Справа № 810/2772/16 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.
24 червня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Мельничука В.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, треті особи: Бучанська міська рада, Кабінет Міністрів України про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати висновок Відділу Держгеокадастру у м. Буча Київської області ГУ Держтеокадастру у Київській області від 22.08.2016 за № 01-8/101-16, у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Відділ Держгеокадастру у м. Буча Київської області ГУ Держгеокадастру у Київській області, погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не погоджується з позицією Відділу Держгеокадастру у м. Буча Київської області, яка викладена у спірному висновку, оскільки земельна ділянка, яка передбачалась для відведення йому у власність, належить до земель житлової та громадської забудови та, відповідно до викопіювання з проекту формування Бучанської міської ради Київської області, розташована в межах населеного пункту та перебуває у комунальній власності, а тому й питання щодо передачі її у власність належить до компетенції органу місцевого самоврядування.
Відповідачем подано заперечення на позовну заяву, в яких просить відмовити у задоволенні позову, зазначив, що поданий позивачем для погодження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), не відповідає вимогам чинного законодавства. Вказує, що в силу положень ст.ст.8, 27, 57 Лісового кодексу України та ст.ст. 122, 149 Земельного кодексу України вирішення питання щодо надання у власність для несільськогосподарських потреб такої земельної ділянки як землі державної форм власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що Відділом Держгеокадастру у м. Буча Київської області відмовлено у погоджені проекту землеустрою, мотивуючи це невідповідністю вказаного проекту землеустрою вимогам ст.ст.8, 27, 57 Лісового кодексу України та ст.ст. 122, 149 Земельного кодексу України з урахуванням обставин, встановлених рішенням Ірпінського міського суду від 17.10.2014 у справі №367/4187/14-ц, яким визнано недійсним рішення Бучанської селищної ради №71/1-4-XXIV від 25.06.2002 «Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови». Таким чином, в наслідок скасування даного рішення, бажана до відведення земельна ділянка віднесена до земель лісогосподарського призначення, а не до земель житлової та громадської забудови. Зазначає, що на даний час Головне управління Держгеокадастру у Київській області не виконує функції щодо погодження проектів землеустрою.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивач 20 квітня 2016 року за вх. № Ж-641, звернулась до Голови Бучанської міської ради, із заявою про виділення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1000 га. в межах м. Буча, як сім'ї загиблого учасника АТО.
Згідно Рішення Бучанської міської ради Київської області від 28 квітня 2016 року за № 380-10-VII «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», відповідно до якого, заяву громадянки ОСОБА_1 розглянуто та прийнято рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 1000 кв.м. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 .
16.05.2016 з метою виготовлення проекту землеустрою, позивач звернулася до ТОВ «БУДПРОМ ПРОЕКТ» із відповідною заявою для виготовлення проекту. Товариством даний проект виготовлено, розроблено всі необхідні документи та отримано першочергові погодження проекту землеустрою.
Відповідно до Висновку № 71 «Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» Відділу містобудування та архітектури Виконавчого комітету Бучанської міської ради від 19.05.2016, розроблений ТОВ «БУДПРОМ ПРОЕКТ» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу за адресою: АДРЕСА_1 , враховуючи Генеральний план м. Буча, затверджений рішенням Бучанської міської ради № 2124-67-VI від 17.03.2015 та Плану зонування території м. Буча, затверджений рішенням Бучанської міської ради № 2171-69-VI від 30.04.2015, відділ містобудування та архітектури Бучанської міської ради, погодив проект землеустрою, та вважав за можливе відвести земельну ділянку, площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Також відповідно до Висновку № 75 від 19.05.2016 «Про наявні обмеження на використання земельної ділянки» Відділу містобудування та архітектури Виконавчого комітету Бучанської міської ради, земельна ділянка, загальною площею 0,1000 га яка надається у власність позивачу для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , повинна використовуватися з дотриманням обов'язків землекористувачів та змісту добросусідства.
Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДПРОЕМ ПРОЕКМ» розроблений оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , було передано до Відділу Держгеокадастру у місті Буча Київської області, для надання висновку про погодження проекту землеустрою.
Проте висновком № 01-8/101-16 від 22.08.2016 Відділом Держгеокадастру у м. Буча Київської області ГУ Держгеокадастру у Київській області, повідомлено про не погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), оскільки проект не відповідає вимогам ст.ст. 8,27,57 Лісового Кодексу України та ст.ст. 122,149 Земельного Кодексу України, а саме:
- в мотивувальній частині рішення Ірпінського міського суду від 17.10.2014 по справі №367/4187/14-ц, яке залишене без змін апеляційним судом Київської області, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховним Судом України встановлено, що землі, площею 890 га, які були віднесенні до земель житлової та громадської забудови на підставі рішення Бучанської селищної ради №71/1-4-ХХІV від 25.06.2002 «Про віднесення земель Бучанської селищної рад, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови» є землями лісового фонду державної форми власності;
- рішенням Ірпінського міського суду від 17.10.2014 по справі №367/4187/14-ц рішення Бучанської селищної ради №71/1-4-ХХІV від 25.06.2002 «Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови» визнано недійсним;
- земельна ділянка, яка передбачається до відведення, площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться в межах 890 га;
- відповідно до статей 8, 27, 57 Лісового кодексу України та статей 122, 149 Земельного кодексу України землями державної форми власності розпоряджається, надає у власність для несільськогосподарських потреб та вилучає - Кабінет Міністрів України.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відділом Держгеокадастру у м. Буча Київської області висновку від 22.08.2016 №01-8/101-16 «Про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 » позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач необґрунтованого відмовив позивачу у погодженні проекту землеустрою спірної земельної ділянки.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
Відповідно до ч. 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача.
Відповідно, саме на підставі даної норми позивач у межах діючого законодавства звернулася із заявою щодо безоплатної передачі у свою власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно ч.7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до ч. 8 статті 118, ч. 4 статті 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки як у власність, так і в користування, погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Так, відповідно до ч.1 статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.
Згідно ч. 2 цієї статті проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 статті 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Як встановлено ч.7 статті 186-1 Земельного кодексу України, органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій»; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.
Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.
Згідно ч.8 ст.186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
З аналізу наведених правових норм вбачається, що за наслідками розгляду звернення розробника проектної документації орган містобудування зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту надати висновок про погодження проекту землеустрою чи про відмову у його погодженні.
При цьому, єдиною підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
З матеріалів справи вбачається, що підставою відмови у погодженні позивачу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 , є невідповідність вказаного проекту землеустрою вимогам ст.ст.8, 27, 57 Лісового кодексу України та ст.122, 149 Земельного кодексу України.
Відділом Держгеокадастру у м. Бучі Київської області у спірному висновку зазначено наступне:
- в мотивувальній частині рішення Ірпінського міського суду від 17 жовтня 2014 року по справі №367/4187/14-ц, яке залишене без змін Апеляційним судом Київської області, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховним Судом України встановлено, що землі площею 890 га, які були віднесені до земель житлової та громадської забудови на підставі рішення Бучанської селищної ради №71/1-4-ХХІV від 25 червня 2002 року «Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови» є землями лісового фонду державної форми власності;
- рішенням Ірпінського міського суду від 17 жовтня 2014 року по справі №367/4187/14-ц рішення Бучанської селищної ради №71/1-4-ХХІV від 25 червня 2002 року «Про віднесення земель Бучанської селищної ради які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови» визнано недійсним;
- земельна ділянка, яка передбачається до відведення, площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться в межах 890 га;
- відповідно до статей 8, 27, 57 Лісового кодексу України та статей 122, 149 Земельного кодексу України землями державної форми власності розпоряджається, надає у власність для несільськогосподарських потреб та вилучає Кабінет Міністрів України.
На думку відповідача, земельна ділянка орієнтовною площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться в межах території Бучанської лісової дачі площею 890 га, яка обслуговувалася Бучанською лісогосподарською установою і знаходилася за межами населеного пункту Буча, вона належить до земель лісового фонду, а тому розпоряджатися нею мав право виключно Кабінет Міністрів України.
Доводи позивача ґрунтуються на тому, що така земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту, перебуває у комунальній власності, а тому питання щодо її передачі у власність належить до компетенції органу місцевого самоврядування, яким є Бучанська міська рада.
25 червня 2002 року IV сесією 24 скликання Бучанської селищної ради Київської області було прийнято рішення №71/14-ХХІV, яким віднесено землі, вкриті деревною рослинністю (крім наданих у власність чи користування) в межах Бучанської селищної ради, до земель житлової та громадської забудови і визначено рахувати їх землями запасу, які обслуговуються Бучанською лісогосподарською установою.
В подальшому, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 жовтня 2014 року по справі №367/4187/14-ц за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Комунального підприємства Бучанське управління житлово-комунального господарства Бучанської міської ради про скасування рішень ради та витребування земельних ділянок, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 лютого 2015 року, визнано недійсним, зокрема, рішення Бучанської селищної ради №71/1-4-ХХІV від 25 червня 2002 року «Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови».
Разом із тим, 27 червня 2002 року було прийнято рішення Ірпінської міської ради № 49-3-ХХІУ «Про віднесення земель Ірпінського регіону, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови».
Дане рішення було прийнято в межах проведення державно-правового експерименту розвитку місцевого самоврядування в Ірпінському регіоні, що діяв протягом 2001-2005 років.
Проведення даного експерименту регулювалося окремим Законом України від 05 квітня 2001 року «Про державно-правовий експеримент розвитку місцевого самоврядування в місті Ірпені, селищах Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське Київської області». Однією із особливостей цього експерименту було те, що саме Ірпінська міська рада була координуючим органом на території Ірпінського регіону (до якого входило і смт. Буча), який приймав у межах компетенції рішення, обов'язкові до виконання всіма селищними радами Ірпінського регіону (в т. ч. і Бучанською селищною радою).
Суд першої інстанції вірно вказав, що саме рішення Ірпінської міської ради від 27 червня 2002 року потягнуло за собою юридичні наслідки у вигляді надання землям, вкритим деревною рослинністю (крім наданих у власність і користування) в межах Ірпінського регіону (включаючи смт. Буча), статусу земель житлової та громадської забудови. Саме цим рішенням було зобов'язано відділ земельних ресурсів внести відповідні зміни до земельно-облікових матеріалів.
Натомість рішення Ірпінської міської ради від 27 червня 2002 року на сьогоднішній день не скасоване та не визнане недійсним, а залишається чинним і продовжує діяти.
Вказане підтверджується рішеннями Вищого адміністративного суду України, зокрема, у справах № К/9991/47296/12 від 09 жовтня 2012 року, № К/9991/47372/12 під 09 жовтня 2012 року, № К/9991/50816/12 від 09 жовтня 2012 року та № К/9991/50508/12 від 09 жовтня 2012 року.
Крім того, рішенням Бучанської селищної ради від 25 червня 2002 року № 71/1-4-ХХІУ до земель житлової та громадської забудови було віднесено землі в межах селищної ради, крім наданих у власність чи користування (п. 1 рішення). Таким чином, формальне надання цільового призначення земель житлової та громадської забудови не стосувалося тих земель, які станом на момент прийняття цього рішення вже знаходилися у власності чи користуванні інших фізичних та юридичних осіб.
Отже, рішення Ірпінського міського суду від 17 жовтня 2014 року, яким скасовано вищевказане рішення селищної ради, жодним чином не поширюється на землі, що були надані у власність чи користування до прийняття рішення ради від 25 червня 2002 року.
Також відповідно до висновку експертів за результатами проведеної судової експертизи з питань землеустрою та земельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 22.03.2018 №5702/17-41/6031/18-41, встановлено наступне:
- Визначити категорію (цільове призначення) земельної ділянки по АДРЕСА_1, дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення якої був наданий рішенням Бучанської міської ради Київської області від 28.04.2016 № 380-10-VII, станом на 28.04.2016, станом на 22.08.2016 та на теперішній час, не вбачається можливим, оскільки земельна ділянка за вказаною адресою, як об'єкт цивільних справ, не сформована. Також не вбачається можливим визначити категорію земель, за рахунок яких передбачається формування земельної ділянки за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1, оскільки в матеріалах адміністративної справи № 810/2772/16 відсутня будь-яка інформація з Державного земельного кадастру про ці землі та інформація про те чи вносилися Відділом Держгеокадастру у м. Бучі Київської області Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Державного земельного кадастру відомості про категорію цих земель на підставі рішення Ірпінського міського суду від 17.10.2014 у справі № 367/4187/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06.02.2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.07.2015 року (див. дослідницьку, частину висновку);
- Визначити чи розташована земельна ділянка по АДРЕСА_1, дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення якої був наданий рішенням Бучанської міської ради Київської області від 28.04.2016 №380-10-VII, в межах селища Буча Київської області, затверджених рішенням виконкому Київської обласної Ради депутатів трудящих від 28.10.1968 № 791, не вбачається можливим, оскільки на час проведення експертизи земельна ділянка за вказаною адресою не сформована. Територія, за рахунок якої за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1, передбачається формування земельної ділянки, розташована в межах селища Буча Київської області, затверджених рішенням виконкому Київської обласної Ради депутатів трудящих від 28.10.1968 № 791, згідно координат поворотних точок меж селища Буча, наданих Бучанській міській раді ДП «Київський інституту землеустрою» із листом від 02.06.2017 № 06-1.2/522 в електронному вигляді (файли форматів .in4, .xml, .xls) на диску для лазерних систем зчитування CD-R Axent. На малюнках 1, 2 в дослідницькій частині висновку межі селища Буча позначені лініями фіолетового кольору, а територія, за рахунок якої передбачається формування земельної ділянки по АДРЕСА_1, - лініями червоного кольору;
- Визначити чи розташована земельна ділянка по АДРЕСА_1, дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення якої був наданий рішенням Бучанської міської ради Київської області від 28.04.2016 №380-10-VII, в межах земель площею 890 га, які рішенням Бучанської селищної ради від 25.06.2002 №71/1-4-ХХІV були віднесені до земель житлової та громадської забудови не вбачається можливим, оскільки на час проведення експертизи земельна ділянка за вказаною адресою не сформована. Визначити чи розташована територія за рахунок якої за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , передбачається формування земельної ділянки, в межах земель площею 890 га, які рішенням Бучанської селищної ради від 25.06.2002 №71/1-4-ХХІV були віднесені до земель житлової та громадської забудови, не вбачається можливим, оскільки на дослідження не надані координати, якими визначені межі земель площею 890 га;
- Визначити чи розташована земельна ділянка по АДРЕСА_1 , дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення якої був наданий рішенням Бучанської міської ради Київської області від 28.04.2016 №380-10-УІІ, в межах селища Буча Київської області, затверджених рішенням Київської обласної ради від 22.10.2004 № 219-17-ІУ, не вбачається можливим, оскільки на час проведення експертизи земельна ділянка за вказаною адресою не сформована. Територія, за рахунок якої за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , передбачається формування земельної ділянки, розташована в межах селища Буча Київської області, затверджених рішенням Київської обласної ради від 22.10.2004 № 219-17-ІУ, згідно координат поворотних точок меж селища Буча, визначених ДП «Київський інституту землеустрою» при розроблені проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж селища Буча Ірпінського регіону Київської області. На малюнках 3, 4 в дослідницькій частині висновку межі селища Буча позначені лініями фіолетового кольору, а територія, за рахунок якої передбачається формування земельної ділянки по АДРЕСА_1 , - лініями червоного кольору.
Таким чином з вищезазначеного вбачається, що територія по АДРЕСА_1 , за рахунок якої за проектом землеустрою щодо відведення у власність позивачу передбачено формування земельної ділянки, знаходиться в межах населеного Буча починаючи із 1968 року (згідно рішення виконкому Київської обласної ради депутатів від 28.10.1968 № 791).
В подальшому, територія по АДРЕСА_1 залишилася в м. Буча, згідно рішення Київської обласної ради від 22.10.2004 № 219-17-ІУ.
З вищевикладеного вбачається, що твердження відділу Держгеокадастру в м. Буча про розташування як цієї території, так і земель 890 га за межами Бучі, є безпідставним та необґрунтованим.
Крім того, відділ Держгеокадастру у м. Буча відмовив позивачу у погодженні землеустрою з мотивів належності відповідної земельної ділянки до земель площею 890 га навіть не маючи в розпорядженні меж території площею 890 га.
Твердження відповідача про належність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , до земель лісового фонду на підставі того, що територія площею 890 га знаходиться за межами населеного пункту і є лісом, не відповідає дійсності, оскільки спростовується численною містобудівною документацією, такою як: Генеральні плани населеного пункту Буча 1967 та 2015 років, проект землеустрою 2004 року щодо затвердження меж селища Буча, затверджений рішенням Київської обласної ради від 22 жовтня 2004 року, Постанова Верховної Ради України від 09 лютого 2006 року «Про віднесення селища міського типу Буча Ірпінської міської ради Київської області до категорії міст обласного значення»; листи уповноважених органів державної влади, зокрема, Державного агентства лісових ресурсів та Держгеокадастру України тощо.
Фактично на території 890 га розташована значна кількість об'єктів інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Буча: будівля міської ради, відділ Держгеокадастру в м. Буча, лікарні, дитсадки, школи, стадіони, кладовища, дороги, багатоповерхові житлові будинки.
При цьому, відділ Держгеокадастру в м. Буча при наданні відмови в погодженні проекту землеустрою позивачу не обґрунтував свою позицію жодними письмовими чи речовими доказами, не надав жодного офіційного картографічного матеріалу, який би підтверджував, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 відноситься до земель лісового фонду та знаходиться у межах території площею 890 га.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі №810/3394/16.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не підтверджують належність земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, за адресою: АДРЕСА_1, яка передбачалась до відведення у власність позивачу, до земель лісового фонду державної форми власності, тому відмова відділу Держгеокадастру у м.Буча Київської області у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , оформлена висновком від 22 серпня 2016 року №01-8/101-16, є протиправною та необґрунтованою.
Колегія суддів звертає увагу, що доводи апеляційної скарги зводяться до посилань на обставини, встановлені рішенням Ірпінського міського суду від 17.10.2014 у справі №367/4187/14-ц, яким визнано недійсним рішення Бучанської селищної ради №71/1-4-XXIV від 25.06.2002 «Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Киїуського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови», однак жодних спростувань чи заперечень щодо рішення Ірпінської міської ради від 27 червня 2002 року № 49-3-ХХІУ «Про віднесення земель Ірпінського регіону, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови», на яке посилався суд першої інстанції апеляційна скарга не містить.
Також апелянтом не було спростовано позицію, яка обґрунтована висновками експертизи.
Щодо доводів апелянта, що на даний час Головне управління Держгеокадастру у Київській області не виконує функції щодо погодження проектів землеустрою, колегія суддів вказує, що дане питання має вирішуватись на етапі виконання судового рішення.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 24.06.2022.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
В.П. Мельничук