21 червня 2022 року м. Дніпросправа № 340/10314/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 року (суддя суду першої інстанції Черниш О.А.) в адміністративній справі №340/10314/21, прийняту в м. Кропивницькому в порядку письмового провадження, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
10 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в частині перерахунку його пенсії зі зменшенням відсоткового розміру пенсії з 73 % на 70%;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перерахувати та виплатити йому пенсію з 01.01.2018 року у розмірі 73% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до вимог ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на час призначення пенсії), з урахуванням проведених виплат.
Позов мотивував тим, що він є військовим пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 73 % відповідних сум грошового забезпечення. Однак після перерахунку його пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", проведеного у квітні 2018 року, розмір його пенсії був зменшений до 70% відповідних сум грошового забезпечення. Позивач не погоджується з такими діями відповідача, стверджуючи, що при здійсненні перерахунку пенсії за ним зберігається право на збереження відсотку нарахування пенсії, визначеного на момент її призначення.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років, призначеної ОСОБА_1 за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з 73 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку з 01.01.2018 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії за вислугу років, призначеної ОСОБА_1 за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виходячи з 73 % відповідних сум грошового забезпечення, та виплатити заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивачу в розмірі 73% грошового забезпечення.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах цивільного захисту, з якої у 2008 році був звільнений у відставку. Вислуга років для призначення пенсії склала 26 років.
ГУ ПФУ в Кіровоградській області з 16.08.2008 року позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 73% відповідних сум грошового забезпечення.
УДСНС у Кіровоградській області у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, з метою перерахунку пенсії позивача складена та направлена до ГУ ПФУ в Кіровоградській області довідка №А-1104000907 від 02.04.2018 року про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, за нормами, чинними на 01.03.2018 року. Згідно з цією довідкою розмір грошового забезпечення за посадою, яку позивач займав на день звільнення, становить 9390 грн.
На підставі цієї довідки ГУ ПФУ в Кіровоградській області у квітні 2018 року здійснено з 01.01.2018 року перерахунок пенсії, призначеної позивачу за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", обчислено її основний розмір, виходячи з 70 % відповідних сум грошового забезпечення, та визначено у розмірі 6573 грн. (9390 грн. х 70%). Крім того, здійснено розрахунок на доплату суми різниці (доплати) між перерахованою та фактично виплаченою сумами пенсії за період з січня 2018 року по квітень 2018 року.
Позивач, не погоджуючись зі зменшенням відсотку, застосованого відповідачем при перерахунку його основної пенсії, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що що при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. При перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії (73%), яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процент.
Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII внесено зміни у частину другу статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно яких цифри " 80" замінено цифрами " 70".
Як свідчать встановлені обставини справи, позивачу було призначено пенсію в розмірі 90% від розміру грошового забезпечення.
В свою чергу, при перерахунку пенсії позивача, пенсійним органом було застосовано редакцію ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" чинну на час проведення перерахунку та зменшено розмір пенсії до 70% від розміру грошового забезпечення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що дії відповідача зі зміни відсоткового показника розміру пенсії до грошового забезпечення є протиправними оскільки, при перерахунку пенсії відсотковий розмір грошового забезпечення, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням вислуги років. При цьому, застосуванню підлягає норма закону у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії.
Отже, оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 73 відсотків, а потім 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі № 686/12623/17, від 19.06.2018 року у справі № 583/2264/17, від 31 січня 2018 року у справі № 523/4930/15-а та від 27 лютого 2018 року у справі № 642/3284/17, Верховного Суду України ід 8 липня 2015 року у справі № 732/48/15, що враховується судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що перерахунок пенсії позивача із зміною відсоткового значення до грошового забезпечення відбувся 01.05.2018 року (за період з 01.01.2018 року).
Тобто, з травня 2018 року позивачу було змінено розмір відсоткового значення грошового забезпечення з 73 % на 70%.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з частиною першою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною другою вказаної статті визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду.
Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...».
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справах Стаббігс на інші проти Великобританії, Девеер проти Бельгії).
Отже, законодавцем встановленими строками обмежено звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, вони покликані забезпечити юридичну визначеність у публічно-правових відносинах. Після завершення зазначених строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Як вже зазначалось перерахунок пенсії позивача із зміною розміру відсоткового значення грошового забезпечення з 73% до 70% мало місце 01.05.2018 року, натомість до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 звертається до суду лише 10.12.2021 року, тобто із пропуском 6 місячного строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що пенсійні виплати мають періодичний щомісячний характер, відтак, отримуючи пенсію щомісячно у період з травня 2018 року позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав та мав можливість звернутись до суду з адміністративним позовом. Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач, звертаючись до суду з адміністративним позовом в грудні 2021 року через 3 роки з моменту зміни відсоткового значення грошового забезпечення з 73% до 70%, порушив строк звернення до суду з адміністративним позовом з моменту коли він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, клопотання про поновлення строку на звернення до суду останній не подавав.
Стосовно висновку суду про неможливість застосування до спірних відносин наслідків порушення строку звернення до суду із посиланням на ст. 55 Закону №2262-ХІІ, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Суд зазначає, що у відповідності до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Також, і статтею 87 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII передбачено, що нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Так, Верховний Суд України, зокрема у постанові від 10 грудня 2013 року (справа № 21-329а13), дійшов висновку, що положення статті 87 Закону №1788-XII не підлягають застосуванню до заявлених позовних вимог, адже приписи цієї норми регулюють виплату за минулий час вже нарахованих пенсій, проте не виплачених з вини ПФУ.
Строки звернення до адміністративного суду при розгляді справ за подібними обставинами застосовує і Верховний Суд, зокрема у постановах від 23 жовтня , 11 та 20 грудня 2018 (справи №№727/627/17, 425/1998/16-а, 712/7831/16-а).
Також, суд враховує і висновки Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а (провадження №11-345апп19) вказала, що буквальне тлумачення норм права (ст.87 Закону №1788-XII, ст.ст.51, 55 Закону №2262-XII) дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що норми статті 87 Закону №1788-ХІІ, статті 46 Закону №1058-ІV і статей 51, 55 Закону №2262-XII (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Зі змісту позовної заяви та вказаних у ній позовних вимог вбачається, що суми заборгованості із виплати пенсії відповідачем не нараховані, відтак до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 55 Закону №2262-XII.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 року по 09 червня 2021 року, включно, підлягають залишенню без розгляду.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - задовольнити частково.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 року в адміністративній справі №340/10314/21- скасувати в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 73% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до вимог ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на час призначення пенсії) з 01.01.2018 року по 09.06.2021 року, включно, та позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду.
В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 року в адміністративній справі №340/10314/21 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за виключенням наявності підстав, передбачених ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов