ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22449/21
провадження № 2/753/3218/22
"24" червня 2022 р. м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Курічової В.М.,
за участю секретаря судового засідання Іващенко Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору,
05.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору.
Позов обґрунтовано тим, що 17.06.2021 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № 2035943, який позивач вважає недійсним оскільки кредитний договір порушує принцип добросовісності, платіжні зобов'язання позичальника за кредитним договором щодо сплати відсотків за користування кредитом є непомірно високими та річна відсоткова ставка 24079,42% перевищує суму наданого кредиту, що суперечить вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів». Позивач взагалі не був ознайомлений з умовами договору під час укладення кредитного договору. Зазначає, що укладення кредитного договору вчинено внаслідок впливу тяжкої обставини, оскільки є безробітним та має зобов'язання щодо сплати заборгованості за іншими кредитними договорами та просить суд врахувати зазначену обставину.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10.11.2021 позов залишено без руху з огляду на його невідповідність вимогам ч. 1 ст. 177 ЦПК України, надав позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня вручення ухвали.
На виконання вимог ухвали суду від 10.11.2021 від позивача 08.12.2021 до суду надійшла заява, а також оригінали документів (опис вкладення), які підтверджують відправлення копії позовної заяви відповідачу.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13.12.2021 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
28.01.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву, згідно з яким просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Свою позицію обґрунтував таким:
- відповідачем виконано вимоги ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки на сайті за посиланням: https://credit7.ua/ надано інформацію щодо переліку, умов, порядку надання фінансових послуг відповідачем,примірні кредитні договори, а також наявна інформація щодо процентної ставки, строк кредитування, максимальної суми кредиту;
- укладений з позивачем договір містить всі істотні умови відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування» та ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг», зокрема предмет договору, мету договору, тип процентної ставки;
- кредитний договір укладено відповідно до ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», оскільки електронний договорів укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі;
- позивачем отримані грошові кошти на підставі кредитного договору на банківську карту за реквізитами, які вказані позивачем, а тому позивач ознайомлений з умовами кредитування;
- щодо посилання позивача про порушення п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» зазначає, що договором передбачена відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань для позичальника встановлена відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій, а сума нарахованих штрафних санкцій не може перевищувати 50% від суми загальної вартості кредиту, що складається із загального розміру виданого кредиту та загальних витрат договору, а тому відповідачем не порушено вимог п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»;
- позивач є постійним клієнтом відповідача та до укладення спірного кредитного договору своєчасно повертав грошові кошти, що також спростовує твердження позивача про його необізнаність щодо умов кредитування, відсоткової ставки та правил кредитування.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовна не підлягає задоволенню повністю з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до ч. 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Лінеура Україна» має статус фінансової компанії із 100% іноземним капіталом, внесене до державного реєстру фінансових компаній, здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, виданої відповідно до розпорядження Нацкомфінпослуг № 529 від 4 квітня 2019 року, та діє у відповідності з вимогами чинного законодавства України. Відповідно до ліцензії позивач надає послуги з онлайн кредитування. Послуги надаються під торговою маркою credit7. Детальна інформація про Товариство розміщена на його офіційній сторінці у мережі Інтернет за посиланням: crcdit7.ua.
17.06.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 2035943 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі Договір).
Відповідно до п. 1.2 розділу 2 Договору Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати всі інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту складає 5 000,00 грн, строк кредиту 30 днів.
Відповідно до умов Договору встановлена стандартна процента ставка 1,90% в день, знижена процентна ставка 1,90% в день, а також визначені випадки застосування зазначених ставок.
За умовами Договору також встановлена орієнтовна реальна річна процента ставка на дату укладання Договору та складає 24079.41% річних за стандартною ставкою, 24079,41% за зниженою ставкою.
З урахуванням зазначеного орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає 7 850.00 грн як за стандартною ставкою, так і за заниженою ставкою.
Договором також врегульовано порядок та умови надання кредиту; порядок обчислення (нарахування) процентів, порядок зміни процентів; порядок продовження строку користування кредитом, авторолонгація; порядок повернення кредиту та сплати процентів; права та обов'язки сторін;відповідальність сторін; порядок взаємодії за договором.
Так позивач звертаючись до суду з зазначеним позовом просить визнати договір № 2035943 про надання коштів на умовах споживчого кредиту недійсним.
Статтею 203 ЦК України закріплені загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою п'ятою та шостої статті 203 цього Кодексу.
Так позивач зазначає, що підставою для визнання зазначеного кредитного договору є укладення договору під впливом тяжкої обставини.
В обґрунтування зазначеного, позивач посилався на наявність у нього заборгованості за іншими кредитними договорами заборгованості в розмірі 40 000,00 грн, що змусило його укласти з відповідачем кредитний договір з метою звільнення від психологічного тиску у зв'язку з телефонними погрозами, які він отримував з вимогами сплатити заборгованість.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Позивачем не доведено суду наявність у нього тяжкої обставини, під впливом якої він уклав з відповідачем кредитний договір на невигідних для нього умовах, а посилання позивача щодо можливості у відповідача дізнатися кредитну історію позичальника, наявну заборгованість за іншими кредитними договорами, та як наслідок надання позивачеві пропозиції про укладення кредитного договору на невідних умовах, судом не береться до уваги, оскільки відповідач не зобов'язаний був знати про наявність у позивача тяжкої обставини, яка полягає саме у наявності в останнього заборгованості за іншими кредитними договорами.
З урахування зазначеного, суд дійшов висновку, що укладення з відповідачем кредитного договору з метою звільнення від психологічного тиску у зв'язку з телефонними погрозами, які позивач, за його твердженнями, отримував від інших осіб з вимогами сплатити заборгованість позивача за іншими кредитними договорами суд не вважає тяжкою обставиною в розумінні ст. 233 ЦК України.
Також позивач в обґрунтування вимог щодо визнання договір № 2035943 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладеного з відповідачем 17.06.2021 посилався порушення останнім вимог ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо несправедливості умов договору.
Згідно з положеннями ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Позивач вважає, що укладений з відповідачем кредитний договір за своїм змістом порушує принцип добросовісності, оскільки платіжні зобов'язання позичальника за кредитним договором щодо сплати відсотків за користування кредитом є непомірно високим та річна відсоткова ставка складає 24079,42%, що значно перевищує суму наданого позивальнику кредиту (за умовами договору сума наданого кредиту становить 5 000,00 грн), відповідно сума компенсації у разі невиконання зобов'язань за договором є непропорційно великою, чим були обмежені права позивача як споживача і суперечить вимогам п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Щодо твердження позивача про несправедливість умов договору, суд зазначає таке.
Статтею 81 ЦПК України встановлено обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, Законом покладено обов'язок доказування на сторони у справі, а в даному випадку саме на позивача покладено обов'язок довести обставини, на які він посилається щодо обґрунтування несправедливості умов укладеного з відповідачем кредитного договору, зокрема в частині суми компенсації у разі невиконання ним взятих на себе зобов'язань.
Всупереч зазначеного, позивач не надав жодного розрахунку, і не довів, що відповідач нараховував йому погоджені в договорі № 2035943 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, укладеного з відповідачем 17.06.2021 відсотки за користування кредитними коштами він мав сплачувати відповідачеві у розмірі 24079,42%, якими обставинами обумовлена сплата саме таких відсотків, і чи є вони саме відсотками за користування кредитними коштами.
Крім того, оскільки позивач вважає, що з нього за умовами кредитного договору стягуються непропорційно велика сума компенсації в результаті невиконання ним взятих на себе зобов'язань, останній не виконав обов'язок, покладений на нього ст. 81 ЦК України, зокрема не надав обґрунтований розрахунок коштів, які вважає несправедливо нарахований відповідачем.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви, оскільки відповідачем не доведено законних підстав для визнання кредитного договору недійсним.
Керуючись нормами ст. 10, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.М. Курічова