Постанова від 22.06.2022 по справі 620/2291/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/2291/20 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог та рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 20.12.2019 № 00004483305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 74913,20 грн., (49942,13 грн. за податковим зобов'язанням, 24971,07 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 20.12.2019 № 00004423305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 65977,88 грн. (43985,25 грн. за податковими зобов'язаннями та 21992,63 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 20.12.2019 р. № 00004433305, яким визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 11506 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 20.12.2019 № 00004443305, яким застосовано штраф у сумі 27745,63 грн. за платежем податок на додану вартість;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 20.12.2019 № 00004493305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 6242,76 грн. (4164,84 грн. за податковим зобов'язанням та 2080,92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 20.12.2019 № 00004453305, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 510 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 20.12.2019 № 00004463305, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 170 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 20.12.2019 № 00004473305, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 510 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.12.2019 № Ф-00004503305 з єдиного внеску в сумі 56587,56 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 20.12.2019 № 00004513305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 5658,76 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 20.12.2019 № 00004523305 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 639,74 грн. штрафу, 47,13 грн. пені;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 20.12.2019 № 00004533305 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 1701,15 грн. штрафу, 36,85 грн. пені;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 15.05.2020 № 228216-53, якою ОСОБА_1 визначено до сплати суму податкового боргу у розмірі 197778,48 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 15.05.2020 № 6114/10/25-01-53-07.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що в акті документальної перевірки, на підставі якого винесено оскаржувані рішення, проігноровано вимоги щодо чіткого викладу змісту порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, зазначення первинних документів та доказів підтвердження наявності факту порушення. Вказала, що на перевірку надавались всі належні первинні документи, підтверджуючі задекларовані витрати у 2017-2018 роках. Також, зазначено і про незаконність нарахування ПДВ через недотримання процедури інвентаризації, не зазначення в акті перевірки жодного факту відсутності реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних, не встановлення під час перевірки факту відсутності книги обліку доходів та витрат. Крім того, на думку позивача, обов'язковою ознакою податкового правопорушення є не сам факт подання податкової звітності з недостовірними відомостями або з помилками, а вони мають привести до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 р. позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 20.12.2019 № 00004483305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 74913,20 грн., (49942,13 грн. за податковим зобов'язанням, 24971,07 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 20.12.2019 № 00004423305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 65977,88 грн. (43985,25 грн. за податковими зобов'язаннями та 21992,63 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 20.12.2019 р. № 00004433305, яким визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 11506 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 20.12.2019 № 00004443305, яким застосовано штраф у сумі 27745,63 грн. за платежем податок на додану вартість.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 20.12.2019 № 00004493305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 6242,76 грн. (4164,84 грн. за податковим зобов'язанням та 2080,92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 20.12.2019 № 00004453305, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 510 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 20.12.2019 № 00004463305, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 170 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 20.12.2019 № 00004473305, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 510 грн.

Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.12.2019 № Ф-00004503305 з єдиного внеску в сумі 56587,56 грн.

Визнано протиправним та скасовано рішення від 20.12.2019 № 00004513305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 5658,76 грн.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 15.05.2020 № 228216-53, якою ОСОБА_1 визначено до сплати суму податкового боргу у розмірі 197778,48 грн.

Визнано протиправним та скасовано рішення про опис майна у податкову заставу від 15.05.2020 № 6114/10/25-01-53-07.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2021 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 10.02.2022 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області задоволено, ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року у справі №620/2291/20 скасовано, а справу направлено до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.04.2022.

У зв'язку з тим, що 20.04.2022 розгляд апеляційної скарги не відбувся, судом призначено судове засідання на 01.06.2022.

Задля забезпечення явки представників сторін у судове засідання, 01.06.2022 судом відкладено розгляд справи на 22.06.2022.

20.06.2022 до суду від позивача надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без її участі.

21.06.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги в режимі відео конференції. Однак, розглянувши вказане клопотання апелянта, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки, по перше, заявником не дотримано вимог ч. 2 ст. 195 КАС України (копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи), по друге, вказане клопотання не містить належного обґрунтування причин неможливості прибути у судове засідання.

Таким чином, колегія суддів вирішила за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів, та з дотримання строків розгляду апеляційної скарги, які вичерпано.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати- податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складений акт № 110/33/ НОМЕР_1 від 05.11.2019 (т. 1 а.с. 46-89).

Згідно висновку, викладеного в акті, під час перевірки були встановлені наступні порушення:

- пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України та Порядку обліку платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300, а саме не подано повідомлення про об'єкти оподаткування (за формою №20-ОПП);

- пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат за 2018 рік віднесено витрати в розмірі 329353,42 грн., що не підтверджені документально;

- пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 завищені витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату на загальну суму 60618,46 грн. (за 2017 рік на 29300,62 грн.. та за 2018 рік на 31317,84 грн.).

Усього донараховано податку на доходи фізичних осіб за актом перевірки - 70194,94 грн., в тому числі за 2017 рік 5274,11 грн., за 2018 рік - 64920,83 грн;

- пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме ФОП ОСОБА_1 до Чернігівської ОДПІ ГУ ДФС було подано податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1ДФ за 1 квартал 2017 року та 2 квартал 2018 року з недостовірними відомостями;

- частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;

- підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, а саме занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами 2017 року на 6133,66 грн., за результатами 2018 року на 2845,27 грн.

Усього донараховано військового збору за актом перевірки - 5849,57 грн., в тому числі за 2017 рік - 439,5 грн., за 2018 рік - 5410,07 грн.;

- підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» внаслідок чого платником було занижено суму єдиного соціального внеску за 2017 рік на 6446,10 грн. та за 2018 рік на 74894,88 грн.

Донараховано єдиного соціального внеску, нарахованого на розмір мінімального страхового внеску, за результатами перевірки всього на суму 81340,98 грн., в тому числі за 2017 рік на 6446,10 грн. та за 2018 рік на 74894,88 грн.;

- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме ФОП ОСОБА_1 порушила терміни реєстрації виданих податкових накладних по податку на додану вартість;

- пункту 198.5 статті 198 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2018 року на 54365 грн. та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу ПК наступного звітного періоду на 11506 грн.

- пункту 213.1 статті 213, пункту 215.1 статті 215, підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу, а саме ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобов'язання з акцизного податку на 619,92 грн., в тому числі за січень 2017 року на 0,26 грн., за лютий 2017 року 0,35 грн., за жовтень 2017 року на 511,31 грн., за червень 2018 року на 108 грн.

Донараховано акцизного податку за результатами перевірки - 619,92 грн.

09.12.2019 (вх. № 13792/ФОП від 09.12.2019) позивачем було подано заперечення до вищевказаного акту, на які листом № 2923/ФОП/25-01-33-05 від 18.12.2019 відповідачем надано відповідь, згідно якої за результатами розгляду заперечення (з врахуванням висновків акту від 05.11.2019 № 110/33/ НОМЕР_1 , додатково наданих документів та пояснень ФОП ОСОБА_1 ) встановлені наступні порушення:

- статті 44, пункту 85.2 статті 85, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, абзацу 6 пункту 6 статті 128 Господарського кодексу та пункту 1 Порядку № 481, а саме ФОП ОСОБА_1 не надано на перевірку книгу обліку доходів і витрат;

- пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України та Порядку обліку платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300, а саме не подано повідомлення про об'єкти оподаткування (за формою №20-ОПП);

- пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат за 2018 рік віднесено витрати в розмірі 277456,27 грн., що не підтверджені документально;

Усього донараховано податку на доходи фізичних осіб за актом перевірки - 49942,13 грн., в тому числі за 2018 рік - 49942,13 грн;

- пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме ФОП ОСОБА_1 до Чернігівської ОДПІ ГУ ДФС було подано податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1ДФ за 1 квартал 2017 року та 2 квартал 2018 року з недостовірними відомостями;

- частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;

- підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, а саме занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами 2018 року на 4161,84 грн.

Усього донараховано військового збору за актом перевірки - 4161,84 грн., в тому числі за 2018 рік - 4161,84 грн.;

- підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» внаслідок чого платником було занижено суму єдиного соціального внеску за 2018 рік на 56587,56 грн.

Донараховано єдиного соціального внеску, нарахованого на розмір мінімального страхового внеску, за результатами перевірки всього на суму 56587,56 грн., в тому числі за 2018 рік на 56587,56 грн.;

- пункту 198.5 статті 198 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2018 року на 43985,25 грн. та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу ПК наступного звітного періоду на 11506 грн.

- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме ФОП ОСОБА_1 порушила терміни реєстрації виданих податкових накладних;

- пункту 213.1 статті 213, пункту 215.1 статті 215, підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу, а саме ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобов'язання з акцизного податку на 619,92 грн., в тому числі за січень 2017 року на 0,26 грн., за лютий 2017 року 0,35 грн., за жовтень 2017 року на 511,31 грн., за червень 2018 року на 108 грн.

Донараховано акцизного податку за результатами перевірки - 619,92 грн. (т. 1 а.с. 90-106).

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Чернігівській області було винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 20.12.2019 № 00004483305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 74913,20 грн., (49942,13 грн. за податковим зобов'язанням, 24971,07 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т. 1 а.с. 118-119);

- податкове повідомлення-рішення від 20.12.2019 № 00004423305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 65977,88 грн. (43985,25 грн. за податковими зобов'язаннями та 21992,63 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т. 1 а.с.120-121);

- податкове повідомлення-рішення від 20.12.2019 р. № 00004433305, яким визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 11506 грн. (т. 1 а.с. 124-125);

- податкове повідомлення-рішення від 20.12.2019 № 00004443305, яким застосовано штраф у сумі 27745,63 грн. за платежем податок на додану вартість (т. 1 а.с. 122-123);

- податкове повідомлення-рішення від 20.12.2019 № 00004493305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 6242,76 грн. (4164,84 грн. за податковим зобов'язанням та 2080,92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т. 1 а.с. 126-127);

- податкове повідомлення-рішення від 20.12.2019 № 00004453305, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 510 грн. (т. 1 а.с. 128-129);

- податкове повідомлення-рішення від 20.12.2019 № 00004463305, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 170 грн. (т. 1 а.с. 130-131);

- податкове повідомлення-рішення від 20.12.2019 № 00004473305, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 510 грн. (т. 1 а.с. 132-133);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.12.2019 № Ф-00004503305 з єдиного внеску в сумі 56587,56 грн. (т. 1 а.с. 134);

- рішення від 20.12.2019 № 00004513305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 5658,76 грн. (т. 1 а.с. 135-136);

- рішення від 20.12.2019 № 00004523305 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 639,74 грн. штрафу, 47,13 грн. пені (т. 1 а.с. 137, 139-141);

- рішення від 20.12.2019 № 00004533305 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 1701,15 грн. штрафу, 36,85 грн. пені (т. 1 а.с. 138-141).

Контролюючим органом було надіслано платнику податку податкову вимогу від 15.05.2020 № 228216-53, якою ОСОБА_1 визначено до сплати суму податкового боргу у розмірі 197778,48 грн. (т. 1 а.с.108).

Також, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 15.05.2020 № 6114/10/25-01-53-07 (т. 1 а.с. 109).

Не погоджуючись з усіма рішеннями контролюючого органу прийнятими за результатом здійснення перевірки, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що в основу спірних обставин покладені висновки контролюючого органу, які спираються на припущення, проте аж ніяк не на задокументовані належним чином відомості. Так, надлишок або нестача товарно-матеріальних цінностей встановлюються за даними бухгалтерського обліку на початок звітного періоду та на певний звітний (поточний) період. Нестачу товару можна виявити лише при проведенні інвентаризації, коли відомі дані про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період. При цьому, в акті перевірки відсутні посилання на первинні бухгалтерські документи і документи податкової, бухгалтерської звітності в частині визначення залишку товарно - матеріальних цінностей станом на 31.12.2018. При цьому, позивачем надано пояснення станом на 30.11.2018, а не на кінець звітного періоду, що призводить до помилкових висновків при збільшенні позивачу грошового зобов'язання за оскаржуваними рішеннями.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки судом не було враховано, що за результатами перевірки встановлено, що, враховуючи вартість залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2017, вартість придбаних, вартість реалізованих ТМЦ у 2017 - 2018 роках та залишки товарно-матеріальних цінностей на кінець перевіряємого періоду, який зазначений самим платником, позивачем до складу витрат було віднесено витрати, не пов'язані із здійсненням господарської діяльності на загальну суму 277456,27 грн., у зв'язку з чим було завищено задекларовані витрати через віднесення до їх складу вартість придбаного товару, але не реалізованого та не використаного у господарській діяльності за 2018 рік на суму 277456,27 грн., що призвело в свою чергу до заниження суми податку з доходів фізичних осіб на суму 49942,13 грн., в тому числі за 2018 рік - 49942,13 грн., занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами 2018 року на 4161,84 грн. та занижено суму єдиного соціального внеску за 2018 рік на 56587,56 грн. Зазначає, що, враховуючи не підтвердження позивачем реалізації або використання товарів в господарській діяльності, відсутність товарів на залишках ТМЦ на загальну суму 277456,27 грн. без ПДВ (55491,25 грн. ПДВ) станом на 31.12.2018, позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2018 року на 43985,25 грн. та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 11506 грн. Крім того, вказує, що позивачем не подано повідомлення про об'єкти оподаткування за формою № 20-ОПП, не надана Книга обліку доходів і витрат, а законодавством дозволено викладення висновків перевірки в новій редакції, що і було зроблено, оскільки частково враховані доводи платника податків. Також в ході проведення перевірки встановлено, що у звіті за формою ф. № 1ДФ за 1 квартал 2017 року було вказано завищений фонд оплати праці за найманих працівників, а в звіті за 2 квартал 2018 року в розділі два зазначена сума ПДФО, а не сума нарахованого та сплаченого військового збору, що призвело до завищення податкових зобов'язань. Також, відповідач зазначає, що за даними інтегрованої картки платника сплата єдиного соціального внеску з сум доходу, самостійно визначеного фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , та з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) протягом 2018 року здійснювалась несвоєчасно та не в повному обсязі. Вказує, що у зв'язку з наявністю заборгованості за даними ІКП платника було сформовано та направлено податкову вимогу від 15.05.2020 № 228216-53 на суму 197778,48 грн. та відповідно до статті 89 Податкового кодексу України прийнято рішення про опис майна в податкову заставу від 15.05.2020 № 6114/10/25-01-53-07.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Колегія суддів переглядає оскаржуване рішення суду першої інстанції в мажах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Так, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України).

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно з абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9 вказаного Закону).

У силу норм підпункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб- підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

За приписами пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Під час розгляду даног оспору в суді першої інсатнції було досліджено, що за результатами перевірки (з урахуванням відповіді на заперечення) було встановлено, що згідно з матеріалами попередньої перевірки, за результатами якої складено акт від 14.03.2017 № 82/13/2657803328, залишки товарно - матеріальних цінностей станом на 01.01.2017 рахуються на суму 159981,60 грн. Відповідно до наданого ФОП ОСОБА_1 письмового пояснення від 29.10.2019 станом на 30.11.2018 рахуються залишки товарно - матеріальних цінностей на суму 208624,18 грн. (тютюн в асортименті, інші товари реалізовані повному обсязі). В ході проведення аналізу діяльності ФОП ОСОБА_1 , встановлено що згідно відомостей з єдиного державного реєстру податкових накладних, поданих до органів ДПС звітів та декларацій та наданих на перевірку документів у ФОП ОСОБА_2 відсутні факти реалізації товарів, робіт послуг з 01.12.2018 по 31.12.2018. Таким чином, враховуючи вартість залишків реалізованих ТМЦ у 2017 - 2018 роках та залишки товарно-матеріальний цінностей на кінець перевіряємого періоду, ФОП ОСОБА_1 до складу витрат було віднесено витрати не пов'язані із здійсненням господарської діяльності на загальну суму 277456,27 грн.

Отже, за висновками податкового органу, ФОП ОСОБА_1 в порушення пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України було завищено задекларовані витрати через віднесення до їх складу вартість придбаного товару, але не реалізованого та не використаного у господарській діяльності за 2018 рік на суму 277456,27 грн., що призвело в свою чергу до заниження суми податку з доходів фізичних осіб на суму 49942,13 грн., в тому числі за 2018 рік - 49942,13 грн. Також, контролюючий орган втсановив, що в порушення підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами 2018 року на 4161,84 грн., порушено підпункт 2 пункту 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» внаслідок чого платником було занижено суму єдиного соціального внеску за 2018 рік на суму 56587,56 грн.

Підпунктом 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, передбачено, що контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Водночас, у даному випадку, інвентаризація залишків товарно-матеріальних цінностей при перевірці не здійснювалась, на що звертала увагу позивач та суд першої інстанції. При цьому, відповідач, вказуючи на завищення задекларованих витрат через віднесення до їх складу вартості придбаного товару, але не реалізованого та не використаного у господарській діяльності за 2018 рік на суму 277456,27 грн., виходив лише із аналізу пояснень позивача, які не задокументовані належним чином, а отримані пояснення/відомості не перевірені.

Так, надлишок або нестача товарно-матеріальних цінностей встановлюються за даними бухгалтерського обліку на початок звітного періоду та на певний звітний (поточний) період. Нестачу товару можна виявити лише при проведенні інвентаризації, коли відомі дані про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період. При цьому, як правильно акцентував увагу суд першої інсатнції, в акті перевірки відсутні посилання на первинні бухгалтерські документи і документи податкової, бухгалтерської звітності в частині визначення залишку товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2018. Також, важливим є й те, що позивачем було надано пояснення станом на 30.11.2018, а не на кінець звітного періоду.

Тож, наведене давало суду першої інстанції підсатви для висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення задекларованих витрат через віднесення до їх складу вартості придбаного товару, але не реалізованого та не використаного у господарській діяльності за 2018 рік на суму 277456,27 грн., та як наслідок заниження суми податку з доходів фізичних осіб на суму 49942,13 грн., у зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення від 20.12.2019 № 00004483305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 74913,20 грн., (49942,13 грн. за податковим зобов'язанням, 24971,07 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) є протиправним та підлягає скасуванню. Доводи апелянта в цій чатсині не спростовують констатованих судом першої інстанції висновків.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до підпунктів 1.1-1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Згідно пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Об'єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (стаття 163 Податкового кодексу України).

З урахуванням встановлення протиправності висновків податкового органу щодо завищення задекларованих витрат, похідним є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2019 № 00004493305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 6242,76 грн. (4164,84 грн. за податковим зобов'язанням та 2080,92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). Висновки суду першої інстанції в цій чатсині перевірені під час апеляційного розгляду, є правильними та не спростовуються апеляційною скаргою.

Крім того, слід врахувати й таке. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає, Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту 2 частини першої статті 7 Закону, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 6 Закону).

Відповідно до положень частин п'ятої-сьомої статті 9 Закону, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному податковому органу. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

За нормами абзацу третього пункту 1, пункту 4 частини першої статті 4 Закону, платниками єдиного внеску є: роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску (пункт 3 частини одинадцятої статті 25 Закону).

Враховуючи, що нарахування єдиного внеску та штрафних санкцій є похідним від висновків контролюючого органу щодо завищення задекларованих витрат, похідним є визнання протиправною та скасування вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.12.2019 № Ф-00004503305 з єдиного внеску в сумі 56587,56 грн. та визнання протиправним та скасування рішення від 20.12.2019 № 00004513305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 5658,76 грн.

У чистині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.12.2019 № 00004423305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 65977,88 грн. (43985,25 грн. за податковими зобов'язаннями та 21992,63 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); від 20.12.2019 р. № 00004433305, яким визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 11506 грн.; від 20.12.2019 № 00004443305, яким застосовано штраф у сумі 27745,63 грн. за платежем податок на додану вартість, варто зазначити, що згідно пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Вказаний перелік визначений ПК України та є вичерпним.

За пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до норм пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацом 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Враховуючи встановлення протиправності висновків податкового органу щодо не підтвердження реалізації або використання товарів в господарській діяльності, відсутності залишків ТМЦ на загальну суму 277456,27 грн., похідним є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.12.2019 № 00004423305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 65977,88 грн. (43985,25 грн. за податковими зобов'язаннями та 21992,63 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); від 20.12.2019 р. № 00004433305, яким визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 11506 грн.; від 20.12.2019 № 00004443305, яким застосовано штраф у сумі 27745,63 грн. за платежем податок на додану вартість.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2019 № 00004453305, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 510 грн. за не ведення книги обліку доходів і витрат, колегія суддів зважає на те, що за приписами пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Водночас, за даних обставин, в самому акті перевірки № 110/33/2657803328 від 05.11.2019, контролюючим органом не було зафіксовано порушення чинного податкового законодавства через відсутність у платника податку Книги обліку доходів і витрат, а про наявність такого порушення відповідач зазначає лише в листі-відповіді № 2923/ФОП/25-01-33-05 від 18.12.2019 на заперечення позивача, що не може вважатися законним, адже не охоплено перевіркою та не зафіксовано в акті такої. Тож, контролюючий орган під час розгляду заперечень на акт перевірки досліджує обставини лише тих правопорушень, які відображені в акті перевірки, а у разі необхідності - має право на проведення позапланової документальної перевірки, однак, в даному випадку, відповідачем застосовано до позивача штрафні санкції за порушення, яке не відображено в акті перевірки, без проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Отже, за висновками колегії суддів, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2019 № 00004453305.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2019 № 00004463305, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 170 грн., необхідно вказати, що за приписами підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку) (пункт 63.3 статті 63 Податкового кодексу України).

Згідно положень пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України, неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 510 гривень.

Податковий контроль об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з об'єктами оподаткування, здійснюється згідно Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 8.1 Порядку платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом. Пунктом 8.2 Порядку, до таких об'єктів віднесено майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України. Відповідно пункту 8.4. Порядку, повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (пункт 114.1 статті 114 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Так, проведеною перевіркою було встановлено використання в господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 орендованого торгового павільйону з обладнанням за адресою АДРЕСА_1 відповідно до договору оренди нежитлових приміщень від 03.01.2015 року б/н у ПП «Фірма «Білл», тобто, до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції з порушенням граничних строків давності для нарахування податкового зобов'язання, враховуючи необхідність подання повідомлення ще в січні 2015 року, а тому податкове повідомлення-рішення від 20.12.2019 № 00004463305, сформоване на підставі зазначених висновків акту, підлягає скасуванню. Додатково,

вищенаведене правопорушення не було встановлено під час попередньої перевірки з аналогічним предметом, за результатами якої складено акт від 14.03.2017 № 82/13/ НОМЕР_1 (т. 7 а.с. 93-110).

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2019 № 00004473305, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 510 грн., колегія суддів враховує, що проведеною перевіркою було встановлено порушення пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме ФОП ОСОБА_1 до Чернігівської ОДПІ ГУ ДФС було подано податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1ДФ за 1 квартал 2017 року та 2 квартал 2018 року з недостовірними відомостями.

Згідно з пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

З наведеного слідує, що накладення штрафу за подання з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, суми утриманого з них податку можливе у разі, коли такі помилки або недостовірні відомості призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку, при цьому, з акту перевірки вбачається, що у звіті за формою ф. № 1ДФ за 1 квартал 2017 року було вказано завищений фонд оплати праці за найманих працівників (дані платника щодо виплаченого (нарахованого) доходу - 36495,26 грн., дані перевірки - 36487,29 грн.; дані платника щодо утриманого ПДФО - 6569,19 грн., дані перевірки - 6567,71 грн.), а в звіті за 2 квартал 2018 року в розділі два зазначена сума ПДФО, а не сума нарахованого та сплаченого військового збору.

Разом з тим, перевіркою також встановлено, що за період з 01.01.2017 по 30.10.2018 утримано ПДФО за даними платника та сплачено ПДФО за перевіряємий період - 55960,59 грн.

Тобто, вказання позивачем у звітності за формою ф. № 1ДФ за 1 квартал 2017 року завищеного фонду оплати праці за найманих працівників не призвело до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку, а тому, суд першої інстанції мав підстави контсатувати, що оскільки у діях позивача відсутня така обов'язкова ознака податкового правопорушення як протиправність в частині нанесення шкоди правам та інтересам держави, у тому числі Державному бюджету України, висновок контролюючого органу щодо наявності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, є помилковим.

Щодо визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 15.05.2020 № 228216-53, якою ОСОБА_1 визначено до сплати суму податкового боргу у розмірі 197778,48 грн., слід зазначити, що згідно пунктів 59.1, 59.3 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно пунктів 58.2, 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У силу положень пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За пунктом 42.2, абзацом шостим пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України, передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Як встановлено судом першої інсатнції під час розгляду даного спору по суті, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, які були винесені за результатами проведеної перевірки, були надіслані позивачу поштовим відправленням № 1400046681284 (т. 1 а.с. 114-116) та повернулися контролюючому органу з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання». Разом з тим, згідно листа Філії Чернігівської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» віл 03.07.2020 № 01/1-08/131, рекомендований лист з повідомленням про вручення № 1400046681284 на ім'я ОСОБА_1 фактично не був вручений останній при зверненні 14.01.2020 оператором з невідомих причин та повернутий за закінченням терміну зберігання (т. 7 а.с. 34). Враховуючи скасування у судовому порядку оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, а також встановлені обставини недотримання встановленої законом процедури вручення вищенаведених рішень контролюючого органу, незалежно від того, який суб'єкт припустився помилки при їх врученні, внаслідок чого у позивача настали негативні наслідки, що виразилися у визначенні позивачу узгодженого грошового зобов'язання до закінчення граничного строку сплати сум грошового зобов'язання, податкова вимога від 15.05.2020 № 228216-53 підлягає скасуванню. Також, враховуючи визнання протиправною та скасування у судовому порядку податкової вимоги від 15.05.2020 № 228216-53, та, як наслідок, відсутність у позивача податкового боргу у розмірі 197778,48 грн., позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 15.05.2020 № 6114/10/25-01-53-07 також підлягає задоволенню, оскільки є похідною від попередньої вимоги.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають чатсковому задоволенню.

Основним доводом апелянта про завищення задекларованих позивачем витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, яке спричинило більшість донарахувань за актом перевірки, зроблене без посилання на конкретний первинний документ та господарську операцію з ТМЦ, а лише на підставі власних арифметичних розрахунків залишків ТМЦ, що не є належним встановленням порушення податкового законодавства, адже відверто суперечить неухильним вимогам п.1.7 розділу І, пп.2.3.2.2. пп.2.3.2 п.2.3 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 р. № 395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 12.04.2013 р. за № 2607/23139, який був чинним на момент проведення перевірки (далі - Порядок, затверджений наказом №395). Однак, суми, на які, за твердженням апелянта, завищені задекларовані витрати, не включалися позивачем до складу задекларованих витрат. Зазначений арифметичний розрахунок суми, на яку позивачем завищені витрати, є недоведеним, адже в основу його обчислення покладено неперевірені дані, які від початку призводять до помилкового результату, беручи порівняння сум, віднесених позивачем до витрат, які взято відповідачем, та показниками декларацій позивача.

У цілому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, та, насамперед, стосуються намагання апелянта вдатись до переоцінки обставин, яким вже було надано правову оцінку та обґрунтування відповідача по яким, були правомірно відхилені судом.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко