Справа № 120/2389/22-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк Алла Юріївна Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
24 червня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог.
В лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2022 року позовну заяву повернуто особі, яка її подала.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.
Відповідач правом подання відзив на апеляційну скаргу не скористався.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року витребувано з Вінницького окружного адміністративного суду адміністративну справу №120/2389/22-а.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2022 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2022 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, шляхом надання доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій позовної заяви і поданих до суду документів та сплати судового збору в сумі 909,40 грн.
23.03.2022 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про виконання ухвали суду.
У зв'язку з тим, що вимоги суду, викладені в ухвалі Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2022 року не виконані, недоліки позову в частині оплати судового збору не усунені позивачем, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.03.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.
Мотивувальна частина.
Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначені статтею 160 КАС України.
Зокрема, положеннями частини 2 вказаної статті встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Водночас, перелік документів, що додаються до позовної заяви, визначено статтею 161 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Норми статей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв'язку з чим недотримання положень даних норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За положеннями частини третьої статті 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (пункт 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, необхідною умовою для повернення позивачу поданої ним позовної заяви на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України є наявність одночасної сукупності наступних умов:1) позовна заява була залишена ухвалою суду без руху із визначенням її конкретних недоліків відповідно до вимог статей 160, 161 КАС України; 2) позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, визначений судом.
При ознайомленні з позовною заявою та доданими матеріалами, судом першої інстанції, окрім іншого, було встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем не сплачено судовий збір у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір».
Зокрема, судом першої інстанції було встановлено, що до матеріалів позовної заяви позивачем долучено копію квитанції про сплату від 17.06.2021 року № 0.0.2165404741.1 про сплату судового збору в розмірі 910,00 грн. та копію квитанції від 28.01.2022 року № 0.0.243767438.1 на суму 83,00 грн.
Разом з тим, за результатами здійсненої у програмі "Діловодство спеціалізованого суду" перевірки зарахування відповідної суми судового збору за вказаною квитанцією, судом встановлено, що за квитанцією про сплату судового збору від 17.06.2021 року № 0.0.2165404741.1 до спеціального фонду Державного бюджету України жодних підтверджень від органів Державної казначейської служби судом у справі №120/2389/22-а не знайдено, оскільки кошти вже були зараховані за позовною заявою у справі №120/6793/21-а.
Окрім зазначеного, судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.02.2022 року по справі № 120/6793/21-а, позивачу повернуто судовий збір в сумі 910 грн. (дев'ятсот десять гривень), сплачений згідно квитанцій №0.0.2165404741.1 від 17.06.2021 року.
Отже, для усунення відповідного недоліку, позивачу необхідно було здійснити оплату судового збору в повному обсязі, а саме 909,40 грн. (992,40 - 83 = 909,40).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2022 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
На виконання ухвали суду від 28.02.2022 року представником позивача було надано докази надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій позовної заяви і поданих до суду документів, а тому суд першої інстанції вважав відповідні недоліки усуненими.
Водночас, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги викладені в ухвалі Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2022 року не виконані, оскільки недоліки позову в частині оплати судового збору не усунені позивачем.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що квитанція про сплату судового збору від 17.06.2021 року № 0.0.2165404741.1 була долучена до матеріалів справи 120/6793/21-а, однак позов повернуто позивачу без розгляду. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.02.2022 року по справі №120/6793/21-а ОСОБА_1 вирішено повернути з Державного бюджету України сплачений, згідно квитанції від 17.06.2021 року № 0.0.2165404741.1, при зверненні до суду судовий збір у сумі 910,00 грн., проте дані кошти перебувають на рахунках ГУК у Вінницькій області, а тому вважає правомірним правом позивача на врахування відповідної квитанції при розгляді даної справи.
Колегія суддів вважає вказані доводи позивача необґрунтованими, виходячи з наступного.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
Частиною 1 ст. 2 Закону №3674-VI визначено, що платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 3 цього ж Закону, судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно з частинами першої та другої 2 статті 9 Закону N 3674-VI судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Отже, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Тобто, суд зобов'язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної адміністративної справи.
Як вже вказувалось у цій постанові, залишаючи ухвалою від 28 лютого 2022 року позовну заяву позивача без руху, суд першої інстанції зазначив про необхідність надання до суду доказу зарахування судового збору в сумі 909,40 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України.
Судом першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення встановлено, що надана до суду на виконання вимог ухвали від 28 лютого 2022 року копія квитанції №0.0.2165404741.1 від 17.06.2021 не свідчить про виконання скаржником вимог цієї ухвали суду, оскільки за результатами здійсненої у програмі «Діловодство спеціалізованого суду» перевірки зарахування відповідної суми судового збору за відповідною квитанцією, судовий збір сплачений позивачем згідно з квитанцією №0.0.2165404741.1 від 17.06.2021 зараховано до спеціального фонду як судовий збір сплачений в іншій справі, а саме №120/6793/21-а.
Таким чином, звертаючись до суду із позовною заявою, позивач був зобов'язаний сплатити судовий збір на загальних підставах та надати до суду документ, який підтверджує сплату судового збору саме у межах цієї справи - №120/2389/22-а. Разом із тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, судовий збір за наданою позивачем квитанцією сплачений і зарахований при розгляді іншої адміністративної справи.
Таким чином, надана позивачем квитанція №0.0.2165404741.1 від 17.06.2021, не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, оскільки не підтверджено зарахування судового збору в сумі 909,40 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України та відсутня інформація про той номер справи, у межах якої подається відповідна позовна заява, а саме №120/2389/22-а.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.08.2021 у справі №160/5879/20.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу, оскільки вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху від 28.02.2022 залишились не виконаними, а недоліки позовної заяви у встановлений строк не усунуті.
Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судом не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.