належного забезпечення функціонування прокуратури.
7.13. У відповіді на відзиви, яка надійшла до суду касаційної інстанції 10.06.2021, скаржник зазначає, що відповідно до оскаржуваного наказу № 982к від 26.06.2020 його звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, яким передбачено звільнення на підставі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, однак конкретна підстава, через яку відбулося звільнення ОСОБА_1 не вказана. При цьому, застосування такої підстави має обов'язковою умовою наявність факту ліквідації, реорганізації, скорочення.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2021 відкрито касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.
9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 22.06.2022 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні.
Позиція інших учасників справи
10. 27 травня 2021 року від Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач 3 просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
10.1. Зокрема, Офіс Генерального прокурора зазначає, що за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора позивачем набрано 67 балів, що є меншим прохідного балу для успішного складання іспиту. Ці результати відображені у відповідній відомості, достовірність яких ОСОБА_1 підтвердив шляхом проставлення власного підпису. У примітках до цієї відомості будь-які зауваження з боку позивача щодо процедури та порядку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора не зазначено.
10.2. У зв'язку з цим Другою кадровою комісією на підставі пунктів 13, 16, 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, пункту 6 розділу І, пунктів 4, 5 розділу II Порядку № 221 прийнято законне і мотивоване рішення від 09.04.2020 № 187 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.
10.3. Також відповідач 3 уважає безпідставними твердження позивача, що в Офісі Генерального прокурора відсутня інформація, зокрема з приводу техніки та програмного забезпечення, яке використовувалося під час проведення атестації.
10.4. Наголошує, що атестування прокурорів регіональних прокуратур Офіс Генерального прокурора здійснив за технічної та організаційної підтримки Міжнародної організації права розвитку (IDLO), проекту Європейського Союзу «PRAVO-JUSTICE» (у співпраці з ТОВ «Сайметрікс-Україна») та інших міжнародних партнерів. Згідно з планом спільних дій між Генеральною прокуратурою України та Міжнародною організацією права розвитку (IDLO), IDLO здійснювало технічну та організаційну підтримку проведення іспиту на знання законодавства. Під час проходження першого етапу атестації прокурорів регіональних прокуратур використовувалася Інформаційна система «Аналітична система оцінки знань», яку створено на замовлення Національної академії прокуратури України на підставі договору про надання послуг від 10 грудня 2018 року № 181210. Розробник системи - ТОВ «Лізард Софт». Виключні майнові права на «Аналітичну систему оцінки знань» належать Академії. Інформаційна система «Аналітична система оцінки знань» використовується в локальній мережі без доступу до мережі Інтернет. Під час створення системи вимоги Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» та державних стандартів щодо захисту інформації порушено не було.
11. Від Львівської обласної прокуратури 31.05.2021 до Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач 2 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
11.1. Відповідач 2 зазначає, що, під час складення іспиту та безпосередньо після нього позивач зі скаргами до членів кадрової комісії не звертався, що свідчить про відсутність у нього будь-яких претензій, зауважень чи звернень до членів комісії з приводу роботи комп'ютерної техніки чи програмного забезпечення у день складання іспиту.
11.2. Львівська обласна прокуратура наголошує, що обставиною, яка зумовила прийняття оскаржуваного рішення, є набрання позивачем 67 балів з 70, які є необхідні для допуску до наступного етапу атестацією. Враховуючи, що за умови складення прокурором іспиту, інших обставин (окрім істотного порушення порядку проведення атестації) для прийняття кадровою комісією негативного рішення бути не може, саме це є мотивом для прийняття такого рішення.
11.3. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2021 про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою отримано Другою кадровою комісією 17.05.2021, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта", ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0102933340845. Водночас правом подати відзив на касаційну скаргу Друга кадрова комісія не скористалася, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.
Позиція Верховного Суду
Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
12. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
13. Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
14. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
15. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
16. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрите з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
17. Спір у цій справі стосується правомірності рішення Другої кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
18. Ключовим питанням у межах спірних правовідносин є (не)правомірність звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII (ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури) у взаємозв'язку із пунктом 12 (неуспішне проходженням прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.)
19. Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII Конституцію України доповнено статтею 131-1, відповідно до якої в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
20. Стаття 131-1 Конституції України вказує зокрема на те, що за новим українським конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.
21. Отже, Конституція України віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання як суддів, так і прокурорів.
22. Законом України «Про прокуратуру» від 14.04.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
23. У Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-р(ІІ)/2020 зазначено, що не лише структурне положення статті 131-1 Конституції України визначає нове місце прокуратури в системі державної влади України. Те, що прокуратура належить до української системи правосуддя, опосередковано випливає також із того припису Конституції України, відповідно до якого саме в системі правосуддя згідно із законом утворюються та діють органи та установи, що провадять стосовно суддів і прокурорів рівнозначно - їх добір, професійну підготовку, оцінювання та розгляд справ щодо їх дисциплінарної відповідальності (частина десята статті 131). Річ у тім, що прокурор, діючи від імені суспільства загалом, як і суддя, діючи від імені держави, при виконанні своїх професійних обов'язків на посаді має чинити справедливо й безсторонньо. Прокуророві, подібно судді, не належить виконувати професійні обов'язки за наявності приватного інтересу. На прокурора, як і на суддю, поширюються певні обмеження, обумовлені потребою забезпечити його безсторонність і доброчесність. Із професійних обов'язків прокурора випливає потреба в доборі на цю посаду таких осіб, що відповідають особливим кваліфікаційним вимогам. Вимоги до осіб, які мають намір обійняти посаду прокурора, мають бути подібними до тих, що їх висунуто до кандидатів на посаду професійного судді. Подібність професії прокурора за правилами, що застосовуються до професії судді, має поширюватись і на запровадження механізмів та процедур у питаннях професійної підготовки, оцінювання, призначення, кар'єрного зростання, дисциплінарної відповідальності, звільнення прокурорів тощо. У цьому аспекті Венеційська Комісія зазначала: "Є цілком очевидним, що система, за якої прокурори нарівні з суддями чинять відповідно до найвищих стандартів доброчесності й безсторонності, надає більшого захисту людським правам, ніж система, що покладається лише на суддів" (Доповідь про європейські стандарти щодо незалежності судової системи: частина ІІ - служба обвинувачення, CDL-AD(2010)040, § 19).
24. Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
25. 19 вересня 2019 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ), яким внесено зміни до кодексів та законів України не скільки щодо форми чи змісту діяльності прокуратури, а скільки щодо реформи органів прокуратури в частині кадрових питань. Встановлена Законом переатестація не має систематичного характеру, відбувається одноразово за окремим законом, є винятковою. У Пояснювальній записці до цього законопроекту було зазначено, що він спрямований на запровадження першочергових і, багато в чому, тимчасових заходів, пов'язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури.
26. Отже, проведення атестації прокурорів було визначено на законодавчому рівні як умова реформування органів прокуратури, що стосувалась зокрема усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.
27. Відповідно до пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
28. Пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII за умови настання однієї із підстав, зокрема, 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
29. Посилання у пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ на нормативний припис - пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, як на підставу для звільнення прокурора, містить інший зміст положень цієї статті, які визначають загальні підстави для звільнення прокурорів, визначені Законом № 1697-VII.
30. Прокурор відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
31. Таким чином, при посиланні на пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII і посилання в пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ на пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, які передбачають законодавче регулювання підстав і умов звільнення прокурорів, має місце ситуація, коли на врегулювання цих правовідносин претендують декілька правових норм, які відмінні за своїм змістом і містяться в різних законах.
32. Порівнюючи співвідношення правових норм Закону № 1697-VII і Закону № 113-ІХ, які визначають загальні підстави і умови, за яких можливе звільнення прокурорів, можна сказати, що вони не суперечать одна одній, кожна з них претендує на відповідне застосування для врегулювання певного аспекту правовідносин.
33. Закон № 1697-VII та Закон № 113-ІХ, які претендують на застосування до спірних правовідносин, були прийняті в різний час. Так, Закон № 1697-VII, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, прийнятий 14.10.2014 (набрав чинності 15.07.2015), а Закон № 113-ІХ, положення якого передбачають реалізацію першочергових заходів із реформи органів прокуратури, прийнятий 19.09.2019 (набрав чинності 25.09.2019, крім окремих його приписів, що не мають значення для цієї справи). Тобто, Закон № 113-ІХ який визначає способи і форми правового регулювання спірних правовідносин, набрав чинності у часі пізніше.
34. Оскільки Закон №113-ІХ визначає першочергові заходи із реформи органів прокуратури, то він є спеціальним законом до спірних правовідносин. А тому пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, який визначає загальні підстави для звільнення, не є застосовним у розв'язанні спірних правовідносин щодо оскарження рішення атестаційної комісії, незгоди з результатами атестації та наказом про звільнення з посади прокурора за результатами такого рішення.
35. Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 №5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
36. Використовуючи згаданий принцип верховенства права (правовладдя), можна зробити висновок, що до спірних правовідносин застосовним є пункт 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, оскільки він передбачає процедуру атестації прокурорів і є спеціальним, прийнятий пізніше у часі, а отже, згідно з правилом конкуренції правових норм у часі має перевагу над загальним Законом № 1697-VII.
37. У пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ вказівку на пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, як на підставу звільнення прокурора, необхідно застосовувати до спірних правовідносин у випадках, які визначені нормами спеціального Закону № 113-ІХ, що передбачають умови проведення атестації (а саме три етапи, визначені пунктом 6 розділу І Порядку відповідно до Закону № 113-ІХ: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
38. Отже, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, відповідачем було правомірно вказано у оскаржуваному наказі підставою звільнення з посади пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII з огляду на правове врегулювання спірних правовідносин.
39. Колегія суддів зауважує, що вищевказані правові висновки щодо застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII у зіставленні з підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, відповідно до якої неуспішне проходження атестації (оформлене відповідним рішенням кадрової комісії) може бути підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII було викладено Верховним Судом після відкриття касаційного провадження у цій справі, зокрема, у постановах від 21.09.2021 у справах № 200/5038/20-а та № 160/6204/20, від 24.09.2021 у справах № 160/6596/20 та № 280/4314/20, від 29.09.2021 у справах № 440/2682/20 та № 640/24727/19, від 17.11.2021 у справі № 540/1456/20, від 25.11.2021 у справах 160/5745/20, від 22.12.2021 у справі № 640/1208/20, від 28.12.2021 у справі № 640/25705/19, від 29.12.2021 у справі № 420/4777/20, та багатьох інших і колегія суддів не бачить підстав для відступу від такої правової позиції, яка є застосовною і до обставин цієї справи.
40. Як установлено судами попередніх інстанцій у цій справі, на виконання вимог пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-IX ОСОБА_1 11.10.2019 на ім'я Генерального прокурора подав заяву про переведення його на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
41. У цій заяві позивач підтвердив своє бажання пройти атестацію, вказав на ознайомлення та погодження з усіма умовами та процедурами проведення атестації, що визначені Порядком № 221, зокрема й щодо того, що в разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком № 221, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, його буде звільнено з посади прокурора.
42. Отже, фактично позивач погодився із встановленими умовами та процедурами щодо переведення на посаду в обласній прокуратурі та проведення атестації. В іншому випадку, позивач мав право окремо оскаржувати відповідний Порядок проходження прокурорами атестації, чого останнім зроблено не було.
43. Верховний Суд зазначає, що законодавець, увівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, вказав які саме дії мають учинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю.
44. Відтак, як правильно зауважено судом апеляційної інстанції, у спірних правовідносинах позивач перебував у стані повної правової визначеності, коли, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності, не міг не усвідомлювати юридичних наслідків непроходження одного з етапів атестації, із правилами якої він погодився, подавши заяву.
45. За наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора ОСОБА_1 набрав 67 балів, що є меншим за прохідний бал (70), у зв'язку із чим не був допущений до іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
46. Вказані результати відображені у відповідній відомості, в якій позивач поставив власний підпис, чим підтвердив їх достовірність. У примітках до цієї відомості будь-які зауваження з боку позивача щодо процедури та порядку складання іспиту відсутні, результати іспиту він не оскаржував.
47. Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Порядку № 221 прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
48. Аналогічні положення щодо обов'язку прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором, який не набрав прохідний бал, містяться і в пункті 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ.
49. Отже рішення кадрової комісії про успішне чи неуспішне проходження атестації залежить тільки від кількості набраних балів.
50. Будь-яких інших обґрунтувань чи наведення мотивів, ураховуючи специфіку складення іспиту у формі анонімного тестування, таке рішення не потребує.
51. За таких обставин Друга кадрова комісія на підставі пунктів 13, 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, пункту 6 розділу І, пункту 5 розділу ІІ Порядку № 221 прийняла рішення від 09.04.2020 № 187 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.
52. У контексті встановлених судами обставин цієї справи колегія суддів уважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що оскаржуване позивачем рішення кадрової комісії є обґрунтованим, мотивованим, містить посилання на нормативно-правові акти, обґрунтування щодо набрання позивачем за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора 67 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту.
53. Ураховуючи викладене, аргументи позивача щодо невмотивованості оскаржуваного рішення кадрової комісії є безпідставними.
54. Разом з тим основним доводом позивача про необґрунтованість рішення Другої кадрової комісії щодо неуспішного проходження позивачем атестації є набрання ним недостатньої кількості балів через некоректну роботу програмно-апаратного комплексу, на якому проводилося тестування, на що він звертав увагу членів кадрової комісії.
55. Реагуючи на вказані доводи позивача Суд зазначає про таке.
56. Відповідно до пункту 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
57. Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.
58. Відповідно до пункту 7 розділу І Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
59. Отже, у разі об'єктивної наявності технічних збоїв під час тестування єдиною логічною, послідовною і такою, що сприймається, є поведінка, коли прокурор звертається до членів комісії або робочої групи і не завершує тестування, передбачаючи, що результат буде негативний, а просить, з огляду на ситуацію, що склалася, перенести тестування на інший день, чого в даному випадку зроблено не було.
60. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19.04.21 у справі № 380/3672/20, від 21.09.2021 у справах № 200/5038/20-а та № 160/6204/20, від 24.09.2021 у справі № 160/6596/20, від 04.11.21 у справі № 400/2052/20, від 10.11.2021 у справі № 160/6065/20, від 17.11.2021 у справі № 340/1673/20, від 25.11.2021 у справі № 160/5745/20, від 25.01.2022 у справі № 160/6238/20, від 15.02.2022 у справі № 480/3785/20, 05.05.2022 у справі № 280/6558/20, від 02.06.2022 у справі № 640/11697/20, яка є застосовною і до обставин цієї справи.
61. Відповідно до пункту 2 розділу V Порядку № 221 у разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії.
62. Згідно з установленими у цій справі обставинами, тестування позивачем було завершено, під час проведення тестування акти про дострокове завершення тестування з незалежних від члена комісії та прокурора причин не складалися. ОСОБА_1 під час проведення тестування жодних заяв до комісії не подавав і фактично використав своє право на проходження відповідного етапу атестації та завершив тестування, тим самим оцінивши роботу комп'ютерної техніки, як таку, що дає йому можливість скласти іспит,
63. Твердження позивача про те, що під час проходження ним тестування виникали проблеми з комп'ютерною технікою та програмним забезпеченням, на що він звертав увагу представників робочої групи, є безпідставними, оскільки не підтверджені належними доказами, а звернення з відповідною заявою до кадрової комісії тільки наступного дня (04.03.2020) після проходження атестації, фактично свідчить про намагання позивача спростувати отриманий негативний результат.
64. Відповідно до протоколу № 5 засідання Другої кадрової комісії від 09.04.2020 за результатами розгляду заяви позивача щодо повторного проходження тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, вирішено відмовити у призначенні нового дня для складання іспиту.
65. Суд враховує доводи скаржника, що ні Правилами складання іспитів, ні Порядком № 221 не передбачено складання відповідних актів технічних збоїв під час виконання іспиту, на які посилався відповідач у своєму протоколі від 09.04.2020 № 5, не визначено їх форму та не встановлено порядку перевірки інформації, яка в них відображена.
66. Однак, незважаючи на це, у разі незгоди з порядком проведення тестування, виявленням збою у роботі комп'ютерної техніки чи будь-якої іншої несправності під час складання іспиту, позивач мав право (можливість) це зафіксувати у письмовому вигляді, зробити примітки чи зауваження уповноваженим особам, чого ним не було зроблено.
67. Ураховуючи законодавче регулювання розглянутого питання у сукупності з установленими судами обставинами цієї справи, а також наведену вище правову позицію Верховного Суду, колегія суддів уважає необґрунтованими аргументи скаржника про те, що отримання ним недостатньої кількості балів було зумовлено некоректною роботою програмно-апаратного комплексу.
68. З огляду на вказане колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанцій дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Другої кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивачем.
69. Аргументи касаційної скарги щодо підстав для скасування рішення кадрової комісії головним чином зводяться до того, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою питання, які мали значення для правильного вирішення справи та, на думку скаржника, вливають на результат проходження позивачем атестації.
70. Зокрема, скаржник зазначає про порушення організаційних питань, які стосуються технічного й програмного забезпечення, за допомогою якого проводилося тестування, дотримання вимог щодо їх сертифікації та безпеки, надійності збереження інформації та доступу до неї.
71. Однак, необхідно зауважити, що у площині спірних правовідносин дослідження цих обставин не охоплюється предметом доказування в цій справі.
72. Так, атестація прокурорів проводилася на підставах, визначених Законом № 113-ІХ і виданих на його виконання підзаконних нормативно-правових актах.
73. При вирішенні спору про правомірність рішення кадрової комісії у межах цієї справи суд досліджує ті докази й з'ясовує ті обставини й факти, з якими згадані вище норми законодавства пов'язують настання певних юридичних наслідків. У цій справі суд апеляційної інстанції досліджував в достатньому обсязі матеріали, які стосувалися проходження позивачем першого етапу атестації, й надав їм належну правову оцінку.
74. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 160/6065/20.
75. Фактично усі доводи позивача щодо протиправності дій відповідача стосовно проведення атестації ґрунтуються на його незгоді з положеннями Закону № 113-IX і Порядку № 221, які, на його думку, порушують, зокрема, і права та гарантії, що визначені Кодексом законів про працю України та Конституцією України.
76. Водночас, Верховний Суд звертає увагу на ту обставину, що положення Закону №113-IX на день їх виконання відповідачем і прийняття оскаржуваного наказу були (та є) чинними, неконституційними у встановленому законом порядку не визнавалися. Так само були чинними і положення Порядку № 221, а тому правові підстави для їх незастосування відсутні.
77. Щодо посилання скаржника на неврахування висновків Верховного суду, викладених у постановах від 16.12.2020 у справі № 500/1970/19, від 03.03.2020 у справі № 520/6220/19, а саме щодо неналежності поданих до суду доказів, необхідно зауважити, що у цих справах предметом оскарження були податкові повідомлення-рішення. Висновки Верховного Суду щодо застосування положень статей 77 та 242 КАС України у них є оціночними і їх сформовано з урахуванням особливостей цих справ, у контексті їх індивідуальних ознак, характерних виключно для таких правовідносин.
78. Зважаючи на наведене, аргументи скаржника в цій частині не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції.
79. Відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
80. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що за наявності відповідного рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації, прокурором Львівської області 26.06.2020 правомірно прийнято оскаржуваний наказ № 982к про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.
81. Враховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що висновки суду апеляційної інстанції у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
82. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваного судового рішення, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
83. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
84. Доводи та аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
85. Отже, переглянувши оскаржуване судове рішення у межах своїх повноважень та підстав відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що доводи та аргументи заявника касаційної інстанції не знайшли своє підтвердження у ході касаційного розгляду справи.
86. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.
87. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
88. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
89. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанцій відсутні.
90. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
91. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коваль Ольга Романівна, залишити без задоволення.
2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року у справі № 380/6218/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М.Соколов