П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/27361/21
Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Клименко Станіслава Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДМС в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
В грудні 2021 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДМС в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС України в Одеській області від 29.06.2021 року №381612 «Про скасування дозволу на імміграцію в Україну», виданого громадянину Грузії ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 );
- зобов'язати ГУ ДМС України в Одеській області поновити дію посвідки на постійне проживання від 16.12.2019 року № НОМЕР_1 громадянину Грузії ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно винесено рішення про скасування дозволу на імміграцію, оскільки в оскаржуваному рішенні не наведено жодних підстав для його прийняття окрім формальних посилань на Закон. При цьому, що він постійно проживає на території України та до кримінальної відповідальності не притягувався ані на території України, ані за її межами. Також вказує на те, що не створює реальну або потенційну загрозу національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, жодним чином не сприяє терористичній діяльності, не порушує права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.03.2016 року громадянин Грузії ОСОБА_1 прибув в Україну з метою постійного проживання.
09.03.2016 року громадянин Грузії ОСОБА_1 відповідно до ч.13 ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» документовано посвідкою на тимчасове проживання серії НОМЕР_2 .
22.08.2018 року громадянин Грузії ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДМС в Одеській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну. Підставою отримання такого дозволу зазначено перебування у шлюбі з громадянкою України понад 2 роки.
Дозвіл на імміграцію громадянин Грузії ОСОБА_1 отримав 02.10.2018 року №381612. Також, 02.10.2018 року позивач документований ГУ ДМС в Одеській області посвідкою на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 .
В свою чергу, на адресу Головного управління ДМС України в Одеській області надійшло подання від Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14.06.2021 року №6759/55/01-2021. В зазначеному поданні містилась вимога щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянину Грузії ОСОБА_1 .
Проаналізувавши матеріали особової справи та подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14.06.2021 року №6759/55/01-2021 Головним управлінням ДМС України в Одеській області прийнято 29.06.2021 року рішення №381612 «Про скасування дозволу на імміграцію в Україну», виданого громадянину Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Галі Грузія, національний паспорт № НОМЕР_3 , виданий 14.12.2015 року.
Вважаючи рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 29.06.2021 року №381612 «Про скасування дозволу на імміграцію в Україну» протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.05.2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) в частині щодо позивача, яке введено в дію Указом Президента від 21.05.2021 року №203/02021, подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14.06.2021 року є чинним, дії щодо їх складання протиправними в судовому порядку не встановлювались, відповідачем на підставі вказаного подання правомірно було прийнято спірне рішення.
Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Пунктами 3 та 4 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію» визначено, що дозвіл на імміграцію в Україну може бути скасовано, якщо:
3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Отже, названими положеннями Закону України «Про імміграцію», які покладені відповідачем в основу оскаржуваного рішення, прямо передбачено можливість скасування раніше виданого дозволу на імміграцію у визначених Законом випадках.
Пунктами 21-24 «Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 року №1983 передбачено, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
У спірному випадку питання про скасування дозволу порушено повноважним органом - Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України.
При цьому, у поданні ДСР НП України про скасування дозволу наведені мотиви його подання та фактичні обставини, з якими пов'язується необхідність скасування дозволу на імміграцію, та які узгоджуються з законодавчо визначеними підставами для скасування такого дозволу - п.п.3, 4 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію».
Крім цього, встановлені обставини справи свідчать про те, що Указом Президента України від 21.05.2021 року №203/2021 введені в дію Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 14.05.2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
Згідно з вказаним рішенням: відповідно до статті 5 Закону України «Про санкції» Рада національної безпеки і оборони України вирішила: Підтримати внесені Кабінетом Міністрів України та Службою безпеки України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). Застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1.
Відповідно до додатку 1 до Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.05.2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» за №548 осіб, до яких застосовані вказані санкції є громадянин Республіки Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Тринадцятим обмежувальним заходом застосовним до громадянина Республіки Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 : інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом (відмова в оформленні посвідки на тимчасове проживання, скасування посвідки на тимчасове проживання; відмова у наданні дозволу на імміграцію, скасування дозволу на імміграцію, скасування посвідки на постійне проживання; відмова в продовженні строку перебування в Україні; відмова в задоволенні заяви про прийняття до громадянства України; примусове видворення за межі України).
Відповідно до ч.4 ст.10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади.
Отже, враховуючи те, що оскаржуване рішення відповідача видано на підставі обґрунтованого подання ДСР НП України та на виконання рішення РНБО, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що таке рішення прийнято відповідачем на виконання своїх повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, у зв'язку з чим підстави для визнання його протиправним відсутні.
Щодо аргументів апелянта про порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення, слід зазначити, що виходячи з положень пунктів 22-23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою КМ України від 26.12.2002 року №1983, якими передбачено:
у разі, коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, судова колегія дійшла висновку, що у відповідача відсутній обов'язок щодо запрошення особи, відносно якої приймається рішення, для надання пояснень. Вказаним Порядком передбачено право органу ДМС запрошувати таких осіб, у разі виникнення необхідності для витребування додаткової інформації, а оскільки такої необхідності у спірному випадку не існувало, то не існувало і підстав для запрошення позивача до органу ДМС для надання пояснень.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Клименко Станіслава Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.