Справа № 640/6631/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.
23 червня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гідромаш Інжинірінг на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гідромаш Інжинірінг до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,-
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з того, що господарські операції із контрагентом є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а позивачем дотримано передбачені законодавством умови для формування податкового кредиту; відповідач в порушення вимог законодавства не зупинив проведення перевірки у зв'язку із поданням ТОВ Гідромаш Інжинірінг повідомлення про втрату документів.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 04 жовтня 2019 року №00001470502 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 53, пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України до позивача застосовано штраф у розмірі 510,00 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 04 жовтня 2019 року №00001460502 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.6 статті 44, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ Гідромаш Інжинірінг збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 165 834,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 132 667,00 грн. та за штрафними санкціями 33 167,00 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 09 серпня 2019 року №525/26-15-14-02-06/37675397 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Гідромаш Інжинірінг (код 37675397) (далі по тексту - акт перевірки) з урахуванням заперечень на акт перевірки, які листом від 01 жовтня 2019 року №18164/10/26-15-05-02-06 залишено без задоволення, а висновки акта перевірки - без змін.
У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 44.6 статті 44, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на 132 667,00 грн. за листопад 2016 року.
Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах із ТОВ Апостеріорі при наданні послуг з технологічного інжинірингу, оскільки позивачем не надано до перевірки жодних первинних документів, що свідчать про проведені фінансово-господарські операції, наявністю податкової інформації щодо непричетності до ведення фінансово-господарської діяльності керівника ТОВ Апостеріорі .
Рішенням ДПС України від 28 січня 2020 року №3464/6/99-00-08-05-02-06 за наслідками розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 04 жовтня 2019 року №00001460502 та №00001470502 зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентом ТОВ Апостеріорі , мету придбання та обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.
З тексту акта перевірки вбачається, що відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних встановлено виписку ТОВ Апостеріорі на користь позивача за листопад 2016 року податкової накладної від 25 листопада 2016 року №48 на поставку послуг з технологічного інжинірингу на загальну суму 796 000,40 грн., у тому числі податок на додану вартість 132 666,70 грн.
Листом від 01 серпня 2019 року №165 на запит ГУ ДПС у м. Києві від 30 липня 2019 року №2/14-02-06 та №1/14-02-06 позивач повідомив, що документи по взаємовідносинах з ТОВ Апостеріорі за листопад-грудень 2016 року втрачені під час переїзду з юридичної адреси вул. Оранжерейна, 3, на фактичну адресу вул. Шахтарська, 5, про що надається підтвердження (акт про нестачу архівних справ від 31 липня 2019 року №1); відповідно до пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України ці документи будуть відновлені протягом 90 днів, у зв'язку з цим позивач просив перенести проведення перевірки. Вказаний лист отримано відповідачем 01 серпня 2019 року, що підтверджує відповідна відмітка на листі.
Наявні у справі докази підтверджують, що між позивачем (замовник) та ТОВ Апостеріорі (виконавець) укладено договір на технологічний інжиніринг від 21 листопада 2016 року №21/11-16, за умовами якого ТОВ Апостеріорі приймає на себе зобов'язання по проведенню робіт з технологічного інжинірингу для насосного обладнання та автоматики (регулятори, контролери, запірна арматура) в системах водопостачання, водовідведення, опалення та холодопостачання, перелік якого та адреси розташування вказані в додатку №1 до цього договору; відповідно до додатку №1 об'єкти розташовуються у м. Боярка, вул. Прапорна, 165, котельна 6 МВт, Житомирська обл., Попільнянський р-н, с. Почуйки, Нове будівництво заводу з виробництва насіння . Додатком №2 встановлено перелік виконуваних робіт.
На підтвердження виконання робіт за договором позивач надав копію акта виконаних робіт (надання послуг) з технологічного інжинірингу на загальну суму 796 000,40 грн., у тому числі податок на додану вартість 132 666,73 грн.
Оплата виконаних робі здійснена у порядку безготівкового розрахунку, що підтверджує наявна у справі копія платіжного доручення.
На підтвердження нестачі архівної справи ТОВ Апостеріорі за грудень 2016 року позивач надав суду копію акта від 30 липня 2019 року №1.
Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, звернувся з даним позовом до суду.
З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом першої інстанції встановлено, що що позивач як особа, яка зобов'язана підтверджувати дані власного податкового обліку, мав надати докази фактичного виконання вказаних робіт та пов'язаності таких робіт з його господарською діяльністю, не надав суду доказів, які б могли підтвердити рух активів у процесі здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ Апостеріорі в рамках спірних відносин.
Зокрема у справі відсутні докази використання придбаних робіт у власній господарській діяльності, з наявних у справі матеріалів неможливо встановити, які саме роботи виконувались, оскільки в акті виконаних робіт зазначено узагальнене визначення технологічний інжиніринг без конкретизації певних процесів. Так само у справі відсутні докази, які б дозволили ідентифікувати виконання робіт з технологічного інжинірингу саме ТОВ Апостеріорі .
Надані позивачем у ході судового розгляду первинні документи не спростовують висновків податкового органу, викладених в акті перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Згідно положень податкового законодавства України умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.
Таким чином, суд приходить до висновку, що реальність вчинених господарських операцій між позивачем та контрагентом за перевірений період відсутня.
Суд враховує, що доводи акта перевірки про те, що у контрагента позивача наявні ознаки фіктивності, не підтверджуються документально, однак, звертає увагу, що зазначене не впливає на результат вирішення спору за умови не підтвердження реальності господарських операцій та пов'язаності придбаних товарів із господарською діяльністю.
Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши всі матеріали справи, встановила наступне.
Позивач звернувся із заявою про втрату документів 01 серпня 2019 року під час здійснення перевірки контролюючим органом, зокрема, після отримання запитів від 30 липня 2019 про надання фінансово-господарських документів по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ Апостеріорі .
Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі по тексту - Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).
Згідно із пунктами 6.6-6.10 розділу 6 Положення №88 строк зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності в архіві підприємства, установи визначається згідно з нормативно-правовим актом з питань визначення строків зберігання документів, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства.
Зберігання первинних документів та облікових регістрів, що пройшли обробку і були підставою для складання звітності, а також бухгалтерської та іншої звітності, оформлення і передачу їх до архіву забезпечує головний бухгалтер підприємства, установи або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства.
Видача первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності з бухгалтерської служби і з архіву підприємства, установи працівникам інших структурних підрозділів може провадитися тільки за рішенням головного бухгалтера або особи, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства.
Вилучення первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності у підприємств, установ здійснюється відповідно до законодавства.
У разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітності керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.
Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.
Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також територіальному органу центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.
З аналізу пункту 6.10 розділу 6 Положення №88 у взаємозв'язку із пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України випливає, що повідомлення контролюючого органу за місцем обліку платника податків про втрату документів має здійснюватися у п'ятиденний строк з дня фіксування такої події, із обов'язковим наданням підтверджуючих документів, які засвідчують факт втрати первинних документів із переліком первинних документів, які були втрачені та з письмовим повідомленням про це правоохоронні органи.
При вирішенні спірного питання в частині наявності чи відсутності підстав для зупинення проведення документальної позапланової виїзної перевірки суд враховує позицію викладену у постанові Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі №803/272/17, згідно з якою зупинення проведення перевірки платника податків, яке оформлюється відповідним рішенням (наказом) керівника контролюючого органу, є правом, виключною компетенцією та повноваженням контролюючого органу, а прийняття такого рішення має обумовлюватись наявністю для цього обґрунтованих підстав.
З матеріалів справи слідує, що позивач подав повідомлення про втрату документів, однак не надав жодних підтверджуючих документів, надання яких передбачено пунктом 6.10 Положення №88. Зокрема, матеріали справи не містять доказів, з яких можливо було б встановити дату настання події, під час якої відбулась втрата документів, які запитувались відповідачем у ході проведення перевірки.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що у даному випадку повідомлення позивача про втрату документів по взаємовідносинам з ТОВ Апостеріорі не є достатньою підставою для прийняття рішення (наказу) контролюючого органу про зупинення проведення перевірки.
Крім того, у суду відсутня можливість встановити дату, з якої в силу положень пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, починається відлік п'ятиденного строку для письмового повідомлення контролюючого органу про втрату документів.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 04 жовтня 2019 року №00001470502 за ненадання до перевірки витребуваних документів та про безпідставність позову в цій частині.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про доведеність відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями ст.77 КАС України покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення, обставин, які спростовують факт здійснення господарських операцій, достовірність і повноту відображення податку на додану вартість та податку на прибуток за вказаними спірними господарськими операціями.
Враховуючи наведене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки правомірність декларування позивачем спірних сум не підтверджена матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гідромаш Інжинірінг - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма