Справа № 711/751/22
Номер провадження 3/711/529/22
23 червня 2022 року м.Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Михальченко Ю.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній,
до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, суд -
В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 128910 від 22.01.2022 року - 22.01.2022 року о 22.00 год. в м.Черкаси по вул. Гоголя, 556, біля будинку, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN LT 35» д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alkotest Drager 6820 № 0258, результат огляду 1,54 проміле, висновок № 842, чим порушив п.2.9а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Правопорушник ОСОБА_1 допитаний в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав в повному обсязі. Вказав, що 22.01.2022 року близько 22.00 року він не керував транспортним засобом. Приїхав з другом ОСОБА_2 за адресою: Гоголя, 556, по якій прописаний, щоб поставити машину на ремонт і пішов у своїх справах. Коли повернувся, побачив, що на воротях змінений замок від якого батьки відмовилися давати ключі так як він знаходився в стані алкогольного сп'яніння. Він знервований почав вибивати ворота. На ці його дії батьки викликали працівників поліції, які зі слів його батьків оформили на нього протокол. Враховуючи викладене, просить суд закрити адміністративні провадження відносно нього в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Свідок ОСОБА_3 суду повідомив, що того дня його син не керував транспортним засобом. Син дійсно перебував в стані алкогольного сп'яніння і між ними стався конфлікт. Враховуючи викладене просить суд закрити адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за відсутності в його діях складу адміністративного праворушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Свідок ОСОБА_4 суду повідомила, що її син того дня перебував в стані алкогольного сп'яніння, оскільки з його слів він посварився з дружиною. Оскільки на воротах було змінено замок, він не міг попасти на подвір'я тому він вибив ті ворота. Стверджує, що син ОСОБА_1 не керував транспортним засобом.
ОСОБА_5 допитана в судовому засіданні в якості свідка, надала суду пояснення, що того дня за кермом автомобіля перебувала вона. Прийшла додому, чоловік був випивший, тому вона сіла за кермо і поїхали до його батьків. Ворота вдарила випадково, не спеціально. Між ними стався конфлікт. Пізніше чоловік повідомив що поліцейські, яких викликали його батьки, відносно нього склали протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Поліцейський взводу № 1 роти № 1 БУПП в Черкаській області ДПП сержант поліції Романенко Є.С. в судовому засіданні пояснив, що 22 січня 2022 року під час виконання службових обов'язків отримали виклик на службовий планшет ДТП без травмованих за адресою: АДРЕСА_2 . Прибувши на місце виклику у дворі будинку почули крики, зайшовши до двору виявили там ОСОБА_1 . Йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, на що він погодився, результат виявився 1.54 проміле. Факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, який знаходився на подвір'ї він не бачив, оскільки прибули пізніше.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , поліцейського ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи та відео з нагрудних камер працівників поліції, приходжу до наступних висновків.
Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та засобів, що мають функції відеозапису, тощо.
Відповідно до положень статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Дослідивши матеріали провадження суд приходить до висновку, що факт керування ОСОБА_1 22.01.2022 року о 22.00 год. в м.Черкаси по вул. Гоголя, 556, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «VOLKSWAGEN LT 35» д.н.з. НОМЕР_1 не доведено, оскільки працівниками поліції вищевказаний транспортний засіб не зупинявся, будь-яких очевидців, які б прямо вказували на факт керування саме ОСОБА_1 - відсутні, а тому твердження, що саме останній перебував за кермом вказаного автомобілю в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.
Інших доказів суду не надано.
Отже, повертаючись до обставин даної справи, Суд звертає увагу на те, що ч.1 ст.130 КУпАП, передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, що в даному випадку інкримінується ОСОБА_1 .
Таким чином, в даній ситуації вимагається доведення того, що ОСОБА_1 ,
будучи в стані алкогольного сп'яніння перебував за кермом транспортного засобу, на підтвердження чого, суду було надано протокол про адміністративне правопорушення.
В даній ситуації на думку Суду в матеріалах справи не знайшло підтвердження того, що ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля.
Зокрема, як було зазначено вище, ОСОБА_1 повністю заперечив вчинення ним адміністративного правопорушення, а саме вказав, що він не перебував за кермом транспортного засобу, а була дружина ОСОБА_5 , що в судовому засіданні не спростовано, ні працівниками поліції ні очевидцями.
В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у Суду.
В своїй прецедентній практиці даючи тлумачення Конвенції Європейський Суд неодноразово повторював, що з метою забезпечення змагальності процесу всі докази мають, як правило, подаватися у відкритому судовому засіданні у присутності обвинуваченого. Існують винятки з цього принципу, але вони не можуть призводити до порушення права на захист. За деяких обставин може виникнути потреба у використанні показань, отриманих на етапі розслідування. Якщо підсудному було надано достатню й належну можливість спростувати такі показання - при їх оголошенні або на пізнішому етапі провадження, - саме по собі їх прийняття як доказів не суперечитиме вимогам пункту 1 та підпункту «d» пункту 3 статті 6 Конвенції. Але з цього природно випливає, що в разі, якщо обвинувальний вирок виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, яку обвинувачений (підсудний) не мав можливості допитати особисто чи домогтися її допиту під час розслідування справи або судового розгляду, права сторони захисту виявляються обмеженими настільки, що передбачені статтею 6 Конвенції гарантії виявляються порушеними. Щодо показань свідків, допитати яких у присутності підсудного або його захисника виявилося неможливим, Європейський Суд зауважує, що пункт 1 статті 6 Конвенції, узятий у поєднанні з пунктом 3 статті 6 Конвенції, вимагає від Договірних Сторін ужити конкретних заходів для того, щоб підсудний мав можливість допитати свідків, які свідчать проти нього, чи домогтися їх допиту. Однак, якщо немає підстав звинувачувати органи влади в недостатньо старанних зусиллях із забезпечення підсудному можливості допитати відповідних свідків, відсутність цієї можливості як така не означає необхідності припинення кримінального переслідування. Водночас слід з надзвичайною обережністю ставитися до доказів, отриманих від свідка за обставин, що не давали змоги забезпечити право сторони на захист тією мірою, якою Конвенція завжди вимагає забезпечувати його. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не мала можливості спростувати (пункт 41 справи «ОСОБА_4 проти України»).
Наведені факти у відповідності до статті 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги Суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення передбаченого статтею частиною першою статті 130 КУпАП.
Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (тоді як за КК України мінімальний штраф становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Згідно з КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.1, 2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).
Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.
Об'єктивною складовою адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
В ході судового розгляду суду не надано достатніх та допустимих доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 , а томувідсутня складова вищезазначеного правопорушення.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин суддя вважає, що відсутні докази на підтвердження складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
На підставі наведеного, ст.130, 247, 283-287, 294 КУпАП, суд, -
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Ю. В. Михальченко