Справа № 826/16332/18 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.
24 червня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Мельничука В.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час ввезення на митну територію України товару ним подано підтвердження походження товару - сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR. 1. Цей сертифікат, на думку позивача, містить інформацію про те, що товар, який імпортується, що відповідає вимогам статті 30 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «товарів, що походять з певної країни» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом від 27 червня 2014 року. Позивач наголошує, що сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR. 1 є чинним, а відтак єдиним документом, який не лише підтверджує походження товарів з країн Європейського Союзу, а й надає пільги зі сплати митних платежів.
Відповідач у відзиві на позовну заяви заперечував проти задоволення позову, зазначив, що перевіркою сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR. 1, встановлено що товари зазначені у сертифікатах не відповідають вимогам Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Отже, за результатами перевірки обґрунтованості та законності надання преференційного митного режиму і звільнення від оподаткування, з урахуванням отриманої інформації від компетентних органів Британії, під час перевірки правильності визначення країни походження товару в митних деклараціях, як такого що походить з країн Європейського Союзу, встановлено неправомірність зазначених підстав для надання преференційного митного режиму і звільнення від оподаткування товару, оскільки даний товар не може бути визнаним таким, що походить з Європейського Союзу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що товари, які зазначені у Сертифікатах EUR. 1, не відповідають умовам Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, тому не відповідають вимогам преференційного режиму.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» зареєстрована 27.11.2006, здійснює такі види діяльності за КВЕД: 72.19 дослідження й експериментальні розробки у сфері природничих і технічних наук, 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 46.75 оптова торгівля хімічними продуктами.
З 19.06.2018 по 21.06.2018 на підставі наказу Головного управління ДФС у місті Києві від 14.06.2018 №9901 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» посадовими особами відповідача проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, щодо обґрунтованості та законності надання (отримання)пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями від 04.04.2016 №100270002/2016/283146 та від 19.05.2016 №100270002/2016/287070 та від 11.07.2016 №100270002/2016/291495.
За результатами вищезазначеної перевірки складено акт перевірки №85/26-15-14-06-06/34763972 від 23.06.2018, відповідно до висновків якого встановлено порушення:
- вимог частини 2 статті 44, частини 1 статті 257 Митного кодексу України, в результаті чого занижене податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита за митними деклараціями від 04.04.2016 року №100270002/2016/283146 та від 19.05.2016 №100270002/2016/287070 та від 11.07.2016 №100270002/2016/291495 на загальну суму 65 175,39 грн;
- вимог пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижене податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за митними деклараціями від 04.04.2016 №100270002/2016/283146 та від 19.05.2016 №100270002/2016/287070 та від 11.07.2016 №100270002/2016/291495 на загальну суму 13 035,07 грн.
Не погодившись із висновками акту перевірки №85/26-15-14-06-06/34763972 від 23.06.2018 позивачем подано заперечення, що залишені без задоволення відповіддю на заперечення.
На підставі висновків акта перевірки №85/26-15-14-06-06/34763972 від 23.06.2018 прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.07.2018 №0037801406 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на території України товарів у розмірі 60 293,84 грн.
Підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стала перевірка правильності визначення обов'язкових до плати платежів за результатами ввезення на митну територію України товару.
Під час митного оформлення товару позивачем надано сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 24.03.2016 року №S8194223, від 11.05.2016 №S8194240 та від 21.06.2016 №S8194941 виданий уповноваженими органами Великобританії.
Разом з тим, на звернення Державної фіскальної служби України листом від 06.03.2018 №6682/7/99-99-19-04-03-17 поінформовано Київську міську митницю ДФС щодо результатів верифікації Сертифікатів EUR.1
Відповідно до результатів верифікації встановлено, що товари, які зазначені у Сертифікатах не відповідають умовам Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та на підставі цього не відповідають вимогам преференційного режиму.
Таким чином, підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки відповідача про те, що позивачем фактично не підтверджено походження товарів, а відтак безпідставно використано передбачені митним законодавством преференції.
Позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, а свої права порушеними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходи з того, що відповідачем не обґрунтовано з покликанням на належні, допустимі та достовірні докази того, що ввезений імпортований позивачем товар, не є таким, що має походження з країн ЄС в розумінні вищезазначених положень чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 271 МК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Одним із видів мита є ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України, платником якого є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.
Статтею 278 МК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
Відповідно до частин 4, 5 статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.
Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Згідно з частиною 1 статті 300 МК України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Відповідно до підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України.
Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 ПК України).
Відповідно до підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Так, згідно з частинами 1-3 статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (частина 6 статті 36 МК України).
Відповідно до частини 7 статті 36 МК України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
З 1 січня 2016 року застосуванню підлягає Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року (надалі - Угода про асоціацію), розділом IV «Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею» якої встановлено порядок здійснення торгівлі товарами -, що походять з територій Сторін.
Відповідно до статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).
Згідно зі статтею 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов'язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов'язаний з імпортом або експортом товару.
Кожна Сторона, виходячи із положень частини першої статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
Відповідно до статті 2 розділу ІІ «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу І до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Частиною першою статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію. Згідно з положеннями цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
Частинами 1-3 статті 43 МК України встановлено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.
Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
У разі ввезення на митну територію України товарів до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, сертифікат про походження товару подається обов'язково (пункт 1 частини 3 статті 44 МК України).
Аналіз наведених норм міжнародного законодавства та законодавства України дає підстави для висновку, що однією із передумов для використання переваг, передбачених Угодою про асоціацію, є надання документа, що підтверджує походження товару, зокрема сертифіката з перевезення товару EUR.1.
Відповідно до статті 26 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію вказано, що якщо на запит імпортера і на умовах, указаних митними органами країни імпорту, розібрані чи незібрані товари в розумінні Загального правила 2(a) Гармонізованої системи, що підпадають під дію Розділів і XVII або позицій 7308 і 9406 Гармонізованої системи, імпортуються частинами, після ввезення першої частини імпортер повинен подати митним органам країни імпорту єдине підтвердження походження цих товарів.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем під час ввезення товару надавались митному органу сертифікат з перевезення товару EUR.1
Разом з тим, Державне управління Великої Британії з податків і митних зборів ніяких документів по сертифікатам EUR.1 від 24.03.2016 №S8194223, від 11.05.2016 №S8194240 та від 21.06.2016 №S8194941 не приймало.
Водночас, уповноваженими органами країни експортера товару зазначено про те, що походження переважної більшості складових частин ввезеного позивачем товару, які зазначені у сертифікаті (окрім позицій 12, 15 та 17 рахунку №20160064, а також позицій 27 та 28 рахунку №20160067), з країн ЄС не доведено.
Втім, позивачем на підтвердження своєї позиції було надано лист в якому експортер надав товариству інформацію Державного управління Великої Британії з податків та митних зборів від 19.12.2017, згідно якого Експортер набув статусу підтвердженого експортера та отримав номер митного дозволу, який вказується на декларації інвойс: GB/172/17.
Однак, надаючи правову оцінку вищезазначеному доказу, суд першої інстанції вірно вказав, що недоведеність походження деяких складових частин розібраного товару з країн ЄС не є беззаперечним фактом того, що застосуванню не підлягають преференційні ставки мита. Адже, відповідно до статті 2 Протоколу 1 з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Наведена норма дає підстави вважати, що якщо товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені повністю у Європейському Союзі, можуть вважатися такими, що походять з Європейського Союзу за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
За змістом статті 6 Протоколу 1 та статті 2 цього Протоколу товари, які не є повністю виробленими у вказаній країні, вважаються достатньо обробленими або переробленими у ній, якщо виконуються умови, наведені у Додатку II до цього Протоколу.
Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що із змісту акту перевірки не вбачається, яким саме вимогам Угоди про асоціацію та/або протоколом до неї не відповідають подані товариством Сертифікати EUR.1. Не вказано на конкретні невідповідності й у відзиві на позову та апеляційній скарзі. До того ж, до матеріалів справи ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не було надано лист Департаменту адміністрування митних платежів ДФС України від 06.03.2018 року №6682/7/99-99-19-04-03-17, в якому містяться відомості щодо результатів верифікації сертифікатів.
Разом з тим, відповідно до ст. 32 Протоколу митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс.
З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.
За правилами частини 5 статті 33 Протоколу митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу.
Колегія суддів звертає увагу, що у листі Київської міської митниці ДФС від 17.04.2019 №3819/10/26-70-19-04, який складений за наслідками додаткової верифікації сертифікатів EUR.1, з урахуванням листа уповноваженого органу Великої Британії №E/PURE/PFD (3) від 27.02.2019 з додатковими результатами перевірки вищезазначених сертифікатів, вказано, що сертифікати з перевезення товару форми EUR.1 №S8194223, №S8194240, №S8194941 - дійсні для надання режиму вільної торгівлі до товару «готові продукти із зерна зернових культур: солодовий екстракт», оформленого за МД №100270002/2016/283146 від 04.04.2016, №100270002/2016/287070 від 19.05.2016 року, №100270002/2016/291495 від 11.07.2016.
Посилання контролюючого органу в апеляційній скарзі на те, що змісту вказаного листа не було надано судом належної оцінки з огляду на те, що сертифікати, додані до позовної заяви, не відповідають вимогам Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, колегією суддів оцінюється критично, оскільки яким саме вимогам не відповідають указані документи ГУ ДПС у м. Києві не зазначено.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для донарахуванням позивачу ввізного мита на товари, що ввозяться суб'єктами господарювання.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не обґрунтовано з покликанням на належні, допустимі та достовірні доказів того, що ввезений імпортований позивачем товар, не є таким, що має походження з країн ЄС в розумінні вищезазначених положень чинного законодавства, тому податкове повідомлення-рішення від 18.07.2018 №0037801406 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на території України товарів є незаконними та підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року - без змін
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 24.06.2022.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
В.П. Мельничук