Справа № 562/1211/22
"22" червня 2022 р.
Здолбунівський районний суд Рівненської області
у складі: головуючого судді Мички І.М..
секретар судового засідання Щербак В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Здолбунів цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка дієу вланих інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Здлбунівської міської ради про видачу обмежувального припису,-
встановив:
Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить видати обмежувальний припис терміном 6 місяців щодо тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 ., якому заборонити:
-перебувати в місці проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , а саме місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
-особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_3 , переслідувати її та в будь- який спосіб спілкуватися з нею;
-ведення листування, телефонних переговорів з ОСОБА_1 або контактування з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
В обґрунтування заявлених вимог заявник зазначається, що вона проживала у цивільному шлюбі з ОСОБА_3 та в них є спільна донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя у них не склалось через відсутнє взаєморозуміння, різні погляди на сімейні відносини та обов'язки, виховання дітей. З 01.09.2021 ОСОБА_1 разом з дочкою проживають окремо за адресою АДРЕСА_1 . На фоні припинення стосунків з ОСОБА_3 останній почав погрожувати фізічною розправою, а також відібранням дитини.
Протягом останньго часу ОСОБА_1 отримувала психологічний тиск з боку ОСОБА_3 на адресу її адресу та членів її родини, надходять погрози вбивства як в телефонних розмовах так і в текстових повідомленнях. Крім того, вказана поведінка ОСОБА_3 негативно відображаться на дитині, яка багато разів була свідком описуваних подій, що тяжким чином у психологічному та моральному сенсі вплинула на неї.
Заявник та заінтересована особа в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, у тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, клопотань про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття з поважних причин не надходило.
Згідно поданого клопотання ОСОБА_1 заяву підтримує повністю та просить розглянути справу без її участі, що відповідно до вимог ст.350-5 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
З'ясувавши обставини справи суд приходить до таких висновків.
Установлено, що заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у цивільному шлюбі, від якого у них народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обставини вчинення домашнього насильства підтверджується зверненням у Відділення поліції №6 Рівненського районнного управління поліції ГУНП у Рівненській області з приводу неправомірних дій ОСОБА_5 .
15.06.2022 року ОСОБА_5 знову приходив до помешкання ОСОБА_1 з погрозами на підставі чого стосовно нього був складений терміновий заборонний припис АА№069542.
Відповідно до правил ст.350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Частиною 2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти.
Відповідно до пунктів 3, 6, 8 ч.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство, це діяння (дія або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство, це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п.14 ч.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Відповідно до ст.24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать, зокрема, обмежувальний припис стосовно кривдника.
Згідно ч.2 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Частиною 3 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п.9 ч.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Верховним Судом у постанові від 05 вересня 2019 року в справі №756/3859/19 зроблено висновок, що «обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним Законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».
З огляду на встановлені судом обставини справи, наявності ризиків повторного вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_3 по відношенню до заявника та її дітини ураховуючи вичерпність переліку заходів тимчасового обмеження прав кривдника у формі встановлення судом обмежувального припису, заява є обґрунтованою та підлягає задоволеню.
Відповідно до ч.3 ст.350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться за рахунок держави.
Згідно ч.4 ст.350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Керуючись ст.ст.12, 81, 82, 263, 265, 350-1 - 350-6 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Видати обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , поклавши на нього строком 6 (шість) місяців такі обов'язки:
-перебувати в місці проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , а саме місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
-особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_3 , переслідувати її та в будь- який спосіб спілкуватися з нею;
-ведення листування, телефонних переговорів з ОСОБА_1 або контактування з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Копію рішення направити до відділення поліції №6 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області для взяття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , на профілактичний облік та до Здовбицької сільської ради Рівненської області.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Здолбунівський районний суд Рівненської області (підпункт 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України).
Суддя: І.М.Мичка