Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 червня 2022 року Справа№200/3426/22
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - Відповідач 2) про:
- визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в перерахунку пенсії позивачеві відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”;
- скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 14 грудня 2021 року №914220157477 про відмову у проведенні перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з дня звернення із відповідною заявою №6788, тобто з 11 грудня 2021 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є пенсіонером з грудня 2009 року та перебуває на обліку в Добропільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. 11 грудня 2021 року позивач звернувся до Управління обслуговування громадян Відділ обслуговування громадян № 8 (сервісний центр) Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про перерахунок пенсії та долучив довідки про заробітну плату, що видані на тимчасово непідконтрольній українській владі території. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 14 грудня 2021 року відмовлено у проведенні перерахунку пенсії з посиланням на відсутність правових підстав для врахування наданих довідок, оскільки вони видані органами з території, які непідконтрольні українській владі. Позивач вказав, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, та сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, не можуть бути підставою для відмови в урахуванні даних, зазначених у поданих документах. Позивач просив застосувати загальні принципи “Намбійські винятки”, сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЧ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово не контрольованій владою території України, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень і обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване право на пенсійне забезпечення в належному розмірі.
Відповідач - 1 позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов в якому вказав, що відповідно до п. 4.2 Порядку № 22-1, за принципом екстериторіальності органом, що мав розглянути питання про перерахунок позивачу пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, при цьому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області не здійснювались дії та не приймалось рішення про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області лише листом доведено позивачу рішення прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, у зв'язку з чим вимоги позивача в частині до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задоволенню не підлягають.
Відповідач -2 також позов не визнав, надав відзив у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказав, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати є підтвердження її нарахування первинними документами, оскільки підприємство, що видало довідки про заробітну плату ОСОБА_1 знаходяться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, що унеможливлює проведення перевірки, рішення про відмову в перерахунку пенсії прийнято правомірно.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, витребувано у відповідача докази у справі.
Ухвалою суду від 16 червня 2022 року вирішено залишити без задоволення заяву представника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін в режимі відеоконференції.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 28 січня 1998 року Добропільським МРВУМВС України в Донецькій області.
З грудня 2009 року позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серія НОМЕР_2 .
11 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії та долучив довідки про нарахування заробітної плати від 20 жовтня 2021 року №215-1-10/115, №215-2-10115, №215-3-10/115, виданих Донецьким металургійним заводом, що наразі знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території.
Так, вказані вище довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, що видані Донецьким металургійним заводом містять інформацію про заробітну плату позивача за період: з листопада 1980 року по грудень 1984 року; з січня 1985 року по грудень 1989 року; з січня 1990 року по серпень 1993 року. При цьому містять інформацію, що вони видані на підставі особових рахунків, особливі рахунки знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул. І. Ткаченка, 122.
Тобто, зазначені вище довідки видані підприємством яке наразі знаходяться на території тимчасово непідконтрольній українській владі.
При цьому, трудовою книжкою позивача НОМЕР_3 підтверджується період його роботи у Донецькому металургійному заводі, зокрема:
- 26.11.1980 прийнятий в цех ремонту металургійних печей в якості вогнетривника на гарячих роботах 2 розряду (наказ № 2352 від 26.11.1980, запис №5); ,
- 15.03.1981 цех ремонту металургійних печей, вогнетривник на гарячих роботах З розряду (розпорядження № 87/93 ок від 03.03.1981, запис №6);
- 17.02.1987 переведений в механічний цех ковалем на молотах по 2 розряду (наказ № 52 від 17.02.1987, запис №7);
- 12.09.1991 року переведений в цех підсобного господарства слюсарем ремонтником 6 розряду (наказ № 149 від 11.09.1991, запис №8);
- 31.08.1993 звільнений за власним бажанням (наказ № 1714 від 31.08.1993, запис №9).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 14 грудня 2021 року №914220157477 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії, оскільки будь-які документи, підготовлені або видані органами з території, які непідконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню.
20 січня 2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області надіслано позивачеві повідомлення про відмову в перерахунку пенсії та надіслано копію рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову.
Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в перерахунку пенсії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, позивач звернувся до суду з даним позовом.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Відповідно до статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Згідно з абзацами 1, 4, 5 частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:
- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);
- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).
Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Частинами першою та другою статті 65 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» визначено, що середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
У разі відсутності відомостей про заробітну плату (виплати, дохід) у системі персоніфікованого обліку подаються документи про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), видані в установленому законодавством порядку.
Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Підпунктом 3 пункту 2.1 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).
Абзацом першим пункту 2.7 розділу II Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.
Відповідно до пункту 2.10 розділу II Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, оцінка рішенню відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, надається судом виключно виходячи зі змісту такого рішення.
Судом встановлено, що позивачем дотримано вимоги вищевказаних нормативно-правових актів та додано до заяви про перерахунок пенсії довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, в якій зазначено назви первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Однак відповідач відмовив у врахуванні цих довідок як підстави для перерахунку пенсії позивача.
Суд вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у здійсненні перерахунку пенсії позивача протиправною та такою, що суперечить вищевказаним положенням чинного законодавства, зважаючи на таке.
В 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді Європейського суду з прав людини, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
З вищевикладеного слідує, що законодавцем встановлено заборону на використання тільки тих документів, що видані органами на тимчасово окупованій території, якщо ці органи створені у порядку, не передбаченому законодавством України.
Так, Донецький металургійний завод знаходиться у м. Донецьку Донецької області - на території, яка непідконтрольна українській владі.
Проте суд зазначає, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади. На теперішній час на законодавчому рівні відсутня така обов'язкова умова як перереєстрація підприємств на територію підконтрольну українській владі.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач мав враховувати інформацію у наданих позивачем довідках.
Також суд вважає, що неможливість проведення відповідачем перевірки правомірності видачі спірної довідки внаслідок того, що місцезнаходженням первинної документації є тимчасово окупована територія, не дає відповідачу підстав покладати тягар доведення правомірності поданих довідок на позивача, а також позбавляти його права на обчислення розміру пенсії з урахуванням заробітку, отриманого до 2000 року.
Окрім того, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 20 березня 2018 року в справі № 527/1655/17, що неможливість проведення відповідачем перевірки первинних документів та відсутність доступу до таких документів не пов'язана з волею позивача. Коли підприємство надало необхідну довідку про заробітну плату позивача, вказало джерело цих даних - особові рахунки, позивач не може нести негативні наслідки через бездіяльність відповідних органів щодо збереження особових рахунків, платіжних відомостей, а уразі втрати - їх відновлення.
Зважаючи на встановлені обставини, а також правовий висновок Верховного Суду, суд погоджується з твердженнями позивача, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправно відмовлено в перерахунку пенсії.
При цьому суд погоджується з твердженнями відповідача-1 про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не відмовляло позивачеві у перерахунку пенсії, а лише повідомило про прийняте рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в перерахунку пенсії.
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в перерахунку пенсії позивачеві відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
При цьому, ураховуючи, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області і саме цей орган здійснює виплату пенсії, суд, з метою ефективного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за його заявою від 11 грудня 2021 року з урахуванням наданих довідок про заробітну плату та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.
Згідно частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до квитанції від 18 лютого 2022 року позивачем за подання даного позову сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., таким чином, ураховуючи, що позов задоволено частково, судові витрати зі сплати збору у розмірі 496,20 грн. слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 14 грудня 2021 року №914220157477.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, б. 3, м. Слов'янськ, Донецька область; код ЄДРПОУ 13486010) здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) за заявою від 11 грудня 2021 року, з урахуванням довідок про заробітну плату від 20 жовтня 2021 року №215-1-10/115, від 20 жовтня 2021 року №215-2-10/115, від 20 жовтня 2021 року №215-3-10/115, виданих Донецьким металургійним заводом, з урахуванням фактично виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження: вул. Герцена, б. 10, м. Хмельницький; код ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв