Справа № 810/719/18 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В.
23 червня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління МВС України у Луганській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області про зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області про:
- змінити дату її звільнення з 31.07.2015 на 26.07.2017 шляхом внесення до трудової книжки відповідного запису.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Зобов'язано Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України у Луганській області(код ЄДРПОУ: 08592129, місцезнаходження: м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, 16) змінити дату звільнення ОСОБА_1 з 31.07.2015 на 03.07.2017 шляхом внесення до трудової книжки відповідного запису.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Наказом ГУ МВС України у Луганській області від 31.07.2015 №367 о/с ОСОБА_1 , слідчий відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Жовтневого РВ ЛМУ ГУ МВС України у Луганській області з 31.07.2015 звільнена з органів внутрішніх справ за п. 64 "є" (порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 у справі №810/75/16 зобов'язано Головне управління МВС України у Луганській області видати ОСОБА_1 витяг з наказу від 31.07.2015 р. №267 о/с про звільнення її з органів внутрішніх справ, належним чином оформлену трудову книжку та стягнути на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за затримку у видачі трудової книжки з 01.08.2015 р. по день її видачі.
На виконання зазначеної постанови суду видано виконавчий лист, який направлено для виконання до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Луганській області.
Позивачка листом від 08.09.2016 надала згоду на пересилання трудової книжки на її адресу за місцем реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 .
ГУ МВС України у Луганській області на заяву позивачки від 08.09.2016 направило останній лист від 23.09.2016 №6/2-64 л/к, в якому зазначено додаток: дублікат трудової книжки НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
Доказів на підтвердження направлення позивачу 23 вересня 2016 року дублікату трудової книжки відповідачем суду не надано, як зазначив у судовому засідання представник позивача та свідок ОСОБА_2 , опис вкладення та чек було втрачено.
Судом досліджено оригінал поштового конверту, оригінал листа ГУ МВС України у Луганській області від 23.09.2016 №6/2-64 л/к та додатків до нього та встановлено, що вказаний лист було відправлено відповідачем простим поштовим відправленням без опису, до вказаного листа була додана копія Дублікату Трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 , який не завірено.
Доказів отримання позивачем Дублікату Трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 відповідачем суду не надано, як і доказів отримання позивачем трудової книжки або її дублікату.
Заявою від 20.12.2016 позивачка повідомила ГУ МВС України у Луганській області, що вона отримала лист від 23.09.2016, при цьому у даному відправленні були відсутні додатки, а саме дублікат трудової книжки.
Листом від 03.02.2017 №32 відповідач повідомив позивачку, що територія міста Луганська перебуває під контролем незаконних озброєних формувань, будь-яким чином отримати особову справу та трудову книжку не видається можливим, а тому був заповнений дублікат трудової книжки та разом з наказом про звільнення був направлений за вказаною адресою.
З метою виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.06.2017 Головного територіального управління юстиції у Луганській області відповідачем направлено на адресу позивачки 03.07.2017 дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 та витяг з наказу від 31.07.2017 №267 о/с.
Крім того, до газети "Сєвєродонецькі відомості" було надано оголошення, в якому зазначено інформацію про те, що дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 є недійсним.
Позивачка поштове відправлення з дублікатом трудової книжки серії НОМЕР_1 отримала 26.07.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №9340404014690 (Укрпошта Експрес).
Отже, судом встановлено що, 26.07.2017 через поштовий зв'язок "Укрпошта Експрес" позивач отримала дублікат трудової книжки НОМЕР_1 , який було відповідачем направлено на адресу позивачки 03.07.2017.
26 липня 2017 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Ковалівою В.В. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №810/75/16, виданого 09.06.2017 Київським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головне управління МВС України у Луганській області видати ОСОБА_1 витягу із наказу від 31.07.2015 №267о/с про звільнення її з органів внутрішніх справ, належним чином оформлену трудову книжку, оскільки рішення суду виконано фактично та в повному обсязі.
В дублікаті трудової книжки НОМЕР_1 зазначена дата звільнення позивача 31.07.2015 р.
Позивачка, вважаючи, що трудова книжка оформлена не належним чином, а саме в ній міститься не вірна дата звільнення, звернулася до відповідача з листом, в якому просила змінити дату звільнення з 31.07.2015 на 26.07.2017 шляхом внесення до трудової книжки відповідного запису.
Відповідач листом від 11.12.2017 №6/2-608ЛК повідомив позивачку, що у ЛК ГУМВС України відсутні правові підстави для зміни дати звільнення з 31.07.2015 на 26.07.2017 та внесення змін до трудової книжки.
Даний лист позивачка отримала 27.01.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №9340501218519.
Не погоджуючись з відмовою у внесенні змін дати її звільнення у трудовій книжці позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР), Порядком обчислення середньої заробітної плати», завтвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100), Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У пункті 7 частини першої статті 77 Закону передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.
Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.
У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (ч.астина п'ята статті 235 КЗпП України).
Пунктами 2.10, 4.1, 4.2 Інструкції № 58 передбачено, що в разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
При цьому для осіб працездатного віку необхідно вказати час, тривалість та місце проходження підвищення кваліфікації, яке пройшов працівник за останні два роки перед звільненням.
У разі звільнення осіб, які працювали в селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором або припинення членства в селянському (фермерському) господарстві після відповідних записів у трудових книжках, зроблених головою селянського (фермерського) господарства, трудовий стаж у цьому господарстві підтверджується підписом керівника, заступника, іншої уповноваженої на це особи та завіряється печаткою місцевого органу державної виконавчої влади.
Трудова книжка заповнюється одночасно українською та російською мовами і засвідчуються окремо обидва тексти.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.
У розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за N таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)» і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: «Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі». При зміні формулювання причини звільнення пишеться: «Запис за N таким-то є недійсним, звільнений ...» і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.
Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.
Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
Частиною першої статті 27 Закону № 108/95-ВР визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
У пункті 8 розділу ІV Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що однією із законодавчих гарантій права на працю є виплата працівнику середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у разі затримки у видачі йому трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу.
Крім того, при затримці видачі трудової книжки з вини власника днем звільнення вважається день видачі трудової книжки. У такому випадку про новий день звільнення видається наказ і до трудової книжки працівника вноситься відповідний запис.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що днем звільнення позивача було 31.07.2015, однак лише 26.07.2017 - видано трудову книжку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності дій відповідача з приводу затримки трудової книжки позивача та необхідності відновлення його порушеного права у спосіб, передбачений чинним законодавством, а саме шляхом стягнення з роботодавця на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки, скасування наказу про його звільнення та зобов'язання відповідача видати такий наказ із зазначенням дати звільнення 26.07.2017 та внести відповідний запис до трудової книжки позивача.
Доводи апелянта про те, що строк звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 31.07.2015, а не з дати отримання ним трудової книжки, і що в такому випадку відповідний процесуальний строк позивачем пропущено, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки в даному випадку має місце триваюче порушення прав позивача, присічним моментом якого є саме день видачі йому трудової книжки - 26.07.2017, тож саме з цієї дати й розпочався перебіг процесуального строку звернення до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку всім доводам апелянта, судова колегія приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи та правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційну скаргу підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скаргі без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління МВС України у Луганській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Т.Р. Вівдиченко
А.Ю. Кучма