Справа № 320/8/22 Головуючий у 1 інстанції: Щавінський В.Р.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
22 червня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії до 70 % та нездійснення перерахунку та виплати з 01.01.2018 пенсії позивача, виходячи з відсоткового значення її розміру 90 % сум грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум, виходячи з відсоткового значення її розміру 90% сум грошового забезпечення, з 01.01.2018;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо непроведення ОСОБА_1 з 01.04.2019 перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 30.09.2021 №2/3/1/5239 Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити ОСОБА_1 з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 30.09.2021 №2/3/1/5239 Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати у період з 05.03.2019 по 03.09.2019 в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 05.03.2019 по 03.09.2019 включно в розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2019;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання надати відповідачем звіту про виконання рішення суду протягом семи днів з моменту набрання рішенням законної сили.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.01.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху; встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
На виконання вимог вказаної ухвали позивачем подано клопотання про роз'єднання позовних вимог, в якому він зазначив, що суд до початку розгляду справи по суті вправі роз'єднати позовні вимоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись із ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 позивач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати вказану ухвалу, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та постановити нову ухвалу, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотивами оскаржуваної ухвали є те, що заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду у межах однієї справи, оскільки не є такими, що пов'язані між собою підставою виникнення, не є основними та похідними позовними вимогами по відношенню одна до одної, то вбачається факт порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, а тому у силу п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України дана позовна заява підлягає поверненню.
Колегія суддів не погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Вимоги до позовної заяви встановлені статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо: порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Згідно з частиною 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Разом з цим, заборони щодо об'єднання в одне провадження кількох вимог встановлені частинами 4, 5 статті 172 КАС України.
Так, за приписами частин 4, 5 статті 172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Системний аналіз вищезазначених норм процесуального права свідчить про те, що позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України лише у разі порушення правил об'єднання позовних вимог, що може полягати виключно в об'єднанні в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Проаналізувавши матеріали позовної заяви, колегія суддів вважає, що об'єднання заявлених позовних вимог у межах однієї справи розширює предмет доказування та може ускладнити або уповільнити розгляд справи.
В той же час, колегія суддів зазначає, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, та законодавством не встановлено виключну підсудність таких позовних вимог різним судам.
Вказані обставини виключають можливість повернення позовної заяви позивача на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України з огляду на відсутність порушення правил об'єднання позовних вимог.
Також, колегія суддів звертає увагу на положення частини 6 статті 172 КАС України згідно якої суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
В даному випадку, враховуючи вищевказані положення КАС України, колегія суддів вважає за необхідне зауважити про можливість роз'єднання позовних вимог з їх подальшим розглядом судом першої інстанції, а тому суд першої інстанції не був позбавлений можливості застосувати положення частини 6 статті 172 цього Кодексу.
В той же час, зважаючи на те, що заявлені позовні вимоги пов'язані між собою доказами, суб'єктом владних повноважень, підставами та предметом їх виникнення, а також спрямовані на настання наслідків, які передбачають здійснення перерахунку пенсії позивачу, колегія суддів вважає, що розгляд таких позовних вимог можливий і без їх роз'єднання.
За такого правового регулювання та обставин справи, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України.
Слід зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що ухвала Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 про повернення позовної заяви винесена передчасно, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт надав до суду належні докази, які підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.
В свою чергу, відповідно до п. 4 ч. ст. 320 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 312, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.
Повний текст постанови виготовлений 23.06.2022.