Справа № 640/1477/21 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.
24 червня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Мельничука В.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві № 245525/03 від 15 жовтня 2019 року про відмову у призначенні позивачу пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати позивачу стаж роботи з 21.01.1983 по 08.10.1986 гірничим робочим підземним з повним робочим днем в шахті на Шахтоуправлінні імені С.М. Кірова відокремленого підрозділу «СОВЕТСКУГОЛЬ», також стаж роботи з 21.10.1986 по 31.12.1991 та з 25.05.1992 по 07.06.1993 на посаді гірничий майстер підземний з повним робочим днем в шахті на Шахті № 13-бис відокремленого підрозділу «СОВЕТСКУГОЛЬ» до пільгового стажу за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та нарахувати розмір щомісячних пенсійних виплат позивачу з урахуванням довідок про розмір заробітної плати № 307, 308 від 04.06.2019 та довідки про розмір заробітної плати № 490 від 20.06.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву позивача від 05.09.2019 № 4303 з доданими документами та призначити позивачу у встановленому законодавством порядку пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV з урахуванням довідок № 307, 308, 370, 371, 372 від 04.06.2019 та довідок № 489, 490 491, 492 від 20.06.2019, з дати подання заяви про призначення пенсії за віком, тобто з дня набуття права на пенсію - 05.09.2019.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що пільговий стаж роботи позивача підтверджується записами у трудовій книжці, яка надавалась Головному управлінню 05.09.2019 при поданні заяви про призначення пенсії. Жодних зауважень щодо оформлення записів у трудовій книжці, щодо періодів роботи позивача з 21.10.1986 по 31.12.1991 та з 25.05.1992 по 07.06.1993 на підземних роботах з повним робочим днем в шахті відповідач не висловив та не зазначив про це в оскаржуваному рішенні від 15.10.2019. Так, на переконання позивача, оскільки трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, в якій є відповідні записи, які визначають право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах, передбачене пунктом п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - позивач має право на отримання пільгової пенсії за п. 1 Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позову, зазначив, що підстави для призначення позивачеві пенсії на пільгових умовах відсутні, оскільки позивачем не було надано уточнюючі довідки для підтвердження пільгового стажу, а окремі звернення в трудовій книжці завірені печаткою УРСР.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві № 245525/03 від 15 жовтня 2019 року про відмову у призначенні позивачу пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати позивачу стаж роботи з 21.01.1983 по 08.10.1986 гірничим робочим підземним з повним робочим днем в шахті на Шахтоуправлінні імені С.М. Кірова відокремленого підрозділу «СОВЕТСКУГОЛЬ», також стаж роботи з 21.10.1986 по 31.12.1991 та з 25.05.1992 по 07.06.1993 на посаді гірничий майстер підземний з повним робочим днем в шахті на Шахті № 13-бис відокремленого підрозділу «СОВЕТСКУГОЛЬ» до пільгового стажу за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву позивача від 05.09.2019 № 4303 про призначення пенсії на пільгових умовах з доданими документами та з врахуванням висновків суду, наведених в даному рішенні. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Доводи апеляційної скарги за своїм змістом дублюють доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву. Додатково апелянт вказує на відсутність підстав стягнення з відповідача судового збору на користь позивача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 05.09.2019 представником позивача за довіреністю - Лук'янець О.О., в інтересах позивача подано до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
15.10.2019 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом №245525/03 надало відповідь на заяву про призначення пенсії від 05.09.2019, в якому зазначило, що підстав на даний час для призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» немає, оскільки не надано первинні документи та довідки для підтвердження пільгового стажу.
08.11.2019 представником позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві було надіслано адвокатський запит для отримання інформації про те, який загальний та пільговий трудовий стаж у довірителя та до вказаного запиту було додано довідки з місць роботи, які не були прийняті під час подання заяви про призначення пенсії 05.09.2019.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18.11.2019 було повідомлено представника позивача, що підстави для призначення пенсії на пільгових умовах відсутні, оскільки надані на підтвердження трудового стажу довідки, видані установами, які в зазначені терміни не перемістилися на територію України та перебувають на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження у повному обсязі.
Позивач, вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходи з того, що позивачем надано належні документи на підтвердження наявності підстав для зарахування до пільгового стажу позивача відповідні періоди роботи та наявність підстав для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах згідно з Списком № 1.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV (в редакції на час звернення позивача до відповідача) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV).
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Список № 1).
Розділ І Списку № 1 визначає гірничі роботи, як видобування корисних копалин. Геологорозвідувальні роботи. Будівництво, реконструкція, технічне переозброєння і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд.
Підрозділ 1 розділу І списку № 1 визначає, що підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень включають працівників: зайнятих повний робочий день на підземних роботах; які обслуговують працівників, зайнятих на підземних роботах (медперсонал підземних пунктів охорони здоров'я, працівники підземного телефонного зв'язку тощо).
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII та частини першої статті 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).
Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Отже, зазначеним Порядком передбачено у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підтвердження спеціального трудового стажу також уточнюючою довідкою.
Таким чином, проаналізувавши вказані норми у сукупності, суд зазначає, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є: наявність у особи одночасно наступних умов: вік 50 років, стаж роботи у чоловіків не менше 22 років, з яких не менше 10 років зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці та за наявності результатів атестації робочих місць.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до трудової книжки позивача, у період з 21.01.1983 по 08.10.1986, позивач працював гірничим робочим підземним з повним робочим днем в шахті на Шахтоуправлінні імені С.М. Кірова відокремленого підрозділу «СОВЕТСКУГОЛЬ», яке з часом перейменовано у відокремлений підрозділ «Шахта імені С.М. Кірова» Державного підприємства «МАКІЇВВУГІЛЛЯ».
Також у період з 21.10.1986 по 31.12.1991 та з 25.05.1992 по 07.06.1993 позивач працював гірничим майстром підземним з повним робочим днем в Шахті № 13-бис відокремленого підрозділу «СОВЕТСКУГОЛЬ», яке з часом перейменовано у РП «ДОНБАССУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ» відокремленого підрозділу «ВОК ЛШ імені Максима Горького».
Крім того, в матеріалах справи наявні копії документів про підтвердження наявного пільгового трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та наказів, а саме:
- копія довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії в/п «Шахта ім. С.М. Кирова» ДП «МАКЕЕВУГОЛЬ» від 20.06.2019 № 489;
- копія довідки про реорганізацію від в/п «Шахта ім. С.М. Кирова» ДП «МАКЕЕВУГОЛЬ» від 20.06.2019 №492;
- копія довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії РП «ДОНБАССУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ» в/п «ВОК ЛШ ім. Максима Горького» від 04.06.2019 № 370;
- копія довідки про реорганізацію підприємства від РП «ДОНБАССУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ» в/п «ВОК ЛШ ім. Максима Горького» від 04.06.2019 № 372.
Таким чином в матеріалах справи містяться довідки, в яких, зокрема, наявна інформація про характер роботи, період роботи, що зараховується до спеціального стажу; професія; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків, куди включається цей період роботи.
Разом з тим, у листі-відмові про призначення пенсії на пільгових умовах відповідач акцентує увагу на тому, що довідки видані підприємствами, які розташовані на тимчасово окупованій території України.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р, м. Донецьк Донецької області відносяться до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (надалі - Закон №1207-VII) тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Статтею 18 Закону № 1207-VII передбачено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.
Частинами першою - третьою статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.
Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і такі підприємства були утворені відповідно до законодавства України.
Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були створені до окупації Донецької області і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки на тій підставі, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи.
Таким чином, відомості, які зафіксовані у довідках, випливають зі змісту документів, які були складені до тимчасової окупації території України. При цьому доказів щодо їх недостовірності відповідачем як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не надано.
Верховний Суд у постанові від 18.04.2019 у справі №344/16404/16-а зазначив, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Враховуючи те, що спірним є неврахування пенсійним органом при призначенні пенсії заробітної плати за період, який зараховано до страхового стажу роботи, зазначеної у довідці, виданій органом, який створений на тимчасово окупованій території України, Верховний Суд виснував, що можливо застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.
Аналіз викладеного свідчить, що у відповідача були відсутні підстави для не врахування даних довідок при визначенні позивачу права на призначення пенсії на пільгових умовах.
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі №711/10426/16-а, відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.08.2018 (справа №175/4336/16-а), від 25.09.2018 (справа №242/65/17), від 11.07.2019 (справа №423/1156/17).
Крім того, колегія суддів наголошує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тому з урахуванням наданих довідок позивача чи без них, заявник має право на призначення пільгової пенсії, оскільки трудова книжка підтверджує наявність у нього необхідного трудового стажу.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування відмови у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах.
Також суд першої інстанції вірно вказав, що вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу у встановленому законодавством порядку пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV з урахуванням довідок № 307, 308, 370, 371, 372 від 04.06.2019 та довідок № 489, 490 491, 492 від 20.06.2019, з дати подання заяви про призначення пенсії за віком, тобто з дня набуття права на пенсію - 05.09.2019 не підлягають задоволенню, оскільки по суті відповідачем не було досліджено у кількісному розумінні періоди роботи позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, а було відмовлено з формальних підстав, тобто, наявність у позивача пільгового стажу 10 років з врахуванням зазначених вище періодів: з 21.01.1983 по 08.10.1986, з 21.10.1986 по 31.12.1991 та з 25.05.1992 по 07.06.1993 відповідачем не встановлювалась.
Твердження апелянта щодо відсутності підстав для стягнення судового збору є необґрунтованими, оскільки частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року - без змін
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 24.06.2022.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
В.П. Мельничук