Справа № 580/4018/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА
22 червня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Черкасирибгосп" до Головного управління ДПС у Черкаській області, треті особи: Державне підприємство "Укрриба", Регіональне відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Сагунівська сільська рада Черкаського району Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
05.08.2019 ПрАТ «Черкасирибгосп», звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.04.2019 № 0004331401, № 0004371401, № 0004391401, № 0004401401, № 00004381401, № 0004421401, № 0004431401 та від 11.07.2019 № 0007771401.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09.10.2019, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020, позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 15.04.2019 № 0004331401, № 0004371401, № 0004391401, № 0004401401, № 00004381401, № 0004421401, № 0004431401 та від 11.07.2019 № 0007771401.
Постановою Верховного Суду від 26.05.2021 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області задоволено частково: рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 скасовано; справу за позовом ПрАТ «Черкасирибгосп» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень направлено до суду першої інстанції на новий розгляд. Верховний Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, позаяк встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на землю, є повноваженням місцевої ради, яке виконується шляхом прийняття відповідного рішення: «задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки гідротехнічні споруди, що передані ПАТ «Черкасирибгосп» на зберігання відповідно до договору зберігання від 01.12.2010 №29/10 є державною власністю, балансоутримувачем якої є Державне підприємство «Укрриба», тому, у позивача відсутні правові підстави для сплати земельного податку щодо земель, на яких розташовані такі гідротехнічні споруди». У постанові від 26.05.2021 зазначено, що судами першої та апеляційної інстанції не витребувані та не перевірені рішення відповідних місцевих рад про визначення ставки земельного податку у 2018 році.
16.06.2021 згідно з ухвалою (ЄДРСР 97693858) позовні вимоги щодо кожного ППР виділено у самостійні провадження з присвоєнням номерів справ (580/4016/21, 580/4017/21, 580/4018/21 за земельними ділянками по Сагунівській сільській раді, 580/4019/21, 580/4020/21, 580/4021/21, 580/2022/21). Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Черкасирибгосп» до Головного управління ДПС у Черкаській області, треті особи: державне підприємство «Укрриба» та регіональне відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2019 № 0004401401 виділено у самостійне провадження № 580/4018/21.
17.06.2021 згідно з ухвалою (ЄДРСР 97758461) відкрито провадження у справі №580/4018/21, залучено до участі у розгляді справи Сагунівську сільську раду, призначено підготовче судове засідання на 07.07.2021.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що спірне ППР щодо заниження ПрАТ «Черкасирибгосп» податкових зобов'язань із земельного податку з юридичних осіб у Сагунівській сільській раді за період з 01.01.2018 до 31.12.2018 у сумі 844948,32 грн та нарахування штрафних санкцій у сумі 211237,08 грн (а.с 40-41 т. 3). Згідно з п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Під час прийняття спірного ППР відповідачем не встановлено, що ПрАТ «Черкасирибгосп» є власником/користувачем земельної ділянки (кадастровий номер 7124985500:03:001:0008) площею 658,017 га, що розташована на території Сагунівської сільської ради. Вказане підтверджується витягом ДЗК, відповідно до якого земельна ділянка (кадастровий номер 7124985500:03:001:0008) площею 658,017 га є державною власністю з цільовим призначенням «для рибогосподарських потреб». Позивач зазначив, що не є платником земельного податку, позаяк ПрАТ «Черкасирибгосп» у 2018 році не був ні власником, ні користувачем земельних ділянок під гідротехнічними спорудами, а зберігання державного майна гідротехнічних споруд рибницьких ставків, що обліковується на балансі державного підприємства «Укрриба» на праві господарського відання знаходиться на земельних ділянках в Камянському, Городищенському, Жашківському, Канівському, Черкаському районах Черкаської області. Позивач вважає, що гідротехнічні споруди не належали на праві власності ПрАТ «Черкасирибгосп» у 2018 році (на балансовому чи позабалансовому обліку не перебували), тому «немає обов'язку зі сплати земельного податку із земельних ділянок під цим нерухомим майном» і спірне ППР про збільшення грошового зобов'язання за платежем «земельний податок з юридичних осіб» є протиправним. Відповідач не врахував зміст договору зберігання від 01.12.2010 № 29/10 з правом користування майна (гідротехнічних споруд), що обліковуються з 2003 року на балансі ДП «Укрриба» (власник держава в особі Фонду державного майна України), тому твердження відповідача, що позивачеві передані і земельні ділянки під гідроспорудами не відповідає дійсності. Представник позивача зазначив, що рішення місцевої ради про встановлення ставок земельного податку не були оприлюднені в установленому порядку з дотриманням засад (принципу) стабільності податкового законодавства. Позивач вважає (а.с.7-19 т.2), що у ході податкової перевірки факт оприлюднення рішення Сагунівської сільської ради від 12.07.2017 № 21-2/VII «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2018 рік» не перевірявся та не досліджувався. Акт податкової перевірки таких даних не містить. Указаним рішенням від 12.07.2017 № 21-2/VII, що описано на 46 сторінці акту перевірки, ставку земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місця знаходження), податок за земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) встановлюється 12% від їх нормативної грошової оцінки. Відповідно додатку до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою I-ЧР 17-113 від 29.09.2008, в межах Сагунівської сільської ради, використовувалася земельна ділянка за кадастровим номером 7124985500:03:001:0008 загальною площею 658,0170 га. Позивач зазначає, що в державному акті на право постійного користування земельною ділянкою I-ЧР 17-113 від 29.09.2008 зазначена площа 147,97 га. Площа з кадастровим номером, що використовували працівники відповідача не співпадає з площею, що зазначена в державному актіЧР 17-113 від 29.09.2008. На думку позивача, орган місцевого самоврядування на виконання покладених на нього пунктом 12.4 статті 12 Кодексу №2755 не диференціював ставки податку в межах встановлених пунктом 274.1 статті 274 Кодексу №2755 залежно від платника такого податку та від виду цільового використання земельної ділянки відповідно до рішення Сагунівської сільської ради 12.07.2017 № 21-2/VII «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2018 рік». Вказане рішення до позивача не доводилось, в друкованих засобах не опубліковувалось. У додаткових поясненнях (а.с.7-19 т.2) зазначено про преюдиційне значення рішення судів у справі № 5026/1934/2011. Представник позивача у письмових поясненнях від 01.10.2021 вх.379237/21 обґрунтовував показники діяльності позивача, обліку основних засобів у контексті наказу про облікову політику, проте просив не враховувати як предмет оспорювання критеріїв малого підприємництва. ПрАТ «Черкасирибгосп» протягом 2018 року відповідно до договору зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), що обліковуються на балансі ДП «Укрриба» від 01.12.2010 № 29/10, було зберігачем державного майна гідротехнічних споруд рибницьких ставів, що обліковується на балансі ДП «Укрриба» на праві господарського відання на території Черкаської області.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.04.2019 № 0004401401 про збільшення грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб 18010500 (за податковим зобов'язанням у сумі 844948,32 грн та штрафними санкціями у сумі 211237,08 грн).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Крім того, апелянт вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та про наявність підстав для закриття провадження у справі через відкриття провадження у справі про банкрутство позивача.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.03.2022.
Розгляд апеляційної скарги 30.03.2022 не здійснювався, у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану та відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених 02 березня 2022 року і наказу голови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2022 року № 16 "Про встановлення особливого режиму роботи Шостого апеляційного адміністративного суду в умовах воєнного стану".
У зв'язку з тим, що 30.03.2022 розгляд апеляційної скарги не відбувся, судом призначено судове засідання на 25.05.2022.
Задля забезпечення явки представників сторін у судове засідання, 25.05.2022 судом відкладено розгляд справи на 22.06.2022.
23.05.2022 під № 16793 до суду від Сагунівської сільської ради надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження
У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін. Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за результатами проведеної перевірки та складеного акта, встановлено, що позивачем порушено підпункт 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Кодексу № 2755, в результаті чого занижено земельний податок за 2018 рік за земельними ділянками, що знаходяться у межах Сагунівської сільської ради (КОАТУУ 7124985501) 844948,32 грн (а.с. 31 т. 2). На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Черкаській області прийнято ППР від 15.04.2019 № 0004401401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб по Сагунівській сільській раді податкового зобов'язання у сумі 1056185,4 грн (844948,32 грн+211237.08 грн штраф).
Вважаючи прийняте ГУ ДФС у Черкаській області ППР протиправним, ПрАТ «Черкасирибгосп» звернулося до суду із позовом.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що нарахування відповідачем податкового зобов'язання за ставкою 12% із сплати земельного податку у 2018 році до усієї площі без урахування різних ставок земельного податку до різної категорії земель та прав власності не відповідає принципам розумності та стабільності податкового законодавства з огляду на рішення про встановлення місцевих податків і зборів на території Сагунівської сільської ради на 2018 рік (доказів оприлюднення не надано за шість місяців до початку бюджетного року, а лист т.в.о. сільського голови а.с.64 т.3 скерований відповідачеві без додатків і відповідного підтвердження не може слугувати достатнім доказом) та враховуючи правомірність рішення платника податку в обранні ставки 3% (де не визначено окремо землі водного фонду, проте не спростовано можливість тлумачення як іншого користування), не є правомірним прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому ППР від 15.04.2019 № 0004401401 про збільшення грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб 18010500 (за податковим зобов'язанням у сумі 844948,32 грн та штрафними санкціями у сумі 211237,08 грн) з огляду на суттєві недоліки змістовного оформлення (п.54.3 статті 54 і пункт 58.1 статті 58 Кодексу № 2755, що місять декілька підпунктів та різних за конструкцією абзаців не деталізовані) належить скасувати.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки судом не було враховано, що позивачем подано 20.02.2018 декларацію № 9025871704 за якою в розрахунках земельного податку задекларував на підставі витягу з Державного земельного кадастру від 22.11.2013 НВ-7100936522013 земельну ділянку з кадастровим номером 7124985500:03:001:0008 загальною площею 658,0170 га. Задекларовано та сплачено земельний податок в розмірі 1% від грошової оцінки земельних ділянок у сумі 281608,25 грн. Рішенням Сагунівської сільської ради від 12.07.2017 № 21-2/VII «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2018 рік» (оприлюднення відбулося на підставі п. 5 Рішення до 15.07.2017 шляхом опублікування на сайті та шляхом розміщення на дошці оголошень) встановлено: «ставку земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місця знаходження) податок на земельні ділянки, що перебувають у постійному користування суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) встановлюється 12% від їх нормативної грошової оцінки». Позивачу належало до сплати 1126556,57 грн, фактично сплатив 281608,25 грн, недоплата склала 844948,32 грн, штрафна санкція склала 25% у сумі 211237,08 грн. Твердження про витяг з Державного земельного кадастру відповідач не вважає за належний доказ відсутності права постійного користування земельною ділянкою, позаяк такий розділ у витягу взагалі відсутній. Позивач не зазначає, що на земельній ділянці з кадастровим номером 7124985500:03:001:0008 розташоване державне майно гідротехнічні споруди, а позивач є зберігачем цих споруд, проте фактичну площу цих гідроспоруд документально не підтверджує. На думку відповідача, твердження позивача про застосовність рішення у справі № 07/5026/1934/2011 є безпідставним, позаяк у справі не встановлювалися правові підстави користування спірними земельними ділянками.
Крім того, апелянт наголошує на тому, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.06.2021 у справі № 925/674/21 відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ «Черкасирибгосп». На даний час провадження перебуває на стадії розпорядження майном, а тому, податковий орган вважає, що спір не підлягає розгляду в порядку КАС України, а провадження у справі слід закрити.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень п.52-6 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (далі Кодекс № 2755, ПК україни), надано органам місцевого самоврядування у 2020 році право прийняти рішення про внесення змін до прийнятого рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів щодо зменшення ставок єдиного податку, та/або плати за землю, та/або податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, проте у 2018 році такого правового регулювання не було.
Згідно з приписами статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою це право володіння та користування земельною ділянкою, що перебуває в державній чи комунальній власності, без встановлення строку.
Відповідно до змісту статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві.
За змістом частини 1 статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним.
Згідно із Законом України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру земельного податку і орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (стаття 13); нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку (стаття 5). Згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Кодексу №2755 для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України «Про оцінку земель»).
Згідно із Законом України від 11.09.2003 № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі Закон № 1160), державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Регуляторний акт це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, що встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом. Згідно із статтею 8 Закону № 1160 стосовно кожного проєкта регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу, проводиться комплекс певних дій, передбачених законодавством. Оприлюднення проєктів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій є важливим етапом для видання регуляторного акту і порядок дій закріплено у статті 9 Закону № 1160: кожен проєкт регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань. Про оприлюднення проєкта регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 Закону №1160. Проєкт регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проєкта регуляторного акта. Повідомлення про оприлюднення проєкта регуляторного акта повинно містити: стислий виклад змісту проекту; поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції; інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п'ятою статті 13 Закону №1160); інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань; інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями зауважень та пропозицій. Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проєкта регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проєту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу. Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проєкта регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє. Оприлюднення проєкта регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.
Відповідно до приписів статті 36 Закону № 1160, визначені особливості прийняття регуляторних актів органами та посадовими особами місцевого самоврядування, регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проєкт регуляторного акта не був оприлюднений.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що пунктом 5 рішення Сагунівської сільської ради Черкаської області від 12.07.2017 № 21-2/VII «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2018 рік», зазначено оприлюднити дане рішення після затвердження сесією сільської ради (а.с. 66 т. 1). Указаний регуляторний акт опублікований на офіційному електронному сайті Сагунівської територіальної громади, а датою публікації указано 15.07.2017, натомість, доказів наявної публікації в друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування та/або на дошці оголошень Сагунівської сільської ради не надано представником відповідача, а також представниками третіх осіб. До апеляційної скарги також не було додано даних доказів.
Судом першої інстанції також встановлено, що ПрАТ (має філії), шляхом зміни ПАТ є правонаступником сільськогосподарсько-рибоводного підприємства ВАТ «Черкасирибгосп» (05.08.2004), Черкаського обласного державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Черкасирибгосп» (19.11.1998). На підставі наказу від 28.12.2018 № 2665 (а.с.60 т.3) і від 14.02.2019 № 324 (а.с.62 т.3), повідомлення № 398/23-00-14-0105 (а.с. 59 т. 3) та направлень здійснено податковий контроль працівниками відповідача виїзну документальну планову перевірку за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 та складено акт від 18.03.2019 № 87/23-00-14-0107/00476814 (а.с.21-41 т.1). У відповідь на заперечення на акт перевірки відповідач висновки акта перевірки залишив без змін, ППР направив листом від 15.04.2019 № 12636/23-00-14-0114 вручені платнику 16.04.2019, що сторони не оспорюють. Позивач використав процедуру адміністративного узгодження грошових зобов'язань.
Відповідно до справи № 711/1481/20 (ЄДРСР 98588478) вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.04.2021 про виправдування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без змін. У судовому рішенні зазначено: директор ДП «Укрриба» підтвердив, що ПрАТ «Черкасирибгосп» протягом 2018 року відповідно до договору зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП «Укрриба» від 01.12.2010 №29/10, було зберігачем державного майна - гідротехнічних споруд рибницьких ставків, яке обліковується на балансі ДП «Укрриба» на праві господарського відання, що знаходяться на земельних ділянках в Кам'янському, Городищенському, Жашківському, Канівському та Черкаському районах Черкаської області. Але при цьому земельні ділянки на ПрАТ «Черкасирибгосп» не передавалися. Суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів умислу обвинувачених на несплату податків та підроблення документів, що також не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду. Працівник ГУ ДПС у Черкаській області, який брав участь у проведенні податкової перевірки ПрАТ «Черкасирибгосп» в частині нарахування і сплати земельного податку, «під час допиту у судовому засіданні пояснити які саме документи ним використовувалися під час перевірки, зокрема якими він визначив, що підприємство є користувачем земельних ділянок - не зміг, сказав, що цих даних не пам'ятає. Не зміг підтвердити, що під час перевірки використовувалася інформація з Державного земельного кадастру. Також не зміг пояснити джерело інформації щодо кадастрових номерів земельних ділянок, по яким було донараховано земельний податок. При ознайомленні з Державними актами на право постійного користування землею, виданими на СРВАТ «Черкасирибгосп», пояснити чому в акті податкової перевірки зазначено про наявність додатків до Державних актів на право постійного користування землею не зміг».
ВГСУ у справі № 5026/1934/2011 (ЄДРСР 24967763) встановлено: 01.12.2010 ДП «Укрриба», як замовник, і Сільськогосподарсько-рибоводне відкрите акціонерне товариство «Черкасирибгосп», як зберігач, уклали договір зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), що обліковуються на балансі ДП «Укрриба» №29/10 відповідно до умов якого замовник зобов'язався передати зберігачу, а останній прийняти на зберігання з правом користування згідно з актом приймання-передачі, нерухоме державне майно гідротехнічні споруди рибницьких ставків, що обліковуються на балансі ДП «Укрриба» на праві господарського відання згідно з додатком №1 та розташоване за адресою: головне підприємство м. Черкаси, вул. Портова, 5. Рибницькі дільниці: с. Вязівок Городищенського району Черкаської області (Рибгосп «Вязівок»), с. Бузівка Жашківського району Черкаської області (Рибгосп «Гірський Тікич»), с. Телепине Кам'янського району Черкаської області (Рибгосп «Телепине»), Канівський район Черкаської області (Рибгосп «Степанці»), с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області (Рибгосп «Червона слобода») та с. Худяки Черкаського району Черкаської області (Рибгосп «Худяки»). Відповідно до п. 1.3 вказаного договору право власності на майно до зберігача не переходить, майно зберігається ним та використовується з метою риборозведення згідно виробничої програми, погодженої із замовником, та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, що не суперечать цільовому призначенню зазначеного майна. Пунктом 2.3 договору визначено, що зберігач зобов'язався за користування майном щомісячно вносити плату, визначеному протоколом узгодження ціни (додаток №2 є невід'ємною частиною договору), що складає 15095,91 грн з ПДВ, яку зберігач повинен вносити до 15 числа місяця, наступного за звітним. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. 01.12.2010 Державне підприємство «Укрриба», як замовник, і сільськогосподарсько-рибоводне відкрите акціонерне товариство «Черкасирибгосп», як зберігач, підписали акт приймання-передачі державного майна, за яким замовник передав зберігачу, а останній прийняв на зберігання з правом користування державне майно (гідротехнічні споруди).
Відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 №126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд», гідротехнічні споруди, у тому числі і вказані вище, як такі, що під час приватизації підприємств рибної галузі не увійшли до статутних фондів створених товариств, передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України. На виконання наказу Міністерства аграрної політики України від 22.05.2003 №145 «Про здійснення передачі гідротехнічних споруд» за актом приймання-передачі від 01.09.2003, затвердженим наказом Державного департаменту рибного господарства від 05.09.2003 №1482 зазначені гідротехнічні споруди були передані на баланс Державного підприємства «Укрриба» і закріплені за ним на праві повного господарського відання.
Перевіряючи за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ППР від 15.04.2019 №0004401401 судом першої інстанції цілком обґрунтовано враховано висновки Верховного Суду у справі № 922/2378/20 (власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України). У висновку ВПВС у справі №629/4628/16-ц зазначено: до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Відповідно до положень статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 №280/97-ВР, рада у межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Під час вирішення спору учасниками не заперечувалось, що рішення ради із запровадження місцевих податків і зборів на території громади є нормативно-правовими/регуляторними актами, що спрямовані на правове регулювання господарських відносин і на них розповсюджується дія Закону № 1160.
Позивач у своїй позиції покликався на відсутність оприлюднених в установленому порядку рішення Сагунівської сільської ради від 12.07.2017 № 21-2/VII «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2018 рік». Відповідачем надано до суду (а.с. т. 21-22 т. 3) рішення Сагунівської сільської ради від 12.07.2017 № 21-2/VII «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2018 рік» та зазначено, що указаний регуляторний акт опублікований на офіційному електронному сайті Сагунівської територіальної громади, проте судом першої інстанції встановлено, що інші загальнодоступні альтернативні джерела розміщення рішення від 12.07.2017, що прийняте пізніше ніж за шість місяців до початку бюджетного року та/або доказів про оприлюднення на дошці оголошень сторони не надали.
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону № 280/97, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк ведення цих актів у дію. Законодавчо визначений порядок оприлюднення регуляторних актів у місцевих або у разі їх відсутності, інших друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами. Відповідно до ст.22 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Недержавні друковані засоби масової інформації мають право оприлюднювати офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до законодавства України і на засадах, передбачених укладеною угодою між цими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації. Пленум Верховного Суду України у пункті 7 постанови від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» звернув увагу на те, що згідно ч.2 cт.57 Конституції України є нечинними, не можуть застосовуватись ті закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, що не доведені до відома особи у встановленому законом порядку.
ВС у справі №809/276/18 зазначив: нечинний нормативно-правовий акт не може порушувати права і свободи та інтереси фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, що належать захисту в порядку адміністративного судочинства згідно із положеннями ч.1 ст.2 КАС України, позаяк нечинний нормативно-правовий акт не створює юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення, відтак не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору. З урахуванням, що оспорюване рішення не було опубліковане в засобах масової інформації у порядку, визначеному законодавством, є нечинним, а відтак не породжує прав та обов'язків для сторін.
Колегія суддів враховує, що доказів на підтвердження розміщення на дошці оголошень, опублікування в засобах масової інформації учасниками не надано, що свідчить про не дотримання відповідачем процесуальних обов'язків доказування у разі заперечення проти позову, не підтвердження Сагунівською сільською радою забезпечення виконання положень ст. 12, 13 Закону № 1160 та ст. 59 Закону №280 щодо порядку та строків оприлюднення інформації.
Слід звернути увагу на те, що державний акт на право постійного користування землею видано Черкаською районною радою щодо площі 147,97 га за розпорядженням голови Черкаської райдержадміністрації від 24.02.1998 №70 Черкаському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству «Черкасирибгосп» для ведення рибоводного господарства ЧР №17-113 (а.с.131 т.2), що зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №85.
Відповідно до статті 16 Кодексу № 2755, платник податків зобов'язаний: 16.1.2 вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; 16.1.3 подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; 16.1.4 сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами. В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (п.8.1 ст.8 Кодексу № 2755).
Згідно норм п.10.1.1 ст.10 Кодексу № 2755, податок на майно належить до місцевих податків. Органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території (п.284.1 ст.284 Кодексу №2755). Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п.286.1 ст.286 Кодексу №2755). Одним із принципів оподаткування є стабільність (підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Кодексу №2755): зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситись пізніше, як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, у якому будуть діяти нові правила та ставки. Під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи (стаття 7 Кодексу №2755): 7.1.1 платники податку; 7.1.2 об'єкт оподаткування; 7.1.3 база оподаткування; 7.1.4 ставка податку; 7.1.5 порядок обчислення податку; 7.1.6 податковий період; 7.1.7 строк та порядок сплати податку; 7.1.8 строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку. Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування (п.7.2 ст.7). Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, що починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року (стаття 3 Бюджетного Кодексу України).
Відповідно до пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Кодексу № 2755, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
За замістом пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 Кодексу № 2755, у разі якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/або зборів, сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів.
У Кодексі № 2755 поняття щодо платників податку вживаються в такому значенні: відповідно до пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 Кодексу № 2755 земельний податок обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі податок для цілей розділу XII цього Кодексу назва розділу XII «податок на майно» із змінами, внесеними згідно із Законом № 71-VIII від 28.12.2014); п. 14.1.73. землекористувачі юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до редакції Закону № 2628-VIII від 23.11.2018, місцеві ради обов'язково (п. 10.2-1 ст.10) установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).
Згідно норм статті 265 Кодексу № 2755, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Розділ XIII «Плата за землю» Кодексу №2755 виключено на підставі Закону від 28.12.2014 № 71-VIII. Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі (п.10.3 статті 10 Кодексу № 2755).
Відповідно до статті 269 «платники земельного податку» (назва статті 269 із змінами, внесеними згідно із Законом від 28.12.2014 № 71-VIII) Кодексу №2755 платниками податку є: 269.1.1 власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.2 землекористувачі; 269.2 особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
Судом першої інстанції було встановлено, що платник податку ПрАТ «Черкасирибгосп» у 2018 році не використовував спеціальний режим оподаткування (не перебував на спрощеній системі оподаткування).
Відповідно до статті 270 Кодексу № 2755, об'єктами оподаткування є: 270.1.1 земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні. Базою оподаткування (стаття 271 Кодексу №2755) є: 271.1.1 нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; 271.1.2 площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Відповідно до положень п. 271.2 статті 271 Кодексу № 2755, рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно приписів п.12.3.3 ст.12 Кодексу № 2755, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про проведену нормативну грошову оцінку земель.
Відповідно до змісту статті 274 Кодексу № 2755, ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження): 274.1 ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки; 274.2 ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).
Згідно статті 277 Кодексу № 2755, ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено: 277.1 ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, а для сільськогосподарських угідь не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Відповідно до статті 282 Кодексу № 2755, передбачено пільги щодо сплати земельного податку для юридичних осіб, проте учасники не зазначали про наявні пільги у позивача і відповідні докази не надавали. Земельні ділянки (стаття 283 Кодексу № 2755), що не оподатковуються земельним податком за матеріалами справи не встановлені.
Податкове зобов'язання з цього податку (п.287.10 ст.287) може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) у межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 Кодексу № 2755. Базовим податковим (звітним) періодом для земельного податку є календарний рік.
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, із розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Під час подання першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п.286.2 ст.286 Кодексу №2755). Сторонами визнається, що у 2017 році позивач сплачував єдиний податок (платники єдиного податку звільнялися від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно у частині земельного податку).
Так, підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу № 2755, визначено, що грошове зобов'язання платника податків сума коштів, що платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом № 2755, така сума грошового зобов'язання вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 Кодексу № 2755).
За даних обставин, грошове зобов'язання по Сагунівській сільській раді з урахуванням податкової декларації від 20.02.2018 № 9025871704 (а.с.17-18 т.3) згідно розрахунку штрафних санкцій на підставі п.123.1 ст.123 Кодексу № 2755 у сумі сплаченої 281608,25 грн занижене за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 на суму 844948,32 грн із щомісячними платежем у сумі 70412,36 грн (а.с.41 т.2)., а згідно з квитанцією № 2 декларацію 9025871704 прийнято і помилок не виявлено (а.с.17 т.3) щодо площі 658.0170 га за кодом 10.07 за 7124985500:03:001:0008 загальною площею 658,0170 га з нормативною оцінкою 14265,5 за ставкою 3%.
Відповідно до наказу Держкомзему України від 23.07.2010 № 548, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» землі водного фонду (землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів) визначено за кодом 10.04 для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами; 10.07 для рибогосподарських потреб; 10.10 для будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.
Згідно із пунктом 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженого наказом Державного комітету у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 № 252, гідротехнічні споруди це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 під спорудами розуміється будівельні системи, пов'язані з землею, що створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.
Так, гідротехнічні споруди, що передані ПрАТ «Черкасирибгосп» на зберігання з правом використання відповідно до договору зберігання від 01.12.2010 № 29/10, що є державною власністю, балансоутримувачем майна є ДП «Укрриба» розуміється, як приватноправова конструкція користування (оренда) та/або управління чужим майном, проте відомостей про реєстрацію права власності або користування земельними ділянками за площею, що задекларована позивачем з метою сплати земельного податку іншим суб'єктом господарювання не надано, розмежування орендованої землі, землі під спорудами, що обліковується як власність позивача та під спорудами, що знаходяться на зберіганні не надано.
При цьому, відповідно (а.с.24-25 т.3) до п.5.1 підрозділу 3 «плата за землю» рішення від 12.07.2017 № 21-2/VII «Про встановлення місцевих податків з зборів на 2018 рік», ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено встановлено: для земель загального користування 1%; для земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення 3%, проте відповідно до п.5.3 ставка 12% від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні СГД (крім державної та комунальної форми власності), проте для земель водного фонду ставку не визначено.
Тож, для порівняння, за кодом 10.07 на 2019 рік ставка 3% (а.с. 56 т.1) як і для іншого призначення у 2018 3%. Відповідно до витягу з ДЗК (а.с.108 т.2 площа земельної ділянки 658.0170 га) за датою реєстрації 19.11.2013 для рибогосподарських потреб є державною власністю, тому застосування відповідачем ставки 12% без пояснення розбіжностей обрання нормативної грошової оцінки 14265.5 грн і 9387971.41 грн у задекларованій площі позивачем щодо земель державної власності є необґрунтованим і протиправним, тому ППР підлягає скасуванню. Висновки суду першої інстанції знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду. Апелянт не спростовує наведених висновків суду. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Підсумовуючи, нарахування відповідачем податкового зобов'язання за ставкою 12% із сплати земельного податку у 2018 році до усієї площі без урахування різних ставок земельного податку до різної категорії земель та прав власності, не відповідає принципам розумності та стабільності податкового законодавства з огляду на рішення про встановлення місцевих податків і зборів на території Сагунівської сільської ради на 2018 рік (доказів оприлюднення не надано за шість місяців до початку бюджетного року, а лист т.в.о. сільського голови а.с. 64 т. 3 скерований відповідачеві без додатків і відповідного підтвердження не може слугувати достатнім доказом) та враховуючи правомірність рішення платника податку в обранні ставки 3% (де не визначено окремо землі водного фонду, проте не спростовано можливість тлумачення як іншого користування), не є правомірним, та прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому ППР від 15.04.2019 № 0004401401 про збільшення грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб 18010500 (за податковим зобов'язанням у сумі 844948,32 грн та штрафними санкціями у сумі 211237,08 грн) з огляду на суттєві недоліки змістовного оформлення (п.54.3 статті 54 і пункт 58.1 статті 58 Кодексу № 2755, що місять декілька підпунктів та різних за конструкцією абзаців не деталізовані), підлягає скасуванню..
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, які пов'язані з не закриттям провадженням у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Як зазначає апелянт, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.06.2021 у справі № 925/674/21 відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ «Черкасирибгосп». На даний час провадження перебуває на стадії розпорядження майном, а тому, податковий орган вважає, що спір не підлягає розгляду в порядку КАС України, а провадження у справі слід закрити.
Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою якнайповнішого задоволення у ній вимог кредиторів -приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ.
Зокрема, з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство наступає строк виконання всіх зобов'язань боржника, що має наслідком обов'язок усіх конкурсних (забезпечених) кредиторів пред'явити вимоги до боржника, а їх задоволення може здійснюватися лише у порядку, передбаченому КУзПБ, та в межах провадження у справі; пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом; провадження у справі про банкрутство юридичної особи не підлягає зупиненню (частини чотирнадцята, сімнадцята статті 39 КУзПБ); активи боржника, що перебувають у податковій заставі, можуть бути звільнені господарським судом з податкової застави, про що виноситься ухвала у судовому засіданні за участю контролюючого органу, уповноваженого відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень (частина десята статті 41 КУзПБ).
Відповідно до частини другої статті 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Частиною третьою статті 7 КУзПБ, визначено процесуальні наслідки щодо необхідності надіслання до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство та який розглядає спір по суті, матеріалів справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство.
Отже, статтею 7 КУзПБ, як процесуальним законом змінено юрисдикцію розгляду ряду спорів фізичних осіб - боржників щодо їх майна, які раніше розглядалися у цивільних судах, а також віднесено до господарської юрисдикції ряд інших спорів юридичних осіб, які стосуються майна боржника (юридичної чи фізичної особи), зокрема й тих, які виникають з кредиторами - контролюючими органами щодо сплати податків та зборів.
Так, абзацом четвертим частини другої статті 7 КУзПБ, передбачено, що у разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи. Такі повноваження суду характерні для адміністративного судочинства, яким розглядаються спори осіб із суб'єктами владних повноважень. Отже, законодавцем наділено господарські суди у справі про банкрутство повноваженнями щодо розгляду спору між боржником та суб'єктом владних повноважень за правилами офіційного з'ясування всіх обставин справи, характерними для розгляду адміністративних спорів (щодо виявлення та витребування доказів з ініціативи суду), що не передбачено загальними нормами ГПК України.
Велика Палата Верховного Суду, визначаючи юрисдикційність спорів з майновими вимогами боржника та до боржника, щодо якого здійснюється процедура банкрутства, уже неодноразово зазначала про необхідність розгляду спорів між боржником та іншими суб'єктами (як органами, наділеними владними повноваженнями, так і суб'єктами приватно-правових відносин) щодо майна боржника в межах процедури банкрутства. Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 904/1693/19, від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17, від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі № 289/233/18, від 19 червня 2019 року у справі № 289/718/18, тощо. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може, за умови своєчасного звернення у справу про банкрутство, реалізувати свої права та отримати задоволення своїх вимог.
Даний спір виник у зв'язку з оскарженням позивачем податкового повідомлення-рішення від 15.04.2019 про збільшення грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб. Позов позивачем пред'явлено до суду 05.08.2019, тоді як відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ «Черкасирибгосп» відповідно до ухвали Господарського суду м. Києва 17 червня 2021 року. Відтак, колегія суддів вважає, що скасування судового рішення з мотивів порушення юрисдикції всупереч волі особи, яка була учасником провадження, не забезпечує право людини на справедливий суд (постанови КАС ВС від 12.09.2019 по справі №826/6879/16, від 10.11.2021 по справі №160/12941/19). Судами за наслідками розгляду справи у 2019 та 2020 роках ухвалювались рішення у справі, які були скасовані постановою Верховного Суду від 26.05.2021 року, а справу направлено на новий розгляд. Кодекс України з процедур банкрутства №2597-VIII прийнятий 18.10.2018., набрав чинності 21.04.2019 року, введений в дію з 21.10.2019 року. Таким чином, колегія суддів підстав для скасування рішення суду та закриття провадження у справі, ухваленого відповідно до існуючого на час виникнення правовідносин законодавства, не вбачає. Правова позиція у подібних справах викладена Верховним Судом у постанові від 10 лютого 2022 у справі № 2780/1491/19, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2021 у справі № 905/2030/19 (905/1159/200).
У цілому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, та, насамперед, стосуються намагання апелянта вдатись до переоцінки обставин, яким вже було надано правову оцінку та обґрунтування відповідача по яким, були правомірно відхилені судом.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, як відокремлений підрозділ ДПС - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко
Повний текст постанови складено 24.06.2022.