31 травня 2022 року м. Дніпросправа № 160/12301/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу Комунального підприємства «Новомосковськтеплоенерго»
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року (головуючий суддя Врона О.В.)
у справі №160/12301/19
за позовом Комунального підприємства «Новомосковськтеплоенерго»
до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Комунальне підприємство «Новомосковськтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, в якому просило:
- визнати протиправними дії Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області по здійсненню в період з 01.11.2019 по 14.11.2019 позапланового заходу державного нагляду (контролю) та по оформленню 14.11.2019 відносно Комунального підприємства «Новомосковськтеплоенерго» акта №4367/9-19 щодо дотримання Комунальним підприємством «Новомосковськтеплоенерго» вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
- визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області №4367/9-19 від 14 листопада 2019 року про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування та встановлення державних (регульованих) цін;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області №11/9-19 від 20 листопада 2019 року про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Позовні вимоги обґрунтовані допущенням відповідачем процедурних порушень під час проведення перевірки та неналежне складання акта перевірки. По суті виявлених порушень позивач посилається на те, що затверджений рішенням Виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 16.11.18 року №625/0/6-18 тариф на централізоване опалення є економічно обґрунтованим, на підтвердження чого надано розрахунки понесених витрат та собівартості виробництва 1 гігакалорії теплової енергії. Висновки відповідача про порушення підприємством порядку формування структурної складової собівартості тарифу - статті «заробітна плата» не відповідають дійсності. Також позивач зазначає, що проводив розподіл обсягів спожитої теплової енергії згідно п.12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 №630, яким передбачено що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, допускаючи посадових осіб відповідача до проведення перевірки, не вважав, що Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області порушено порядок її проведення та не скористався правом, наданим йому абз. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Також суд першої інстанції дійшов висновку, що виявлені відповідачем в ході перевірки з питань дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін порушення підтверджені наявними у справі доказами. Відповідач при винесенні припису про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування та встановлення державних (регульованих) цін і рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому припис № 4367/9-19 від 14.11.2019 про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування та встановлення державних (регульованих) цін і рішення №11/9-19 від 20.11.2019 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, визнані судом правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позивач, зокрема, зазначає, що висновок суду першої інстанції стосовно того, що планування заробітної плати має відповідати її фактичній виплаті, не відповідає положенням Постанови КМУ «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» №869 від 01.06.2011. Крім того, позивач вважає, що під час призначення у справі судово-економічної експертизи суд першої інстанції поставив на розгляд експерта питання, відповідь на яке не дає розуміння, чи підтверджуються або навпаки спростовуються висновки акту перевірки від 14.11.2019 №4367/9/19. Також позивач наполягає на тому, що проводив розподіл обсягів спожитої теплоенергії згідно п.12 Порядку № 630.
В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, позивачем в ході апеляційного розгляду справи подавались додаткові пояснення по суті апеляційної скарги.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, подав суду письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких зазначає, що порушення порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та тарифів на централізоване опалення, а саме: завищення складової планової собівартості по статті «заробітна плата» та «відрахування на соціальні заходи», встановлене в ході перевірки, є обґрунтованим. Стосовно дотримання позивачем вимог Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № 630, відповідач зазначає, що відповідно до Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення № 359, яка діяла до 25.01.2019, так і відповідно до нової Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг з 25.01.2019 підприємство було зобов'язано здійснювати розподіл теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, між всіма споживачами, в тому числі між споживачами, квартири яких обладнані індивідуальним опаленням.
Представники відповідача підтримали доводи, викладені в письмових поясненнях на апеляційну скаргу, просять рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на підставі звернення громадянки ОСОБА_1 від 15.08.2018 №Г-1681, погодження Міністерства економічного розвиту і торгівлі України від 03.10.2019 №3805-05/40542-03 і листа Держпродспоживслужби від 09.10.2019 №16.2-6/16137 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області 22.10.2019 прийнятий наказ №4290-ОП «Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) Комунального підприємства «Новомосковськтеплоенерго».
Підпунктом 1.1 п.1 цього наказу наказано провести позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі перевірки Комунального підприємства «Новомосковськтеплоенерго».
Предметом позапланового заходу є дотримання вимог порядку формування, встановлення та застосування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, послуги з централізованого опалення відповідно до Закону України від 09.11.2017 №2189-vІІІ «Про житлово-комунальні послуги», Закону України від 21.06.2012 №5007-VІ «Про ціни і ціноутворення». Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».
Завідувачем Сектору контролю за регульованими цінами Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області Юрченко Г.В. за участю директора КП «Новомосковськтеплоенерго» ОСОБА_2 , головного бухгалтера ОСОБА_3 і провідного економіста Бузінової Н.І. було проведено позапланову перевірку щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін Комунального підприємства «Новомосковськтеплоенерго». Результати перевірки оформлені актом від 14.11.2019.
Перевіркою встановлено порушення підприємством:
- порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та тарифу на централізоване опалення, а саме завищення складової планової собівартості по статті «заробітна плата» та «відрахування на соціальні заходи», що призвело до необґрунтованого нарахування споживачам (населенню) оплати за послуги в сумі 201,3 тис. грн., споживачам, що споживають теплоенергію без лічильника 747.32 тис. грн., всього на суму 948,62 тис. грн. (додаток 32);
- порядку розподілу оплати за послуги теплопостачання місць загального користування та оплати за обсяги теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, що призвело до завищення тарифу для споживачів, що користуються централізованим опаленням та до необґрунтованого нарахування таким споживачам оплати послуг в сумі 84992,64 грн., в тому числі для кв. 161- 746,15 грн.
Загальна сума завищення нарахованої оплати в результаті завищення тарифу становить 1033,612 тис. грн.
У розділі «Пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеної перевірки та складеного акту перевірки, що мають місце з боку суб'єкта господарювання» зазначено, що акт підписано із зауваженнями (запереченнями), які будуть надані у строки визначенні чинним законодавством.
14.11.2019 підприємству вручений припис №4367/9-19 про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування та встановлення державних (регульованих) цін, в якому вимагалось від КП «Новомосковськтеплоенерго» в місячний термін:
- привести у відповідність тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для всіх споживачів відповідно до вимог «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 та подати їх на затвердження до органів місцевого самоврядування відповідно до підп. 2 п. «а» ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 1 ст. 10 розділу ІІІ Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та наказу Міністерства регіонального розвитку та житлово-комунального господарства №239 від 12.09.2018 «Про затвердження Порядку розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення»;
- здійснити розподіл між споживачами обсягів теплової енергії, спожитої в опалювальному періоді 2018-2019 років у відповідності до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018р. №315 та Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення», затвердженої наказом Мінбуду України 31.10.2006 №359 та здійснити відповідні перерахунки зі споживачами;
- шляхом перерахунків повернути усім споживачам (населення) необґрунтовано отриману виручку в результаті завищення планового тарифу за 1 Гкал, а саме споживачам, що споживають теплоенергію за показаннями лічильника в сумі 201,3 тис. грн., споживачам, що споживають теплоенергію без лічильника 747,32 тис. грн., всього на суму 948,62 тис. грн.;
- шляхом перерахунків повернути споживачам будинку АДРЕСА_1 , що користуються послугою з централізованого опалення необґрунтовано отриману виручку в результаті неправильного розподілу загального обсягу теплової енергії в сумі 84992,64 грн., в т.ч. за опалення МЗК 39413,73 грн., за забезпечення функціонування внутрішньо будинкових мереж - 45578,91 грн., в тому числі заявниці (кв. №161) 746,15 грн.
Листом №1137 від 20.11.2019 КП «Новомосковськтеплоенерго» направило Головному управлінню Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області зауваження (заперечення) до складеного акту.
20.11.2019 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області прийнято рішення №11/9-19 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Підставою прийняття означеного рішення стало встановлене порушення КП «Новомосковськтеплоенерго» вимог п. 18, 59 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №712 від 05.09.2018, що діяла на момент встановлення тарифів).
В рішенні заплачено, що в результаті завищення планових тарифів КП «Новомосковськтеплоенерго» шляхом завищення складової планової собівартості по статті «заробітна плата» та «відрахування на соціальні заходи», а саме: включення до собівартості фонду заробітної плати, розрахованому за умови відпрацювання повної річної норми часу, в той час як підприємство тривалий час працює в міжопалювальний період за скороченим робочим тижнем, що призвело до необґрунтованого нарахування споживачам (населенню), що споживають теплоенергію за лічильником, оплати за послуги в сумі 201,3 тис. грн., споживачам, що споживають теплоенергію без лічильника, - 747,32 тис. грн., всього на суму 948,62 тис. грн.
Відповідно до пп.4 п.1 ст.18, пп.1 п.1 ст.20 та п.2 ст.20 Закону України «Про ціни та ціноутворення», враховуючи відсоток надходження коштів за надані послуги (45%), до КП «Новомосковськтеплоенерго» застосовано штраф в сумі 426879,00 грн.
Зобов'язано КП «Новомосковськтеплоенерго» повернути споживачам суму необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 948620,00 грн. протягом 30 календарних днів з дня отримання цього рішення.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.
Позивач - КП «Новомосковськтеплоенерго» відповідно до Статуту, затвердженого рішенням Новомосковської міської ради № 1198 від 18.12.2014, створено з метою отримання прибутку за рахунок виробництва й надання послуг з опалення та гарячого водопостачання населенню, підприємствам, установам, організаціям.
Основними завданнями діяльності підприємства є, зокрема, виробництво та безперебійне постачання населенню, комунально-побутовим та іншим підприємствам і організаціям міст та райцентрів області теплової енергії згідно з укладеним договорами та угодами.
Відносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
В розумінні статті 1 Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», який діяв до 01.05.2019, виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.21 Закону № 1875-IV виконавець має право розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до статті 31 вказаного Закону порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону, а саме, житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території) визначає Кабінет Міністрів України.
Згідно з частиною другою цієї статті виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.
Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання) (частина третя статті 31 Закону № 1875-IV).
Відповідно до ст.13 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-IV до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить, зокрема,: встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.
Органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом. Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами (ст. 16 Закону України «Про ціни та ціноутворення»).
Згідно ст. 17 Закону України «Про ціни і ціноутворення» функціями органів державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення є: виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, запобігання порушенням у сфері ціноутворення.
Дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін здійснює Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади і яка діє на підставі Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667.
За п. 1 Положення Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем'єр-міністра України - Міністра економіки та який реалізує державну політику, зокрема, з контролю за цінами.
Стосовно питання дотримання відповідачем порядку проведення позапланової перевірки щодо дотримання суб'єктом господарювання КП «Новомосковськтеплоенерго» вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін суд першої інстанції не встановив в діях відповідача порушень процедури проведення державного нагляду (контролю), також суд виходив з того, що позивач, допускаючи посадових осіб відповідача до проведення перевірки, не вважав, що Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області порушено порядок її проведення та не скористався правом, наданим йому абз. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, вважає за необхідне зазначити таке.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» .
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно ст. 6 Закону підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом.
Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Як встановлено вище, позапланова перевірка КП «Новомосковськтеплоенерго» здійснювалася на підставі звернення фізичної особи - громадлянки ОСОБА_1 за погодженням центрального органу виконавчої влади виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю) - Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України листом від 03.10.2019 №3805-05/40542-03.
Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) КП «Новомосковськтеплоенерго» у формі позапланової перевірки прийнятий наказ від 22.10.2019 № 4292-ПО, видано направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) № 4367 від 22.10.2019, які до початку перевірки вручені керівництву підприємства, що останнім не заперечується і не спростовується матеріалами справи.
Отже, позапланова перевірка КП «Новомосковськтеплоенерго» з питань дотримання вимог порядку формування, встановлення та застосування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, послуги з централізованого опалення призначена у відповідності до вимог діючого законодавства.
Фактично посадову особу відповідача, якій було видано направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) № 4367 від 22.10.2019, було допущено до перевірки, про що свідчить запис в журналі реєстрації перевірок підприємства.
За результатами перевірки відповідачем складений акт від 14.11.2019 № 4367/9-19, який за своїм змістом відповідає вимогам, зокрема, ч.6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Наведені позивачем доводи про протиправність дій відповідача з проведення позапланової перевірки та складення за її результатом акту перевірки не спростовують встановлених вище обставин і н можуть бути підставою для визнання оскаржуваних дій відповідача протиправними.
Згідно ч. ч. 7, 8 ст. 7 вказаного Закону на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Як встановлено судом першої інстанції, у ході перевірки відповідач дійшов висновку про порушення підприємством порядку формування тарифів.
З цього приводу суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про правильність таких висновків.
На час проведення відповідачем перевірки та складення акту перевірки від 14.11.2019 тарифи на виробництво, транспортування, постачання та централізоване опалення для населення встановлені рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради № 625/0/6-18 від 16.11.2018, яке набрало чинності 23.11.2018 і на підставі якого застосовувались тарифи з 24.11.2018 на протязі опалювального сезону 2018-2019 років.
На 2018 рік КП «Новомосковськтеплоенерго» встановлено тариф на теплову енергію для населення на рівні 1409,46 грн./Гкал (без ПДВ), тариф на послугу з централізованого опалення для споживачів з приладами обліку на рівні 1723,08 грн/Гкал (з ПДВ) та тариф на послугу з централізованого опалення для споживачів без приладів обліку на рівні 41,29 грн/м2(з ПДВ).
Тариф на теплову енергію 1409,46 грнГкал складається з тарифів без ПДВ на її: виробництво (1317,01 грн/Гкал), транспортування (86,55 грн./Гкал), постачання (5,90 грн/Гкал).
До складу тарифу на опалення (1723,08 грн./Гкал) входять витрати:
- собівартість теплової енергії власного виробництва (1409,46 грн/Гкал), витрати на утримання абонентської служби (5,482 грн./Гкал), послуги банку (14,503 грн/Гкал), інші витрати (6,453 грн.Гкал), ПДВ (287,18 грн/Гкал).
Планові витрати на оплату праці за розрахунками підприємства з відрахуванням на соціальні заходи в сумарному тарифі на теплову енергію складають 16961,60 грн., в тарифі для населення -12832,09 грн., або 75,6%, тобто розподіл сумарних витрат по категоріям споживачів здійснювався пропорційно обсягам реалізації теплової енергії.
Відповідно до ст.20 Закону України «Про теплопостачання» (в редакції з 01.07.2019) тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб'єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи. Тарифи на теплову енергію, що виробляється та постачається за допомогою систем автономного опалення, формуються та встановлюються окремо для кожного багатоквартирного будинку, обладнаного системою автономного опалення, з урахуванням собівартості виробництва і постачання теплової енергії на таких системах, а також рентабельності суб'єкта господарювання, що провадить таку діяльність.
Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 прийнято постанову «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги», якою затверджений Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.
Вказаний Порядок № 869, як в ньому зазначено, застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи) тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку зазначених тарифів.
Відповідно до абз. 12 п. 4 Порядку № 869 тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання - вартість вироблення, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, витрат на відшкодування втрат, планованого прибутку.
За приписами п. 51 Порядку № 869 формування тарифів підприємствами, що надають послуги з централізованого опалення (далі - підприємства), здійснюється на підставі річних планів надання послуг з централізованого опалення, що складаються у розрізі територіальних громад, у межах яких підприємство надає послугу з централізованого опалення (є виконавцем такої послуги), економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків, кошторисів, податків і зборів, цін на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді.
Пунктом 18 Порядку №869 передбачено, зокрема, що планована виробнича собівартість формується у розрізі територіальних громад, у межах яких ліцензіат провадить (має намір провадити) відповідний вид ліцензованої діяльності, та включає, у тому числі:
- прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, безпосередньо залученим до технологічного процесу виробництва, транспортування та постачання теплової енергії) відповідно до Закону України «Про оплату праці»:
- основна заробітна плата працівників відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування), тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, фахівців, технічних службовців;
- додаткова заробітна плата за працю понад установлені норми, трудові досягнення, особливі умови праці у вигляді доплат і надбавок (за роботу у важких та шкідливих умовах, надурочний час, святкові, неробочі та вихідні дні, нічний час, класність, керівництво бригадами, інші виплати, встановлені законодавством), премій за виконання виробничих завдань і функцій та компенсаційних виплат (за невідпрацьований час, включаючи основні та додаткові відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, інші виплати, встановлені законодавством).
Планування витрат на оплату праці для включення до тарифів здійснюється в установленому порядку із забезпеченням мінімальної заробітної плати та інших гарантій з оплати праці, передбачених законодавством.
Відповідно до п. 59 Порядку №869 виробнича собівартість формується у розрізі територіальних громад, у межах яких підприємство надає послугу з централізованого опалення (є виконавцем такої послуги), та включає:
прямі матеріальні витрати:
- витрати на придбання теплової енергії відповідно до укладених договорів (плануються виходячи з необхідних обсягів надання послуг з централізованого опалення та цін підприємств-постачальників);
- витрати на придбання електричної енергії. Під час розрахунку витрат, пов'язаних з використанням електричної енергії для технологічних потреб, також враховуються витрати на зумовлену електромагнітною незбалансованістю електроустановок технологічно шкідливу циркуляцію електроенергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму (у разі відсутності приладів обліку величина її потужності визначається відповідно до нормативів);
- витрати, пов'язані з використанням матеріалів, запасних частин, купованих комплектувальних виробів, напівфабрикатів та інших матеріальних ресурсів, необхідних для забезпечення технологічного процесу (обсяг витрат визначається на основі норм використання таких ресурсів та діючих цін (тарифів), за винятком вартості матеріалів, призначених для переробки);
прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, безпосередньо залученим до технологічного процесу) відповідно до Закону України "Про оплату праці":
- основна заробітна плата працівників відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування), тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, фахівців, технічних службовців;
- додаткова заробітна плата виробничого персоналу, що визначається виходячи з розміру встановлених доплат, надбавок, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, премій, пов'язаних з виконанням виробничих завдань і функцій, оплати невідпрацьованого часу.
Планування витрат на оплату праці для включення до тарифів на централізоване опалення здійснюється в установленому порядку із забезпеченням мінімальної заробітної плати та інших гарантій з оплати праці, передбачених законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в результаті перевірки зроблений висновок, що планові витрати по статтям «Заробітна плата» та «Відрахування на соціальні заходи» завищені і здійснено перерахунок шляхом зменшення планових витрат по цих статтях.
Позивач не погоджується із встановленим відповідачем висновком про завищення тарифу на централізоване опалення по статті «заробітна плата» за рахунок планування фонду заробітної плати виходячи зі 100% використання норми робочого часу, разом з тим, визнає, що реальна діяльність підприємства - скорочений робочий тиждень на протязі тривалого строку (17 років) не відповідає нормальному операційному циклу, але вважає за необхідність задля економії коштів на покриття витрат на матеріальні ресурси і заборгованість населення планувати фонд заробітної плати виходячи з 100% використання норм робочого часу.
Також позивач не заперечує, що планові витрати на оплату праці мають відповідати вимогам Закону України «Про оплату праці».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Частиною 2 статті 56 КЗпП України визначено, що в разі встановлення неповного робочого дня або неповного робочого тижня, оплата праці проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Виходячи з наведених правових норм, суд апеляційної інстанції погоджується з відповідачем, що пункти 18, 59 Порядку № 869 прямо вказують, що планування заробітної плати має відповідати її фактичній виплаті.
Також відповідно до п.7 не включаються до розрахунку тарифів витрати, які не використовуються для визначення об'єкта оподаткування відповідно до вимог розділу III Податкового кодексу України або перевищують межі відповідних витрат.
Отже, оскільки при визначенні об'єкта оподаткування підприємство враховує фактично сплачену заробітну плату за фактично відпрацьований час, а не розрахункову, яка могла би бути сплачена при звичайній роботі підприємства, то і при плануванні необхідно враховувати специфіку роботи в міжопалювальний період.
В ході перевірки відповідачем здійснено перерахунок планового фонду оплати праці, виходячи з фонду робочого часу на квітень-вересень 2019 рік - 125 днів та невідпрацьованого робочого часу 50 робочих днів. За базу для визначення планового фонду оплати праці прийнято розрахунковий прожитковий мінімум на рівні 1152,60 грн. Вказані розрахунки наведені в акті перевірки.
В результаті такого розрахунку зменшення планових витрат по статтям з оплати праці має наслідком зниження планового тарифу на теплову енергію з 1409,45 грн./Гкал до 1387,51 грн./Гкал.
За рахунок зменшення планових витрат по статтях «Заробітна плата» та «Відрахування на соціальні заходи» відповідачем розраховано таориф на опалення на рівні 1696,74 грн./Гкал.
Враховуючи, що за даними підприємства за період грудень 2018-березень 2019 населенню за опалення нараховано до сплати суму 61907,4 тис. грн. за тарифом 1723,08 грн/Гкал., в результаті перерахунку за тарифом 1696,74 грн./Гкал має бути нараховано 60958,78 тис. грн., зайве нарахування споживачам (населенню) становить 948,62 тис. грн.
При цьому, пунктом 114 Порядку №869 передбачено, що під час перегляду (у тому числі коригування) тарифів уповноважений орган аналізує структуру тарифів у частині відповідності/невідповідності фактичних витрат, понесених на виробництво відповідного обсягу теплової енергії, її транспортування та постачання, надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води протягом планованого періоду, та витрат, які було враховано у встановлених тарифах, і за результатами такого аналізу здійснює перерахування тарифу (у разі відхилення відповідних показників).
Натомість, матеріали даної справи не містять доказів повідомлення позивачем уповноваженого органу про невідповідність фактичних витрат плановим та звернення із проханням перерахувати тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а також на опалення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердження належними та допустимими доказами порушення позивачем порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та тарифу на централізоване опалення через завищення складової планової собівартості по статті «заробітна плата» та «відрахування на соціальні заходи».
Доводи апеляційної скарги позивача про відсутність в Порядку №869 методики коригування тарифів за фактичними витратами з оплати праці, що, на думку останнього, свідчить про правильність його дій з розрахунку для встановлення тарифу на теплову енергію та послуги з централізованого опалення відповідно до виробничої програми 2017 року, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, з огляду на те, що відсутність вказаної методики не обмежує позивача у можливості приведення у відповідність до вимог чинного законодавства показників тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та тарифу на централізоване опалення, у тому числі шляхом звернення до уповноваженого органу, зокрема, з урахуванням положень пункту 114 Порядку №869.
Більш того, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що відсутність конкретно визначеної методики коригування тарифів за фактичними витратами з оплати праці, на яку посилається позивач, не може впливати на право споживачів (населення) на мирне володіння своїм майном, яке передбачено статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, шляхом надмірного нарахування останнім плати за опалення.
Стосовно розподілу комунальних послуг, суд апеляційної інстанції встановив таке.
Документом, який регулює відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною або юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, є Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.
Відповідно до п 28 цих Правил споживачі, як встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Методика розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення була затверджена наказом Мінбуду України від 31.10.2006 №359 і діяла до 25.01.2019.
Таким чином, до цієї дати розподіл кількості теплової енергії між споживачами необхідно було здійснювати з урахуванням вимог цього нормативного документу.
З 25.01.2019 набула чинності нова Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Мінрегіонбуду від 22.11.2018 №315.
Вказана Методика № 315 затверджена у відповідності до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 № 2119-VIII, який передбачає, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання (ч.6 ст.10 Закону).
Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону (до 01.05.2019), зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Тобто, до 01.05.2019 і після залишаються чинними та продовжують діяти старі договори про надання комунальних послуг, які враховують положення Правил №630 і Методику №359.
Пунктом 1 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV, частиною 2 статті 24 Закону України «Про теплопостачання» на споживача покладено обов'язок укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Згідно з п.3 ч.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до ч.7 ст.26 цього ж Закону договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
Обставини справи свідчать, що між позивачем та мешканцями будинку, які встановили системи автономного опалення, склались фактичні договірні відносини, оскільки позивач надавав послуги в будинок із централізованою системою теплопостачання, а всі співвласники користувались цими послугами, він них не відмовлялись в установленому законодавством порядку. Доказів того, що послуги з теплопостачання місць загального користування надавались не в повному обсязі ми не надавались взагалі, позивач не надав.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки відповідача, що оскільки на момент перевірки споживачі отримували послуги з централізованого опалення, визначені діючими нормативно-правовими актами та договорами, позивач як підприємство теплопостачання зобов'язаний здійснювати розподіл послуг з опалення місць загального користування між споживачами, які користуються централізованим опаленням, і споживачами, які встановили автономне опалення.
За наведеним відповідачем в акті перевірки від 14.11.2019 розрахунком, дані якого позивачем не спростовані, внаслідок виявленого порушення розподілу оплати за послуги теплопостачання місць загального користування має бути розподілена між усіма споживачами сума 84992,64 грн., в т.ч. на опалення місць загального користування - 39413,73 грн., на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових мереж - 45578,91 грн.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області при винесенні припису № 4367/9-19 від 14 листопада 2019 року про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування та встановлення державних (регульованих) цін і рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін діяв у межах та у спосіб, що передбачені законами України, підстави для визнання протиправним та скасування цього припису відсутні.
Стосовно прийняття рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області № 11/9-19 від 20 листопада 2019 року про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Закон України «Про ціни та ціноутворення» визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.
Статтею 18 цього Закону передбачено право уповноваженого органу, яким у спірних правовідносинах є відповідач, приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про ціни та ціноутворення» до суб'єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за:
1) порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін - вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача), та штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки;
2) стягнення плати за товари, які згідно із законодавством надаються безоплатно, - штраф у розмірі 100 відсотків вартості проданих (реалізованих) товарів;
3) надання уповноваженим органам недостовірних відомостей - штраф у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
4) невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них функцій - штраф у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Виходячи з встановлених вище обставин, приймаючи до уваги суть виявлених відповідачем порушень щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, суд апеляційної інстанції вважає правомірним та обґрунтованим притягнення позивача до відповідальності у вигляді застосування передбачених наведеною нормою адміністративно-господарських санкцій на підставі рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області № 11/9-19 від 20 листопада 2019 року.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Новомосковськтеплоенерго» залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі № 160/12301/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко