П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/2791/21
Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі ГУПФУ), в якому просив: визнати протиправними дії ГУПФУ та скасувати протокольне рішення від 12 квітня 2021 року №948180132516 щодо перерахунку його пенсії за вислугу років на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури від 29 березня 2021 року №21-91вих-21 у розмірі 60% від заробітку із обмеженням граничного розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність; зобов'язати ГУПФУ здійснити з 01 квітня 2021 року перерахунок його пенсії за вислугу років на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури від 29 березня 2021 року №21-91вих-21 в розмірі 90% суми місячного заробітку без обмеження її максимального розміру.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправною відмову ГУПФУ, викладену в протоколі про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , у перерахунку пенсії за вислугою років та зобов'язав ГУПФУ з 13.12.2019 року перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури від 29.03.2021 року № 21-91вих-21 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Водночас, в задоволенні вимоги про зобов'язання ГУПФУ здійснити перерахунок пенсії за вислугу років без обмеження її максимальним розміром, виходячи з розрахунку 90 % від суми середньої місячної зарплати, було відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду в частині позову, в задоволення якого було відмовлено, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати в частині та ухвалити нове про задоволення позову повністю.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи, а саме з прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено, а тому, з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 2002 року є пенсіонером та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ст. 50-1 Закону №1789 (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати.
29.03.2021 року Миколаївської обласною прокуратурою позивачу видано довідку №21-91-вих-21 про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії (а. с. 9). Довідка видана на підставі Постанови КМУ від 30.08.2017 року №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури".
01.04.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, до якої додав зазначену довідку.
Згідно протоколу про перерахунок пенсії, станом на 07.04.2021 позивачу перераховується пенсія в розмірі 60% від заробітної плати.
Проведення перерахунку пенсії із застосування зменшеного відсоткового розміру (60%) пенсії та застосування обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Відмовляючи в частині позовних вимог (які і є оскаржуваними ОСОБА_1 в порядку апеляційного провадження та підлягають дослідженню), суд першої інстанції виходив з того, що питання щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і питання обмеження пенсії максимальним розміром є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.
Суд зауважував, що спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і щодо обмеження пенсії максимальним розміром, на час звернення позивача у цій справі до суду, не існує. Оскільки відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугу років на виконання рішення суду, відсутні підстави вважати, що права позивача в зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені в майбутньому, а тому в задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як таких, що передчасні.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції помилковими і такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України.
Так, матеріали справи містять копію протокольного рішення про перерахунок пенсії позивача станом на 07.04.2021 (а.с.7), з якого вбачається, що застосований загальний процент розрахунку пенсії від заробітку складає 60%, при цьому максимальний розмір пенсії з 01.04.2021 року по 30.06.2021 року складає 17690, 00 грн.
Крім того, звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначав, що 01 квітня 2021 року він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, однак протокольним рішенням відповідача від 12 квітня 2021 року №948180132516 йому було здійснено перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року в розмірі 60% від заробітку із обмеженням її граничного розміру. Розмір пенсії складає 17690 грн..
Позивач зазначив, що рішення і дії відповідача є незаконним, у зв'язку з чим і змушений звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод, інтересів і з метою скасування вказаного рішення та зобов'язання вчинити дії по перерахунку пенсії.
Також, в позові було зазначено, що на час призначення пенсії за вислугу років, ч.1 ст.50 Закону України №1789 було визначено, що пенсія призначається в розмірі 80% від суми місячної заробітної плати та збільшується на 2% за кожен повний рік роботи понад 10 років на таких посадах, але не більше 90% від суми місячного (чинного) заробітку.
Страховий стаж позивача складав 27 років і 3 місяця, у тому числі на прокурорсько-слідчих посадах 20 років 3 місяця 10 днів, з огляду на який у 2009 році визначено розмір пенсій на рівні 90% від суми місячної заробітної плати. Крім цього, розмір пенсії на рівні 90% від суми місячного заробітку встановлені постановою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 24 листопада 2016 року по справі №489/4249/16-а, а також рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року по справі №400/1165/20.
Зміна відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років, що призначалась за ст.50- 1 Закону України №1789, відбулась після набрання чинності Законом України №1697 після перерахунку пенсії 1 квітня 2021 року.
Поряд з цим, в обгрунтування власної правової позиції відповідач зазначав, що станом на дату подачі позивачем заяви про перерахунок пенсії, для її перерахунку та обчислення використовується величина в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Також, ухвалою Верховного Суду від 04.02.2021 по справі № 400/6132/20 щодо перерахунку пенсії працівникам прокуратури, в тому числі без обмеження її максимального розміру, відмовлено у відкритті провадження про розгляд цієї справи як зразкової на підставі того, що відступу від правових позицій суду касаційної інстанції не відбувалось.
Підсумовуючи вищенаведене, відповідач зробив висновок про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром.
З огляду на зазначене, колегія суддів наголошує про існування станом на час звернення до суду спору щодо відсоткового розміру для перерахунку пенсії і щодо обмеження пенсії максимальним розміром, та наявність такого спору було підтверджено викладеними сторонами правовими позиціями і під час провадження в суді першої інстанції, що свідчить про необгрунтованість вказаних підстав для відмови в задоволенні позову.
Водночас, положеннями ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (далі Закон №1789-ХІІ) (в редакції станом на час призначення позивачу пенсії у 2010 році) було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI у статтю 50-1 Закону №1789-ХІІ внесено зміни, відповідно до яких пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII у статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у частинах другій і п'ятій цифри « 80» замінено цифрами « 70», при цьому, законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII у статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у частинах другій та п'ятій цифри « 70» замінено цифрами « 60».
За правилами ч.18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, чинній до 01.01.2015 року) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. З 01.01.2015 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України.
15.07.2015 року набрав чинності новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII (далі Закон №1697-VII) відповідно до розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015 року.
З аналізу положень Закону №1697-VII вбачається, що з набранням ним чинності пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Згідно з ч.20 ст.86 Закону №1697-VII призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Так, відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
З наведеного можна дійти висновку, що за загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою, тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.
Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Отже, враховуючи все ищезазначене, колегія суддів вважає, що до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон №1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону №1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.
Вказане також узгоджується з покладеним в основу Закону №1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.
Колегія суддів зазначає, що розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії, має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом №1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону № 1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону №1697-VII.
Отже, враховуючи, що станом на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону №1789-ХІІ (відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1697-VII) в частині перерахунку пенсії втратила чинність, колегія суддів приходить до висновку, що на спірні правовідносини поширюються положення ч.2 ст.86 Закону №1697-VII, за якими пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати.
Стосовно обмеження пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами колегія суддів зазначає, що відповідно до абз.6 ч.15 ст.86 Закону №1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Отже, враховуючи, що станом на час проведення позивачу перерахунку пенсії вказані положення абз.6 ч.15 ст.86 Закону №1697-VII неконституційними у встановленому Законом порядку не визнавались, а тому були чинними, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для обмеження пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами.
При цьому, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 N20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Тому, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню саме з вказаних підстав.
Наведені висновки також узгоджуються з висновками, викладеними Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 грудня 2021 року, справа №580/5962/20.
З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка обставинам справи (в частині досліджуваних) та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає зміні в мотивувальній частині.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року - змінити в мотивувальній частині у викладеній редакції.
В решті рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Федусик А.Г.
Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.