Справа № 953/2590/21
н/п 1-кп/953/278/22
"24" червня 2022 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в м.Харкові клопотання по кримінальному провадженню №12020220490003240 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Харкова, із середньою освітою, який зареєстрований та фактично проживає адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 146 КК України, -
встановив:
В провадженні суду перебуває кримінальне провадження №12020220490003240 за обвинуваченням ОСОБА_5 в скоєні злочинів передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 146 КК України .
Обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під варто, строк якого закінчується 03.07.2022р.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Прокурор просив продовжити обвинуваченому строку запобіжного заходу з підстав наявності ризиків передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, подавши клопотання.
Обвинувачений та захисник проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, просила обрати запобіжних захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Обвинувачений зазначив, що не збирається переховуватися від суду та впливати на потерпілу, у нього наявна хвора мати яка потребує догляду, а також міцні соціальні зв'язки.
При розгляді клопотання судом враховується, що обвинувачений має постійне місце проживання де проживає із матір'ю, працездатний, однак ніде не працює -доказів суду не надано, обвинувачується у вчинені, в тому числі особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покаранні до 12 років позбавлення волі, раніше судимий: 1) 13.10.2000 Московським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.141, ст.102, ст.42 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, із застосуванням ст. 46-1 КК України (в редакції 1960 року) відстрочено виконання покарання на 2 роки та призначено штраф у розмірі 680 грн.; 2) 18.09.2001 року Московським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.140 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років та 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ст. 43 КК України (в редакції 1960 року) приєднано покарання від 13.10.2000 Московського районного суду м. Харкова та призначено остаточне покарання у вигляді 3 років позбавлення волі; 3) 08.12.2005 Київським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 81 КК України, 14.07.2008 звільненого від відбуття покарання умовно-достроково на не відбутий строк в 1 рік 3 місяці та 8 днів; 4) 28.12.2011 Київським районним судом м. Харкова за ч.1 ст.153, ч.2 ст.152, ч.1 ст.187, ст.70 КК України до 11 років позбавлення волі, в силу ст. 71 КК України приєднано не відбуте покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 08.12.2005, звільненого 30.06.2017 року у зв'язку із відбуттям строку покарання, не має міцних соціальних зав'язків, проживає разом із потерпілою в одному під'їзді.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, які зазначені у обвинувальному акті, зокрема що ОСОБА_5 незаконно позбавив волі неповнолітню потерпілу, зґвалтував її, раніше вже судимий за зґвалтування, на думку суду, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема здоров'я та недоторканість людини, що у відповідності до ст.3 Конституції України є однією із найвищих соціальних цінностей в Україні.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Крім того, проживаючи із потерпілою в одному під'їзді може незаконно впливати на неї, маючи фізичну перевагу над потерпілою, що свідчить про реальну можливість вчинення спроб неправомірного впливу на неї з метою надання необхідних йому показань в майбутньому, враховуючи вимоги .
Наявність не знятих та непогашених судимостей вчинених проти власності із застосуванням насильства, а також проти статевої свободи та недоторканості особи, відсутності законних джерел доходів, свідчить про можливість обвинуваченого вчинити нове кримінальне правопорушення.
З урахуванням наведеного, суд вважає доведеним існування ризиків передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема - можливість обвинуваченого переховатися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілу, які на теперішній час не зменшились, враховуючи що на теперішній в Україні наявний збройний воєнний конфлікт.
Таким чином, оцінюючи сукупність обставин передбачених в ст.178 КПК України, а саме: пред'явлене обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання винуватим у скоєні злочинів, його вік, репутацію, відсутність роботи та міцних соціальних зав'язків, наявність ризиків передбачених п.1,п.3 п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, тому суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Наявність у обвинуваченого матері похилого віку, не є підставою для зміни йому запобіжного заходу.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі домашній арешт, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобіганню встановленим ризикам.
Враховуючи, що ОСОБА_5 звинувачується, у вчинені кримінальних правопорушень із погрозою застосуванням насильства, суд на підставі п.1 ч.4 ст. 183 КПК України з урахуванням обставин справи, не визначає йому розмір застави.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182,183,184, 314 -317, 331 КПК України, суд, -
постановив:
Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовживши строк цього запобіжного заходу до 60 днів, тобто до 22.08.2022 року, без визначення застави.
Ухвала підлягає оскарженню протягом п'яти днів, з моменту проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду, а обвинуваченим в той же строк з дня отримання копії ухвали..
Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи .
Повний текст ухвали виготовлений 24.06.2022р.
Суддя ОСОБА_1