Справа № 640/25518/20 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.
23 червня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві , в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 0232514205 від 10.08.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 22 871,87 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2021 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що помилкове перерахування єдиного внеску на інший бюджетний рахунок за умови вчинення платником всіх необхідних дій, спрямованих на перерахування коштів на правильний рахунок, не може бути підставою для висновку про несплату єдиного внеску у визначений законом строк, що виключає можливість притягнення особи до відповідальності.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що позивач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем 09.01.2014, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис № 20660000000034599.
10.01.2014 ФОП ОСОБА_1 був взятий на облік у Державній податковій інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків та як платник єдиного внеску.
Основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 було технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (код КВЕД 45.20).
18.05.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис № 20660060003034599 про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 на підставі власного рішення.
06.04.2020 Головним управлінням ДПС у м. Києві було винесено рішення № 0029494205 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 11 127,15 грн. та пеню за період з 21.10.2015 по 30.01.2017 в розмірі 12 498,87 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач 21.04.2020 звернувся до Державної служби України із відповідною скаргою.
За результатами розгляду скарги позивача Державною податковою службою України було прийнято рішення (вих. № 16549/6/99-00-08-06-01-06 від 19.05.2020), яким рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0029494205 від 06.04.2020 скасовано; скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково; зобов'язано ГУ ДПС у м. Києві винести та направити скаржнику нове рішення. Приймаючи вказане рішення, Державна податкова служба України, зокрема, зазначила: «скаржником належним чином не виконувались вимоги ст. 9 Закону № 2464, а саме: єдиний внесок за вересень-грудень 2015 року, січень-травень, липень-вересень, грудень 2016 року на відповідний рахунок сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, у зв'язку із чим ГУ ДПС у м. Києві винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0029494205 від 06.04.2020. Однак зазначене рішення підлягає скасуванню, оскільки винесено без врахування поданої скаржником заяви про перерахування помилково сплачених коштів та проведеного на її підставі зарахування коштів, що призвело до невірного розрахунку пені».
20.05.2020 Головним управління ДФС у м. Києві сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-39941-10, якою на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та даних інформаційної системи органу доходів і зборів позивача зобов'язано сплатити недоїмку у розмірі 23 517,14 грн.
29.05.2020 позивач звернувся до Державної податкової служби України із скаргою на вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-39941-10 від 20.05.2020.
Докази прийняття податковим органом рішення за результатами розгляду скарги позивача в матеріалах справи відсутні і сторонами не надані.
10.08.2020 Головним управлінням ДПС у м. Києві було винесено рішення № 0232514205 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 11 127,15 грн. та пеню за період з 21.10.2015 по 30.01.2017 в розмірі 11 744,72 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач 07.09.2020 звернувся до Державної служби України із відповідною скаргою.
За результатами розгляду скарги позивача Державною податковою службою України було прийнято рішення (вих. № 28955/6/99-00-06-03-01-06 від 29.09.2020), яким скаргу позивача залишено буз розгляду. Зокрема в рішенні зазначено: «З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення винесено на виконання рішення ДПС про результати розгляду скарги від 19.05.2020 № 16549/6/99-00-08-06-01-06, яким скасовано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 06.04.2020 №0029494205, ГУ ДПС у м. Києві зобов'язано винести та направити нове рішення згідно із вимогами чинного законодавства. Таким чином, питання, порушене в скарзі від 07.09.2020 № б/н, вже вирішено по суті в розумінні п. 7 розділу І Порядку № 1124».
Не погоджуючись із рішенням відповідача № 0232514205 від 10.08.2020, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.
На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 16, 36 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. ст. 43, 45 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), ст. ст. 1, 4, 6, 9, 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), а також Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449) та, з урахуванням практики Верховного Суду, прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки перерахування єдиного внеску на інший казначейський рахунок не може свідчити про його несвоєчасну сплату.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 указаного Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
За правилами ч. ч. 5 - 10 ст. 9 Закону сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску;
Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Розрахункове обслуговування органу доходів і зборів здійснюється відповідно до умов договорів між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, і власниками рахунків.
Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Днем сплати єдиного внеску вважається, зокрема, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
При цьому, згідно ч. 11 ст. 9 Закону у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Приписи ч. 10 ст. 25 Закону та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону визначають, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Відтак, виключно несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску свідчить про виникнення у контролюючого органу правових підстав для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені.
Разом з тим, як було вірно зазначено судом першої інстанції, позивач сплачував єдиний внесок в 2015-2016 роках. Так, в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень:
- № 333 від 07.09.2015 на суму 7000,00 грн., призначення платежу: «*;101; НОМЕР_1 ; 71010000; сплата єдиного соціального внеску 38,57% за серпень 2015»;
- № 351 від 07.10.2015 на суму 7000,00 грн., призначення платежу: «*;101; НОМЕР_1 ; 71010000; сплата єдиного соціального внеску 38,57% за вересень 2015»;
- № 369 від 06.11.2015 на суму 7500,00 грн., призначення платежу: «*;101; НОМЕР_1 ; 71010000; сплата єдиного соціального внеску 38,57% за жовтень 2015»;
- № 392 від 07.12.2015 на суму 7500,00 грн., призначення платежу: «*;101; НОМЕР_1 ; 71010000; сплата єдиного соціального внеску 38,57% за листопад 2015»;
- № 421 від 06.01.2016 на суму 6000,00 грн., призначення платежу: «*;101; НОМЕР_1 ; 71010000; сплата єдиного соціального внеску 38,57% за грудень 2015»;
- № 440 від 05.02.2016 на суму 2500,00 грн., призначення платежу: «*;101; НОМЕР_1 ; 71010000; сплата єдиного соціального внеску 22% за січень 2016»;
- № 444 від 05.02.2016 на суму 55,00 грн., призначення платежу: «*;101; НОМЕР_1 ; 71010000; сплата єдиного соціального внеску 22% за січень 2016»;
- № 451 від 10.02.2016 на суму 430,00 грн., призначення платежу: «*;101; НОМЕР_1 ; 71010000; сплата єдиного соціального внеску 22% за січень 2016»;
- № 1 від 14.03.2016 на суму 4500,00 грн., призначення платежу: «*;101; НОМЕР_1 ; 71010000; сплата єдиного соціального внеску 22% із заробітної плати за лютий 2016»;
- № 5 від 15.03.2016 на суму 4500,00 грн., призначення платежу: «*;101; НОМЕР_1 ; 71010000; сплата єдиного соціального внеску 22% за лютий 2016»;
- № 19 від 07.04.2016 на суму 3200,00 грн., призначення платежу: «*;101; НОМЕР_1 ; 71010000; сплата єдиного соціального внеску 22% за березень 2016»;
- № 25 від 06.05.2016 на суму 2800,00 грн., призначення платежу: «*;101; НОМЕР_1 ; 71010000; сплата єдиного соціального внеску 22% за квітень 2016»;
- № 36 від 07.06.2016 на суму 2500,00 грн., призначення платежу: «*;101; НОМЕР_1 ; 71010000; сплата єдиного соціального внеску 22% за травень 2016»;
- № 45 від 05.07.2016 на суму 3000,00 грн., призначення платежу: «*;101; НОМЕР_1 ; 71010000; сплата єдиного соціального внеску 22% за червень 2016»;
- № 51 від 05.08.2016 на суму 3400,00 грн., призначення платежу: «*;101; НОМЕР_1; 71010000; сплата єдиного соціального внеску 22% за липень 2016»;
- № 64 від 07.09.2016 на суму 3400,00 грн., призначення платежу: «*;101; НОМЕР_1; 71010000; сплата єдиного соціального внеску 22% за серпень 2016»;
- № 74 від 05.10.2016 на суму 5000,00 грн., призначення платежу: «*;101; НОМЕР_1; 71010000; сплата єдиного соціального внеску 22% за вересень 2016»;
- № 78 від 21.10.2016 на суму 1500,00 грн., призначення платежу: «*;101; НОМЕР_1; 71010000; сплата єдиного соціального внеску 22% за жовтень 2016»;
- № 94 від 06.12.2016 на суму 3750,00 грн., призначення платежу: «*;101; НОМЕР_1; 71010000; сплата єдиного соціального внеску 22% за листопад 2016»;
- № 98 від 28.12.2016 на суму 5000,00 грн., призначення платежу: «*;101; НОМЕР_1; 71010000; сплата єдиного соціального внеску 22% за грудень 2016»;
- № 103 від 28.01.2017 на суму 2200,00 грн., призначення платежу: «*;101; НОМЕР_1; 71010000; сплата єдиного соціального внеску 22% за січень 2017».
Факт сплати вказаних сум відповідачем по справі не заперечується.
При цьому, причиною застосування штрафних санкцій до позивача та прийняття спірного рішення стало помилкове перерахування позивачем в період: вересень-грудень 2015 року, січень-травень, липень-вересень, грудень 2016 року єдиного соціального внеску на розрахунковий рахунок Деснянської ДПІ у м. Києві № 37195201002652 (тобто розрахунковий рахунок для сплати ЄСВ нарахований/утриманий роботодавцями на/із суми заробітної плати, цивільно-правовим договорами на виконання робіт (надання послуг), допомоги по тимчасовій непрацездатності тощо), а не на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 (для фізичних осіб підприємців).
Тобто позивач мав сплачувати ЄСВ за технологічним кодом 71040000, а помилково сплачував за технологічним кодом 71010000.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, з урахуванням ряду правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 16.06.2015 у справі № 21-377а15 та від 02.12.2015 у справі №826/6059/13-а, а також Верховного Суду, викладених у постановах від 15.05.2018 у справі №813/676/17, від 12.06.2018 у справі №826/1/16, від 14.05.2018 у справі №813/2747/16, від 17.01.2018 року у справі №2а-2686/09/2670, від 28.05.2019 у справі №826/24675/15, від 06.10.2020 у справі №804/14569/15, від 18.12.2020 у справі № 822/5450/15, від 01.04.2021 у справі № 810/3355/17, від 27.05.2021 у справі № 140/2192/19, помилкова сплата коштів на інший казначейський рахунок не може бути розцінена, як невиконання платником єдиного внеску свого обов'язку.
Колегією суддів враховується, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України).
Згідно ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
Таким чином, усі надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Поняття «єдиний казначейський рахунок» визначене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затвердженому наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 за №594/6882 (далі - Положення №122), як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
У відповідності до пункту 2.1 Положення №122 єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
Отже, всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом й у постанові від 01.07.2021 у справі № 813/2772/16.
У розрізі наведеного судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений законом, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у межах законодавчо встановленого строку для такої сплати платник не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення номеру рахунку та/або коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання.
Указана правова позиція знайшла своє відображення й у постанові Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №826/9800/16.
Отже, сплата коштів до відповідного бюджету за грошовими зобов'язаннями Позивача здійснена своєчасно на рахунок в органи казначейства, а помилкове зазначення рахунку не призвело до ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок, та як наслідок до відповідного бюджету. Тому, оформлення платіжного доручення на неправильний рахунок не може вважатися підставою для висновку про несплату Позивачем податкового зобов'язання та застосування до нього відповідних санкцій.
У постанові Верховного Суду від 27.03.2018 №805/171/17-а підкреслено, що чинним законодавством передбачено відмінні за своїм змістом поняття: «сплата податку» та «зарахування податку». Сплата податку платником відбувається шляхом подання до установи банку платіжного доручення. Відносини щодо зарахування платежів на єдиний казначейський рахунок є бюджетними правовідносинами і здійснюються вони без безпосередньої участі платника податків і зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що Позивачем виконано обов'язок із сплати єдиного внеску, а тому спірне рішення підлягає скасуванню.
Посилання Апелянта на обґрунтованість застосування до платника штрафних санкцій і нарахування пені з огляду на те, що наслідком сплати єдиного внеску Позивачем на неправильний рахунок було помилкове зазначення ним іншого рахунку, а відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документа і подала його до обслуговуючого банку (п. 2.3 гл. 2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.04.2004 №22), судовою колегією у розрізі спірних правовідносин оцінюється критично, оскільки, як вже було неодноразово підкреслено вище, помилкове зазначення позивачем іншого коду при сплаті єдиного внеску не призвело до ненадходження коштів до бюджету.
Крім того, судова колегія відхиляє посилання ГУ ДПС у Київській області на постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №825/2359/15-а, від 21.05.2020 у справі №1.380.2019.001414, від 04.09.2020 у справі №826/877/16, від 06.05.2020 у справі №804/1290/16, оскільки вони є нерелевантними до спірних правовідносин.
Так, у справі №826/877/16 спірним було питання правомірності зарахування контролюючим органом сум сплаченого єдиного внеску за попередні періоди, за які існувала заборгованість. Такі ж самі правовідносини були предметом судового розгляду й у справах № 1.380.2019.001414 та №825/2359/15-а. У свою чергу, у справі №804/1290/16 Верховний Суд прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування рішення про застосування штрафних санкцій через те, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Натомість спірним у справі, рішення в якій є предметом апеляційного перегляду, є рішення про застосування штрафних санкцій через несвоєчасну сплату платником, на думку контролюючого органу, єдиного внеску, який, як було встановлено вище, сплачено своєчасно, однак за ыншим кодом.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегыя суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма