Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 641/1148/20
Провадження № 1-кп/553/269/2022
Іменем України
22.06.2022м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
Головуючої судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участі прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова про обрання заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, відносно: ОСОБА_4 у рамках кримінального провадження № 12019220540002319 від 12.10.2019 року, відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, -
З 17 лютого 2020 року у провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова перебувало кримінальне провадження № 12019220540002319 від 12.10.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Справу прийнято до провадження суддею Комінтернівського районного суду м. Харкова та розпочато розгляд по суті, проте не завершено.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан.
Відповідно до Указу Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Розпорядженням Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 року "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінено територіальну підсудність судових справ Червонозаводського районного суду м. Харкова та Комінтернівського районного суду м. Харкова, визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом м. Полтави.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2022 року справу передано на розгляд судді ОСОБА_1 ..
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 15 червня 2022 року провадження прийнято до провадження суддею ОСОБА_1 , призначено до підготовчого провадження.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про обрання заходу забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , посилався на те, що існує обґрунтована підозра обвинуваченого у вчиненні інкримінованого тяжкого кримінального правопорушення (злочину), за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, а також вважає, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу, та продовжують існувати і наразі їх вагомість не зменшилась, а саме, переховування від суду, незаконний вплив на потерпілих та свідків.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 проти продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 заперечували. Вважали за можливе змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на домашній арешт.
Суд, вислухавши думку учасників судового засідання щодо доцільності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , приходить до наступного висновку.
За вимогами частини третьої статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
При вирішенні питання про доцільність обрання запобіжного заходу у вигляд тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, а також те, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням викладеного, суд вважає, що встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наразі не зменшили та продовжують існувати з високою ймовірністю.
З огляду на ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Під час розгляду питання про зміну запобіжного заходу судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам. Проте, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченим та його захисником на його користь, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень у справі.
Під час розгляду клопотання не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою з урахуванням його стану здоров'я чи неможливість отримання медичної допомоги в місцях позбавлення волі.
В той же час, суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено, що встановлені при обранні та продовженні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, та що інший, більш м'який запобіжний захід, є недостатнім для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України, та не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість клопотання прокурора та обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що в свою чергу спростовують твердження сторони захисту щодо доцільності запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який у вигляді домашнього арешту.
За таких обставин суд вважає за необхідне обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строк тримання під вартою строком на 60 днів, без права несення застави у відповідності до ст. 183 КПК України, з огляду на характер вчиненого ОСОБА_4 протиправного діяння.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177-179, 181,182, 183, 197, 217, 331, 335, 376 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Обрати запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, з утриманням в ДУ "Харківський слідчий ізолятор", строком на 60 днів, починаючи 22 червня 2022 року по 20 серпня 2022 року , без права внесення застави.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Ухвала не набрала законної сили.
Оригінал ухвали знаходиться у матеріалах справи.
Копію засвідчено
«___»________ 20__ року.