28 квітня 2022 року м. Дніпросправа № 160/13210/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2021, ухваленою суддею Ніколайчук С.В., по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
У серпня 2021 року 04.08.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області , в якій просила визнати дії головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області України по не виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 13 (тринадцять) календарних років служби протиправними; зобов'язати головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу при звільнення за 13 (тринадцять) календарних років служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; визнати дії головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області України по не виплаті ОСОБА_1 матеріальної допомоги для оздоровлення за 2021 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік; зобов'язати головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомоги для оздоровлення за 2021 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік; стягнути з головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь позивача компенсацію за затримку розрахунку при звільненні, у розмірі денного грошового забезпечення, починаючи з 30 червня 2021 року по день фактичного розрахунку в розмірі середньоденного грошового забезпечення за кожен день затримки розрахунку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області України щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 13 (тринадцять) календарних років служби. Зобов'язано головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільнення за 13 (тринадцять) календарних років служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив прийняти нове рішення , яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до частиною 2 ст. 9 Закону № 2262-ХІІ передбачено: особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому, вказаною нормою Закону не встановлено строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та діюче законодавство не містить приписів щодо обов'язкової сплати вказаної допомоги у день звільнення особи зі служби. Станом на 26.08.2021 року одноразова грошова допомога при звільненні ОСОБА_1 не виплачена, у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань. У зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань для надання матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, ОСОБА_1 з 17.09.2007 року перебувала на службі в УМВС України в Дніпропетровській області, з 07.11.2015 року прийнята на службу до національної поліції України.
Наказом головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 235 о/с від 29.06.2021 року позивачку звільнено з головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 30.06.2021 року.
Відповідно до зазначеного наказу, стаж служби в поліції для виплати одноразової грошової допомоги складає 13 років 09 місяців 14 днів.
Згідно з довідкою №1333 від 26.08.2021 року головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_1 нарахована одноразова грошова допомога при звільненні у сумі 39656,57 грн. в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (13 років).
Згідно з довідками №1345 та №1346 від 30.08.2021 року головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області відповідно до підпункту 3 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (зі змінами) керівникам органів, закладів та установ Національної поліції надано право в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення надавати один раз на рік: матеріальну допомогу для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 13 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260 (зі змінами), поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.
В довідках вказано, що станом на 30.08.2021 року кошти на виплату поліцейським ГУНП в Дніпропетровській області матеріальної допомоги для оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань не виділялись.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002).
Відповідно до статті 102 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 року (далі - Закон №580-VIII), пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
За визначенням частини 2 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992 року (далі - Закон №2262-XII), особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно пункту 7 розділу VI Порядку №260, у наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати.
З аналізу наведених вище положень нормативно-правових актів чітко прослідковується, що одноразова грошова допомога виплачується при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, тому покликання відповідача, що одноразова грошова допомога є виплатою, яка здійснюється не під час, а після звільнення та не може бути віднесена до сум, які підлягають виплаті при звільненні є помилковими та засновані на хибному тлумаченні норм матеріального права.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення. Водночас такі питання врегульовано нормами загального трудового законодавства - Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Вимогами ст.117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Колегія суддів звертає увагу, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти винагороду у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, а також інші компенсаційні та заохочувальні виплати, встановлені вимогами законодавства та колективним договором, право працівника на одержання яких є безумовним і не залежить від поведінки роботодавця та/або працівника. (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Крім того, як вже було зазначено вище, статтею 9 Закону України №2262-ХІІ та пунктом 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 року передбачено, що поліцейським, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Отже, зазначена грошова допомога нерозривно пов'язана з фактом звільнення і є для цілей застосування статей 116 та 117 КЗпП сумою, що належить працівникові від підприємства, установи, організації.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що указані законодавчі акти визначають, що така допомога виплачується особам, які «звільняються» зі служби. Отже, допомога при звільненні має бути виплачена не пізніше дня звільнення зі служби.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.01.2020 року в справі №440/4332/18, від 13.02.2020 року в справі №809/698/16, від 06.03.2020 року в справі №1240/2162/18, від 27.04.2020 року в справі № 812/639/18, від 22.05.2020 року в справі №320/1263/19, від 30.09.2020 року у справі №821/952/17.
Таким чином, суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що непроведення з вини відповідача виплати одноразової грошової допомоги у день звільнення є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених вище підстав висновків суду не спростовують. .
Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області -залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 р. - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова
суддя Ю. В. Дурасова