Справа № 600/4085/21-а
Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Тетяна Миколаївна
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
24 червня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області при проведенні розрахунку пенсії позивача у зв'язку із втратою годувальника в розмірі 50% пенсії за віком її померлого чоловіка ОСОБА_2 , а не в розмірі 50% щомісячного довічного грошового утриманні судді у відставці померлого годувальника ОСОБА_2 , з урахуванням фактично виплачених сум пенсії за віком; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області виплачувати позивачу пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці померлого годувальника ОСОБА_2 , з урахуванням фактично виплачених сум пенсії.
Відповідно до рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області при проведенні розрахунку пенсії позивача у зв'язку із втратою годувальника в розмірі 50% пенсії за віком її померлого чоловіка ОСОБА_2 , а не в розмірі 50% щомісячного довічного грошового утриманні судді у відставці померлого годувальника ОСОБА_2 , з урахуванням фактично виплачених сум пенсії за віком; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області провести перерахунок позивачу, на підставі поданої заяви від 27.05.2021 р., пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці померлого годувальника ОСОБА_2 , з урахуванням фактично виплачених сум пенсії. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач з 26.10.2020 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
27.05.2021 позивач звернулась до відповідача із завою про перехід на інших вид пенсії, а саме з пенсії за вислугу років на пенсію у зв'язку із втратою годувальника (чоловіка ОСОБА_2 ) у розмірі 50% довічного грошового утримання судді у відставці.
01.06.2021 позивачу проведено перерахунок пенсії на пенсію у зв'язку із втратою годувальника в розмірі 50% пенсії за віком її померлого чоловіка ОСОБА_2
14.06.2021 позивач звернулась до відповідача із заявою щодо перерахунку її пенсії у розмірі 50% довічного грошового утримання судді у відставці.
01.07.2021 пенсійний орган у листі повідомив позивачу про відсутність можливості призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, виходячи з розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ст. 37 Закону №1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Слід зауважити, що статтею 5 Закону №1058 визначено сферу його дії, зокрема, зазначено, що ним врегульовані відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, окрім іншого, види пенсійних виплат.
Водночас, вичерпний перелік видів пенсійних виплат, які можуть бути призначені відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі визначає стаття 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва,
не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому, Законом №1058 не передбачено можливість призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, виходячи з розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
В свою чергу, питання пенсійного забезпечення членів сім'ї суддів, в тому числі, у випадку втрати годувальника, не врегульовано Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Разом з тим, відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді, який вийшов у відставку, після досягнення пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Також, статтею 46 Основного Закону за громадянами закріплено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, довічне грошове утримання є особливою формою соціального забезпечення суддів, а не пенсією.
У рішенні від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016 Конституційний Суд України наголошував, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відтак, виплата довічного грошового утримання нерозривно пов'язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім'ї судді.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 236/3193/16-а, від 11.07.2019 у справі № 667/1568/16 та від 15.01.2020 у справі № 592/7939/16-а.
Відтак, відповідачем на підставі заяви позивача від 27.05.2021 було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
У відповідності до ст.37 Закону №1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї призначається в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
При цьому, розрахунок пенсії за віком проводиться у відповідності до ст.27 і ст.28 Закону №1058 та залежить від тривалості страхового стажу особи та заробітної плати, з якої обчислюється пенсія.
Таким чином, відповідач керуючись нормами чинного законодавства правомірно здійснив обчислення пенсії позивачу виходячи з показників страхового стажу годувальника ( ОСОБА_2 ) 36 років 4 місяці та заробітної плати за період роботи з 01.07.2000 по 23.03.2016 (за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку), розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника склав 4187,97 грн.
Враховуючи викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області задовольнити повністю.
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.