Справа № 320/9658/20 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.
23 червня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВАРА ФІШ" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішень,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Алвара Фіш» з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100480/2020/610048/1 від 13.04.2020 р.;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби №UA100480/2020/00086 від 13.04.2020 р.;
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100480/2020/610049/1 від 13.04.2020 р.;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби №UA100480/2020/00087 від 13.04.2020 р.;
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100480/2020/610069/1 від 03.06.2020 р.;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби №UA100480/2020/00121 від 03.06.2020 р.;
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100480/2020/610070/1 від 03.06.2020 р.;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби №UA100480/2020/00122 від 03.06.2020 р.;
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100480/2020/610112/1 від 26.08.2020 р.;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби №UA100480/2020/00189 від 26.08.2020 р.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Київська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та здійснені порушення процесуальних норм, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апелянт зазначає, що оскаржувані позивачем рішення митного органу є правомірними і обґрунтованими, оскільки надані позивачем під час митного оформлення товарів документи містили розбіжності та не містили всіх достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів. Відповідач вважає, що неможливо здійснити перевірку включення всіх витрат (складових митної вартості), так як в спірних митних деклараціях не вказано умови поставки та страхування товару, вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛВАРА ФІШ», ідентифікаційний код 41785612, місцезнаходження: 08623, Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Залізнична, 49-Б, зареєстроване як юридична особа 06.12.2017, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №13561020000004736.
Між товариством з обмеженою відповідальністю «АЛВАРА ФІШ» та NORDIC SEAFOOD AS, укладено зовнішньоекономічний контракт від 31.07.2018 №NOR-3107/2018 згідно якого предметом є виконання робіт з виготовлення продукції з давальницької сировини замовника (переробка давальницької сировини). Виконавець зобов'язується приймати давальницьку сировину, а саме рибопродукти та морепродукти (пункт 1.1 контракту). Контрактом поміж іншого встановлено, що: замовник залишається власником переданої давальницької сировини та виробленої продукції. Під час передачі давальницької сировини перехід права власності на неї не відбувається (пункт 1.2); сторони визначили, що право власності на відходи від виробництва, а також палети та інші пакувальні матеріали від поставок давальницької сировини передаються виконавцю на безкоштовній основі. Валюта митного очищення відходів переробки - долар США (пункт 1.4); поставка давальницької сировини здійснюється замовником в пункт призначення: Україна, Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка (у відповідності до Інкотермс 2000/2010 року) (пункт 4.1); давальницька сировина має бути відвантажена в упаковці, яка відповідає характеру товару та забезпечує його зберігання (пункт 4.2).
Замовником виставлено виконавцю проформи-інвойси: від 07.04.2020 №NOR21/19 на суму 110,48 доларів США, найменування товару - відходи лосося не для споживання людиною (голова, хребти, кістки, ребра, шкіра, плавники); від 07.04.2020 №NOR21/19 на суму 101,00 доларів США, найменування товару - відходи лосося не для споживання людиною (голова, хребти, кістки, ребра, шкіра, плавники); від 25.08.2020 №NOR9/20 на суму 122,92 доларів США, найменування товару - відходи лосося не для споживання людиною (голова, хребти, кістки, ребра, шкіра, плавники); від 25.08.2020 №NOR8/20 на суму 144,08 доларів США, найменування товару - відходи лосося не для споживання людиною (голова, хребти, кістки, ребра, шкіра, плавники); від 20.08.2020 №NOR14/20 на суму 48,10 доларів США, найменування товару - відходи лосося не для споживання людиною (голова, хребти, кістки, ребра, шкіра, плавники).
На виконання умов зазначеного контракту Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛВАРА ФІШ» ввезено на митну територію товар (відходи риби лосось свіжоморожений Frozen / Salmo Salar), про що оформлено та подано до митного органу митні декларації від 13.04.2020 №UA1000480/2020/803656, від 13.04.200 №UA100480/2020/803657, від 03.06.2020 №UA100480/2020/805597, від 03.06.2020 №UA100480/2020/805607, від 26.08.2020 №UA100480/2020/809309.
До митного оформлення для підтвердження митної вартості зазначеного Товару Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛВАРА ФІШ» були подані, зокрема, такі документи: рахунки-проформи від 07.04.2020 №NOR21/19, від 07.04.2020 №NOR21/19, 25.08.2020 №NOR9/20, від 31.07.2018 №NOR-3107/2018, від 25.08.2020 №NOR8/20, від 20.08.2020 №NOR14/20; рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД; автотранспортні накладні, некласифікований зовнішньоекономічний контракт від 31.07.2018 №NOR-3107/2018; попередні митні декларації; ветеринарні свідоцтва; розрахунки, технологічні карти.
Позивач отримав повідомлення від Київської митниці Держмитслужби про необхідність, за наявності, подачі додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості відходів.
У відповідь на зазначені повідомлення позивач надав пояснення, в яких роз'яснив, що враховуючи специфіку походження товару, документи, які витребовує митний орган не можуть існувати.
Київською митницею Держмитслужби прийнято рішення №UA100480/2020/610048/1 від 13.04.2020, №UA100480/2020/610049/1 від 13.04.2020, №UA100480/2020/610069/1 від 03.06.2020, №UA100480/2020/610070/1 від 03.06.2020, №UA100480/2020/610112/1 від 26.08.2020 про коригування митної вартості та відмовлено позивачу в митному оформленні (випуску) товару, у зв'язку з чим оформлено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100480/2020/00086 від 13.04.2020, №UA100480/2020/00087 від 13.04.2020, №UA100480/2020/00121 від 03.06.2020, №UA100480/2020/00122 від 03.06.2020, №UA100480/2020/00189 від 26.08.2020.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів та картками відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав документи, які підтверджували заявлену митну вартість товарів та давали можливість визначити таку вартість за ціною договору, у той час як належних та допустимих доказів неможливості визначення митної вартості за основним методом з огляду на недостатність поданих документів чи наявність об'єктивного сумніву у достовірності наданої інформації Київською митницею Держмитслужби не наведено.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.ст. 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 51, ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Прямо передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
У ч.ч. 1, 3, 4 ст. 368 Митного кодексу України закріплено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.
У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.
У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Згідно з ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 ст. 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами 2 та 3 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
З досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що на митну території України ввезено товар - «відходи лосося не для споживання людиною (голова, хребти, кістки, ребра, шкіра, плавники)», позивачем з метою митного оформлення відходів переробки подано до митного оформлення митні декларації декларації від 13.04.2020 №UA1000480/2020/803656, від 13.04.200 №UA100480/2020/803657, від 03.06.2020 №UA100480/2020/805597, від 03.06.2020 №UA100480/2020/805607, від 26.08.2020 №UA100480/2020/809309.
При цьому, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, які були подані позивачем до митного оформлення, а саме: митні декларації декларації від 13.04.2020 №UA1000480/2020/803656, від 13.04.200 №UA100480/2020/803657, від 03.06.2020 №UA100480/2020/805597, від 03.06.2020 №UA100480/2020/805607, від 26.08.2020 №UA100480/2020/809309, зовнішньоекономічний контракт від 31.07.2018 №NOR-3107/2018, проформи-інвойси від 07.04.2020 №NOR21/19, від 07.04.2020 №NOR21/19, 25.08.2020 №NOR9/20, від 31.07.2018 №NOR-3107/2018, від 25.08.2020 №NOR8/20, від 20.08.2020 №NOR14/20, ветеринарні свідоцтва, технологічні карти переробки, експортні декларації країни відправлення, не містять у собі будь-яких розбіжностей чи недостовірних відомостей. За висновком суду, вказаних документів було достатньо для цілей митного оформлення.
Водночас, у оскаржуваних рішеннях відповідачем зазначено розбіжності, які, на його думку, ставлять під сумнів достовірність заявленої декларантом митної вартості та не дають можливості визнати заявлену митну вартість товарів за першим методом.
Суд зазначає, що такі висновки відповідача не свідчать про наявність розбіжностей, які ставлять під сумнів правильність визначення митної вартості.
Так, контролюючим органом залишено поза увагою той факт, що за вказаними митними деклараціями здійснювалось митне оформлення відходів, які утворилися у результаті переробки товару на давальницьких умовах, який ввезено на митну територію України у встановленому порядку з дотриманням митних формальностей.
Відтак, вартість упаковки, транспортні витрати щодо відходів вже включено до складу давальницької сировини, оскільки такі відходи утворилися в результаті здійснення операцій з переробки іноземних товарів.
Що стосується умов поставки та страхування, то відходи є лише продуктом переробки сировини у готовий продукт. Умови поставки для давальницької сировини були визначені розділом 4 Контракту №NRS-3107/18 від 31.07.2018 з компанією-нерезидентом NOR SEAFOOD AS, де місцем доставки є Україна, Київська область, Васильківський район, смт Калинівка, вул. Залізнична 496. Зазначена адреса є місцем здійснення переробки та зберігання риби. Так як, умовами зазначеного Контракту визначено, що право власності на відходи передається позивачу, а сам товар у виді залишається у власності позивача, то необхідності у його транспортуванні та страхуванні немає.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №803/1112/17 від 13.02.2018, якщо за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів.
Крім того, апелянтом не доведено, тим більше з урахуванням його ж доводів, неможливість застосування жодного методу коригування, що передує резервному (зокрема методу «за ціною договору щодо ідентичних товарів»).
Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.
Крім того, слід враховувати, що ст. 53 Митного кодексу України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість, зокрема й в рахунку-фактурі та квитанції.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2018 року у справі № 809/1884/16.
Відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за нього.
Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митних деклараціях.
Наведені вище порушення в цілому вказують на необґрунтованість карток відмови в прийнятті митної декларації.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи які спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.
Доказів, які б спростовували зазначене, або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду не надано.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма