Справа № 757/32954/21-ц
Провадження № 2/761/5817/2022
Іменем України
21 червня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Бондар О.Д.,
за участі представника позивача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання представника Центральної спілки споживчих товариств України «УКООПСПІЛКА» про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної спілки споживчих товариств України «УКООПСПІЛКА» про поновлення на роботі, -
07.10.2021 року до суду надійшла зазначена позовна заява за підсудністю з Печерського районного суду м.Києва.
В позовних вимогах позивач просить:
- поновити позивача на посаді першого заступника Голови правління Центральної спілки споживчих товариств України «УКООПСПІЛКА».
У відзиві представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі, оскільки даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, так як відповідач реалізував власні повноваження припинити повноваження члена виконавчого органу на підставі положень статті 99 ЦК України, а не положень Кодексу законів про працю України.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання з тих підставі, що в наказі про звільнення міститься посилання на положення КЗпП України, а не положення ч.3 ст.99 ЦК України.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив.
Вислухавши представника позивача, суд приходить до висновку про задоволення клопотання та закриття провадження у справі з наступних підстав.
Частина 1 статті 19 ЦПК України визначає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
В той же час, згідно з положеннями ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). У товариствах, в яких законом передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього.
Нормами Цивільного кодексу України (статті 99, 145, 147, 159, 161), Господарського кодексу України (стаття 89), Закону України «Про господарські товариства» (статті 47, 62, 63), Закону України «Про акціонерні товариства» (статті 52, 58, 59, 60, 61) визначено, що виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав. Керівник та інші члени виконавчого органу, здійснюючи управління товариством у межах правил, встановлених статутними документами, зобов'язані діяти виключно в інтересах товариства та його учасників.
За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об'єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою 3 статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені.
Підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) як вищого органу управління товариством або, як зазначено у частині п'ятій статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», укладення з членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
У зв'язку з цим звільнення відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснювати членом його виконавчого органу повноважень у сфері управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлено специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.
Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов'язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права, зокрема в аспекті ст. 46 КЗпП України.
Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.
В той же час, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.10.2020 № 683/351/16-ц (14-113цс20) зробила висновок, щоз урахуванням висновку Конституційного Суду України, наданого у вказаному рішенні у справі №1-2/2010, можна зробити висновок, що посилання компетентного органу у рішенні про звільнення на статтю 99 ЦК України, як на підставу звільнення чи зазначення інших підстав, які передбачені у Статуті, може свідчити про реалізацію органом управління своїх корпоративних прав. Зазначення в рішенні про звільнення органу управління кооперативом, на якого поширюються у повному обсязі гарантії трудового законодавства, конкретної підстави, передбаченої КЗпП України, крім посилання на пункт 5 статті 41 КЗпП України, свідчить про цивільну юрисдикцію спору відповідно до вимог статті 15 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення позивача до суду, чи статті 19 ЦПК України в чинній редакції.
Критерієм розмежування справ цивільного судочинства від справ господарського судочинства є одночасно як суб'єктивний склад учасників процесу, так і характер спірних правовідносин.
Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових, є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами.
Як вбачається з копії постанови Центральної спілки споживчих товариств України «УКООПСПІЛКА» від 01.09.2020 №1-к «Про звільнення», ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України.
А тому враховуючи встановлене в судовому засіданні та висновок Великої палати Верховного суду у постанові від 13.10.2020 № 683/351/16-ц (14-113цс20) суд приходить до висновку, що вказана справа не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства у відповідності до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, та має розглядатись за правилами господарського судочинства, тому клопотання відповідача про закриття провадження у справі підлягає задоволенню.
Суд вважає за необхідне роз'яснити право позивача на звернення до відповідного господарського суду для вирішення заявлених вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.149,150 ЦПК України, суд
ухвалив:
Клопотання представника Центральної спілки споживчих товариств України «УКООПСПІЛКА» про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної спілки споживчих товариств України «УКООПСПІЛКА» про поновлення на роботі - задовольнити.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної спілки споживчих товариств України «УКООПСПІЛКА» про поновлення на роботі - закрити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 21 червня 2022 року
Суддя: Н.Г. Притула