Справа № 320/13713/20 Головуючий у 1 інстанції: Терлецька О.О.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
22 червня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М.
Костюк Л.О.
За участю секретаря Часник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа - ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа - ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі, - задоволено. Провадження в адміністративній справі №320/13713/20 за позовом ОСОБА_1 до Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа - ОСОБА_2 , про зобов'язання вчинити певні дії - закрито.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на судовий розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що вирішення даного спору виключається за правилами адміністративного судочинства, оскільки, між сторонами виникає спір про право.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В силу п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно пунктів 1-2 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Положеннями пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
З наведеного слідує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.
Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Наведеними положеннями процесуального закону визначено перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій.
Колегія суддів зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №824/1115/18-а вказала наступне: «…Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин».
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Проте, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 січня 2020 року у справі № 804/6395/17 зазначив наступне: «…визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів».
Із матеріалів справи вбачається, що предметом позову є визнання протиправною бездіяльності Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо неприйняття рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на розі АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , площею 0.07 га. кадастровий №3222486601:01:003:5230, а також, зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з відведення вищевказаної земельної ділянки та прийняти рішення, відповідно до законодавства.
19 листопада 2021 року до суду першої інстанції від третьої особи - ОСОБА_2 надійшло клопотання, у якому просить суд закрити провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Боярської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії (№320/13713/20).
Клопотання обгрунтоване тим, що ОСОБА_2 набула право власності на спірну земельну ділянку, що виключає вирішення даного спору за правилами адміністративного судочинства, оскільки між сторонами виникає спір про право.
Матеріали справи свідчать, що рішенням Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 11 жовтня 2018 року №6/2 ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0700 га, кадастровий номер №3222486601:01:003:5230 для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_2 , за рахунок земель запасу Тарасівської сільської ради (а.с. 52).
На підставі вказаного дозволу, Товариством з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «ГЕОКАДАСТР ПЛЮС» за замовленням ОСОБА_2 був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_2 .
18 грудня 2018 року земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , було зареєстровано у Державному земельному кадастрі, присвоївши їй кадастровий номер 3222486601:01:003:5230, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 102).
18 березня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Розглянувши дану заяву, Тарасівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області відмовила у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
У зв'язку з вищевказаним, 04 червня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила визнати протиправною бездіяльність Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, яка виявилася у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 18.03.2019 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222486601:01:003:5230 та зобов'язати Тарасівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222486601:01:003:5230.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі №320/2734/19 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, яка виявилася у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 18.03.2019 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 3222486601:01:003:5230. Зобов'язано Тарасівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер:3222486601:01:003:5230.
27.02.2020 року Тарасівська сільська рада на засіданні чергової LVІІ сесії VII скликання прийняла рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 (а.с. 175).
В подальшому, сільський голова Тарасівської сільської ради Сизон В.Г. видав розпорядження від 03.03.2020 року № 3-ОД про зупинення рішення чергової LVІІ сесії VII скликання Тарасівської сільської ради № 21/44 від 27.02.2020 року, у зв'язку з невідповідністю даного рішення вимогам чинного законодавства України, а саме порушення вимог ст. 83 Земельного Кодексу України.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду 13 вересня 2021 року, яке набрало законної сили 19.10.2021 року, у справі № 320/11139/20 за позовом ОСОБА_2 до Боярського міського голови Зарубіна Олександра Олександровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Боярська міська рада, про визнання протиправним та скасування розпорядження, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано розпорядження Тарасівського сільського голови Сизона В.Г. № 3-ОД від 03.03.2020 року «Про зупинення рішення чергової LVII сесії VII скликання Тарасівської сільської ради № 21/44 від 27.02.2020 року».
Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикційної належності спору, предметом якого є оскарження рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання або відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Так, у постановах від 21 березня 2018 року (справа № 536/233/16-ц), 24 квітня 2018 року (справа № 401/2400/16-ц), 30 травня 2018 року (справа № 826/5737/16), 19 червня 2018 року (справа № 922/864/17) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування, а відмова особі в наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність у неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.
Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом.
Якщо особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речове право на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Як було вищезазначено, обгрунтовуючи клопотання про закриття провадження у справі, третя особа - ОСОБА_2 вказала про набуття нею права власності на спірну земельну ділянку.
Так, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що даний спір не є публічно-правовим і має вирішуватися, з урахуванням суб'єктного складу учасників справи, за правилами цивільного судочинства.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 160/10155/19.
Слід зазначити, що всі доводи апелянта зводяться до обґрунтування права набувної давності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно закрито провадження у справі.
За приписами частини 1 статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Роз'яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Згідно із ч. 1-2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
За практикою Європейського Суду з прав людини "<…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 238, 242, 250, 287, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Костюк Л.О.
Кузьмишина О.М.
Повний текст постанови виготовлено 24.06.2022 року.