ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/5045/22
провадження № 2/753/4766/22
"22" червня 2022 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Сирбул О.Ф., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва про розірвання шлюбу, укладеного між нею та ОСОБА_2 у липні 2017року. Зазначає, що відповідач є громадянином Чеської Республіки, та проживає у м. Зноймо.
Від шлюбу спільних дітей подружжя не має.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ЦПК України.
Процесуальний порядок провадження у справах за участю іноземних осіб врегульовано Розділом ХІ ЦПК України.
Так, порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.
Відповідно ст. 187 ЦПК України, суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу. Відповідно до ч. 1 ст. 60 вказаного Закону правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої він є (стаття 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Відповідно до ст. 110 СК України розірвання шлюбу можливе за заявою одного з подружжя.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 ВСУ зазначає, що в разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, один з яких проживає на Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими статтею 110 Цивільного процесуального кодексу України.
За ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Проте, при вивчені позовної заяви та доданих до неї документів судом встановлено, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, оскільки позивачем у позовній заяві не зазначено, зокрема:
- не надано до матеріалів справи належних доказів (документального підтвердження) поважності причин того, що позивач не може та/або немає змоги за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати за місцем проживання відповідача, враховуючи вимоги передбачені ч. 2 ст. 28 ЦПК України, на приписи якої позивач також посилається у позовній заяві, а не просто зазначити загальною фразою про відповідну обставину, яка на думку позивача є достатньою підставою неможливості виїхати до місця проживання відповідача.
- не зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, враховуючи, що у подружжя дітей немає і шлюб можливо розірвати звернувшись до органів РАЦС.
У відповідності до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачеві строку на усунення недоліків.
У зв'язку з викладеним, позивачу необхідно подати уточнену редакцію позовної заяви, з дотриманням вимог зазначених у вказаній ухвалі суду, у відповідній кількості примірників до кількісного складу учасників процесу (ч. 1 ст. 177 ЦПК України).
Керуючись ч. 1 ст. 185, п. 13 ч.1 ст. 353 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху та надати строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем даної ухвали.
Копію ухвали направити позивачу.
Роз'яснити, що якщо у визначений строк недоліки не будуть усунені, позовна заява на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України буде вважаться неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: