24 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/23011/21
Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.
суддів: Танасогло Т.М. , Крусяна А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Роздільнянської міської ради Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.01.2022 року у справі № 420/23011/21 за позовом ОСОБА_1 до Роздільнянської міської ради Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
22.11.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Роздільнянської міської ради Одеської області від 22.09.2021 року №1478-VІІІ «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр.. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Роздільнянської міської територіальної громади, Калантаївський старостинський округ (за межами населеного пункту)»;
- зобов'язати Роздільнянську міську раду Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 8,3000 га, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, розташованої за адресою: с. Благодатне на території Роздільнянської міської територіальної громади, Калантаївський старостинський округ (за межами населеного пункту), згідно заяви від 04.06.2021року.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що статтею 118 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, до вказаного переліку не віднесено такої підстави, як резервування земельної ділянки для ветеранів війни - учасників бойових дій для ведення садівництва. Також, є необґрунтованим, на думку позивача, твердження відповідача про перебування частини земельної ділянки у власності іншої особи.
Відповідач - Роздільнянська міська рада Одеської області з позовними вимогами не погоджувалась та вважала їх необґрунтованими з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву вказуючи, що бажана ОСОБА_1 земельна ділянка ГУ Держгеокадастру в Одеській області зарезервована для ветеранів війни - учасників бойових дій для ведення садівництва. Також, спірна земельна ділянка частково належить іншій особі - кадастровий номер 5123983000:01:002:0341, яка була передана ОСОБА_2 відповідно до рішення Роздільнянської міської ради від 24.11.2021р. №2154-VІІІ. За позицією відповідача, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання такої документації. У зв'язку з чим, у залежності від того, яку земельну ділянку бажає отримати громадянин він повинен дотримуватися відповідної процедури із наданням до уповноваженого органу заяв та документів. На думку органу місцевого самоврядування, заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 подано у спосіб, який не передбачено статтею 118 Земельного кодексу України.
Згідно із поданою позивачем до суду першої інстанції відповіддю на відзив, в оскаржуваному рішенні Роздільнянської міської ради Одеської області від 22.09.2021 року №1478-VІІІ не було зазначено про те, що заява ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не була чіткою, конкретизованою та подана у спосіб невизначений ст.118 Земельного кодексу України. Також, позивач акцентував увагу окружного адміністративного суду на тому, що на момент прийняття Роздільнянською міською радою рішення від 22.09.2021 року №1478-VІІІ, яке є предметом дослідження у даній справі, акту індивідуальної дії (рішення від 24.11.2021р. №2154-VІІІ) щодо затвердження проекту землеустрою іншій особі не існувало.
Відповідно до поданих Роздільнянською міською радою Одеської області до суду першої інстанції заперечень на відповідь на відзив, клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою розглянуто у порядку, визначеному положеннями чинного законодавства, за наслідками якого прийнято цілком обґрунтоване та правомірне рішення від 22.09.2021 року №1478-VІІІ.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.01.2022 року у справі №420/23011/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рiшення Роздільнянської міської ради Одеської області ХІІ сесії VIII скликання від 22.09.2021 року №1478-VIII «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Роздільнянської міської територіальної громади, Калантаївський старостинський округ (за межами населеного пункту)».
Зобов'язано Роздільнянську міську раду Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.06.2021 року, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції вказав про невмотивованість відмови органу місцевого самоврядування у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки через її резервування органами держгеокадастру, оскільки жодним нормативним актом не встановлена така підстава для відмови громадянину України у наданні відповідного дозволу. Також, окружним адміністративним судом установлено, що на момент розгляду клопотання позивача та прийняття оскаржуваного рішення від 22.09.2021 року №1478-VIII спірна земельна ділянка, кадастровий номер: 5123983000:01:002:0341 не була передана у власність іншій особі.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій викладено прохання скасувати рішення окружного адміністративного суду та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги Роздільнянською міською радою Одеської області не зазначено, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, а зміст апеляційної скарги повністю дублює зміст відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив (а.с.45-54, а.с.65-70, а.с.90-102).
Скориставшись наданим приписами чинного процесуального законодавства право, позивачем до апеляційного суду подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що Одеським окружним адміністративним судом 28.01.2022р. прийнято рішення у справі №420/23011/21 у повній відповідності з приписами чинного законодавства, з повним з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.
Зокрема, колегією суддів установлено, що 04.06.2021р. ОСОБА_1 до Роздільнянської міської ради Одеської області подано заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 8,3 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що розташована на території с. Благодатне Роздiльнянської міської ради, Калантаївський старостинський округ.
До вказаного звернення ОСОБА_1 було додано: викопіювання з Публічної кадастрової карти України з зазначеним бажаним місцем розташування земельної ділянки, а також документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві.
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.06.2021р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, Роздільнянською міською радою Одеської області 22.09.2021р. прийнято рішення №1478-VIII «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Роздільнянської міської територіальної громади, Калантаївський старостинський округ (за межами населеного пункту)».
Означеним рішенням органу місцевого самоврядування відмовлено відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 8,3000га, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства у власність на території Роздільнянської міської територіальної громади, Калантаївський старостинський округ (за межами населеного пункту), оскільки дана земельна ділянка зарезервована Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області для ветеранів війни - учасників бойових дій для ведення садівництва та частина якої перебуває у власності іншої особи.
Не погодившись із рішенням Роздільнянської міської ради Одеської області від 22.09.2021р. №1478-VIII «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Роздільнянської міської територіальної громади, Калантаївський старостинський округ (за межами населеного пункту)» ОСОБА_1 за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернувся до суду з даною позовною заявою.
Здійснюючи апеляційний перегляд даної справи колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій».
Відповідно до п.«б» ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному ч.1 ст.128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
При цьому, з огляду на зміст пп.«в» ч.3 ст.116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно із п.«а» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 Земельного кодексу України, відповідно до частини 6 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, слід відмітити, що вирішуючи спірне питання орган місцевого самоврядування не наділено повноваженнями відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Так, як установлено колегією суддів та зазначено вище, підставами для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою Роздільнянською міською радою Одеської області у спірному рішенні від 22.09.2021р. №1478-VIII визначено: резервування земельної ділянки Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області для ветеранів війни - учасників бойових дій для ведення садівництва, а також знаходження її частини у власності іншої особи.
При цьому, колегія суддів уважає за необхідне відмітити, що резервування земельної ділянки Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області для ветеранів війни - учасників бойових дій для ведення садівництва не є законодавчо передбаченою підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Отже, Роздільнянською міською радою Одеської області в оскаржуваному рішенні від 22.09.2021р. №1478-VIII визначено підставу для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, яка не передбачене приписами ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.
Стосовно знаходження частини земельної ділянки у власності іншої особи, апеляційний суд зазначає таке.
Зокрема, з матеріалів справи убачається, що оскаржуване в межах даної справи рішення Роздільнянською міською радою Одеської області прийнято 22.09.2021р.
Жодних доказів на підтвердження того, що станом на 22.09.2021р. частина бажаної ОСОБА_1 земельної ділянки перебувала у власності іншої особи, матеріали справи не містять.
При цьому, на переконання апеляційного суду, у контексті означеного питання, є необґрунтованими посилання відповідача на рішення Роздільнянської міської ради Одеської області від 24.11.2021р. №2154-VІІІ, оскільки вказаний акт індивідуальної дії органом місцевого самоврядування прийнято після прийняття рішення, яке є предметом дослідження у даній справі.
Тобто, рішення Роздільнянської міської ради Одеської області від 24.11.2021р. №2154-VІІІ не впливає на обсяг прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача.
Суд апеляційної інстанції акцентує увагу органу місцевого самоврядування на тому, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. При цьому, не суттєво за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками.
Отже, надання органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_3 не є перешкодою для надання такого дозволу ОСОБА_1 .
Крім того, на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_3 не було оформлено право власності на земельну ділянку.
Не є юридично спроможними, у межах спірних правовідносин, також твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 повинен був звернутися із клопотанням щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, оскільки жодних доказів на підтвердження того, що на час прийняття Роздільнянською міською радою Одеської області рішення від 24.11.2021р. №2154-VІІІ частина бажаної земельної ділянки уже була сформована, матеріали справи не містять.
Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи Роздільнянської міської ради Одеської області.
Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції уважає правильним висновок окружного адміністративного суду щодо необґрунтованості рішення Роздільнянської міської ради Одеської області від 22.09.2021р. №1478-VIII та необхідності його скасування.
Оскілки апеляційна скарга Роздільнянської міської ради Одеської області не містить жодного обґрунтування щодо правильності здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат, то оцінка вказаному питанню колегією суддів не надається.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи відповідача, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Роздільнянської міської ради Одеської області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.01.2022 року у справі № 420/23011/21 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач Димерлій О.О.
Судді Танасогло Т.М. Крусян А.В.