23 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/1076/22 пров. № А/857/7032/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Затолочного В.С., Курильця А.Р.
з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Зейкана Віталія Ласловича про визнання протиправними дій та скасування постанови за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року (суддя першої інстанції Рейті С.І., м. Ужгород)
У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Зейкана В.Л. про визнання протиправними дій по арешту всіх коштів на рахунку в АТ «ОТП Банк» № НОМЕР_1 та скасування даного арешту і розблокування належного позивачу рахунку в АТ «ОТП Банк» № НОМЕР_1 та банківську карточку № НОМЕР_2 ; скасування в цій частині постанови у виконавчому провадженні № 65520099 про арешт коштів боржника від 25.05.2021.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач вказав на порушення приватним виконавцем ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» в частині арешту всього банківського рахунку та банківської картки за умови допустимої суми стягнення у розмірі 20 відсотків із доходів боржника на погашення заборгованості.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року у задоволенні позову було відмовлено.
Із таким судовим рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу. Вважає, його постановленим з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення та постановити нове - про задоволення позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначив, що 26.03.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022 № 2129-ІХ, яким доповнено пунктом 10-2 вказаний розділ Закону наступним: Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України: припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації). Отже, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника за будь-якими іншими видами стягнення, що не було враховано судом при ухваленні оскарженого рішення. Крім того, апелянт вказав, що судом не враховано, що виконавець також наклав арешт на нерухоме майно позивача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи. Так, відповідач отримав телефонограму за вказаним ним номером телефону 15.06.2022 о 10 год. 22 хв.
У судовому засіданні представник позивача Бухтоярова О.В. підтримала вимоги апеляційної скарги та надала пояснення, аналогічні викладеним в ній.
Також представник апелянта зазначила про подання заяви про звільнення від сплати судового збору, яка не була вирішена.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено і підтверджено матеріалами справи, що при примусовому виконанні виконавчого напису № 29905 від 18.03.2021, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про звернення стягнення за кредитним договором № 0249/07/26-А від 18.09.2007, укладеним з ПАТ «БАНК «ФОРУМ» з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 147158,42 грн. винесено, в тому числі, постанову від 25.05.2021 № 65520099 про арешт коштів боржника.
Вказаною постановою накладено арешт на готівкові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, мінімальних витрат виконавчого провадження, що разом становить 162177,26 грн.
Не погоджуючись з діями відповідача, в тому числі, щодо накладення арешту на кошти боржника, позивач звернувся до суду із позовом про скасування спірної постанови.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2021 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в тому числі щодо визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника від 25.05.2021 відмовлено.
Розглянувши спір, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова про арешт майна боржника ВП 65520099 від 21.05.2021 та постанова про арешт коштів боржника ВП 65520099 від 25.05.2021 були винесенні для реального виконання виконавчого документа та у відповідності до зазначених норм, що вказує на їхню правомірність.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах не можуть бути застосовані норми статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, у даному випадку позивач оскаржує дії відповідача та постанову про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, картка № НОМЕР_2 , рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ОТП Банк», а не постанову про звернення стягнення на заробітну плату. Таким чином, дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника відповідають приписам Закону № 1404-VIII, є правомірними. Позивачем не надано доказів відповідного стягнення у період воєнного стану на території України будь-якого його доходу, та вказане не може бути підставою для скасування спірної постанови, з огляду на те, що законом визначено тимчасове припинення стягнення на вказаний період.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з таких мотивів.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII).
Згідно ч. 1, 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 Закону № 1404-VIII).
Статтею 48 Закону № 1404-VIII встановлено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.
Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (частина перша).
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (частина друга ст. 48 Закону № 1404-VIII).
На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (частина четверта ст. 48 Закону № 1404-VIII).
Згідно частин першої-четвертої ст. 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Отже, для забезпечення реального виконання рішення виконавець може накладати арешт, зокрема, на відкриті банківські рахунки боржника.
Статтею 52 Закону № 1404-VIII встановлено заборону для виконавця накладати арешт на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
Окрім того, законом визначено окремий порядок здійснення відрахувань з заробітної плати, встановлено відповідні заборони у відсотковому визначенні для таких стягнень.
Відповідно до ст. 59 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому п. 10 ч. 1 ст. 34 цього Закону.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Постановою правління Національного банку України 12.11.2003 № 492 затверджено Інструкцію про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків-резидентів і нерезидентів» (далі - Інструкція), пунктом 68 розділу V якої визначено, що банк відкриває поточні рахунки фізичним особам для здійснення деяких видів виплат (заробітної плати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сум, інших виплат) за зверненням суб'єкта господарювання, який укладає з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб.
Відповідно до пункту 69 розділу V Інструкції банк відкриває фізичній особі окремий поточний рахунок для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат у порядку, визначеному в пункті 62 розділу V цієї Інструкції, або використовує вже відкритий для цих цілей рахунок (далі у цьому пункті - окремий рахунок). Клієнт зобов'язаний під час відкриття окремого рахунку в заяві про відкриття поточного рахунку (додаток 3) у рядку «Додаткова інформація» зазначити, що рахунок відкривається для зарахування заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат. Така інформація для діючого поточного рахунку зазначається в додатковому договорі до договору банківського рахунку.
Як правильно встановив суд першої інстанції, звіт-рахунку за період з 01.01.2021 по 25.02.2022 року АТ «ОТП Банк» та виписка стосовно реквізитів для безготівкового поповнення картки MasterCard або VISA свідчать про те, що рахунок, на який 24.01.2022 та та 03.02.2022 зарахована соціальна допомога позивача, не є рахунком зі спеціальним призначенням та матеріали справи не містять доказів про неможливість зарахування на зазначений рахунок інших коштів.
Жодних доказів з повідомленням про те, що кошти, які знаходяться на рахунку боржника, заборонено звертати стягнення від банківської установи матеріали справи не містять.
Отже, особистий рахунок позивача не є рахунком зі спеціальним призначенням.
Факт отримання позивачем соціальної допомоги на наведений рахунок вказаних висновків не спростовує.
Крім того, як видно з матеріалів справи, відповідачу не було подано документальне підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, що зумовлює зняття арешту у відповідності до ст.59 Закону № 1404-VIII.
Будь-яких інших підстав для скасування спірної постанови позивачем не наведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що максимальний розмір відрахувань із його доходів відповідно до статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» складає 20%, однак відповідачем накладено арешт на весь рахунок позивача, що в свою чергу позбавляє можливості його використовувати на 100%.
Так, відповідно статті 70 Закону № 1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Отже, законом визначено окремий порядок здійснення відрахувань із заробітної плати та встановлено відповідні заборони у відсотковому визначенні для таких стягнень.
Однак, нормою статті 70 Закону № 1404-VIII встановлено розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, а не відсотковий розмір стягнення з арештованих коштів боржника.
Згідно статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Отже, у випадку прийняття рішення виконавцем про звернення стягнення на заробітну плату у порядку ст. 68 Закону № 1404-VIII, приймається - постанова про звернення стягнення на заробітну плату, з урахуванням відсотку визначеному нормами статті 70 Закону № 1404-VIII, яка направляється установі, яка виплачує боржнику таку заробітну плату.
У даній справі спірною є постанова про арешт коштів боржника, прийнята у рамках ст. 56 Закону № 1404-VIII, яка направляється до виконання банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна.
Таким чином, у спірних правовідносинах не можуть бути застосовані норми статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, у даному випадку позивач оскаржує дії відповідача та постанову про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, картка № НОМЕР_2 , рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ОТП Банк», а не постанову про звернення стягнення на заробітну плату.
Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 520/4794/20.
Отже, дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника відповідають приписам Закону № 1404-VIII, є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, тому відсутні підстави для задоволення вимог про визнання протиправними дій приватного виконавця Зейкан В.Л. по арешту всіх коштів на рахунку в АТ «ОТП Банк» № НОМЕР_1 і скасування в цій частині постанови приватного виконавця Виконавчого округу Закарпатської області Зейкан В.Л. у виконавчому провадженні № 65520099 про арешт коштів боржника від 25.05.2021 року.
Також, як наслідок, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов'язання приватного виконавця Зейкан В.Л. скасувати даний арешт і розблокувати належний позивачу рахунок в АТ «ОТП Банк» № НОМЕР_1 та банківську карточку № НОМЕР_2 .
Щодо доводів апелянта про заборону з 26.03.2022 на період до припинення або скасування воєнного стану на території України звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022 № 2129-ІХ розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., « 30, ст. 542 із наступними змінами) доповнено пунктом 10-2 такого змісту: « 10-2. До набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, зупиняється вчинення виконавчих дій, забороняється заміна стягувачів у виконавчих діях, стягувачами за якими є Російська Федерація або такі особи: громадяни Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства, відмінного від законодавства України, серед кінцевих бенефіціарних власників, членів або учасників (акціонерів) яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації. Зазначене обмеження не застосовується до громадян Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, та юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до закону України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, або виключно громадяни України та громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах. Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України: фізичні особи можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, без урахування такого арешту за умови, якщо сума стягнення за виконавчим документом не перевищує 100 тисяч гривень; юридичні особи - боржники можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати в місяць на одного працівника такої юридичної особи, а також сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації); визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території адміністративно-територіальних одиниць, які тимчасово окуповані внаслідок військової агресії Російської Федерації, у період такої окупації. За рішеннями про стягнення аліментів підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці, які здійснюють відрахування з заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, перераховують стягнуті кошти на визначений у заяві або зверненні стягувача рахунок, а у разі відсутності реквізитів рахунка стягувача - на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця».
Суд при вирішенні спору щодо правомірності дій відповідача та оскаржуваної постанови оцінює їх відповідність нормам чинного законодавства на момент їх вчинення та прийняття.
Постанова у виконавчому провадженні № 65520099 про арешт коштів боржника від 25.05.2021 винесена до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022 № 2129-ІХ.
Оскаржувані дії відповідача також мали місце до прийняття Закону України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022 № 2129-ІХ.
Отже, безпідставними є доводи позивача про застосування норм вказаного Закону України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022 № 2129-ІХ до спірних правовідносин.
При цьому позивачем не надано доказів здійснення стягнення у зазначений період будь-якого його доходу.
Доказів звернення позивача до приватного виконавця з вимогою про зняття арешту та відмови суду не надано.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 250, 272, 287, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. С. Затолочний
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 23.06.2022.